§ 14. Директорія УНР

• Коли відбулася перша війна УНР з більшовицькою Росією?

• Якою була позиція селянства щодо гетьманату?

• Назвіть причини створення Українського національного союзу?

1. Утворення Директорії. Антигетьманське повстання

Час працював на противників гетьманського режиму — революція в Німеччині, дезорієнтація у зв’язку з цим окупаційних військ, посилення повстанського руху погіршували ситуацію в Україні. У такій вкрай небезпечній обстановці Павло Скоропадський вдався до зміни політичного курсу і почав шукати контактів з державами Антанти — Великою Британією і Францією. Знаючи про прихильність їхніх урядів до ідеї «єдиної і неподільної Росії», 14 листопада 1918 року гетьман опублікував грамоту про союз із небільшовицькою Росією. Члени УНС витлумачили її як зраду ідеї самостійної України і розпочали підготовку до повстання задля відновлення УНР. 14 листопада 1918 року вони утворили надзвичайний орган управління — Директорію в особовому складі Володимира Винниченка (голова), Опанаса Андрієвського, Андрія Макаренка, Симона Петлюри, Федора Швеця.

Зліва направо: члени Директорії Федір Швець, Симон Петлюра

Того ж дня Директорія виїхала у Білу Церкву — центр антигетьманських сил і закликала населення до боротьби проти Гетьманату. Її підтримали добровольці із селян та містян. Німецькі війська зберігали нейтралітет і прагнули повернутися додому. 18 листопада повстанська армія розбила гетьманські війська під Мотовилівкою — неподалік від столиці. Перші успіхи повстанців вплинули на військові частини, які підтримували уряд Павла Скоропадського. Частина з них перейшла на бік Директорії, збройні сили якої за кілька тижнів боїв оволоділи Києвом. 14 грудня 1918 року Павло Скоропадський зробив таку заяву: «Я, гетьман всієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які склались, керуючись добром України, відмовляюся від влади». 18 грудня 1918 року війська Директорії під орудою отамана Симона Петлюри вступили в Київ.

Падіння Гетьманату зумовили як внутрішні, так і зовнішні чинники. Визначальним внутрішнім фактором стала вузька соціальна база режиму, бо політика урядів Української Держави враховувала найперше інтереси майнових класів. Гетьманові не вдалося вирішити аграрне питання так, щоб його хоча б частково сприйняли селяни. Насторожено ставилося до влади робітники, яким заборонили страйкувати. Павло Скоропадський не зміг порозумітися з опозицією. Не сприятливо склалися зовнішні обставини. Центральні держави, що підтримували гетьмана, програли Велику війну, а налагодити діалог із країнами Антанти не вдалося. Деструктивною була позиція більшовиків, які анулювали Берестейський (Брестський) договір і розпочали військові дії проти Української Держави. Натомість українські політичні сили не змогли створити єдиний антибільшовицький фронт.

• 1. Коли була створена Директорія? Хто до неї належав?
• 2. Хто підтримав антигетьманський виступ? Коли Директорія утвердилась у Києві?
• 3. Що зумовило падіння Гетьманату?

Мовою джерела. Універсал Симона Петлюри від 18 листопада 1918 року:

«По наказу Директорії Української Республіки, я, яко верховний главнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків боротися за державну самостійність України, проти зрадника, бувшого царського наймита, генерала Скоропадського, самочинно присвоївшого собі права гетьмана України... Скоропадський оголошений поза законом за утворені ним злочинства проти самостійности Української республіки, за знищення її вільностей, за переповнення тюрем найкращими синами українського народу...»

Мовою джерела. Грамота Павла Скоропадського про федерацію України з Росією:

"...Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями єдиної Російської держави. Тепер після пережитих Росією великих заворушень умови її майбутнього існування повинні змінитися. На інших принципах, принципах федеративних повинна бути відновлена могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність краю. Від неї ж вийшла дружба і єднання з славним Всевеликим Доном і славним Кубанським і Терським Козацтвами. На тих принципах... повинна бути збудована майбутня політика нашої України...»

• 1. Проаналізуйте думки учасників подій. Який документ справив на вас більше враження? Чому?

2. Державне будівництво

15 грудня 1918 року війська Директорії увійшли до Києва. У програмному документі — Декларації, яку оприлюднила Директорія, проголошено відновлення Української Народної Республіки. Уряд — Раду Народних Міністрів — очолив Володимир Чехівський. В українському політикумі Директорія представляла прихильників соціалістичного спрямування, які орієнтувалися насамперед на селян.

Проголошення Декларації Директорії на Софійському майдані. 1918 рік

23 січня 1919 року був скликаний Трудовий конгрес за участю 400 делегатів, зокрема 36 його учасників представляли Західну Україну. Трудовий конгрес, який обирали без «поміщиків і капіталістів», було проголошено вищим законодавчим органом. На місцях влада мала належати трудовим радам селян, робітників і трудової інтелігенції. Позбавляючи промислову й аграрну буржуазію виборчих прав, Директорія намагалася встановити в Україні національний варіант влади рад, тим самим протидіяти спробам більшовиків відновити владу рад/совєтів робітничих і солдатських депутатів. Проте такий політичний курс Директорії не враховував інтересів різних соціальних груп, що надалі посилило напругу і дестабілізацію ситуації у суспільстві.

Нова влада скасувала гетьманське законодавство та відновила дію законів УНР. Запроваджено державний контроль над виробництвом і розподілом продукції. Відновлено 8-годинний робочий день, страйки, професійні спілки, заявлено про відновлення демократичних свобод.

• 1. Як називався уряд у відновленій УНР? Хто його очолював?
• 2. Чому Директорія намагалася встановити національний варіант влади рад?
• 3. Які заходи здійснила Директорія в перші місяці перебування при владі?

Мовою джерела. З декларації Директорії УНР:

«... Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників ..., а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян ... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству...».

• 1. На які соціальні групи опиралася Директорія? Чому?

3. Внутрішня політика Директорії

Попри задекларовані принципи, Директорії не вдалося налагодити управління економікою. Промисловість переживала не кращі часи. Скоротили виробництво більшість галузей, а залізорудна і марганцева промисловості майже не випускали продукції, зростала нестача паливно-енергетичних матеріалів. Істотно зменшилося виробництво цукру та інших продуктів харчування. Усе це негативно позначилося на становищі населення, особливо міського.

Головним питанням нової влади, як і попередніх політичних режимів, залишалось аграрне. Селяни, котрі підтримали Директорію, сподівалися, що вона вирішить земельне питання на їхню користь. Водночас, формуючи програму аграрних перетворень, Директорія змушена була враховувати демагогічну пропаганду більшовиків, яка мала відгук серед селян. Аграрні закони, ухвалені нею, були компромісними. Скасовано приватну власність на землю, її передали земельним управам у приватно-трудове користування, із наступним розподілом між селянами. Однак селяни часто відмовлялися відновлювати їхню діяльність, висловлювали невдоволення особовим складом земельних управ. Не підлягали конфіскації землі заможних селян, промислових підприємств, цукрових заводів, іноземних власників.

Реформа не змогла примирити селянську бідноту та великих землевласників. Селяни вважали, що їх укотре обдурили, відтак самочинно вирішували аграрне питання силою. Замість трудових рад на місцях утворювалися селянські загони, які очолювали отамани, часто діючи на свій розсуд. В атмосфері зростаючої анархії розпочалися єврейські погроми. Їх посилювали наявні в суспільстві ще з імперських часів антиєврейські настрої. Долучалися до погромів також отамани. Незважаючи на всі зусилля, Директорії так і не вдалося їх зупинити. Великі землевласники і буржуазія також виявляли невдоволення політикою Директорії, позаяк їхні інтереси ігнорували. Відтак, балансуючи між економічною доцільністю та популізмом, між реаліями життя та ідеологічними догмами соціалістів, Директорія втратила час і не домоглася бажаних результатів.

• 1. Стисло охарактеризуйте становище в економіці тих років.
• 2. Яке питання було для нової влади пріоритетним? Як його вирішували?
• 3. До чого призвела аграрна політика Директорії?

Мовою джерела. Телеграма зі зверненням Симона Петлюри до козаків:

«По деяких місцях України окремими групами козаків вчинялися насильства над євреями. За перевіреними відомостями, козаків вербували провокатори гетьманці, добровольці й ті, хто називав себе «большевіками». Вони робили це, щоб осоромити Українську республіканську армію, внести в край безладдя та безчинство і такими способами вернути старе панування поміщиків і буржуазії...»

• 1. Хто, на думку Симона Петлюри, здійснював єврейські погроми?
• 2. Знайдіть підтвердження чи спростування цієї версії у 2-ому пункті параграфа.

У той час, коли... на теренах України

утворено Директорію, яка розпочала збройну боротьбу проти Гетьманату...

Тоді... у світі

у Франції було підписане Комп’єнське перемир’я, закінчилась Перша світова війна.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 19 грудня 1918 рік — в’їзд Директорії до Києва; оприлюднено Декларацію Директорії;

- 23 січня 1919 рік — Директорія скликала Трудовий конгрес;

2. Поясніть значення понять: Рада Народних Міністрів. Трудовий конгрес.

3. Проаналізуйте внутрішню політику Директорії, визначте її сильні й слабкі сторони.

4. Підтвердьте або спростуйте думку: «Національний варіант радянської влади, який запроваджувала Директорія, не відповідав запитам суспільства». Наведіть аргументи.