Розділ 4. Відновлення державної незалежності України, її роль у розпаді Союзу Радянських Соціалістичних Республік

У селі Кумино Пермського краю Російської Федерації похмуро височить меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36». У минулому — це табір ВС-389/36-1, виправно-трудова колонія суворого режиму для засуджених за «особливо небезпечні державні злочини», через яку пройшли десятки українських дисидентів. Сюди в жовтні 1980 року етапували Василя Стуса як «особливо небезпечного рецидивіста». В ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в радянській катівні перестало битися серце цього незламного дисидента, талановитого поета, непересічної Людини.

1. З’ясуйте, хто був адвокатом Василя Стуса в 1980 році і чому обвинувачений відмовився від захисту свого адвоката.

2. Дізнайтеся, що об’єднувало Василя Стуса та його табірних побратимів Миколу Руденка, Івана Кандибу, Мирослава Мариновича, Олексу Тихого, Олеся Бердника.

3. Ознайомтесь із висловлюванням Василя Стуса. Як ви його розумієте? «Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть. Це щастя: мати таку долю, як у мене... Чуюся добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі. Долі не обирають... Її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас».

§ 30. Початок перебудовчого процесу в СРСР і Україна

• Чому середину 1960-х - 1980-х років називають періодом «застою»?
• Як Україна була втягнута в «холодну війну» між СРСР та США?
• Що таке цензура? Чи існувала цензура в УРСР?

1. Передумови перебудови

На початку 1980-х років радянське суспільство дедалі глибше втягувалося в тотальну соціально-економічну, політичну та ідеологічну кризу. Внаслідок недалекоглядної зовнішньої політики брежнєвського керівництва почав створюватися єдиний антирадянський фронт США, країн Західної Європи, Японії та Китаю. Продовжували гинути українські призовники в Афганістані, куди Радянський Союз увів у 1979 році війська задля підтримки лояльних до нього політичних сил. Деградація верхів і розвал економіки стали настільки очевидними, що навіть серед частини владців заговорили про необхідність змін. У 1982 році помер Леонід Брежнєв. Його наступником, за усталеною традицією, міг стати лише член політбюро ЦК КПРС, до якого у той час належали 12 осіб, середній вік котрих становив 70 років. Консервативні погляди, поганий стан здоров’я керівників держави суттєво впливали на її політику. На посаду генерального секретаря ЦК КПРС був обраний колишній очільник КДБ Юрій Андропов, котрий вважав, що досягти покращення ситуації в країні можна за рахунок боротьби з корупцією та зміцнення трудової дисципліни. Проте боротьба з корупцією Україну майже не зачепила. А «наведення порядку» в низах, зміцнення трудової дисципліни перетворилося на чергову галасливу кампанію, здійснювану суто радянськими методами із порушенням конституційних норм і прав людини. Працівники міліції, чиновники різних рівнів, шукаючи прогульників, організовували справжні облави в робочий час на ринках, у крамницях, кінотеатрах, парках, перукарнях. Проте така політика тривала недовго. В 1984 році генсек помер. Його наступник Костянтин Черненко пробув очільником партії і держави трохи більше року. Після його смерті загострилася політична криза. Новим генеральним секретарем було обрано 54-річного Михайла Горбачова, який до цього очолював Ставропольський крайовий комітет партії.

«Перебудова. Демократія. Реформа. Гласність». Плакат часів перебудови

1. Які пріоритети ставила КПРС в добу перебудови?

2. З чим мали боротися в добу перебудови?

Зважаючи на ситуацію в країні, на Квітневому 1985 року пленумі ЦК КПРС проголошено курс на перебудову, який початково був зорієнтований на удосконалення господарського механізму. Згодом під перебудовою стали розуміти реформування всіх сторін життя країни під керівництвом КПРС. Отже, перебудова — це загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що їх проводили в СРСР у 1985-1991 роках. Вона повинна була охопити провідні сфери суспільства. Зокрема у внутрішній політиці означала демократизацію суспільного життя; в економіці — прискорення соціально-економічного розвитку і впровадження елементів ринкових відносин; у соціальній сфері — поліпшення матеріального і культурного добробуту; в ідеології — гласність, вільне висловлення думок громадянами, надання їм можливості впливу на прийняття державних рішень і контролю за їхнім виконанням; у зовнішній політиці — поліпшення відносин зі США та країнами Західної Європи, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та глобальних світових проблем. Реформаторська частина партійно-радянської еліти сподівалася шляхом реалізації цих перетворень подолати кризу і зберегти за СРСР статус наддержави.

Українське партійне керівництво тривалий час залишалося осторонь реформ. Перш ніж горбачовські реформи дійшли до України, республіку вразила катастрофа глобального масштабу. 26 квітня 1986 року вибухнув реактор Чорнобильської атомної електростанції, розташованої за 130 км від міста Києва. Потужна радіоактивна хвиля накрила околиці Чорнобиля, а згодом поширилася на землі Білорусі, Польщі та Скандинавії. Над світом нависло те, чого він найбільше жахався, — ядерна катастрофа. У властивий для себе спосіб влада на початку намагалася приховати подію. Коли ж виявилося, що зробити це неможливо, СРСР визнав факт катастрофи і звернувся до західних спеціалістів по допомогу. Завдяки сміливцям та інженерам палаючий реактор погасили, закривши його в гігантському бетонному саркофазі. Катастрофа спричинила жахливі наслідки: багато людей загинули, були госпіталізовані, десятки тисяч покинули домівки, нерідко назавжди. До зони обов’язкового відселення належали 92 населених пункти. Екологічні наслідки Чорнобиля і сьогодні не підлягають точній оцінці. Руйнівна дія радіонуклідів на генофонд народу триватиме ще багато років.

Зруйнований четвертий енергоблок ЧАЕС. Світлина

1. Проведіть мінідослідження «Причини вибуху на ЧАЕС».

• 1. Що спричинило економічну, політичну та ідеологічну кризу на початку 1980-х років?
• 2. Що таке перебудова? Які зміни вона передбачала в різних сферах суспільства?
• 3. Коли відбулася Чорнобильська катастрофа? Які наслідки цієї катастрофи?

Зі спогадів Григорія Хмеля, водія однієї з пожежних машин, про аварію на ЧАЕС:

«Ми прибули туди близько 01:45... Ми бачили розкиданий графіт. Михайло спитав: «Що таке графіт»? Я вдарив ногою шматок графіту. Але один з пожежників на іншій вантажівці підняв його. «Воно гаряче», — говорив він. Шматки графіту були різних розмірів, деякі великі, деякі достатньо малі, щоб їх можна було підняти...

Ми не знали багато про радіацію. Навіть ті, хто працював тут, не мали жодних уявлень. Не було води у вантажівках. Михайло заповнив цистерну, і ми націлили струмінь води на вершину. Потім ті хлопчики, які померли, пішли аж до даху — Коля Ващук, Володя Правик та інші... Вони піднялися вгору сходами... і я вже ніколи не побачив їх знову».

1. Чи усвідомлювали пожежники небезпеку, яка їм загрожувала?

2. Чому влада свідомо прирекла на смерть рятувальників?

2. Гласність і початок національного відродження

Головним гаслом політики перебудови стала гласність, тобто можливість повідомляти через засоби масової інформації про недоліки в житті суспільства і держави. Це був проміжний етап до свободи слова. Гласність забезпечувала більшу відкритість, давала право на власну думку. Її визначальними рисами стали об’єктивність, правдивість, доказовість. Позаяк до цього часу вся інформація була під жорстким контролем і заборонена, така політика означала радикальні зміни. Ситуація в Україні з початком утвердження гласності та лібералізації суспільно-політичного життя мало змінилася, головно через вичікувальну позицію керівництва республіки і надмірне зросійщення в попередні роки. Згідно із переписом населення 1989 року, з 51,5 млн мешканців УРСР українці становили 72,6%. Серед них рідною мовою українську вважали лише 87,7%. Але реальний відсоток тих, хто вільно володів українською мовою, був набагато нижчим. Книжки, видані українською мовою у 1988 році, становили лише 18% за назвами, а за тиражем — тільки 3%.

«Сміливіше, товаришу! Гласність — наша сила!» Плакат часів перебудови

Початково об’єктом гласності стали так звані «білі плями» в історії, тобто висвітлення тих історичних подій і явищ, які раніше замовчували. Важливу роль у захисті української культури, поширенні правдивої інформації відіграли Спілка письменників України та її центральний орган — газета «Літературна Україна». Широкий розголос мали виступи Олеся Гончара, Івана Дзюби, Івана Драча. Поверталися в українську літературу твори представників «розстріляного відродження» — Миколи Хвильового, Миколи Зерова, Миколи Куліша, репресованих у брежнєвський період Василя Стуса, Євгена Сверстюка, Ігоря та Ірини Калинців, заборонені твори Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Михайла Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?». Були надруковані праці істориків Михайла Грушевського, Дмитра Яворницького, Івана Лисяка-Рудницького. Видавалися історичні джерела з різних періодів української історії: «Хроніка із літописців стародавніх» Феодосія Сафоновича, «Історія русів», козацькі літописи. За допомогою засобів масової інформації, публічних обговорень почали відкривати правду про такі сторінки української історії XX століття, як то Українська революція 1917-1921 років, штучний масовий голод 1921-1923 років, геноцид українського народу — Голодомор 1932-1933 років, насильницька колективізація, сталінські репресії, діяльність ОУН, УПА, інші трагічні й героїчні сторінки історії українського народу.

Розгорнулися дискусії про українську символіку. В періодиці поширювали інформацію про негаразди в економіці та соціальній сфері, привілеї номенклатури, війну в Афганістані. З 1988 року в Україні розпочали реабілітацію необґрунтовано засуджених у 1930-х-на початку 1950-х років. Для координації цієї діяльності створили республіканську комісію. Було реабілітовано близько 90 тисяч осіб, яких несправедливо репресував радянський режим. Однак владні структури не реагували на вимоги громадськості виправдати людей, котрих переслідували й засудили в 1960-х-1980-х роках. Незважаючи на те, що політика гласності залишалася дозованою і не переростала у свободу слова, вона змінювала суспільство, давала змогу мати власні судження, робити висновки, позбавляла людину від усталених стереотипів. Водночас гласність сприяла політизації суспільства і започаткувала процес новітнього національного відродження в Україні.

• 1. Що таке гласність? Які її визначальні риси?
• 2. Яка інформація, раніше замовчувана, стала відкритою для суспільства?
• 3. Як гласність змінювала українське суспільство?

3. «Нове політичне мислення» та міжнародна ситуація

Однією з найважливіших причин перебудови була необхідність зменшити тягар гонки озброєнь. «Нове політичне мислення», проголошене реформаторами, передбачало пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. За ініціативою генсека до Москви, а згодом і до політичного життя повернувся відомий дисидент, «батько радянської водневої бомби» академік Андрій Сахаров; припинили глушіння зарубіжних радіостанцій. Західні країни оцінили зміни в політичному курсі СРСР. Результатом кількох зустрічей між Михайлом Горбачовим і президентом США Рональдом Рейганом упродовж 1985-1987 років стало укладення договору про ліквідацію ракет малої і середньої дальності. Це послабило конфронтацію у відносинах двох наддержав. Одночасно в конфліктних місцях: Нікарагуа, Афганістані, Камбоджі та інших, проголосили курс на примирення і пошуки розв’язання спірних проблем за столом переговорів.

У 1989 році радянські війська покинули Афганістан, почалося їхнє виведення зі Східної Європи, що пришвидшило крах комуністичних режимів, падіння берлінського муру, об’єднання Німеччини. Це означало налагодження відносин СРСР із Заходом, завершення «холодної війни». Радянський Союз зменшив чисельність збройних сил на півмільйона військовослужбовців. У 1991 році була ліквідована Організація Варшавського договору. Керівники західних країн вітали зміни радянської зовнішньої політики, але розпад СРСР не входив у їхні плани. Про це відверто заявляв президент США Джордж Буш, котрий на початку серпня 1991 року висловився у Києві на підтримку нового союзного договору, який мав владнати внутрішньополітичну ситуацію в СРСР шляхом певних поступок союзним республікам. Такої позиції дотримувалась і прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер.

Активізувала діяльність у цей період українська діаспора. Найбільшою вона була в Канаді, США, значно меншою у країнах Західної Європи й Австралії. Численні організації українських емігрантів зробили внесок на підтримку дисидентського руху. Їхні представники організували низку кампаній зі звільнення українських політв’язнів, які на той час іще перебували в радянських концтаборах. Поширювали публікації про трагічну долю українських правозахисників — Юрія Литвина, Олекси Тихого та Василя Стуса, а також про політв’язнів Левка Лук’яненка, Михайла Гориня, Івана Кандибу, Миколу Горбаля, Валентина Мороза, які «живуть у неможливо жорстоких умовах», багатолітнього в’язня сумління Юрія Шухевича, релігійних в’язнів. За їхньої підтримки частина дисидентів зуміла виїхати на Захід. Традиційним стало відзначення національних свят, історичних дат із життя українського народу, таких, як: «День української державності і соборності», 50-ті роковини Голодомору 1932-1933 років в УРСР тощо. Цілеспрямованості набули акції протесту проти політики русифікації України. Отже, перебудова започаткувала новий етап у розвитку українського суспільства.

• 1. Яким чином «нове політичне мислення» послабило конфронтацію СРСР та США?
• 2. Які події засвідчили про згортання «холодної війни»?
• 3. Назвіть напрямки діяльності української діаспори під час перебудови.

Мовою джерела. Уривок із інтерв’ю Ореста Дейчаківського, експерта Американської комісії з безпеки і співробітництва в Європі при Конгресі США:

«Я був наближений до теми українських в’язнів, я також знав деяких із них. У період 1980-1990 років я був заангажованим студентом у різних заходах в обороні людських прав в Україні. Але я долучався не до якоїсь однієї організації. Формально нас називають Комісія з безпеки і співробітництва в Європі. Але всі нас називають Гельсінська комісія... У 1980-х роках ми виступали в обороні українських політв’язнів, членів української та інших Гельсінських груп, української греко-католицької та православних церков і в американському Конгресі, й на міжнародних форумах, де були представники Радянського Союзу».

1. На захист чиїх прав піднялися представники української діаспори в США?

Мовою джерела. Уривок із інтерв’ю Уляни Мазуркевич, представниці української діаспори у США:

«Ми витрачали свої кошти на виготовлення білбордів для протестів, робили оголошення про різні акції у пресі, на радіо. Крім того, ми за власний рахунок їздили до Вашингтона для того, щоб там зустрітися з конгресменами й обговорити внесення питання про звільнення дисидентів до засідань Конгресу. На одну з акцій наприкінці 1980-х ми привезли дітей з цієї школи, запросили людей з державного департаменту і зібралися на акцію. Також запросили медіа, щоб це показали по телебаченню. Ми запросили людей до Balch institute (Історичне товариство штату Пенсільванія), була Ніна Строката-Караванська, яка мала промову, ми роздали всім металеві миски, дали меню та їжу, яку їли в’язні. Звісно, що це було символічно, але народ побачив, в яких умовах перебувають українські дисиденти. Для Радянського Союзу це було чергове нагадування, що ми цікавимося цією темою, що ми активно підтримуємо ув’язнених. Найголовніше у всій цій роботі на підтримку українських дисидентів: ми показували Радянському Союзу, що Америка засуджує ув’язнення людей за їхні думки та бажання незалежності, що ми пам’ятаємо про своїх земляків і боремося за їхню свободу».

Акція протесту в місті Філадельфія (США), яку організував Комітет оборони Валентина Мороза наприкінці 1980-х років. Напис на плакаті: «Україна — нація 55 мільйонів політичних в’язнів». Світлина

1. На основі тексту рубрики і світлини поруч охарактеризуйте форми протестів української діаспори у США.

2. Чим, на вашу думку, пояснюється активність української діаспори у США?

У той час, коли... на теренах України

вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, що призвело до загибелі 60 ліквідаторів аварії та близько 4000 людей від опромінення.

Тоді... у світі

в Західній Африці, у Камеруні через несподіваний викид вулканом вуглекислого газу поблизу озера Ніос загинуло 1746 жителів навколишніх сіл.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- квітень 1985 р. — Михайло Горбачов проголосив курс на перебудову;

- 26 квітня 1986 р. — вибухнув реактор на Чорнобильській атомній електростанції.

2. Поясніть значення понять: політика «перебудови», політика «гласності», «нове політичне мислення», «білі плями» в історії.

3. З’ясуйте, які були ядерні інциденти у світі, крім Чорнобильської катастрофи, та що їх спричинило. Запишіть алгоритм дій у разі радіаційної аварії.

4. Підготуйте презентацію на одну із тем (на вибір): «Перебудова в Україні в спогадах очевидців», «Внесок української діаспори у відродження України», «Скалічені війною долі: участь українців в Афганській війні».