§ 14. Експерименти в економіці у 1950-х — на початку 1960-х років

• Які особливості і результати відбудови промисловості в першому повоєнному десятилітті?
• Яким було становище сільського господарства України після війни?
• Як «холодна війна» вплинула на розвиток української економіки?

1. Децентралізація управління промисловістю

Обмеженість прав Української РСР у складі Радянського Союзу, надмірна централізація, багатоступінчастість апарату управління, недостатнє впровадження в економіку досягнень науки і техніки зумовили кризові явища в промисловості та сільському господарстві республіки. Тому з 1953 року розпочалися зміни в управлінні економікою. Було створено союзно-республіканські міністерства чорної металургії, вугільної, паперової і деревообробної, текстильної, легкої промисловості, зв’язку та республіканське міністерство автомобільного транспорту. Із союзного підпорядкування у відання УРСР передано низку підприємств важкої, харчової, легкої промисловості, транспорту і зв’язку. Відтак, питома вага республіканської промисловості в Україні зросла з 35 % у 1953 році до 76 % у 1956 році. Наступним кроком у 1957 році стала децентралізація — реформа, що передбачала розширення прав місцевих державних органів управління внаслідок передання їм деяких функцій центральних органів. Більшість галузевих міністерств, як союзних, так і республіканських, ліквідували. У союзному підпорядкуванні залишилися тільки підприємства військового комплексу та енергетична система. Щоб не привертати уваги до невиконання планів 6-ї п’ятирічки, централізований державний перспективний план було складено не на п’ять, а на сім років (1959-1965 роки). Прикриттям для цього рішення стало запровадження нового (територіального) принципу управління економікою.

Українською економічною системою управляли за територіальним принципом через ради народного господарства. Раднаргоспи — це державні органи територіального управління та планування промисловістю, що діяли протягом 1957-1965 років. У відання республіки передавали питання адміністративно-територіального устрою і районування. На території УРСР спочатку було створено 11 економічних районів (а отже, й 11 раднаргоспів), а в 1960 році — 14. Найбільшим був Київський раднаргосп, який об’єднував п’ять областей. Завдяки реформі УРСР змогла самостійніше формувати свій бюджет, вирішувати питання матеріально-технічного постачання і використовувати капіталовкладення, а регіони отримали обмежену господарську самостійність. Під контроль раднаргоспів України було передано 10 тисяч промислових підприємств (95 %). Раднаргоспи натомість підпорядковувалися Раді Міністрів УРСР.

Уже на початку 1960-х років стало помітним згортання політики децентралізації. Спочатку для управління промисловістю в межах республіки створили Українську раду народного господарства, що фактично дублювала функції Ради Міністрів УРСР. У 1962 році кількість економічних районів зменшили до семи, а наступного року — до трьох. Задля посилення контролю над місцевими раднаргоспами було створено Раду народного господарства СРСР, у 1963 році — Вищу раду народного господарства СРСР. У вересні 1965 року раднаргоспи були ліквідовані, в Україні відновили діяльність десять міністерств. Результати децентралізації були для УРСР суперечливими. Темпи приросту продукції промисловості щорічно становили ледь більше 9 %, досягали цього будівництвом нових підприємств та випуском продукції на них. Оскільки держава постійно фінансувала нове промислове будівництво, це призвело до зменшення національного доходу в республіці. Знизилася також продуктивність праці робітників, сповільнилися темпи розвитку галузей, що виробляли товари народного споживання. Виробництво продукції на душу населення в Україні та життєвий рівень українців залишалися низькими.

• 1. У чому зміст децентралізації? Коли її було започатковано?
• 2. Що таке раднаргоспи? Які переваги отримали регіони завдяки децентралізації?
• 3. Чому результати децентралізації були суперечливі?

2. Розвиток базових галузей промисловості

На початку 1950-х років якість продукції, яку виробляли в Радянському Союзі, залишалася традиційно низькою. Першопричиною відставання СРСР від країн Заходу була командно-адміністративна система управління економікою. Допоки в СРСР рівень розвитку економіки визначали за показниками видобутку вугілля і виплавки сталі, у Європі та США системно впроваджували досягнення науково-технічної революції (НТР). Щоб розрив не був таким очевидним, вирішили створити Державний комітет Ради Міністрів СРСР у справах нової техніки. На державному рівні підтримували діяльність Всесоюзного товариства винахідників та раціоналізаторів, заснованого в 1958 році. Досягнення НТР у Радянському Союзі впроваджували насамперед у космічні програми і ракетно-ядерну зброю, щоб продемонструвати США військові переваги СРСР. Загалом в умовах «холодної війни» між СРСР та США кількість підприємств, які виготовляли озброєння і військову техніку, в Україні суттєво зросла. Так в УРСР сформувався воєнно-промисловий комплекс, об’єднавши ракетно-космічну, авіабудівну, суднобудівну, бронетанкову, радіоелектронну галузі.

Впровадження досягнень НТР у промисловість потребувало її структурної перебудови та модернізації. І хоча у виробництво впроваджували нові зразки техніки, здійснювали його комплексну механізацію й автоматизацію, але пріоритетною сферою капіталовкладень залишалася важка промисловість. На півдні України розгорнулося масштабне будівництво підприємств машинобудівної галузі. У Дніпропетровську (нині — Дніпро) споруджено заводи важких пресів та бурякозбиральних комбайнів; у Кременчуці — завод вантажних автомобілів; у Херсоні — завод сільськогосподарських машин. Підприємства машинобудування розпочали випуск кукурудзозбиральних комбайнів, нових типів металорізальних верстатів. Щоб забезпечувати підприємства електроенергією, було споруджено теплові електростанції (Миронівську, Придніпровську, Сімферопольську, Старобешівську, Слов’янську) та гідроелектростанції (Дніпродзержинську, Каховську, Кременчуцьку). Проте будівництво ГЕС на Дніпрі призвело до ускладнення екологічної ситуації, адже під водою опинилися 700 тис. га земель. Будували шахти на Донбасі, ввели в експлуатацію нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський та Дніпровський. На Полтавщині й Харківщині освоювали нові газові родовища. Вперше почали застосовувати трубопровідне транспортування нафти. З 1962 року магістральний нафтопровід «Дружба», прокладений через українські землі, постачав російську нафту до Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Угорщини. Хімічна промисловість до 1958 року залишалася слаборозвиненою, що в умовах НТР було неприпустимим. Тому протягом 1959-1963 років у цю промисловість було спрямовано у півтора раза коштів більше, ніж за останні сорок років. Було побудовано 35 підприємств хімічної галузі й понад 250 хімічних виробництв. Заводи випускали мінеральні добрива, гербіциди, отрутохімікати, барвники для тканин, полістироли різного призначення. Гіганти хімічної промисловості — Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський та Чернігівський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський шинний завод — виробляли п’яту частину валової продукції цієї галузі в СРСР. Так створювалася сучасна хімічна індустрія України.

Автомобіль «Запорожець» 1960 року випуску. Світлина

1. За допомогою інтеренет-ресурсів дізнайтеся, скільки коштував такий автомобіль і чи був він доступний за вартістю для робітників і колгоспників.

Розвивалася транспортна інфраструктура. Восени 1953 року в Києві було здано в експлуатацію перший у світі суцільнозварний міст за проектом Євгена Патона. Відбулися зміни в залізничному й морському транспорті. Паровози замінювали тепловозами й електровозами, пароплави — теплоходами. В 1960 році в Києві запрацював метрополітен. У галузі авіабудування налагодили виробництво пасажирських і транспортних літаків високого класу, зокрема ТУ-104, ТУ-124, АН-24. В Україні почали виробляти легкові автомобілі, обчислювальну техніку, радіоелектроніку. Вперше було звернуто увагу на випуск товарів народного споживання. Протягом 1959-1965 років на території України запрацювало 700 підприємств легкої і харчової промисловості.

• 1. Куди першочергово впроваджували досягнення НТР? Чому?
• 2. Яка галузь промисловості була пріоритетною для фінансування? Чому?
• 3. Наведіть приклади розвитку транспортної інфраструктури в Україні.

Мовою джерела. Ігор Малишевський, сучасник подій:

«...на подарованому Хрущовим «Лінкольн-зефірі» Патон дістався дерик-крана. А далі — пішки по вимостках зі шпалами... У червні 1953 р. всі пролітні споруди було змонтовано, всі зварювальні роботи на мосту успішно завершено. То була перемога. Перемога всього його великотрудного життя... Коли випробовуватимуть міст Патона, по мосту пустять... бронетанкову колону. А його самого вже не буде серед живих. Але символічно: для цього виберуть знамениті «Т- 34». Ті самі, що зварено на Уралі — його ж таки, патонівським, швом».

Фотофакт

«13 березня 1961 року селевий потік із Бабиного Яру прорвав дамбу і затопив Куренівку — промислову зону й околицю Києва з приватною забудовою. Початкова висота та ширина потоку становили 14 м, швидкість — 5 м/с. Фактично за 1 год було затоплено 30 га, у тому числі житлові будинки. Кількість жертв, за офіційними даними, — 145 осіб, за неофіційними — 1500 осіб. Передумовою трагедії стало рішення про заповнення Бабиного яру відходами Петрівських цегляних заводів, які протягом десяти років змішувалися з водою, і їх відводили по трубах в урочище. Так на місці колишніх масових розстрілів у Бабиному яру намивали ґрунт, щоб збудувати новий житловий масив. Всупереч здоровому глузду та нормам безпеки від Куренівки його відгороджувала лише земляна дамба».

1. Опрацюйте свідчення очевидця подій та фотофакт. Як вони пов’язані з приказкою «Господарювати треба з розумом»?

2. За допомогою інтернет-ресурсів дослідіть, які ще екологічні проблеми спричинило бездумне господарювання.

3. Стан сільського господарства

Українське село на початку 1950-х років, так сповна і не оговтавшись від війни, переживало складні часи. Щоб покращити ситуацію в аграрному секторі, колгоспам зменшили планові показники, анулювали всю заборгованість перед державою за недопостачання продукції тваринництва за попередні роки. У кілька разів підвищили закупівельні ціни на продукцію сільського господарства, збільшили грошові виплати колгоспникам за трудодень. Таким чином радянська влада намагалася зацікавити сільськогосподарських робітників у результатах своєї праці. У села для поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарського виробництва було скеровано понад 100 тисяч спеціалістів з відповідною освітою. У 1958 році ліквідували машинно-тракторні станції (МТС), а всю їхню техніку передавали колективним господарствам. Щоправда, техніку в МТС мали викуповувати власним коштом колгоспи, що лягло на них важким економічним тягарем, а чимало з них опинилися на межі виживання. Задля зменшення бюджетних видатків проводили їхнє укрупнення, тобто один колгосп охоплював кілька населених пунктів. Виникла проблема «неперспективних сіл» — дрібних сіл та хуторів, які держава не фінансувала. Усе це невдовзі призвело до суттєвого спаду сільськогосподарського виробництва. Керівництво колгоспами та радгоспами й надалі здійснювали згори, що позбавляло їх права самостійного планування виробництва з урахуванням місцевого клімату і практичного досвіду. До 1955 року завершилася колективізація селянських господарств Західної України: 1,5 млн селянських господарств примусово записали до близько 7 тисяч колгоспів.

З середини 1950-х років розпочався новий наступ на власників особистих присадибних господарств. У 1956 році ввели податок для громадян, які тримали худобу в містах, а через три роки утримувати її в містах узагалі заборонили. Сільські власники присадибних господарств фактично не могли придбати корм для худоби чи продати власноруч вирощену продукцію без дозволу сільради. Кількість домашньої худоби суворо регламентували, а коней і волів узагалі не можна було утримувати. Площі присадибних ділянок було зменшено до 0,4 га. Оскільки відрізані ділянки були далеко від колгоспних земель, то з часом перетворювалися на пустки. В окремих селах почали будувати багатоповерхівки, щоб нібито стерти істотні відмінності між містом і селом, а насправді — щоб позбавити селян присадибних господарств.

1. Чому Микита Хрущов збільшив посіви саме кукурудзи?

2. За допомогою інтернет-ресурсів знайдіть агітаційні плакати, які закликали до реалізації надпрограм. Проаналізуйте їхній зміст.

Микита Хрущов ініціював низку проєктів для розвитку сільського господарства — надпрограм. Проєкти не дали очікуваних результатів, адже, як і раніше, використання новітньої техніки, передових технологій, ефективніших за врожайністю зернових і технічних культур та їх нових сортів залишалося рідкісним явищем. Виробництво сільськогосподарської продукції зростало за рахунок розширення посівних площ, залучення більшої кількості трудових ресурсів, тобто екстенсивним шляхом. Реалізовувати надпрограму з освоєння цілинних земель Казахстану, Уралу, Алтаю та півдня Сибіру розпочали в 1954 році. З України було відправлено тисячі тракторів, понад 100 тисяч сільськогосподарських робітників, насамперед молоді. Лише частина з них повернулася додому. Інші ж залишилися там працювати в радгоспах, технічне оснащення яких забезпечувала Україна. У 1959 році Микита Хрущов після поїздки до США ініціював збільшення посівів кукурудзи, щоб «наздогнати і випередити Америку у виробництві молока, масла й м’яса на душу населення». Він був переконаний, що кукурудза — найкращий корм для худоби, й завдяки використанню кукурудзи збільшаться і поголів’я худоби, і показники тваринницького виробництва. У 1961 році в Україні під кукурудзу було виділено п’яту частину всіх посівних площ. Натомість посіви озимої та ярої пшениці зменшилися втричі. Проте Микита Хрущов не врахував, що масові посіви кукурудзи призводять до виснаження земель. Уже 1963 року через неврожай СРСР уперше закупив у США й Канаді великі партії зерна. Відтоді імпорт хліба став звичним явищем. Завищені плани виробництва продукції тваринництва спричинили зворотний ефект — поголів’я худоби суттєво зменшилося. Отже, більшість експериментів в економіці обійшлися українцям дорогою ціною.

• 1. Які кроки радянської влади у 1950-х роках сприяли розвитку сільського господарства в Україні, а які — його гальмували?
• 2. Доведіть, що під час «відлиги» тривав наступ на особисті присадибні господарства.
• 3. Що таке надпрограми? До реалізації яких надпрограм було втягнуто Україну?

Мовою джерела. Зі спогадів Павла Гонтаря, добровольця зі села В’язова Краснокутського району Харківської області, про умови життя на цілинних землях:

«Нас поселили в тільки що збудований гуртожиток. Спали на матрацах, набитих сіном, на долівці, а через кілька днів столяри збудували нари з неструганих дощок. Вікна були одинарні, з середини приміщення забиті повністю байковими одіялами, на яких увесь час виступав іній, бо надворі було більше 40 °С морозу. Спали не роздягаючись. Лягали спати у тому, в чому ходили, і вкривалися кількома одіялами. В кутку стояла чотиривідерна оцинкована виварка з питною водою. Поруч — металевий кухоль і 500-грамовий молоток. Молоток для того, щоб можна було розбити лід і напитися води».

Напис на радянському агітаційному плакаті: «Зберемо з цілини багатий врожай!»

1. Проаналізуйте текст джерела та розгляньте ілюстрацію поруч. Що їх об’єднує?

2. Не раніше якого року був створений плакат? Чому ви так вважаєте?

3. Який настрій передає пропагандистський плакат? Якими були реальні умови життя тих, хто поїхав освоювати цілину?

У той час, коли... на теренах України

розпочалася реформа децентралізації управління промисловістю,

Тоді... у світі

в Італії, у місті Рим Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди і ФРН підписали договір про створення Європейської економічної спільноти («Спільний ринок») і Європейської спільноти з атомної енергії («Євратом»).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1953 р. — відкрито в Києві перший у світі суцільнозварний міст за проектом Євгена Патона;

- 1954 р. — початок реалізації хрущовської надпрограми з освоєння цілини;

- 1957-1965 рр. — період децентралізації управління економікою;

- 1959 р. — початок хрущовської надпрограми з вирощування кукурудзи;

- 1962 р. — введено в експлуатацію магістральний нафтопровід «Дружба».

2. Поясніть значення понять: воєнно-промисловий комплекс, децентралізація, раднаргоспи.

3. Аргументовано доведіть твердження: «Реалізація хрущовських надпрограм здійснювалася за рахунок людських і матеріальних ресурсів Української РСР».

4. Під час децентралізації відбулося економічне районування Української РСР. У 1957 році було виокремлено 11 економічних районів, а в 1963 році їх було укрупнено до трьох.

А) За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтеся, які області входили до Донецько-Придніпровського, Південно-Західного і Південного економічних районів.

Б) Проаналізуйте дані таблиці. Визначте особливості кожного з економічних районів.

Частка крупних економічних районів у народному господарстві УРСР у 1964 році, у %