§ 4. Вплив Першої світової війни на українські землі

• Чим відомий митрополит Андрей Шептицький?

• Коли і де була утворена ГУР? Хто її очолив?

• Чим завершилася Галицька битва?

1. Політика імперських урядів на українських землях у 1914-1917 роках

Перша світова війна стала важким випробуванням для жителів українських земель. Військові дії періодично охоплювали Галичину, Буковину, Волинь та Поділля, щоразу залишаючи після себе могили, руїни і страждання. Території, що одна держава силоміць відібрала в іншої без визнання за першою суверенних прав на них, опинилися під режимом окупації. Російська й Австро-Угорська імперії утверджували свою присутність на захоплених землях зазвичай репресивними методами. Російський уряд утворив на окупованих у 1914 році землях Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, військове управління з метою ефективного використання ресурсів прифронтових територій. Очолив генерал-губернаторство російський генерал-лейтенант, знаний українофоб граф Георгій Бобринський. До цього об’єднання належали Львівська, Перемишльська, Тернопільська та Чернівецька губернії. Зважаючи на стан війни, Георгій Бобринський насаджував у Галичині й Буковині військову адміністрацію. У квітні 1915 року імператор Микола II, демонструючи серйозність російських намірів, прибув до Львова і Перемишля на оглядини новоприєднаних територій.

Окупаційна адміністрація проводила антиукраїнську політику. Генерал-губернатор вважав своїм завданням викорінення «мазепинства» і надання захопленим землям «російського характеру»: заправадження російської мови, законів і адміністративного устрою. В регіоні закривали українські школи, журнали, газети. Для галицьких шкіл видали підручники, написані російською мовою. Заборонили діяльність українських політичних партій і громадських об’єднань: «Просвіт», молодіжних, спортивних організацій. Почалися масові депортації (примусові переселення) місцевих жителів. Українських діячів, котрі не залишили зону окупації, арештовували і вивозили до Сибіру. З Галичини вислали 34 греко-католицьких священнослужителі, зокрема митрополита Андрея Шептицького. Російський політик Павло Мілюков вважав, що така політика може зашкодити міжнародному іміджу Росії і назвав її, виступаючи у Державній Думі, «європейським скандалом».

Українські військовополонені в супроводі конвою перед брамою табору Фрайштадт

Населення західноукраїнських земель залишалося переважно лояльним до Австро-Угорщини і не підтримувало масово російську армію. Попри це, під час відступу з етнічних українських земель австро-угорська влада і командування армії вдалися до масштабних репресій проти мирних жителів. Провал військової кампанії 1914 року вони пояснювали «зрадою українців», які начебто таємно допомагали росіянам. Як наслідок, русофілів і почасти всіх підряд українців почали заарештовувати і судити за зраду. Тисячі мешканців відправляли до австрійських таборів. Репресії проти українського населення посилились із поверненням у 1915 році австро-угорських військ. Водночас, відступаючи, російські армії насильно примушували до переселення жителів Холмщини, Підляшшя, Волині та Поділля — територій, що до війни належали Російській імперії. Люди гинули в дорозі від голоду, епідемій. Окрім того, російські війська руйнували мости, залізниці, адміністративні споруди, електростанції. Отже, обидва імперські уряди вирішували свої стратегічні завдання у війні, проводячи жорстоку політику щодо українського населення у фронтовій і прифронтовій зонах.

• 1. Поясніть поняття «режим окупації» та «військове генерал-губернаторство».
• 2. Стисло охарактеризуйте діяльність російського окупаційного режиму в Галичині.
• 3. Як події на фронті впливали на політику імперій щодо українців? Наведіть приклади.

Мовою джерела. Із телеграми головного начальника постачання армій Південно-Західного фронту Олександра Забєліна:

«Головнокомандувач наказав уживати екстрених заходів усіма можливими способами — всьому населенню пропонувати вирушати в наш тил у міру відступу наших військ. Відправляти в наш тил усю худобу, коней та усі мідні речі, у тому числі дзвони і заразом усе, що могло б стати корисним для армії ворога ... Сільськогосподарські знаряддя за можливості вивозити».

• 1. Висловіть обґрунтоване припущення. Які саме «усі можливі способи» мав на увазі автор тексту?

2. Український національний рух під час війни

Із провалом швидкоплинної війни і продовженням бойових дій в обох імперіях активізувався український національний рух. Цьому сприяло погіршення економічної ситуації, позаяк жодна з країн не розраховувала на тривалу війну. Перша світова війна прискорила процес формування національної свідомості у середовищі селян, яких мобілізували в імперські армії. Щоденні зустрічі в окопах і в тиловому побуті з представниками інших етносів допомагали вчорашнім селянам усвідомити свою самобутність, особливо коли вони ставали жертвами насмішок, упередження чи ворожості на національному ґрунті. З іншого боку, армії «їхніх» імперій завойовували чужі території з населенням, котре розмовляло такою самою мовою, співало ті самі пісні, мало такі ж традиції та звичаї, що й вони. Ці безпосередні контакти між українцями з обох сторін фронту прискорювали кристалізацію національної ідентичності. Зокрема, після того як російські війська окупували Галичину і Буковину, зріс попит на українські книги серед населення Наддніпрянщини. З іншого боку, галичани, потрапивши у 1916-1917 роках на Волинь, організовували там українські школи і поширювали серед місцевих жителів національну ідею. Водночас українські політичні сили прагнули донести до імперських урядів свої вимоги, розраховуючи на їхнє виконання.

ГУР та СВУ, переїхавши до Відня внаслідок російської окупації Львова, у 1915 році утворили Загальну українську раду (ЗУР) на чолі з Костем Левицьким, представницький орган українців у Австро-Угорщині. В її програмі йшлося про об’єднання українських земель і надання їм національно-територіальної автономії. СВУ розгорнув інформаційну роботу для ознайомлення європейської громадськості з історією України, її сучасним становищем, вимогами українських партій та організацій. Українською, німецькою і французькою мовами СВУ видавав інформаційні вісники, опублікував «Кобзар» Тараса Шевченка, «Історію України» Михайла Грушевського, праці Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, інших науковців. Однак австрійська влада більше орієнтувалася на поляків. Зокрема, 4 листопада 1916 року німецький і австро-угорський уряди проголосили Польське королівство, утворене на польських землях, відвойованих у Російській імперії. Водночас Галичина отримала автономію без поділу на східну і західну частини. Після такого рішення австро-угорського уряду ЗУР склала свої повноваження, а керівництво національним рухом перейняла новоутворена Українська парламентська репрезентація на чолі з Юліаном Романчуком.

У Наддніпрянщині активізували діяльність молодіжні організації. В 1915 році в Харкові на з’їзді представників української молоді засновано «Юнацьку спілку», яка виступала за автономію України. ТУП у відозві «Наша позиція», оприлюдненій у 1916 році, вимагала перебудови Російської імперії на федеративних засадах і надання Україні автономії. Водночас члени ТУП координували свої зусилля із лідерами національних неросійських груп — поляків, євреїв, фінів тощо. Отже, напередодні 1917 року український рух набув досвіду організації і агітації та міг сподіватися на підтримку населення.

• 1. Як Перша світова війна вплинула на розвиток українського національного руху?
• 2. Яких заходів вживали ГУР, СВУ та ЗУР під час війни?
• 3. Визначте програмні цілі «Юнацької спілки».

Мовою джерела. З політичної програми Загальної української ради (утвореної 1915 року у Відні на основі ГУР та СВУ):

«...український народ, ... в війні поніс найбільші жертви, ... тепер, коли українська країна є охоронним валом для Австрії; тепер український народ ... домагається в межах Австро-Угорщини територіально-національної автономії, з’єднання українських областей в одну автономну, на основах свободи і демократії збудовану територію...»

• 1. Чим аргументувала ЗУР вимогу створення української автономії у складі Австро-Угорщини?

3. Доброчинний рух в Україні у добу Великої війни

Бойові дії спричинили появу біженців — людей, котрі покидали обжиті місця, втікаючи від війни. Це були переважно жінки, діти, літні люди. Біженство стало випробуванням для української громади, яка довела здатність надавати допомогу, зігріти добрим словом сотні тисяч вигнанців різної статі, віку, етнічної приналежності. Допомогу отримували також поранені військовослужбовці, чисельність яких постійно зростала. З початком війни представники різних соціальних верств, громадські й державні установи організовували благодійні товариства і комітети зі збору пожертвувань. На громадські кошти засновували лазарети, притулки, санітарні поїзди, виготовляли ліки і медико-санітарне обладнання. Громадяни, особливо молодь, безплатно працювали в лікувальних і благодійних закладах. Ті, хто не міг допомогти грошима, жертвували харчі, одяг, взуття, товари першої необхідності.

Біженці в селі Озеряни на Волині. 1915 р. Світлина

Плакат 1914 року

Значний внесок у благочинну діяльність зробили представники торгово-промислових кіл та української інтелігенції. До прикладу, родина Терещенків наприкінці 1915 року власним коштом утримувала в Києві шість лазаретів. Найбільшого розмаху на українських теренах набула діяльність Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту, утвореного 1915 року. Його очолив волинський землевласник Федір Штейнгель. Наприкінці 1916 року йому підпорядковувались 36 госпіталів та лікарень, 3 військово-санітарних поїзди, 19 епідемічних загонів, 21 дитячий притулок та більше 200 інших закладів на фронті й у тилу. Улітку 1916 року в Галичині працівники комітету організували навчання дітей українською мовою при дитячих притулках, які згодом перетворили на початкові школи. Поодинокі «Просвіти», після заборони російським урядом проводити просвітницьку роботу серед населення, визначили новий, пріоритетний напрямок діяльності — благодійність на користь фронтовиків і цивільного населення.

Юліан Романчук

У 1915 році австрійський уряд визнав «Український комітет допомоги», очолюваний Юліаном Романчуком, державною структурою і надав йому фінансову підтримку. Із початком нового наступу російських військ 1916 року в Австро-Угорщині утворено ще кілька українських благодійних організацій, що їх фінансували з державного бюджету, зокрема «Комітет піклування над біженцями з Буковини» та «Український крайовий комітет допомоги біженцям». Члени СВУ опікувалися українськими військовополоненими в Австрії та Німеччині. Вони домоглися від військового командування дозволу на організацію спеціальних військових таборів для українських полонених солдатів і офіцерів. Намагалися поліпшити їхнє матеріальне становище, організовували в таборах школи грамотності, читальні, курси української історії та літератури, видавали українські газети тощо. Усе це сприяло формуванню серед військовополонених національної свідомості. У період Української революції з них сформували дві дивізії — «синєжупанників» та «сірожупанників» (відповідно до кольору їхньої уніформи). Попри негаразди, Велика війна спричинила сплеск доброчинної діяльності серед різних прошарків українського суспільства, і це ще раз підтвердило народну мудрість, що чужого горя не буває.

• 1. Як українська громадськість допомагала постраждалим під час війни?
• 2. Наведіть приклади доброчинної діяльності українських підприємців та інтелігенції.
• 3. Назвіть особливості благочинного руху на західноукраїнських землях.

У той час, коли... на теренах України

австрійський імператор надав Галичині статус автономії, ...

Тоді... у світі

в США американка Жанетт Ренкін зі штату Монтана стала першою жінкою, обраною в Конгрес США.

Політична програма Загальної української ради (див. розділ VII):

https://cutt.ly/wNq6PSy

Українці в Першій світовій війні:

https://cutt.ly/RNwrbx0

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 1915 рік — створення Загальної української ради.

- 1915 рік — у Харкові засновано «Юнацьку спілку».

- 4 листопада 1916 року — німецькі й австро-угорські уряди проголосили утворення Польського королівства;

- 4 листопада 1916 рік — австрійський імператор надав Галичині статус автономії.

2. Поясніть значення понять: ЗУР, режим окупації, військова адміністрація, біженці.

3. Складіть тези «Політика імперських урядів на українських землях у 1914-1917 роках».

4. Наведіть аргументи на підтвердження або заперечення думки: «У ході війни в обох імперіях активізувався український національний рух».