Розділ 2. Українська революція, розпад Російської імперії та постання національної держави — Української Народної Республіки

§ 7. Початок Української революції

• Коли в Російській імперії відбулася перша революція?

• Якою була соціально-економічна ситуація на українських теренах у 1916 році?

• Як Велика війна впливала на український національний рух Наддніпрянщини?

1. Причини і рушійні сили Української революції

Велика війна спричинила наслідки, що не відповідали тим, на які розраховували імперії: замість очікуваного зміцнення могутності, вона призвела до глибокої економічної і соціально-політичної кризи. Породжена війною господарська руїна, погіршення становища населення викликали гостру соціальну напруженість. У Росії зростали антивоєнні настрої. Наближені до Миколи II з відчаєм говорили йому: «Буде революція, нас усіх повісять, а на якому ліхтарі — все одно». Однак Микола II уперто не хотів бачити цієї небезпеки. 27 лютого 1917 року в Росії було повалено монархію. Імператор Микола II зрікся престолу. Владу перейняв утворений 2 березня 1917 року коаліційний Тимчасовий уряд, до якого увійшли кадети, октябристи, безпартійні. Очолив його голова Всеросійського союзу міст князь Георгій Львов. Уряд мав діяти до скликання Установчих зборів. Саме вони повинні були вирішити питання про державний устрій країни. Водночас Тимчасовий уряд прагнув зберегти контроль над усіма землями колишньої імперії, зокрема і над Україною, де його підтримували промисловці, землевласники, чиновники. Виконавчу владу на місцях передано губернським і повітовим комітетам, дозволено діяльність політичних партій та громадських організацій, видання преси різних напрямків, проведення маніфестацій, зборів. Проте втомлене війною та економічними негараздами суспільство вимагало від уряду іншого: аграрних реформ, фінансової стабільності, збалансованої цінової політики, розширення соціальної допомоги, припинення війни. Але Тимчасовий уряд не зважився на такі реформи.

Одночасно з Тимчасовим урядом формувалися інші структури влади — ради робітничих і солдатських депутатів — представницькі органи, обрані колективами промислових підприємств та військових гарнізонів. У них переважали меншовики, есери та бундівці. Більшовиків у радах було небагато. Меншовики та есери загалом схвально ставилися до політики Тимчасового уряду, погоджуючись із ним щодо відтермінування вирішення основних питань сьогодення до скликання Установчих зборів. Натомість лідер більшовиків Володимир Ульянов (Ленін), повернувшись з еміграції в Росію, закликав не підтримувати Тимчасовий уряд, а передати владу радам. В Україні ради робітничих і солдатських депутатів мали незначний вплив і не претендували на владу.

Будинок Української Центральної Ради

Під час війни ставало очевидним, що Російська імперія жодним чином не враховує національні інтереси українців. У цих умовах національний рух набув радикальніших форм. У 1917 році український народ мав історичний шанс створити власну соборну державу. Українська національна революція розпочалася в умовах економічної та політичної кризи у Російській імперії і стала загальноукраїнським явищем. Вона зумовлена кількома причинами. По-перше, пригнобленим становищем українців, асиміляторською політикою щодо них Російської імперії. По-друге, незадовільним соціально-економічним становищем населення, особливо селян та робітників, По-третє, піднесенням українського національного руху, його ідеологічним та організаційним оформленням. Головною рушійною силою революції стало селянство, частка котрого у різних регіонах України становила 80-90 % населення. Від позиції селян залежала доля будь-якої влади. У суспільних процесах зросла роль робітників, чисельність яких зросла в результаті індустріальної модернізації. Загалом кожна соціальна група могла заявити про свої вимоги в перебігу будівництва нової української держави. Лідером українського руху залишалась українська інтелігенція. Завдяки її зусиллям на початку XX століття творилося організаційне та ідейно-теоретичне підґрунтя Української революції. Демократизація суспільства, що відбулася під впливом революційних змін у Росії, позначилася на українському русі. 4 (17) березня 1917 року в Києві утворено Українську Центральну Раду (УЦР). Почався новий період у боротьбі за українську державність, означений Українською революцією.

• 1. Назвіть результати подій 27 лютого 1917 року.
• 2. Яку позицію щодо політики Тимчасового уряду зайняли ради робітничих і солдатських депутатів?
• 3. Визначте причини Української революції.

Мовою джерела. Володимир Винниченко про причини Української революції:

«...українство не могло пожалітись на поміркованість політики російського монархічного уряду щодо України. Всі форми утиску, експлуатації і нищення прав політичних, соціальних, національних та взагалі прав людини й громадянина, так притаманні всій системі упорядкування царизму, щодо українства прикладалися в найщедріших розмірах ...».

• 1. У чому вбачає автор головні причини Української революції?

Мовою джерела. Із газетного повідомлення про створення Центральної Ради (березень 1917 рік):

«Учора відбулося багатолюдне зібрання членів різних українських організацій. На зібранні всі організації об'єдналися і увійшли до складу комітету «Центральна Рада». До комітету приєдналася також і українська молодь. Зібранням відправлені вітальні телеграми голові ради міністрів князю Львову з висловленням сподівання, що у вільній Росії будуть задоволені законні права українського народу. В Києві очікується приїзд Михайла Грушевського, зісланого в Симбірськ... Ужиті заходи зі звільнення ... митрополита Шептицького... Відновлюється закрите адміністрацією українське товариство «Просвіта». Випуск газети «Рада» ... вийде цими днями...»

• 1. Про які «законні права українського народу» йдеться в публікації?

2. Організаційне оформлення та формування програмних засад Української Центральної Ради

Українська Центральна Рада (УЦР) стала представницьким органом українців. Вона перетворилася в керівний осередок національної революції, фактично український парламент, який об’єднував членів українських політичних партій, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських організацій, громад, наукових товариств, православного духовенства, багатьох безпартійних прихильників українського національно-державного відродження. Очолив УЦР Михайло Грушевський, відомий історик, керівник українського національного руху з дореволюційного часу; заступниками обрали Володимира Винниченка та Сергія Ефремова. Серед членів УЦР переважала позиція щодо здобуття незалежності України еволюційним шляхом. Значно менша частина партійців виступала за негайне проголошення самостійної України. 19 березня 1917 року в Києві пройшла 100- тисячна маніфестація під національними синьо-жовтими прапорами. Віче, яким вона завершилася, підтримало резолюції про автономію України.

Демонстрація на Софійському майдані Києва 19 березня 1917 року

Основну роль у розробленні програмних засад УЦР відігравав Михайло Грушевський. У працях «Вільна Україна», «Хто такі українці і чого вони хочуть?», опублікованих 1917 року, головною метою боротьби він вважав вимогу національно-територіальної автономії для України і перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку. Під національно-територіальною автономією розумілось територіальне об’єднання всіх етнічних українських земель, на засадах самоврядування, яке вирішуватиме економічні, культурні, політичні справи, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми доходами, землями, природними багатствами, матиме власні законодавство, адміністрацію і суд. Тобто автономна Україна повинна володіти усіма атрибутами державності. Федерацію Михайло Грушевський бачив як об’єднання в одній союзній державі кількох національних територій.

Остаточно сформував програму УЦР і завершив її організацію Всеукраїнський національний конгрес, який відбувся в Києві 6-8 (19-21) квітня 1917 року. У ньому взяли участь близько 900 делегатів від різних політичних партій і громадських організацій за присутності представників не лише дев’яти губерній, а й Галичини, Буковини, Холмщини, Кубані, Москви, Петрограда, усіх фронтів. Доповідали головно про можливості державотворення. Першочерговим завданням конгрес визначив боротьбу за національно-територіальну автономію України. Обрано новий склад УЦР, чисельністю 150 осіб. Всеукраїнський національний конгрес легітимізував діяльність УЦР як представницького органу українців, стимулював розгортання українського руху, надав йому організаційних форм, усталив стратегічні завдання.

• 1. Який політичний курс обрала УЦР? Чому?
• 2. Що вкладав у поняття «національно-територіальна автономія» Михайло Грушевський?
• 3. Коли відбувся Всеукраїнський національний конгрес? Які рішення він прийняв?

Мовою джерела. З резолюції Всеукраїнського національного конгресу (квітень 1917 рік):

«З'їзд вважає, що тільки широка національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу і всіх інших народностей, які живуть на українській землі ...Єдиною відповідною формою державного устрою З'їзд вважає федеративну і демократичну республіку російську ... Зажадати від Тимчасового Правительства, щоб воно ... негайно видало б декларацію, якою визнало потребу широкої автономії Української Землі».

• 1. Як у резолюції Всеукраїнського національного конгресу визначено державний устрій Російської держави та статус українських земель?

Михайло Грушевський (1866-1934)

Народився в місті Холмі (нині місто Хелм, Польща)

Освіта: закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. У 1917 році повернувся із чотирирічного заслання у Симбірську, Казані, Москві до Києва. Того ж року обраний головою УЦР. Співавтор чотирьох універсалів УЦР. У брошурі «Якої ми хочемо автономії та федерації» обґрунтував бачення національно-територіальної автономії: як об'єднання всіх етнічних земель зі всіма державними атрибутами. За доби Гетьманату Михайло Грушевський перебував у Києві на нелегальному становищі. У березні 1919 року емігрував, заснував Український соціологічний інститут у Відні. В 1924 році повернувся до Києва, де доопрацьовував багатотомну «Історію України-Руси». Обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук. У 1930-х роках, під час комуністичних репресій проти української інтелігенції, був звинувачений в антирадянській діяльності та заарештований. Згодом Михайла Грушевського відпустили під домашній арешт, виславши з України до Москви. Помер у 1934 році в Кисловодську.

«...Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава...»

3. Українізація армії. Вільне козацтво

Національне піднесення навесні 1917 року охопило солдатські маси. У їхньому середовищі зростало прагнення до формування національних військових частин. Ініціатива створення українських військових підрозділів належала самостійникам, які вважали неможливим будівництво національної держави без національної армії. У березні 1917 року за пропозицією одного з лідерів самостійників Миколи Міхновського військові українці у Києві заснували Український військовий клуб імені Павла Полуботка. У травні 1917 року із солдатів-українців, котрі квартирувались у Києві, полуботківці утворили I-й Український полк імені Богдана Хмельницького. Його формування відбувалося за штатами частини російської армії, хоча були деякі відмінності. Зокрема, підрозділи полку мали назви одиниць козацької армії XVII—XVIII століття: батальйон називався куренем, рота — сотнею, взвод — чотою. Мова внутрішнього діловодства й команд — українська. Вояки одягали російську форму, але з українськими національними відзнаками. Офіцерські погони прикрашали вензелі з ініціалами гетьмана Богдана Хмельницького. Полк мав і власний прапор — малиновий стяг з портретом Богдана Хмельницького, який вишили черниці Фролівського монастиря. Було обрано полкову раду (коло). У травні 1917 року полк налічував понад три тисячі вояків. Одним із перших до нього записався відомий український актор і режисер Микола Садовський. Вояків полку історично називали богданівцями.

Прапор I-го Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького, лицьовий бік. Травень, 1917 рік.

Однак діяльність групи Миколи Міхновського не підтримали провідні українські політики. УЦР не бажала через організацію українського полку загострювати відносини з Тимчасовим урядом. Усе ж таки, намагаючись контролювати процес українізації армії, УЦР скликала І Всеукраїнський військовий з’їзд, що відбувався в Києві 5-8 (18-21) травня. Він ухвалив рішення про «націоналізацію армії» та утворив Генеральний український військовий комітет на чолі зі Симоном Петлюрою, який мав узгоджувати свої дії щодо формування українських підрозділів із російським Генеральним штабом.

Водночас українізація почалася на Чорноморському флоті, котрий на 75 % був укомплектований із українців. Згодом на більшості його суден діяли українські корабельні ради. Розвиток революції сприяв відродженню давніх козацьких традицій. З квітня 1917 року формувалися загони Вільного козацтва — найперше у Звенигородському повіті на Київщині. Основою організації Вільного козацтва стала сотня, яку набирали з жителів одного села чи міста, не молодших за 18 років. Вона не мала чітко означеної кількості. Сотні об’єднували в курінь, курені — в полки, а полки губернії — в кіш. Вільнокозацький рух став загальноукраїнським, поширившись на Київщину, Волинь, Херсонщину та інші регіони. У рішеннях з’їздів вільного козацтва зазначено його мету — забезпечувати порядок, демократичний устрій у суспільстві. Головою козацького руху став Павло Скоропадський, наказним отаманом — Іван Полтавець-Остряниця.

• 1. Які національні військові формування були створені навесні 1917 року?
• 2. Чому УЦР не підтримала ідею створення українського війська?
• 3. Де вперше сформовано загони Вільного козацтва? Чи набув цей рух поширення?

Мовою джерела. Із постанови козацького з’їзду на Звенигородщині:

«Закладаючи за звичаєм пращурів-запорожців підвалини організованої збройної сили української демократії, поставити собі завданням, щоб Вільне козацтво стало військом народу, а не пануючих класів, до якої б нації ці класи не належали».

• 1. Із якою метою було створено загони Вільного козацтва?

У той час, коли... на теренах України

у Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, ...

Тоді... у світі

США вступили у Першу світову війну.

Архів творів Михайла Грушевського

https://cutt.ly/rNwyZKY

Формування перших військових частин у період Української національної революції:

https://cutt.ly/3Nwt9pA

Фільм. Вільне козацтво-1:

https://cutt.ly/UNwySSy

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 27 лютого 1917 року — повалення монархії в Росії;

- 2 березня 1917 року — утворення коаліційного Тимчасового уряду;

- 19 березня 1917 рік — пройшла стотисячна маніфестація в Києві;

- березень 1917 рік — утворено Український військовий клуб імені Павла Полуботка;

- 6-8 (19-21) квітня 1917 рік — відбувся Всеукраїнський національний конгрес;

- 5-8 травня 1917 рік — відбувся І Всеукраїнський військовий з'їзд у Києві;

- травень 1917 рік — утворено I-й Український полк імені Богдана Хмельницького.

2. Поясніть значення понять: автономісти, самостійники, національно-територіальна автономія.

3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Причини та передумови створення українських військових формувань».

4. Уявіть, що ви є одним із лідерів українського національного руху. Яке завдання ви визначили б для його учасників? Сформулюйте його у формі трьох тез.