§ 6. Практична робота № 1. «Перша світова як виклик людському виживанню: жінки у війні, діти-сироти, біженці, військовополонені, скалічені солдати»

(на основі аналізу текстових і візуальних джерел)

Мета. Визначте вплив Першої світової війни на долі жінок, дітей, біженців, військовополонених через аналіз текстових і візуальних джерел.

Завдання 1. Об’єднайтеся в 3 групи. 1 група аналізує текстові й візуальні джерела, що стосуються «Війни й долі жінок у першій світовій війні». 2 група аналізує текстові й візуальні джерела, що стосуються «Війни й долі дітей та біженців у першій світовій війні» 3 група аналізує текстові й візуальні джерела, що стосуються «Війни й долі військовополонених та скалічених солдат у Великій війні»

Завдання 2. Опрацюйте цитати з писемних джерел, а також візуальні джерела, що є у параграфі. Дайте письмові відповіді на запитання.

Завдання 3. Зробіть лаконічні підсумкові записи за напрямками: «війна і жінки», «війна і діти-сироти та біженці», «війна і військовополонені й скалічені солдати».

Завдання 4. Своїми напрацюваннями поділіться з однокласниками, обговоріть в загальному колі питання «Війна та її вплив на долі людей»

Дослідниця Мар’яна Байдак про жінок у Першій світовій війні

«Жінки, які йшли на фронт, були освічені, молоді. Ймовірно, хотіли довести, що здатні на щось більше поза домом, не лише вийшли заміж, а можуть бути корисними суспільству. У роки Першої світової війні був виклик і запит від суспільства, що жінка має долучатися до громадських справ, це її своєрідне служіння для українського народу, бо українці не мали своєї держави і таким чином, коли жінка долучається до громадської справи, вона може підтвердити, що вона українка і, допомагає своєму народові у здобутті незалежності. Це був виклик від суспільства і вимога часу — допомагати».

• 1. Яку ставили перед собою мету жінки, йдучи на війну?

Спогади Олени Степанів: «Ми не були вповні свідомі цього, яку властиво роботу повинні робити жінки в часі війни, ми над тим не застановлялися, цього не обговорювали, ані не ставили собі ясного плану — чим має бути жінка в часі війни». Коли Олену Степанів нагороджували за військові заслуги, на відповідь, чи змогла б вона з таким же завзяттям воювати на італійському фронті, жінка відповіла: «Ні, бо я йшла на війну проти москалів!»

• 1. Чи усвідомлювали жінки, яку роботу вони мали робити в часи війни? Кого для себе визначала головним ворогом Олена Степанів? Чому?

Поштова марка з портретом дівчини-стрільця Олени Степанів, чи «Степанівни»

Санітарка Катерина Гладун. Жінки, що воювали в лавах УСС, здебільшого спершу опановували фах санітарки

Українська делегація на конгресі Ліги миру і свободи у Відні (1921 рік) Оксана Храпко у першому ряду, друга праворуч

Український жіночий комітет допомоги пораненим воякам у Відні

• 1. Розгляньте світлини й визначте, чим займалися українські жінки під час Першої світової війни?

Довідка.

Жінки у Першій світовій війні працювали й на дипломатичному фронті. Так, 1915 року в Гаазі було створено Міжнародну жіночу лігу за мир і свободу. У різний час в її складі були такі діяльні українки, як Надія Суровцова, Оксана Драгоманова та Харитя Коненко.

• 1. Як українки долучились до дипломатичної діяльності?

Так, 3 червня 1916 року повітова газета «Лохвицьке слово» писала:

«Три дні в Лохвиці, як і по всій Росії, буде проводитися збір. Тільки три дні збирачі будуть прохати вас покласти у кухлик кілька копійок чи карбованців... Невже знайдеться такий черствий громадянин, який у відповідь на простягнутий кухоль скаже: «Відчепіться! Набридли з вашими кухлями!» Так, вам набридло бачити людей з кухлями, вам набридло діставати з кишені гроші. А чи не набридло тому нещасному населенню, яке прийняло на себе удар жорстокого ворога.. Не набридло населенню окраїн десятки разів утікати від ворожих орд і в дощ, і в мороз, і темної ночі, і в клубках пилу, і по коліна у грязюці..»

• 1. На чиї кошти здійснювали допомогу біженцям? Які аргументи наводили, щоб спонукати людей допомагати біженцям?

У середньому ряду можна побачити шістьох жінок (правдоподібно — виховательки притулку), священника, у центрі зображення визначний український архітектор Василь Нагірний, праворуч — видатний український медик Сильвестр Дрималик.

Любов Жванко про біженство

«На сцену вийшли біженці — мільйони німих, незнаних статистів, супутників новітніх воєн. Їхня роль була трагічна у своїй невідомості, нестерпності переживань, небажанні залишати рідну домівку, але їхню долю було вирішено за дипломатичними лаштунками і дороги назад уже не було. Уся Європа по обидва боки фронту прийшла в рух, та особливо фантастичним він був на Східному напрямку, на теренах Російської імперії. І на довгі роки цим людям випало зіграти роль чужинців у ще недавно спільному імперському домі.»

• 1. Якою була доля біженців? Чому?

Біженці на залізничній станції в Озерянах на Волині (зараз Рівненська область)

Діти-біженці в черзі за хлібом і цукром, 1915 рік

Кількість біженців у губерніях (1915-1916 роки)

• 1. Проаналізуйте статистичні дані про кількість біженців в українських губерніях. Зробіть висновки.

Довідка. Під час бойових дій періоду Першої світової війни 1914-1918 років мільйони солдатів воюючих держав потрапили в полон. Українці, що служили у російській та австро-угорській арміях, опинилися в таборах для військовополонених, розміщених на території Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Російської імперії. Втрати полоненими російської армії, куди протягом війни було мобілізовано найбільше українців, становили 2,4 мільйонів осіб. Зусиллями українських політичних і громадських діячів у Австро-Угорщині та Німеччині створюються окремі табори для військовополонених українців. У листопаді 1914 року виник табір у Фрайштадті (Австрія), де завдяки Союзу визволення України проводилася культурна, освітня, виховна робота серед військовополонених українців. У 1915 році виникають українські табори в Німеччині: Раштат, Вецляр, Зальцведе.

• 1. Якою була доля військовополонених? Хто опікувався військовополоненими?

Зі звіту представника СВУ про враження від відвідування табору військовополонених у місті Ізміті (Туреччина). 25 грудня 1914 рік

«[...] Всіх полонених в лагері 350 чоловік, а з них українців 154 чоловіки. Полонені матроси торговельної і військової фльоти, на перший погляд, нарід симпатичний і живуть між собою в згоді. Значна частина матросів торговельної фльоти свідома, брала участь в ріжних політичних організаціях. Військові матроси — нарід несвідомий, переважно селяни напівнеграмотні. На питання, хто він, завсіди одна відповідь: «руський», і треба ще довго балакати, поки він відказавшись від назви «кацап», назве себе «хохлом».

Життєві обставини полонених погані. Мешкають в старому будинку, де внизу містяться військові вівці, від котрих через діраву долівку йде страшенний сморід [...]. Годують полонених кутею та фасолею, хліба дають проте доволі. До того ще приходиться їм по цілих днях працювати (б'ють каміння, поправляють дороги). Вільні тільки в свята та в годину перед вечерею».

• 1. У яких умовах перебували військовополонені?

З листа військовополоненого Миколи Рейхардта до СВУ з проханням відправити його до українського війська. 29 квітня 1918 рік

«Ще раз звертаюся до шановного Союза визволення України з проханням відправити як мене, так зарівно моїх товаришів до Українського війська. Що до того, чи я являюся свідомим і добрим українцем, то Союз визв. Укр. може се легко провірити, бо ще в падолисті 1916 року я враз ще з кількома представниками гуртка українців в таборі Дунасердагені на Угорщині вислав був лист до шанованого Союза виз. Укр. з проханням ставитися перед Австро-Угорськім правітельством о дозволі сформувати військовий відділ з полонених українців, котрий би враз з Січовими Стрільцями вступив би в активну боротьбу з Москвою за волю України. Сей лист шановний Союз виз. Укр. отримав і навіть напечатав в часописі.

Тепер мені здається, що шановний Союз виз. Укр. міг би мені допомогти попасти до Українського війська [...]. З повагою та пошаною Микола Рейхардт».

• 1. З яким проханням зверталися військовополонені до представників СВУ? Висловте судження чому?

Лікарня Червоного Хреста в Ковелі. Лікар Михайло Астров робить солдату щеплення проти тифу, 1914-1915 роки. Фото з родинного архіву Астрових-Шацилло

Російські військовополонені. Волинь, 1916 рік

Російські військовополонені, село Тоболи, 1916 рік

Офіцери Сірожупанної дивізії на станції міста Володимира-Волинського, 1918 рік