Розділ 5. Становлення, розвиток України як незалежної держави

Четверті президентські вибори 2004 року в Україні проходили в два тури. Західні й центральні області підтримували Віктора Ющенка, а південні й східні — Віктора Януковича. Останній, щоб перемогти, не нехтував використанням адмінресурсу. Тому ще до оприлюднення результатів другого туру люди почали облаштовувати на майдані Незалежності в Києві наметове містечко. 22 листопада кількість мітингувальників зросла до 100 тисяч. Щоб підтримати демократію, до Києва їхали представники різних регіонів. Події на Майдані 2004 року назвали Помаранчевою революцією — за кольором символіки, яку використовували мітингувальники. Ці події стали центральним сюжетом першої і єдиної прозової книги Ліни Костенко «Записки українського самашедшого».

1. Дізнайтеся, як завершилася Помаранчева революція. Доберіть із роману «Записки українського самашедшого» відповідну цитату.

2. У «Записках українського самашедшого» Ліна Костенко писала: «Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим входимо і в двадцять перше. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.» Як ви розумієте це висловлювання? Чи актуальне воно зараз?

3. Що ви знаєте про діяльність Ліни Костенко в попередні періоди української історії?

§ 37. Державотворчі процеси у 1991-2004 роках

• Коли було оприлюднено Декларацію про державний суверенітет України?
• Що ви знаєте про Акт проголошення незалежності України?
• Хто став першим президентом незалежної України?

1. Початок державотворення в Україні

Здобуття Україною незалежності створило нову соціально-політичну ситуацію. Відходила в минуле радянська епоха з її тоталітарним політичним режимом, одержавленою економікою, деформованими міжнаціональними відносинами. Нові реалії поставили перед суспільством завдання творення нової України. Серед першочергових завдань, які необхідно було вирішувати владі та суспільству, визначилося декілька: встановлення недоторканності кордонів, регламентування порядку їхнього функціонування; прийняття державної символіки, визначення громадянства, правове забезпечення міжнаціональних відносин, ухвалення конституції, яка б відповідала новій історичній реальності України; створення органів безпеки та українського війська. В економічній сфері нагальними завданнями стали: перехід до ринкової економіки, зорієнтованої на соціальні потреби людей; формування фінансової системи, запровадження власної грошової одиниці.

Потребував також чіткого визначення зовнішньополітичний курс. Усталеним є твердження, що зовнішня політика є продовженням і розвитком внутрішньої. Її спрямування стало невід’ємною складовою формування зовнішньополітичної стратегії, яка б відповідала інтересам України. Основні засади зовнішньої політики держави були закладені ще Декларацією про державний суверенітет України в липні 1990 року. Надалі завдання полягало у виробленні чіткого механізму реалізації зовнішньої політики та формування її законодавчої бази. Після проголошення незалежності України дедалі більше країн встановлювали дипломатичні відносини з нашою державою. Створювалися дипломатичні і консульські представництва,

Упродовж 1991-1992 років Верховна Рада затвердила низку законів, які закріплювали новий статус держави. У жовтні 1991 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про громадянство України», який визначав громадянство людини її невід’ємним правом. Громадянство було надано всім жителям України, хто не заперечував проти цього і не був громадянином іншої держави. Законодавчо було врегульоване національне питання. У статті 1 Декларації прав національностей України, затвердженій у листопаді 1991 року Верховною Радою України, вказувалось: «Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні, культурні права». Водночас Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про державний кордон України», а в грудні 1991 року — Закон України «Про Збройні сили України», згідно з яким військові на території України мали або добровільно скласти присягу на вірність українському народові, або перейти на службу до будь-якої іншої армії. Постановою Верховної Ради створена Служба національної безпеки України (СНБУ, з 1992 року — Служба безпеки України — СБУ). У січні-лютому 1992 року затверджені державні символи України: музична редакція гімну «Ще не вмерла України і слава, і воля...», Державний Прапор України (синьо-жовтий), малий Державний Герб — Тризуб, знак княжої держави Володимира Великого. Прийняті законодавчі акти були актуальними і сприяли формуванню елементів нової української держави.

• 1. Які першочергові завдання постали перед владою незалежної України?
• 2. Яким документом було закладено засади зовнішньої політики держави?
• 3. Стисло охарактеризуйте законодавчу діяльність Верховної Ради в 1991-1992 роках.

Державні символи України

Малий герб України

Державний Прапор України

https://cutt.ly/VwKpCe9T

Державний Гімн України

Мовою джерела. Іван Франко, письменник, громадський діяч:

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів».

Мовою джерела. Леонід Кравчук, перший Президент України:

«Я хотів би, щоб Україна зайняла надійне місце в будівництві європейського дому. Щоб вона вийшла у світ як цивілізована правова держава».

Леонід Кравчук під час інавгурації, 5 грудня 1991 року. Світлина

1. Якими хотіли бачити українців і Україну автори висловлювань?

2. Чи реалізовані їхні прагнення на даний момент? Відповідь аргументуйте.

3. Зверніть увагу на світлину поруч. Леонід Кравчук складає присягу Президента України на Акті проголошення незалежності України, Конституцїї Української РСР. Поруч — відкрите Пересопницьке Євангеліє. Яка історична недоречність була допущена під час інавгурації?

2. Особливості української багатопартійної системи

Прикметною ознакою суспільно-політичного життя держави в період її становлення було формування багатопартійної системи України. Її особливість — наявність кількох партійних проектів, контури яких окреслилися в період перебудови: націонал-демократичного спрямування; некомуністичного з орієнтацією на російські цінності і культуру; монолітного блоку партноменклатури комуністичного типу, який орієнтувався на підтримку чинного президента і ще називався «партією влади». В головному ж вибудовувалося два вектори української політики. Націонал-демократи утворювали силу, яка відстоювала європейський вектор, закликала до приєднання України до держав Західної Європи і Північної Америки, що сповідують демократичні цінності. Для них найвища цінність — збереження й зміцнення Української держави. Національно-демократичний блок становили кілька помітних політичних сил: Українська республіканська партія, Українська християнсько-демократична партія, «Державна самостійність України»; це було праве крило цього блоку. Із лівоцентристських партій виділялися Демократична партія України, СДПУ (об’єднана).

Інший вектор становили сили, які мали цивілізаційне спрямування на Росію, з її протиставленням євразійської цивілізаційної моделі світу Заходу. Ліве крило уособлювали Соціалістична партія України та Комуністична партія України. До іншого вектора належала «партія влади» як політиків-«реалістів», котрі прагнули йти протореним за роки комуністичної влади шляхом. «Партія влади» керувала незалежною Україною до 2004 року, залишаючи сталою свою сутність — відданість чинному Президентові та прихильність до цінностей Радянського Союзу. Її діячі змінювали декорації, проголошували курс реформ, але насправді залишалися на фундаменті комуністичної епохи.

Ідеологічні аспекти займали порівняно незначне місце в програмних документах. Позитивним винятком став Народний Рух України — масова організація національно-демократичного спрямування, що за типом наслідувала Народні Фронти європейських країн або польське об’єднання незалежних профспілок «Солідарність». Націонал-демократичні партії не стали бізнесовим проектом, до них належали переважно представники української інтелігенції, яких тривожив катастрофічний стан національного розвитку. Підприємці ж воліли мати справу з «партією влади», від якої можна було сподіватися на дивіденди для свого бізнесу. Проте більшість політичних партій були неспроможними чинити вагомий вплив на життя суспільства.

• 1. Який вектор зовнішньої політики відстоювали націонал-демократи?
• 2. Які партії у зовнішній політиці орієнтувалися на Росію і цінності Радянського Союзу?
• 3. На кого спиралися націонал-демократи, а хто підтримував «партію влади»?

3. Прийняття Конституції України 1996 року

Стратегічним напрямком державотворчого процесу стало забезпечення правових основ функціонування країни. Утвердився принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавчим органом була Верховна Рада України в складі 450 депутатів, котрі здійснювали свої повноваження на постійній основі. Виконавчу владу представляли Президент і Кабінет Міністрів (уряд). Формувалася нова судова система, що складалась із Верховного суду, загальних, арбітражних, військових судів тощо. Був створений Конституційний суд України, який мав слідкувати за дотриманням конституційних прав і свобод особи. Однак і до сьогодні в діяльності судової системи є багато вад, і вкотре постало завдання приведення вітчизняного судоустрою до світових стандартів. Законодавчо не був також врегульований розподіл повноважень між Верховною Радою, Президентом та органами виконавчої влади. Це ускладнювало процеси державотворення, а суперечки у взаємодії цих владних структур створювали додаткові труднощі. Негативна тенденція особливо посилилася на тлі падіння життєвого рівня населення. Як наслідок — дострокові вибори в березні 1994 року одночасно Президента і Верховної Ради. Президентом України обрали Леоніда Кучму. Він перебував на цій посаді дві каденції упродовж 1994-2004 років, перемігши на чергових президентських виборах у 1999 році в другому турі лідера КПУ Петра Симоненка.

Новий державний статус потребував суттєвих і принципових змін у конституції, навколо проекту якої тривало гостре протистояння між різними політичними силами. 8 червня 1995 року був укладений Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом України. У ньому визначено засади діяльності законодавчої і виконавчої гілок влади до прийняття нової Конституції України. На час дії договору розширювались нормотворчі й адміністративні повноваження Президента й органів виконавчої влади, дещо обмежувались права Верховної Ради та місцевих рад. Визнавали чинними лише ті положення Конституції УРСР 1978 року, які узгоджувалися з Конституційним договором. 28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила нову Конституцію України. Цей документ складається з преамбули та 14 розділів. Згідно із Конституцією (стаття 5), Україна є республікою за формою правління. Основний Закон України визначив її державний і суспільний лад, права й обов’язки громадян; окреслив повноваження законодавчої, виконавчої і судової влади. У Конституції України передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін необхідно від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена (стаття 157). З прийняттям Конституції України 1996 року втратила чинність Конституція УРСР 1978 року. День прийняття Конституції — 28 червня — став державним святом в Україні.

Повідомлення в газеті «Голос України» офіційному виданні Верховної Ради України, про прийняття Конституції України

Суспільно-політичне життя було суперечливим. Зазвичай під час чергових виборів Президента України і Верховної Ради політична ситуація в країні загострювалася. Формування механізму влади й надалі супроводжувалося протистоянням між законодавчою і виконавчою владою та всередині самих владних структур. Елементами суспільно-політичного буття стали також протестні акції. У 2000 році виник «касетний скандал» — політична криза, зумовлена оприлюдненням касетних записів із кабінету Президента України Леоніда Кучми. Вони свідчили про можливу причетність Президента та інших високопосадовців до зникнення 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, засновника і першого головного редактора інтернет-газети «Українська правда». Протести, які розпочалися, згодом переросли в акцію «Україна без Кучми». Не зняли гостроти протистояння в державі парламентські вибори 2002 року. Складність становлення незалежної держави обумовлювала низка чинників: відсутність чіткого механізму взаємодії між законодавчою та виконавчою владою, між центром і регіонами, переважання в керівних структурах старої управлінської верхівки, політична нестабільність, зумовлена передусім протистоянням між Верховною Радою та Президентом, часта зміна урядів (із серпня 1991 року до грудня 2004 року — 13) і головне — повільне реформування економіки й вирішення нагальних соціально-економічних питань. Водночас динаміку суспільно-політичного життя визначали: розширення компетенції структур місцевого самоврядування, зростання політичної активності населення, діяльність різноманітних осередків політичних партій, рухів, громадських організацій.

• 1. На які гілки поділяється державна влада України?
• 2. Стисло охарактеризуйте етапи конституційного процесу.
• 3. Чому час від часу суспільно-політична ситуація в країні загострювалася?

Мовою джерела. Із Конституції України:

«Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава... Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною... Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю... Держава відповідає перед людиною за свою діяльність... Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».

1. Хто/що є найвищою соціальною цінністю в державі згідно з Конституцією? Кого визначено носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні?

2. Кому належить виключне право визначати і змінювати конституційний лад?

3. Перегляньте відео за покликанням: https://cutt.ly/DwKpCO2X чи QR-кодом. Які емоції викликало прийняття Конституції України в народних депутатів?

4. Чому її прийняття стало важливою історичною подією?

Леонід Кучма (народився 1938 року)

Народився в селі Чайкине на Чернігівщині. Закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету. За спеціальністю — інженер-механік у галузі ракетної техніки. Кандидат технічних наук, розробник кількох винаходів у ракетобудуванні. Працював у Дніпропетровському конструкторському бюро «Південне», згодом став його керівником. Очолював випробування ракетоносія «Циклон-2». У 1990 році розпочав політичну діяльність: був народним депутатом УРСР, прем’єр-міністром України, а упродовж 1994-2004 років — Президент України. За його каденції зупинено спад виробництва, гіперінфляцію, прийнято Конституцію України, запроваджено національну грошову одиницю — гривню. Проведено приватизацію державних підприємств, розпаювання колишніх колгоспних земель. Водночас Леонід Кучма допустив появу олігархічних кланів й обмежив свободу слова. В грудні 1994 року підписав Будапештський меморандум з Росією, Великою Британією і США про гарантії безпеки Україні у зв’язку з набуттям нею без’ядерного статусу. У 1997 році уклав Договір про дружбу, співробітництво і партнерство з Росією, за яким Росія нарешті визнала Україну незалежною державою. Тоді ж Україні довелося поступитися значною частиною Чорноморського флоту. Під час конфлікту з Росією за острів Тузла в Керченській протоці зумів відстояти його українську приналежність. У 2002-2003 роках чітко окреслив наміри України інтегруватися в політичний, економічний та правовий простір Європи та до Північноатлантичного альянсу. Але в 2004 році виключив з Військової доктрини положення про вступ України до НАТО та Європейського Союзу.

Упродовж 2014-2020 років був членом Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Сході України, куди входили представники України, ОБСЄ, Росії. Всупереч попередженням не вірив, що Росія визнає незалежність ДНР і ЛНР та введе війська в Україну. Коли ж це сталося, заявив: «Україна — не Росія. І ніколи не стане Росією. Не дочекаєтесь».

1. Що в діяльності Леоніда Кучми вам імпонує найбільше?

У той час, коли... на теренах України

Верховна Рада прийняла основний закон держави — Конституцію.

Тоді... у світі

в місті Атланта, у США відбулася урочиста церемонія відкриття XXVI Олімпійських ігор.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- жовтень 1991 рік — прийнято Закон України «Про громадянство України»;

- грудень 1991 рік — прийнято Закон України «Про Збройні сили України»;

- січень-лютий 1992 рік — затверджено державну символіку України: Прапор, Герб, Гімн;

- березень 1994 рік — дострокові вибори Верховної Ради і Президента України;

- 1994-1999 роки, 1999-2004 роки — час президентства Леоніда Кучми;

- 8 червня 1995 рік — підписано Конституційний договір між Верховною Радою і Президентом України;

- 28 червня 1996 рік — прийнято Конституцію України.

2. Поясніть значення понять: державотворення, державна символіка, конституційний процес, «партія влади».

3. Розгляньте передвиборчі листівки. За кого або проти кого вони агітують голосувати? Хто переміг на президентських виборах, напередодні яких поширювалася перша листівка? Хто здобув більшість голосів на виборах, напередодні яких поширювалася друга листівка?

4. Опрацюйте II розділ Конституції «Права, свободи і обов’язки людини і громадянина». З’ясуйте: 1) що означає твердження «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними»; 2) які права і свободи можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану; 3) реалізація яких прав і свобод на даний момент для вас є найбільш значимою; 4) які права й свободи людини і громадянина цинічно порушила Російська Федерація в Україні.