Розділ 3. У боротьбі за українську незалежність

§ 13. Українська Держава. Гетьман Павло Скоропадський

• Які заходи здійснила УЦР задля формування українського війська?

• Коли було створено Кримську Народну Республіку?

• З якою метою УНР підписала Берестейський (Брестський) мирний договір?

1. Становлення Української Держави

Державний переворот у Києві відбувся за підтримки німецького військового командування. Під контроль Гетьманату перейшли всі найважливіші інституції. 29 квітня 1918 року Павло Скоропадський опублікував «Грамоту до всього українського народу», у якій гетьман так визначив своє політичне завдання: «Створити здібний до державної праці сильний уряд; відбудувати армію і адміністративний апарат... і за їх поміччю відбудувати порядок, опертий на праві». Цю програму позитивно сприйняли великі землевласники, промисловці, частина чиновників, міський вищий і середній клас, які стали соціальною опорою нової влади.

Зміни розпочалися зі становлення нового апарату управління, який формувався головно з дореволюційного чиновництва. УЦР і її органи влади на місцях розпустили, Україну перейменували на Українську Державу, замість Української Народної Республіки, а питання про її устрій мав вирішити Український Сейм. До його скликання діяли «Закони про тимчасовий державний устрій України». Згідно із ними, гетьман зосереджував законодавчу владу, затверджував склад уряду, був верховним головнокомандувачем, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан. Новий уряд — Рада Міністрів — складався з помірковано-консервативних чиновників, військових і громадських діячів. Гетьмана підтримали монархічні і деякі чорносотенні організації. Українські соціалістичні партії відмовилися від співпраці з Гетьманатом. Очолив уряд відомий земський діяч, нащадок давнього козацько-старшинського роду Федір Лизогуб. Функції поліції і служби безпеки виконувала Державна варта. Запрацювала судова система. Водночас запровадили цензуру, заборонили проведення зборів, мітингів, маніфестацій, обмежили демократичні свободи. Павло Скоропадський прагнув сформувати консервативну модель державної влади, що ґрунтувалася б на приватній власності, дотриманні правових норм і була спроможна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградацію суспільства.

Федір Лизогуб і Павло Скоропадський

Як кадровий військовий, гетьман намагався створити регулярну армію. Йому спершу довелося долати опір німців, які говорили: «Навіщо вам армія? Ми перебуваємо тут, нічого поганого вашому урядові всередині країни не дозволимо. Створіть собі невеликий загін із двох тисяч осіб для підтримання порядку в Києві». Проте збройні сили Гетьманату почали формувати. Найбоєздатнішими підрозділами стали Сердюцька дивізія, Окрема Запорізька дивізія, Сірожупанна дивізія. Згідно із законом від 16 жовтня 1918 року, відроджували українське козацтво як окремий стан суспільства і резерв національної армії. До нього записували нащадків козаків і селян, які зобов’язалися захищати прикордонні губернії України.

Павло Скоропадський з групою українських офіцерів. 1918 рік

• 1. Коли відбувся гетьманський переворот? Хто став соціальною опорою нової влади?
• 2. Стисло охарактеризуйте державотворчі процеси, здійснені за Павла Скоропадського.
• 3. Які військові формування створив гетьман? Із якою метою?

Мовою джерела. Із «Грамоти до всього українського народу» (29 квітня 1918 року):

«Громадяне України! Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України. Управління Україною буде провадитися через посередство... Кабінету Міністрів...

...Права приватної власності — як фундамент культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі. ...Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу... В області економічній і фінансовій відбудовується повна свобода торгу і відчиняється широкий простір приватного підприємства.

Гетьман Всієї України Павло Скоропадський».

• 1. На основі документа з'ясуйте, які завдання намітив Павло Скоропадський як очільник держави. Як збирався їх реалізовувати?

Павло Скоропадський (1873-1945)

Народився в місті Вісбаден у Німеччині.

Освіта: Петербурзький пажеський корпус.

Походив із старовинного українського козацького роду Скоропадських. Зробив військову кар'єру, брав участь у російсько-японській війні. Під час Першої світової війни отримав чин генерал-лейтенанта. Керував Першим Українським корпусом, який був визнаний найкращим військовим підрозділом. У жовтні 1917 року на з’їзді Вільного козацтва обраний військовим отаманом. У листопаді 1917 року зупинив вторгнення в Україну більшовиків. З 29 квітня 1918 року до 14 грудня 1918 року був гетьманом Української Держави. За час його гетьманування встановлена економічна стабільність в країні. Сприяв розвитку науки і культури. Емігрував до Німеччини. У квітні 1945 року поранений під час бомбування станції Платлінг поблизу міста Мюнхена. Помер у лікарні монастиря Меттен.

«Що б не сталося, Україна в тій чи іншій формі буде. Не змусиш річку текти назад, так й з народом, його не примусиш відмовитись від своїх ідеалів...».

2. Внутрішня і зовнішня політика Гетьманату

Головним пріоритетом економічної політики залишалось аграрне питання. Відразу після ліквідації більшовицької влади великі землевласники почали повертатися до своїх маєтків і за підтримки військ забирати захоплену в них землю. Вимагаючи відшкодування заподіяних збитків, вони нерідко перебільшували їхні розміри, чинили розправи над селянами, що викликало їхнє незадоволення і формувало опозицію новій владі. Разом з тим, у липні 1918 року уряд опублікував проєкт аграрної реформи. Він передбачав збільшення чисельності заможних селян за рахунок наділення їх державними та викупленими у великих землевласників приватними землями. Однак цей проєкт реформи не знайшов підтримки. На жаль, уряд не пішов далі проголошення реформи і нічого не зробив для її реалізації.

На час приходу до влади Павла Скоропадського промисловість перебувала в жалюгідному становищі. Відтік іноземного капіталу після революції, початок військових дій у Росії, соціально-політична нестабільність на теренах України спричинили її занепад. За таких умов уряд вимушений був запровадити державне фінансування фабрик і заводів, залучаючи до співпраці вітчизняних підприємців та інвесторів. Гетьман зауважував, що «тільки розвиток на Україні промисловості в зв’язку з... аграрною реформою... здатні були витворити порядок в народних масах, що вимагають права на краще життя». Задля стабілізації промислового виробництва ліквідовано робітничий контроль на виробництві, заборонено страйки і встановлено 12-годинний робочий день. Налагодили роботу залізничного транспорту. Успішно функціонувала реформована банківська система. Створено Український державний банк, стабільною була грошова одиниця. Наприкінці вересня 1918 року запрацювала митна служба, відкрито прикордонні пропускні пункти. Ці заходи позитивно вплинули на економічну ситуацію загалом.

Герб Української Держави

Зовнішньополітичний курс Гетьманату регламентували умови Берестейського (Брестського) договору, дотримання якого вимагало німецьке командування. Однак навіть за такої ситуації вдалося досягти певних успіхів на дипломатичній ниві. Одним із головних завдань зовнішньої політики уряду визначено боротьбу за міжнародне визнання Української Держави. Міністерство закордонних справ, яке очолював Дмитро Дорошенко, упродовж восьми місяців діяло активно. Українську Державу визнали тридцять країн, з-поміж яких Румунія, Швейцарія, Польща, Фінляндія тощо. Встановлено дипломатичні відносини із Німеччиною, яка разом із Австро-Угорщиною стали головними торговельними партнерами. З ними в серпні 1918 року підписано угоду. До Центральних держав зобов’язалися відправляти третину зібраного врожаю і металопродукції, 10 % виробленого цукру. Натомість Україна отримувала кредит — мільярд німецьких марок, союзники мали поставляти вугілля, нафтопродукти, сільськогосподарську техніку та промислове устаткування. Вирішено проблему Криму, який визнали автономною частиною Української Держави. Цьому рішенню передували гострі суперечності. У травні 1918 року з дозволу німців сформовано уряд Криму на чолі з генералом Сулейманом Сулькевичем. Він відновив дію законів Російської держави, виданих до більшовицького перевороту в Петрограді, й оголосив свій уряд гарантом самостійності Криму, допоки його державна незалежність не буде розв’язана на міжнародному рівні. Натомість Павло Скоропадський вважав, що Крим є частиною Української Держави. Позаяк Сулейман Сулькевич протидіяв такій позиції гетьмана, у серпні 1918 року встановлено блокаду півострова, унаслідок якої його економічне життя було паралізоване. Уряд Криму вимушено розпочав переговори. Згідно з прийнятими рішеннями, Крим увійшов до складу Української Держави. Умови договору повинен був затвердити Курултай кримськотатарського народу і представники інших національних та громадських організацій півострова. Однак незабаром півострів окупувала Добровольча армія генерала Антона Денікіна. Ще один вектор зовнішньої політики — врегулювання відносин із Росією. 12 червня 1918 року укладено прелімінарний мир (попередня угода) між Українською Державою та Російською Соціалістичною Федеративною Радянською/Совєтською Республікою (РСФРР/РСФСР), умови якого мали діяти до завершення переговорів. Згідно з документом, на час переговорів припинялися будь-які військові дії; між країнами встановлювалися дипломатичні відносини, поновлювалося залізничне сполучення, визначалися умови репатріації (повернення на Батьківщину) громадян обох держав. На початку жовтня російська делегація спочатку призупинила, а згодом відмовилася від поновлення переговорів. 13 листопада, після Комп’єнського перемир’я, яке поклало край Великій війні, більшовицька Росія анулювала Берестейський (Брестський) договір з Німеччиною і відмовилася від зобов’язань визнати Українську Державу. Гетьманат не визнали також країни Антанти, які орієнтувалися на відновлення «єдиної і неділимої Росії».

• 1. Як вирішували аграрне питання в період Гетьманату?
• 2. Що було зроблено для розвитку промисловості й фінансів країни?
• 3. Визначте зовнішньополітичні пріоритети Української держави та способи їхньої реалізації?

Мовою джерела. Із «Грамоти до Українського народу» Павла Скоропадського (22 жовтня 1918 року)

«В області внутрішнього життя Наше правительство видало ряд законів, котрі кладуть міцну основу для майбутньої державності України. ... видано закони про громадянство, ... про заведення двох українських університетів, вироблено законопроєкт про встановлення Української Академії Наук і Мистецтв; ... за цей час видано більше 400 інших законодавчих актів, метою котрих являлось упорядкування політичного і економічного життя України. Наслідки всіх заходів виявились у загальному підвищенні економічного і культурного добробуту краю, що являється головною запорукою тривалості самої держави».

• 1. Підтвердьте або спростуйте твердження: «За період Гетьманату було стабілізовано економічне життя країни».

3. Антигетьманська опозиція

Українській Державі вдалося стабілізувати економічне становище, сформувати дієздатний чиновницький апарат, досягти певних успіхів у зовнішній політиці. Однак порівняно вузька соціальна база Гетьманату, тобто однобічна орієнтація на заможні верстви населення, відштовхнула від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Найбільш незадоволеними були селяни, котрі підтримували лозунг «Земля — селянам!». До того ж, вони вже встигли частково реалізувати його за перебування при владі попередніх політичних режимів. Проти аграрної політики гетьманату виник повстанський рух. Селяни боролися за землю, проти будь-якої влади, що намагалася повернути податки і централізоване управління. Водночас вони протидіяли німецько-австрійським військам, котрі вилучали продовольство в селах, щоб забезпечити поставки до своїх країн. Селянський рух був стихійним, ідеологія і мета якого зазвичай відображались у заявах, зверненнях керівників-отаманів до жителів України, окремих повітів чи округ. Місцеві загони здебільшого охороняли свій населений пункт або найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення. Улітку 1918 року розпочалися селянські повстання у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині. Під тиском урядових військ одні селянські загони вдалися до партизанської боротьби на Київщині, інші переправилися через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну і зупинились в «нейтральній зоні» — території по лінії Сураж-Унеча-Стародуб-Новгород-Сіверський-Глухів-Рильськ-Суджа-Беленихіно-Куп’янськ.

На Катеринославщині й у Північній Таврії селянські протести набули виразного анархістського забарвлення. Вони розпочалися з Гуляйполя Олександрівського повіту Катеринославської губернії під орудою Нестора Махна, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Основною формою влади махновці вважали ради, підконтрольні місцевій людності, яка визначатиме їхню політику без будь-якого впливу центру. Після бою в Дібрівському лісі, де Нестор Махно проявив особисту хоробрість та риси керівника, які дали загонові змогу вийти з оточення, повстанці нарекли його «батьком». Цим титулом він пишався і часто підписувався так під публічними документами. 16 жовтня 1918 року махновці захопили Гуляйполе. До кінця 1918 року Нестор Махно об’єднав більшість повстанських загонів. Вони стали значною воєнною силою, на яку влада та німецько-австрійське командування змушені були серйозно зважати.

Політика Гетьманату викликала негативну реакцію серед представників політичних сил, які були при владі в попередні періоди. Зокрема, прагнули відновити владу в Україні більшовики. Із цією метою в липні 1918 року в Москві вони утворили Комуністичну партію більшовиків України (КП(б)У як автономну організацію у складі Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) (так почала називатися РСДРП із січня 1918 року). Отже, на майбутні десятиліття було визначено статус комуністичної партії України як обласної організації РКП(б). Після цього відразу заявлено про боротьбу з Гетьманатом як «антинародною владою». Наприкінці листопада 1918 року в місті Суджа (прикордонне з Україною місто в Росії) утворено залежний від Росії Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який оголосив про відновлення влади рад.

До консервативних порядків в Українській Державі негативно поставилися українські національні партії, лідери яких заявили про опозицію, хоча гетьман запрошував їх до співпраці. Прихильники радикальних методів боротьби із гетьманатом в УПСР вийшли з партії й об’єдналися навколо новоутвореного друкованого органу «Боротьба». Вони стали називатися УПРС-боротьбисти. Їхні лідери Василь Еллан-Блакитний, Олександр Шумський вважали, що комунізм не варто уніфікувати за російським зразком, а необхідно пристосовувати до специфічних умов життя українського суспільства, і відстоювали утворення незалежної України. Натомість частина членів УПСФ співпрацювала з владою: Дмитро Дорошенко, Володимир Леонтович, Петро Стебницький, Олександр Лотоцький були міністрами уряду Федора Лизогуба. У серпні 1918 року створено Український національний союз (УНС) на чолі з Володимиром Винниченком як опозиційну до гетьманату організацію. До нього увійшли українські есери, есдеки, есефи, деякі громадсько-політичні організації. Отже, гетьману не вдалося налагодити конструктивний діалог з опозицією.

• 1. Визначте причини селянського повстанського руху.
• 2. Яку позицію щодо гетьманату займала утворена КП(б)У?
• 3. З якою метою і коли був утворений УНС?

Мовою джерела. Представник Галицького уряду Лонгін Цегельський про більшовицьку загрозу:

«Я остерігав, що повалення гетьмана буде початком кінця... що Німеччина і Австрія самі стоять перед крахом, що їх армії підуть з України, а тоді «Український Революційний уряд» одного місяця не продержиться в Києві, большевики москалі його заберуть... Все те одначе було даремно. Вони горіли якоюсь божевільною жадобою революції, на мене гляділи фанатичними очами з очевидною ненавистю до галицького контрреволюціонера... Я роздумував, що велика Україна оце пропала, а Галичина мусить дбати за себе сама».

• 1. Від чого застерігав українців Наддніпрянщини Лонгін Цегельський?

У той час, коли... на теренах України

було створено Комуністичну партію більшовиків України, ...

Тоді... у світі

в Єкатеринбурзі більшовики стратили колишнього імператора Росії Миколу II із сім'єю.

Фільм «Отаманщина. Авантюристи громадянської війни»:

https://cutt.ly/0NfdJLb

Відозва Директорії Української Народної Республіки:

https://cutt.ly/oNfs7k0

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 12 червня 1918 рік — укладено прелімінарний мир з РСФРР;

- серпень 1918 рік — утворено Український національний союз;

2. Поясніть значення понять: повстанський рух, гетьманат; Український Національний Союз (УНС), Тимчасовий робітничо-селянський уряд.

3. Напишіть міні-есей на тему: «Нестор Махно — батько анархістського руху в Україні».

4. Поміркуйте, чому Директорії не вдалося закріпити досягнуті результати.