§ 12. Десталінізація. Реабілітація

• Коли й чому в Радянському Союзі створили ГУЛАГ?
• Хто були жертвами сталінських репресій?
• Що таке «відлига»? З яким політичним діячем СРСР вона пов’язана?

1. Українці в повстаннях у таборах ГУЛАГу

Звістка про смерть Йосифа Сталіна швидко розлетілася Союзом, вона відразу стала відомою мільйонам ув’язнених. Жертви сталінського терору виступили з вимогами поліпшити умови утримання та переглянути їхні вироки. У березні 1953 року окремим в’язням була оголошена амністія, насамперед тим, термін ув’язнення яких не перевищував п’ять років. Значну кількість звільнених склали кримінальні елементи, оскільки політичні в’язні мали більші терміни ув’язнення. 3/4 політичних в’язнів становили українці, більшість із них були засуджені на 25 років ув’язнення. Такий вид покарання називали «бандерівським стандартом», оскільки його застосовували щодо осіб, пов’язаних з діяльністю ОУН та УПА. Зволікання влади з прийняттям рішень, амністія лише окремих категорій засуджених, жорсткі умови утримання, знущання табірної адміністрації привели до хвилі повстань у ГУЛАГові. Більшість цих виступів пов’язують із українцями, репресованими за участь у націоналістичному підпіллі.

Наймасштабніші повстання відбулися в місті Норильську (26 травня - 4 серпня 1953 року), Воркуті (19 липня - 1 серпня 1953 року), Кенгірі (16 травня - 26 червня 1954 року). Повсталі вимагали знизити тривалість робочого дня, встановити гідну і своєчасну оплату праці, поліпшити харчування і побутові умови, покращити медичне обслуговування. Поруч з соціально-економічними вимогами звучали й політичні, зокрема: переглянути справи ув’язнених, покарати табірну адміністрацію за свавілля й жорстокість, зняти обмеження щодо листування з рідними. Допоки їхні вимоги не будуть виконані, в’язні відмовлялися коритися табірній адміністрації і не виходили на роботу. Вони випускали стіннівки, налагодили роботу табірного радіо, друкували листівки, які поширювали за межі табору за допомогою повітряних зміїв. На території, яку контролювали повсталі, було організовано самоврядування й самооборону, тут панували порядок і дисципліна. Для придушення повстань радянська влада спрямувала загони військових, сотні вишколених собак, пожежні машини, оснащені брандспойтами і навіть танки.

Хоча виступи були придушені, але саме вони докорінно змінили систему ГУЛАГу, змусивши радянське керівництво реформувати її. У 1954 році урядова комісія СРСР оприлюднила офіційні дані щодо важких умов життя і праці в концтаборах. У вересні 1955 року українські в’язні мордовського концтабору звернулися до ООН з відкритим листом, у якому йшлося про численні порушення прав людини в СРСР. Завдяки повстанням пришвидшився перегляд у судах справ різних категорій в’язнів, зокрема учасників національно-визвольної боротьби. Так почався процес реабілітації — відновлення чесного імені багатьох незаконно засуджених. Із таборів ГУЛАГу до України почали повертатися ті, хто свого часу був репресований за так звану антиреволюційну агітацію і пропаганду, а також лідери греко-католицької церкви. Щоправда, зі звільнених брали довічну підписку про нерозголошення інформації, пов’язаної з їхнім перебуванням у концтаборах. Багато колишніх в’язнів після звільнення не змогли знайти роботу, місцева влада відмовляла їм у праві на прописку. І хоча в січні 1960 року ГУЛАГ було розформовано, у радянських концтаборах і далі утримували сотні тисяч в’язнів.

• 1. Які причини виступів в’язнів у радянських концтаборах?
• 2. Що вимагали повсталі в таборах Норильська, Воркути, Кенгіра?
• 3. Що таке реабілітація? Коли було розформовано ГУЛАГ?

Мовою джерела. Зі спогадів Ганни Караташ (Людкевич), учасниці Кенгірського повстання:

«Вранці 17 травня біля нашого барака почалися заворушення... Дівчата швиденько зорієнтувалися і зробили живу загорожу, взявшись попід руки, а на грудях — долоні в замок. Чекісти наказали розійтися. Побачивши, що ми не слухаємося, гидко матюкались і страхали, що стрілятимуть. Ми стояли. Почали стріляти понад головами. Стало страшно, але не відступили. Тоді приїхали пожежники і почали з брандспойтів поливати нас холодною водою. Через деякий час автоматники і пожежники відступили... Ця наша маленька перемога додала сил і надії і ще більше згуртувала дівчат».

1. Наведіть цитати зі спогадів Ганни Караташ (Людкевич), що підтверджують вислів: «Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу».

Вишивка Анни Хом’як. Табір у Норильську. 1948 рік. Вишито напис: «Боже, вислухай благання, не дай заснути у тюрмі. Волю пішли Україні, щастя і долю дай їй! Мама. На спомин діточкам»

Мовою джерела. Із відкритого листа українських політичних в’язнів до ООН від 30 вересня 1955 року:

«Ми, в’язні мордовських спецтаборів, просимо прийняти до загального відома цілого культурного світу таке: «Наш український народ, як і ряд інших народів, опинився під займанчим чоботом червоної Росії, де нам відібрано всяке елементарне право існування на землі. Нас загнано в табори, засуджено строгими вироками на 10-25 років не за бандитизм, як це вони (большевики) вияснюють перед світом, — не за підпал, убивства і зраду, лише за те, що ми, як і кожний волелюбний народ, домагаємось свого законного права на своїй землі. Тому в нас виринає питання: чи знає культурний світ про умови, в яких знаходимося не лише ми — в’язні, але й весь наш народ?»

1. Яка основна причина перебування українських політичних в’язнів у таборах ГУЛАГу?

Українські політв’язні під час роботи в кам’яному кар’єрі. 1955 рік

2. XX з’їзд КПPC. Розгортання десталінізації

Одним із важливих складових елементів відлиги стала десталінізація — процес подолання культу особи Йосифа Сталіна та ліквідації режиму, який сформувався в СРСР упродовж 1930-х - початку 1950-х років. Культом особи називають звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, котра займає найвище становище в політичній чи іншій ієрархії, надмірне перебільшення заслуг і ролі лідера. Поступовий процес ліквідації наслідків сталінізму почався із утвердженням при владі Микити Хрущова. Було припинено репресії, для перегляду справ незаконно засуджених створили відповідні комісії. Поглибленню десталінізації сприяла доповідь Микити Хрущова «Про культ особи та його наслідки», з якою він виступив на закритому засіданні XX з’їзду КПРС у лютому 1956 року. Доповідач розкритикував звеличення особи Йосифа Сталіна. Було наголошено на особистій відповідальності Сталіна за поразки Червоної армії на початку німецько-радянської війни; примусове виселення народів за межі їхньої історичної батьківщини, насамперед кримських татар; Великий терор 1937-1938 років і масові репресії післявоєнного часу. Щоправда, багато фактів замовчувалися: не було сказано про примусову колективізацію, Голодомор 1932-1933 років. Та й загалом стратегія партії вважалася правильною і роль Иосифа Сталіна в соціалістичному будівництві значною. Однак, незважаючи на це, промова Микити Хрущова і так була вражаючою.

Микита Хрущов розкритикував репресії, починаючи від 1934 року, а на рішучий перегляд справ жертв політичних процесів, сфабрикованих у 20-30-ті роки, так і не наважився. Значною мірою це пояснюється тим, що правляча верхівка не бажала розділити відповідальність за вчинені злочини. Звісно, Микита Хрущов замовчував і той факт, що й сам був причетним до репресій, адже протягом 1938-1949 років очолював ЦК КП(б)У. Водночас політику партії від часу її появи визнано правильною, позитивно оцінено внесок Йосифа Сталіна в «побудову соціалізму». Основні положення доповіді в дещо пом’якшеному вигляді було викладено в постанові ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня 1956 року. Реакція громадськості на доповідь була різною. Дехто вважав критику культу особи недостатньою, інші розцінили її як наклеп проти радянської влади. У червні 1957 року навіть відбулася спроба державного перевороту, щоб усунути очільника партії від влади. Але змова зазнала провалу, більше того, Микита Хрущов використав її для зміцнення своєї влади. На початку 1958 року він очолював не лише КПРС, а й уряд СРСР.

Критика культу особи Иосифа Сталіна тривала і на XXII з’їзді КПРС (жовтень 1961 року). На цьому з’їзді було прийнято програму Комуністичної партії, у якій влада пообіцяла радянським людям побудувати комунізм через 20 років — до 1980 року. На виконання рішень з’їзду з мавзолею Володимира Леніна винесли саркофаг з набальзамованим тілом Йосифа Сталіна та поховали його біля Кремлівської стіни. У всьому Радянському Союзі демонтовували пам’ятники Йосифу Сталіну. Закривали присвячені йому музеї, з бібліотек вилучали його твори. Перейменовували підприємства, навчальні заклади, вулиці й міста, названі ім’ям Йосифа Сталіна. До прикладу, у 1961 році місто Сталіно перейменували на Донецьк, а Сталінську область — у Донецьку. Відбулися зміни в партійному житті: впроваджено регулярне оновлення складу керівних органів КПРС; перебування на найвищих посадах обмежено лише трьома термінами. Отже, завдяки десталінізації у Радянському Союзі почалися незворотні зміни. І хоча критика тоталітарного режиму була обмеженою, виняткове право на владу зберігалося за КПРС, існування радянської системи не піддавалося сумніву, а в культурі залишався ідеологічний контроль, після цього повернутися до попередніх порядків СРСР уже ніколи не зміг.

• 1. Які основні тези доповіді «Про культ особи та його наслідки»?
• 2. Доведіть, що Микита Хрущов був непослідовним, здійснюючи політику десталінізації.
• 3. До яких результатів у суспільно-політичному житті привела критика культу особи?

Мовою джерела. Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня 1956 року (витяг):

«...Як могло статися, що в умовах радянського соціалістичного ладу виник і поширився культ особи Сталіна з усіма його негативними наслідками?

При розгляді цього питання треба мати на увазі як об’єктивні, конкретні історичні умови, в яких проходило будівництво соціалізму в СРСР, так і деякі суб’єктивні фактори, пов’язані з особистими якостями Сталіна... Перебуваючи тривалий період на посту Генерального секретаря ЦК партії, Йосиф Сталін разом з іншими керівними діячами активно боровся за втілення в життя ленінських заповітів. У цій політичній та ідейній боротьбі Сталін здобув великий авторитет і популярність. Проте з його ім’ям стали неправильно пов’язувати всі наші великі перемоги. Успіхи, досягнуті Комуністичною партією і Радянською країною, вихваляння на адресу Сталіна запаморочили йому голову. В цій обстановці почав поступово складатися культ особи Сталіна».

Демонтований пам’ятник Йосифу Сталіну в Будапешті. Світлина

1. Яка причина формування культу особи Йосифа Сталіна названа визначальною? Чи погоджуєтеся ви з такою думкою?

2. Розгляньте світлину поруч із рубрикою. Висловіть припущення, що робили із демонтованими пам’ятниками. Яке ваше особисте ставлення до спорудження і демонтажу пам’ятників історичним особам?

Український літературознавець Іван Світличний про реакцію діячів культури на виступ Микити Хрущова на XX з’їзді КПРС:

«...У багатьох з нас одразу після XX з'їзду було багато наївного, рожевого оптимізму, багато ілюзій, побудованих на піску, і багатьом здавалося, що всі проблеми народного життя вирішуються одним махом, і нам нічого не лишається, як з високо піднятими прапорами урочисто марширувати до комунізму».

Мовою джерела. Український радянський історик Іван Рибалка про реакцію членів парторганізації Харківського державного університету на виступ Микити Хрущова на XX з’їзді КПРС:

«...Кілька годин продовжувалося читання доповіді, після чого спочатку зависла мертва тиша... загальна розгубленість і якийсь не те що пригнічений, а просто шоковий стан».

1. Як реагувало суспільство на доповідь Микити Хрущова «Про культ особи та його наслідки»?

2. Розгляньте світлину. Висловіть припущення, що символізує кожен елемент на обкладинці журналу. Яку назву ви дали би цьому випуску журналу?

Микита Хрущов на обкладинці американського журналу «Тайм» від 30 квітня 1956 року

3. Реабілітація жертв сталінських репресій

Жахливим символом сталінської доби була система виправничо-трудових таборів, об’єднаних під пильним наглядом ГУЛАГу. Тут перебувало понад 1,7 мільйона «ненадійних елементів», значну частку ув’язнених складали українці. У 1953—1954 роках радянська влада розпочала процес перегляду справ незаконно засуджених. Спочатку амністію надали тим, чий строк ув’язнення не перебільшував п’яти років. Це були переважно кримінальні елементи. Згодом почали звільняти політичних в’язнів. Значною мірою відновленню історичної справедливості сприяли повстання політв’язнів у Норильську, Воркуті, Кенгірі. У 1954 році було створено спеціальну комісію Президії ЦК КПРС для вивчення матеріалів, присвячених масовим репресіям 1936-1939 років. Тривали перевірки органів державної безпеки, а їхній штат було суттєво скорочено. Натомість створено Комітет державної безпеки (КДБ). Органи прокуратури отримали право на перегляд справ, які сфальсифікували в роки Великого терору «трійки». Внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо судочинства у справах про шкідництво, диверсії та терор. Щоправда, до 1956 року в СРСР було реабілітовано лише 8 тисяч осіб.

Після виступу Микити Хрущова з доповіддю «Про культ особи та його наслідки» в 1956 році реабілітація набула більших масштабів. Створено 90 спеціальних комісій, до яких належали працівники прокуратури, представники апарату ЦК КПРС і вже реабілітовані члени партії. Комісіям тимчасово були надані права Президії Верховної Ради в справі реабілітації, помилування, зменшення терміну ув’язнення, перегляду статей звинувачення. Завдяки такому статусу вони змогли розглядати справи безпосередньо в таборах ув’язнення. З 1956 по 1959 рік повністю реабілітували 250 тисяч осіб, переважно посмертно. Додому повернулися десятки тисяч в’язнів ГУЛАГу. Починаючи з 1956 року дозволили повертатися на батьківщину деяким бійцям УПА та членам їхніх сімей після закінчення терміну заслання. За станом на березень 1957 року звільнено з концтаборів, спецпоселень тощо близько 65,6 тисяч осіб. До кінця 1950-х років з обліку в репресивних органах знято 58 % справ.

Щоправда, не всі категорії репресованих реабілітували. Зокрема, реабілітації не підлягали: жертви політичних репресій до 1 грудня 1934 року, всі репресовані за звинуваченнями в «українському буржуазному націоналізмі»; селяни, репресовані в роки колективізації; також населення, яке в роки колективізації було масово виселено із західних областей України; звинувачені у колабораціонізмі. Хоча примусове виселення кримських татар та інших етнічних груп з південних районів України визнали незаконним, але повернутися їм додому не дозволили. На в’язнів, засуджених за 54-ю статтею Кримінального кодексу (інакодумство), на той час реабілітацію не поширили. Процес реабілітації відбувався повільно, бо в органах безпеки, прокуратури працювало чимало тих, хто був особисто причетний до масових репресій, зловживань і беззаконня.

• 1. Які заходи радянської влади свідчать про початок реабілітації незаконно засуджених?
• 2. Чому з лютого 1956 року реабілітація набула більших масштабів?
• 3. Хто на той час не підлягав реабілітації?

Мовою джерела. Лист секретаря ЦК КПУ Миколи Підгорного до ЦК КПРС від 25 вересня 1956 року (витяг):

«За останній час на поселення в західні області Української РСР повернулося з місць ув’язнення і заслання близько 40 тисяч колишніх бандитів, учасників ОУН і уніатських священиків. Повернення в західні області України раніше засуджених учасників націоналістичних організацій небажано, бо в цих областях озброєні банди та організоване підпілля ОУН були остаточно ліквідовані лише до кінця 1955 року. Розгрому оунівського підпілля сприяла колективізація сільського господарства, яка була завершена в 1949-1950 роках. Однак колгоспи за ці 5-6 років ще не встигли достатньо зміцніти й особливо в тих селах, які найбільше були уражені проявами націоналізму».

Жінки-політв’язні після звільнення. 1955 рік. Світлина

1. Кого Микола Підгорний називає бандитами? Як би ви назвали цих людей?

2. Яку загрозу для радянської влади вбачає автор листа у поверненні реабілітованих? З яким проханням до ЦК КПРС міг звернутись Підгорний?

3. Висловіть припущення, як могла скластися доля реабілітованих після повернення додому з місць ув’язнення і заслання.

У той час, коли... на теренах України

було оприлюднено доповідь Хрущова «Про культ особи та його наслідки»,

Тоді... у світі

в Угорщині за підтримки Радянського Союзу було жорстоко придушено антикомуністичне повстання.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 26 травня - 4 серпня 1953 р. — повстання в сталінському концтаборі в Норильську;

- 19 липня - 1 серпня 1953 р. — повстання в сталінському концтаборі у Воркуті;

- 16 травня - 26 червня 1954 р. — повстання в сталінському концтаборі в Кенгірі;

- лютий 1956 р. — виступ М. Хрущова з доповіддю «Про культ особи та його наслідки».

2. Поясніть значення понять: десталінізація, культ особи, реабілітація. Складіть інфографіку «Реабілітація жертв сталінських репресій».

3. За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтеся, як реагували українці-представники різних соціальних груп на доповідь Микити Хрущова «Про культ особи та його наслідки».

4. Проаналізуйте таблицю та діаграму, подані нижче. Які висновки ви зробили з наведених статистичних даних? Відповідь обґрунтуйте. Поміркуйте, чому офіційні дані та оцінка втрат ув’язненими суттєво відрізняються.

Національний склад убитих в’язнів у Воркуті (за урядовими даними), у %