§ 5. Повсякденне життя на фронті та в тилу

• Що таке Галицько-Буковинське генерал-губернаторство?

• Які пріоритети визначив у своїй діяльності Георгій Бобринський?

• Наведіть приклади політики Австро-Угорської імперії щодо українців.

1. Людина на фронті: «будні» окопної війни

Першу світову війну сучасники назвали Великою війною, бо вона спричинила небачені раніше явища та зміни, стала тривалою, смертоносною, тотальною. На цю війну мобілізували військових, цивільне населення, чоловіків та жінок. Проте напередодні війни не було чіткого розуміння ні її перебігу, ні її наслідків. Українські солдати й офіцери обох імперій виконували свій військовий обов’язок і воювали в арміях тих держав, де вони народились і жили. В обох країнах на початку воєнного протистояння панувало патріотичне піднесення. Коли ж війна розпочалася, то виявилася відмінною від того, що уявляло про неї цивільне населення та військові.

Мобілізовані на фронт солдати гинули в боях, страждали від ран, проклинали війну і тих, хто її почав. Із переходом до «сидячої», «окопної війни» припинилися масштабні військові дії. Сила оборони виявилася потужнішою за атаку. У вологих шанцях (окопах) набагато більше солдатів помирало від хвороб, аніж від куль противника. Війна знизила моральну межу: люди тепер наважувалися робити те, що раніше вважали неможливим з етичних та релігійних міркувань. Людське життя на фронті знецінилося. Відбулася зміна моральних і релігійних засад: від християнського принципу «не убий» до воєнного імперативу «убий ворога».

Втрати українців під час Першої світової війни (за Андрієм Руккасом)

Затяжний характер бойових дій, що породив відому фразу «На фронті без змін», великі людські втрати, активна пропагандистська робота сприяли значному посиленню антивоєнних і антиурядових настроїв у солдатському середовищі Південно-Західного та Румунського фронтів, дислокованих в Україні. Для більшості солдатів, переважно безграмотних або з мінімальним рівнем освіти, все ще залишалася незрозумілою мета страшної бійні. На останньому її етапі це обернулося втратою боєздатності армії. Звичним явищем стали відмови солдатів виконувати команди керівництва, поширилося братання на фронті між солдатами воюючих сторін як вияв стихійного протесту проти продовження війни.

• 1. Як пересічні українці ставилися до Великої війни? Чому її так називають?
• 2. Розкажіть, як війна впливала на долі та світогляд людей.
• 3. Наведіть приклади того, як затяжна війна позначилася на боєздатності армій.

Мовою джерела. Лист українця, солдата Андрія Рубльова з Південно-Західного фронту (російська армія, 29 травня 1916 рік):

«Дорога сестричко, яка огидна справа війна. Коли вдариш у людину багнетом, то він йде, як у подушку, і самому робиться просто нудно... прожектор та ракети частіше стали освітлювати, так що я побачив свої руки, вони в крові. Я подумав, а скільки своїми бомбами я убив людей, а багнетом переколов, а за що все це?»

• 1. Запропонуйте кілька висновків, яких можна дійти, спираючись на цитату А. Рубльова.
• 2. Як травмування на війні могло вплинути на долю солдата?

Мовою джерела. Із показів І. Вербила та Р. Черепахи — військовополонених, котрі втекли (1915 рік):

[«...Нас] заставили рити окопи... [Конвоїри] б'ють і лають. Їжа дуже погана. Ячмінний суп без м’яса і навару, один фунт хліба дуже поганого... і два стакани чаю на день. ... Німець скоріше за так дасть нашому голодному полоненому кусок хліба; австрієць хоче продати і взяти за півфунта рубль».

1. З'ясуйте, яку пряму та опосередковану інформацію можна отримати з документа.

2. Влада і організація життя в тилу

У тилу не вбивали, але на жителів тилових районів припав тягар постачання і розквартирування військ, розміщення біженців та евакуйованих. Затягування війни усталило розуміння, що перемога визначається не стільки фронтом, скільки тилом. Українські землі по обидва боки фронту перетворилися на оперативний тил. Це означало скупчення військ, порушення нормального господарчого життя, реквізиції (відбирання у населення на користь армії тих чи інших ресурсів), поширення епідемій тифу і холери. Утім поза фронтовим тилом життя теж було нелегким. Військових замовлень вистачало, але основні фонди (обладнання, комунікації, приміщення) з 1914 року не оновлювалися. Запровадили жорстке регулювання: держава визначала обсяги продукції, розміщувала замовлення, забезпечувала сировиною та робочою силою. Промисловість, транспорт, фінанси не витримували навантажень військового часу. Упродовж 1914-1916 років у Наддніпрянщині припинили роботу 1400 підприємств. Економіку західноукраїнських земель зруйновано через безперервне проходження по них лінії фронту.

Військовий госпіталь у Рівному, 1915 рік

• 1. Представників якої статі більше серед працівників госпіталю. Чому?

У сільському господарстві на початок 1917 року чисельність працездатних чоловіків зменшилася на 60% від довоєнної кількості. Дрібні та середні господарства потерпали від систематичних конфіскацій на потреби війська. Сільське населення прифронтової смуги залучали до сільськогосподарських робіт на укріплення лінії фронту, зокрема спорудження шанців. Тому в містах імперії відчували нестачу харчів і запроваджували карткову систему розподілу продуктів. З іншого боку, дефіцит дав селянам змогу продавати продукцію за вигіднішими цінами, особливо коли родини мобілізованих почали отримувати допомогу з казни. Крім того, їх звільнили від плати за квартири, воду, електрику тощо.

В умовах, що склалися, вигравали ті підприємці, які працювали на армію. Торгівці, використовуючи нагоду, розпродували довоєнні запаси за високими цінами. Багато промисловців, зволікаючи з підвищенням зарплатні робітникам і працюючи на старих запасах сировини, зменшили виробничі витрати й тим самим збільшили свої прибутки. На шахтах, фабриках, заводах, у поміщицьких маєтках та господарствах заможних селян використовували працю військовополонених. Однак кваліфікованої робочої сили не вистачало. В українські губернії завозили некваліфікованих працівників із російської глибинки, нерідко серед працюючих були жінки та підлітки. Зросли ціни на товари і послуги, відбулося падіння купівельної спроможності населення, особливо у великих та середніх містах. Основними причинами дорожнечі стали загальний розлад господарського життя, підвищення старих і запровадження нових податків, маніпулювання цінами. Тяжка повсякденна праця, тривалий робочий день (до 15 годин), перебування в чергах за товарами, погане харчування, голод і холод виявилися долею мільйонів людей. Проблемою для багатьох стало виживання як таке. Активізувалися соціальні протести в робітничому середовищі. До прикладу, із серпня 1914 року до вересня 1915 року страйкувало 43 тисячі робітників, а від жовтня 1915 року до вересня 1916 року — вже 210 тисяч. Отже, війна призвела до порушення усталених економічних зв’язків, спричинила наростання кризових явищ в господарстві й значного погіршення становища населення.

• 1. Наведіть приклади того, як війна позначилася на економіці.
• 2. Доведіть, що війна мала неоднозначний вплив на сільське господарство.
• 3. Поясніть, чому війна призвела до наростання соціальної напруги.

Динаміка зростання цін на продовольчі товари в Наддніпрянській Україні

• 1. Проаналізуйте дані таблиці. Запропонуйте обґрунтовані висновки.

Мовою джерела. Член Державної ради Олександр Кривошеїн:

«Із усіх суворих випробувань війни поява біженців є найнесподіванішою і важко виліковною... Хвороби, убогість рухаються разом з біженцями на Росію. Вони створюють паніку і знищують усе ... Це хмари комах. Дороги руйнуються, і незабаром уже неможливо буде підвезти їжу... я стверджую, що наступна міграція населення приведе Росію у морок революції».

• 1. Висловіть припущення. Який «порив перших днів» мав на увазі О. Кривошеїн?

Мовою джерела. Організатор і опікун сиротинця у Львові митрополит Андрей Шептицький:

«Діти, що їх примістили ми по сиротинцях, є часами так пригноблені трагедією їх життя, що сестри, котрі є якби матерями для дітей, мусять не раз місяцями працювати, щоб викликати усміх тих маленьких.... Діти, що мають своїх матерів та вітців, ведуть життя не набагато ліпше, чим сироти».

• 1. Про яку форму благочинної діяльності йдеться в історичному джерелі?

3. Зміна статусу жінки

Велика війна була не лише чоловічою справою. В умовах воєнного часу змінився статус жінки в суспільстві. У державах, що воювали, від жінок очікували особливого патріотизму: вони мали віддавати Вітчизні синів і чоловіків, надихати їх мужністю та виряджати на фронт. Для жінок повсякденний патріотизм означав вистояти, вижити, виказуючи жертовність і милосердя. У роки війни вони не носили коштовності, уникали розкоші та дотримувалися помірності в щоденному побуті. Стало популярним відмовлятися від дотримання моди.

Досвід жінок у роки війни був дуже різним — залежно від віку, національності, суспільного і матеріального становища. На їхні плечі лягла турбота про забезпечення сім’ї. Жінки замінили чоловіків там, де було можливо: вони не лише працювали листоношами, водіями трамваїв, а й опановували раніше суто чоловічі професії, зокрема у важкій і воєнній промисловості: ставали шахтарками, ливарницями, вантажницями тощо. Украй важкі та небезпечні умови праці, 11-12- годинні робочі зміни не зупиняли жінок, які швидко опановували нові спеціальності і забезпечували високу продуктивність праці. На промислових підприємствах чисельність жінок зросла з 15 тисяч у 1914 році до 133 тисяч у 1917 році. Їм також доводилося виконувати всю роботу в сільському господарстві: заготовляти дрова, обробляти поля.

Жінки возять вугілля

Жінки на заводі виготовляють боєприпаси

У діючих арміях Російської й Австро-Угорської імперій жінок було небагато. Практика залучення їх до військової служби базувалася на добровільності. Стихійно утворювалися жіночі військові підрозділи у Києві, Одесі, Маріуполі та інших містах. У червні 1917 року російська влада затвердила офіційний документ «Положення про формування військових частин із жінок-добровольців». У легіоні УСС була жіноча сотня УСС-ІІ. До неї з-поміж інших належали Олена Степанів (Степанівна), Софія Галечко, Ірина Кузь, Павлина Михайлишин. Цей підрозділ брав участь у бою під Маківкою, після якого Олена Степанів та Софія Галечко були відзначені урядовими нагородами. Жінки служили також на фронті — сестрами милосердя і санітарками. На воєнних плакатах того часу з’явився новий жіночий образ медсестри — «білого ангела», що турбується про поранених. Відтак піклування про поранених, облаштування лазаретів стало переважно жіночою справою. Труднощі воєнного часу лягли важким тягарем на плечі жінок, але, разом з тим, нові обов’язки вели до зміни їхнього світогляду, додавали їм впевненості й виявилися одним із важливих кроків до встановлення рівноправності чоловіків та жінок у майбутньому.

• 1. Чого очікували від жінок в країнах, що брали участь у війні?
• 2. Як під час війни почала стиратися межа між поняттями «жіноча» і «нежіноча» робота?
• 3. У яких сферах військового життя брали участь жінки?

Олена Степанів (Степанівна) (1892-1963)

Народилася на Львівщині в сім’ї священика УГКЦ. Навчалася в семінарії Українського педагогічного товариства, була членкинею організації «Пласт». У серпні 1914 року 22-річна студентка Львівського університету вирушила до Стрия, щоб очолити там жіночу чоту УСС. Вона стала першою у світі жінкою, офіційно зарахованою на військову службу в званні офіцера. Війна не розрізняла статей. Тож жінкам нарівні з чоловіками доводилося працювати годинами на морозі, проходити десятки кілометрів з важкими наплічниками, спати просто неба. За участь у бою за гору Маківку Олена Степанів була нагороджена срібною медаллю хоробрості та призначена хорунжою. Ще за життя вона стала легендою. Про неї писали в пресі, листівки з її зображенням розліталися миттєво, їй присвячували пісні. Після завершення війни навчалася у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію. У 1930-х рр. — відомий львівський географ. Репресована комуністичною владою у 1949 р. Відсиділа 10 років у тюрмі. Мати відомого українського історика Ярослава Дашкевича.

Мовою джерела. Австрійський часопис «Neue Freie Presse» (10 липня 1915 рік):

«Панна Кузь ... пустилася наздогін за (російськими) офіцерами і, догнавши одного з них, гукнула: «Кидай ружє!» Офіцер, збитий із пантелику, віддав свою зброю дівчині... Коли... трохи опам'ятався, сказав: «Найбільше гризе мене, що такий молодик спіймав мене». На то відповів йому австрійський офіцер: «Чи знаєш, хто це такий? — Українська лєґіоністка». ... (Офіцер) зблід, понурився і замовк».

• 1. Дайте обґрунтовану відповідь. Наявність якого стереотипу підтверджує документ?

Журнал (вересень 1914 рік) інформує, як жінки з імператорської родини допомагають фронту, а селянки беруть у полон ворожих збитих льотчиків

Плакат 1914 рік «Приєднуйся до допоміжного жіночого армійського корпусу»

• 1. У яких країнах і з якою метою були створені зображення?
• 2. Як автори/замовники уявляли роль жінки у війні, яка щойно розпочалася?
• 3. Яку додаткову інформацію можна почерпнути із поданих візуальних джерел?

У той час, коли... на теренах України

Олена Степанів очолила жіночу чоту Українських січових стрільців, і стала першою у світі жінкою-офіцером, ...

Тоді... у світі

Японія оголосила війну Німеччині.

Жінки Європи у Першій світовій війні (1914-1918 роки):

https://cutt.ly/INwtwXC

Підсумуйте свої знання

1. Якими були втрати українців у Першій світовій війні?

2. Підготуйте приклади різних видів діяльності жінок під час Першої світової війни.

3. Займіть обґрунтовану позицію: війна вплинула на економіку позитивно чи негативно?

4. Підтвердьте або спростуйте думку: «Надійні тили — запорука успіхів на фронтах».