§ 13. Крим і кримські татари. Після депортації

• Що таке «депортація», «геноцид»?
• Кого відносять до корінних народів України?
• Наведіть історичні факти, які свідчать про постійний інтерес Росії до Кримського півострова.

1. Становище кримських татар у місцях депортації

Одним із найстрашніших злочинів радянської влади під час війни стала депортація кримськотатарського народу, який звинуватили в колабораціонізмі — співпраці з нацистами. Усього за три дні, з 18 по 20 травня 1944 року близько 200 тисяч кримських татар (кримців) вивезли товарними вагонами з Криму. Все майно, будинки, худобу, птицю відразу конфіскували на користь радянської держави. Більшість примусово вивезених потрапили до Узбекистану і в сусідні з ним райони Казахстану й Таджикистану. Дорога зайняла приблизно два тижні. Під час переїзду від спраги й тифу гинули люди, переважно похилого віку і діти. Спеціальні переселенці — саме так називали депортованих — формально мали такі ж права, як інші громадяни СРСР. Але до них ставилися з підозрою, як до зрадників радянської батьківщини. Це були результати пропаганди, проведеної владою серед місцевого населення.

Поселення, де мешкали кримські татари, були оточені воєнізованою охороною, блокпостами і огороджені колючим дротом. Тут виконували найважчу роботу: працювали на лісозаготівлях, у шахтах, обробляли бавовняні поля, зводили промислові об’єкти. Це було незвично й важко для кримців, які раніше займалися переважно садівництвом і виноградарством. На роботу ходили під конвоєм. Жили в бараках, халупах, а то й просто неба. Продовольчий пайок видавали лише працездатним. Його місячна норма складала 8 кг 200 г борошна і 2 кг крупи. Виснажлива праця, незвичний клімат, брак чистої води, голод й епідемії малярії, дизентерії, тифу — усе це спричинило зростання смертності серед кримських татар. За різними оцінками, лише протягом трьох років після переселення померли від 20 до 46% всіх примусово вивезених. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом. Відтоді 18 травня проголошено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

На XX з’їзді КПРС Микита Хрущов вперше розкритикував масові депортації народів СРСР: калмиків, карачаївців, чеченців, інгушів, балкар. Але кримських татар у своїй доповіді він не згадав. Це не випадково, адже в керівництві СРСР не було єдиної узгодженої позиції щодо кримців. Тому в умовах десталінізації лише пом’якшено їхні умови життя. У квітні 1956 року спецпоселення зняли з обліку, кримців звільнили з-під адміністративного нагляду, але звинувачення у державній зраді знято не було. Були видані засекречені постанови, які забороняли кримським татарам селитися в областях, близьких до Криму: Запорізькій, Херсонській. Право повернутися на історичну батьківщину кримські татари отримали лише в 1989 році.

• 1. Куди вивезли більшість кримських татар з Кримського півострова?
• 2. Якими були умови життя і праці у вигнанні?
• 3. Що змінилося для кримських татар під час десталінізації?

Фотофакт

В травні 2016 року в Стокгольмі (Швеція) відбувся 61-й пісенний конкурс Євробачення. Впевнену перемогу на цьому конкурсі здобула українська співачка кримськотатарського походження Джамала. Вона виконала авторську пісню «1944». На створення пісні Джамалу надихнули розповіді її бабусі Назилхан про депортацію кримськотатарського народу, яку вона пережила, та останні події в анексованому Росією Криму. Також співачка була нагороджена премією Eurostory Award за найкращий рядок у конкурсній пісні: "You think you are gods, but everyone dies («Ви думаєте, що ви — боги, але кожен помирає»).

Виступ Джамали на пісенному конкурсі Євробачення. Стокгольм (Швеція). 2016 рік

1. Відскануйте QR-код або зайдіть за покликанням https://cutt.ly/swF5rlbe та перегляньте виступ Джамали.

2. Які емоції викликає у вас ця пісня?

3. Чому, на вашу думку, пісня «1944» знайшла підтримку мільйонів слухачів?

Мовою джерела. Зі спогадів кримської татарки Аліє Акімової:

«У дитинстві, на самому початку нашого життя в Узбекистані, я вже чула це мерзенне слово «татарва», а до нього ще додавали: «Зрадники, бандити, звірі, продажні шкури». Слова «кримський татарин» звучали як образа, як лайка. У школі, де навчалась, я була єдиною представницею своєї нації, нікому було за мене заступитись, а я образ не пробачала, і тому увесь перший клас ходила побитою та виваляною у пилюці. Куди мені було одній проти усіх!..».

Депортовані кримські татари у Красновішерську, Пермський край. Світлина

1. Як ставилися до вимушених переселенців? Наведіть цитату зі спогадів. Чому?

2. Розгляньте фото поруч із рубрикою. Висловіть припущення, як кліматичні умови Пермського краю вплинули на кримських татар.

2. Крим після депортації кримських татар

Кримський півострів, особливо його південна частина, після депортації корінних народів спорожнів. До прикладу, в Алуштинському районі залишилося 2600 мешканців, а в Балаклавському — лише 2200. Сільське господарство, позбавлене досвідчених працівників, зазнало значних втрат. Важко повірити, але в 1953 році у Криму було лише 3 хлібних магазини, 18 — м’ясопродуктів, 8 — молочних, 2 — тканин, 9 — взуття, 5 — будівельних матеріалів, 28 — книжкових крамниць. І хоч уряд заохочував переселення сюди росіян, цей процес відбувався повільно. Більше того, окремі переселенці через відсутність централізованого водопостачання, незнання природно-кліматичних умов півострова, брак господарських навичок тікали з Криму.

Радянська влада активно русифікувала Крим. У 1946 році півострів втратив автономний статус. Натомість створили Кримську область у складі Російської РФСР. Заборонили вписувати в паспорт кримськотатарську національність. Назви тисячі населених пунктів, гір і річок півострова, які мали кримськотатарське походження, замінили на російські назви. До прикладу, село Улу-Узень перейменували в Генеральське, а Коктебель — в Планерське. Виняток склали лише Судак, Саки, Бахчисарай, Ішунь і Джанкой. Кримськотатарську мову вилучили з ужитку, заборонили будь-які публікації. Ця заборона діяла до 1957 року. Кримськотатарський народ втратив близько 25 млн книг, підручників, посібників, 861 школу, 263 клуби, фонди 180 бібліотек. Радянська влада знищувала пам’ятки культури, пов’язані з кримцями. Мечеті закривали або перетворювали на крамниці, гуртожитки, кінотеатри. Під пильним партійним контролем переписували історію кримських татар, щоб уникнути «перекручення історичного минулого Криму», а з Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про них. Отже, радянська влада усіма можливими способами намагалася знищити будь-які нагадування про кримців у Криму.

19 лютого 1954 року Верховна Рада СРСР прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», «враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР». Насправді потрібно було якомога швидше відновити економічний потенціал півострова, втрачений в результаті воєнних руйнувань та депортації кримців. Юридично Крим перейшов до України пізніше, 26 квітня 1954 року, коли Верховна Рада СРСР прийняла відповідний закон і затвердила зміни в конституціях РРФСР і УРСР щодо складу їхніх територій.

З 1954 року сюди з України були спрямовані значні людські і матеріальні ресурси. Відтоді спостерігається «українізація» Криму. Завдяки важкій праці українців відбулося швидке піднесення всіх галузей виробництва, було відбудовано міста, зведено життєво важливі для Криму об’єкти. Коштом України збудовано житло, навчальні заклади, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати, лікувальні заклади, порти, водосховища. З 1959 року ввели в експлуатацію першу в Європі гірську міжміську тролейбусну лінію Сімферополь-Алушта-Ялта. Найбільш знаковою подією в житті півострова стало відкриття в 1963 році першої черги Північнокримського каналу. Канал постачав прісну воду з Дніпра в Крим. Завдяки цьому відбулося стрімке піднесення сільського господарства, зокрема садівництва, сформувалося промислове ставкове рибництво. Отже, післявоєнне відродження півострова розпочалося лише в перше десятиліття після передання Кримської області до складу України.

• 1. Які зміни відбулися в Криму після депортації кримських татар?
• 2. Як радянська влада ставилася до мови кримців, їхніх пам’яток історії і культури?
• 3. Наведіть 2-3 факти, які свідчать про економічне піднесення Криму після 1954 року.

Мовою джерела. «Кримська правда» від 12 січня 1954 року:

«Глибокої осені 1952 року в колгосп імені Калініна Зуйського району прибули переселенці. Їх було 86 сімей, усі з України, з Чернігівщини. Тривалий час у колгоспі не ладилося з тваринництвом. Для худоби не вистачало приміщень, кормів, на фермі дуже низькою була трудова дисципліна. Потрібно було вживати рішучих заходів... За два роки у колгоспі здали в експлуатацію свинарник та телятник, кожний на 100 голів, і корівник на 120 голів. Тепер корівники колгоспу — це світлі теплі приміщення. На фермах діють підвісна дорога, автопоїлки, працює кормокухня».

1. Опрацюйте зміст таблиць. Поміркуйте, що зумовило кардинальні зміни в сільському господарстві Криму впродовж десятиліття.

2. Прочитайте уривок із джерела. Що сприяло розвитку тваринництва в колгоспі імені Калініна Зуйського району в Кримській області?

Фотофакт

Рішення про будівництво Північнокримського каналу було прийнято ще у вересні 1950 року, коли Крим входив до складу РРСФР. Його планували побудувати водночас з Південноукраїнським каналом та Каховською ГЕС. Розгляньте марку «Великі будівництва комунізму: Каховська ГЕС. Південноукраїнський і Північнокримський канали».. За допомогою Інтернет-ресурсів дізнайтеся: 1) що із зображеного на марці не відповідає дійсності; 2) чому була допущена ця помилка; 3) чи функціонує зараз Північнокримський канал.

Фотофакт

Перший тролейбус на міжміській лінії Сімферополь-Алушта. Світлина, 1959 рік

Дизель-тролейвоз на трасі Сімферополь-Ялта. Світлина, 1963 рік

6 листопада 1959 року відбулося урочисте відкриття міжміської тролейбусної лінії Сімферополь-Алушта протяжністю 52 кілометри. Міжміська траса мала складний рельєф, тож СРСР закупив тролейбуси чехословацького виробництва моделі «Skoda 8Тr». Саме такий тролейбус відкривав рух на міжміській тролейбусній лінії (зверніть увагу на перше фото). Для живлення тролейбусної лінії спорудили 16 тягових підстанцій.

У липні 1961 року було відкрито нову ділянку міжміської тролейбусної лінії від Алушти до Ялти. Таким чином почала працювати найдовша у світі міжміська тролейбусна лінія довжиною в 92 кілометри. Пасажирів обілечували кондуктори, які водночас були й екскурсоводами. Водії й кондуктори мали уніформу: берет і синій костюм.

Поруч із пасажирськими тролейбусами гірською трасою курсували тролейвози і вантажні тролейбуси (зверніть увагу на друге фото).

1. Дізнайтеся, чи діє зараз міжміська тролейбусна лінія в Криму.

2. Висловіть припущення, чий портрет розміщено на лобовому склі тролейбуса на першому фото. Про що це свідчить?

3. З якою метою, на вашу думку, використовували тролейвози та вантажні тролейбуси в Криму? Чому з часом їхня кількість зменшилася?

3. Кримськотатарський національний рух

Там, на чужині, кримські татари мріяли повернутися на свою історичну Батьківщину. Прагнення зберегти ідентичність, культуру, мову і багатовікові традиції надихали їх до боротьби. Вже в другій половині 1940-х років кримці вдавались до порушень режиму або й втечі зі спецпоселень. Їх не зупиняло й те, що за втечу було встановлено покарання — 20 років примусових робіт, а за переховування втікачів — 5 років. Старше покоління кримських татар свято берегло образ втраченої батьківщини. Любов до рідної землі вдалося передати молоді, яка активно долучилася до національного руху.

Піднесення кримськотатарського національного руху відбулося під час «відлиги». Кримці збирали підписи під листами з проханням про повернення на батьківщину. Було сформовано делегації до Москви для вручення звернень вищому партійному керівництву. Зокрема, в 1957 році понад 14 тисяч кримських татар в Узбекистані підписали лист до ЦК КПРС щодо відновлення історичної справедливості для їхнього народу. Натомість Москва доручила узбецьким комуністам посилити «роз’яснювальну роботу» серед кримців. Однією з форм боротьби за відновлення прав були мітинги й демонстрації. Інколи доводилося вдаватися до хитрощів: проводили такі заходи біля пам’ятників Леніну. Але учасників зібрань розганяли за допомогою пожежних машин, активістів арештовували. Зокрема, в 1961 році арештували двох активістів — Енвера Саферова і Шевкета Абдураманова, звинувативши їх в «антирадянській пропаганді та агітації». Покарання визначили відповідно — 7 і 5 років позбавлення волі.

Молоді кримці гуртувалися в підпільні організації. Зокрема, у Ташкенті (Узбекистан) наприкінці 1961 року виник «Союз кримськотатарської молоді». Його лідери — Марат Омеров і Саїт-Амза Умеров — відразу потрапили під пильний нагляд КДБ. Невдовзі їх заарештували. На закритому судовому засіданні за створення «антирадянської організації та антирадянську агітацію» було винесено вирок: відповідно 4 і 3 роки у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Після арешту активістів Союз продовжував діяти й у середині 1960-х років нараховував 5 тисяч учасників. Молодіжна організація не була легальною, натомість мала низку осередків на підприємствах та у вишах. Метою діяльності Союзу було повернення на історичну батьківщину — Крим. Для цього проводили бесіди з населенням як протидію антикримськотатарській пропаганді. Досліджували історію Кримського півострова та його корінних народів. Складали звернення до влади. Збирали кошти для роботи та допомоги засудженим і їхнім сім’ям. Зерно, посіяне старшими кримцями, давало гарні сходи в діяльності молодого покоління кримських татар.

• 1. Якими були форми боротьби кримців у 1940-х роках?
• 2. Коли відбулося піднесення кримськотатарського національного руху?
• 3. Коли утворився і за що боровся «Союз кримськотатарської молоді»?

Мовою джерела. Зі спогадів Мустафи Джемілєва, учасника «Союзу кримськотатарської молоді»:

«Створення організації, по-перше, дало можливість збирати молодих людей і з усією відвертістю говорити про проблеми народу та необхідність щось робити для їх вирішення... По-друге, арешти і виключення з інститутів дозволили провести якусь «селекцію» серед наших молодих співвітчизників: боягузи шарахнулись убік і намагалися більше ніколи не «засвічуватися» на різних наших подальших зборах, а інші почали думати над іншими шляхами і формами діяльності у тому ж напрямку».

Мустафа Джемілєв. Світлина, 1959 рік

• 1. Як діяльність «Союзу кримськотатарської молоді» сприяла розвитку національного руху кримців?
• 2. На світлині Мустафі Джемілєву 16 років. У якому віці він був депортований?
• 3. Як ви вважаєте, що невдовзі надихнуло 18-річного юнака долучитися до кримськотатарського національного руху?

Фотофакт

У 2013 році відбувся прем’єрний показ фільму Ахтема Сеітаблаєва «Хайтарма». Прототипом головного героя став радянський льотчик-ас Амет-хан Султан. Під час німецько-радянської війни збив близько 50 ворожих літаків. Він двічі став Героєм Радянського Союзу, але завжди пам’ятав про своє кримськотатарське коріння. Перебуваючи в травні 1944 року в Алупці (Крим), врятував матір від депортації до Узбекистану.

При нагоді завжди піднімав проблему кримців. У 1956 році після XX з’їзду КПРС разом з групою колишніх партійних і радянських працівників Кримської АРСР підписав лист з проханням про реабілітацію кримських татар. За таку зухвалість радянське керівництво не пустило його до Франції, куди він був запрошений на ювілей авіаційного полку «Нормандія-Німан». Формальним приводом для заборони була участь Амет-Хана Султана у випробуваннях секретного винищувача Су-9, але всі розуміли справжню причину того, що сталося.

1. Висловіть припущення, чому фільм має саме таку назву.

2. Дізнайтеся, чому Амет-хан Султан є національним героєм кримськотатарського народу.

У той час, коли... на теренах України

Відзначали передання Кримської області до складу УРСР,

Тоді... у світі

в Женеві (Швейцарія) міністри закордонних справ США, СРСР, КНР, Франції, Великобританії підписали угоду про мирне врегулювання першої Індокитайської війни; В’єтнам було розділено по 17-ій паралелі.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- лютий 1954 р. — передання Кримської області до складу Української РСР;

- квітень 1956 р. — знято режим спеціальних поселень й адміністративний нагляд з кримських татар.

2. Поясніть значення поняття: спецпоселення.

3. Висловіть аргументоване судження. Включення Криму до складу Української РСР — це примха Хрущова чи прагматичний розрахунок?

4. Проаналізуйте діаграму. Про які зміни в соціальній структурі Криму вона свідчить? Чим це було спричинено? Підготуйте довідкову статтю до Енциклопедії «Населення Криму у XVIII—XXI століттях».

Населення Криму у XVIII—XXI століттях