Узагальнення за розділом «В боротьбі за українську незалежність»

1. Розставте перелік подій у хронологічній послідовності, складіть хронологічну таблицю.

Варшавська угода; Перший Зимовий похід армії УНР; заснування Української Академії наук; проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР; Хотинське повстання; Листопадовий зрив у Львові.

2. Попрацюйте з логічними ланцюжками. З’ясуйте, яке з понять зайве і чому.

• А) приватизація; воєнний комунізм; продовольча розкладка; реквізиція.
• Б) боротьба з неписьменністю; робітничі факультети; «Просвіта»; трудова семирічна школа.
• В) «Київська катастрофа»; денікінський режим; гетьманат; російський шовінізм.
• Г) лінія Керзона; Закарпаття; Паризька мирна конференція; українсько-польська війна.

3. Виконайте завдання за історичними картами (с. 84, с.101, с. 107, с. 113):

• а) визначте територію Української Держави;
• б) окресліть декларовані Актом злуки межі УНР;
• в) простежте напрямок Другого Зимового походу Армії УНР;
• г) локалізуйте територію УНР згідно з Варшавським договором.

4. Пригадайте, з якими політичними режимами пов’язані «червоний» та «білий терор». Визначте їхні передумови, зміст і наслідки для України.

5. Порівняйте ознаки державності, притаманні УНР доби УЦР, Українській Державі, УНР періоду Директорії, ЗУНР, використовуючи критерії: територія, апарат публічної влади, фінансова система; нормативно-правова база; державна символіка.

6. Проаналізуйте вплив на українську культуру та повсякденне життя населення подій 1917-1921 років.

7. Чому боротьба українців за відновлення національної державності завершилася поразкою? Чи був можливий інший сценарій розвитку подій? Відповідь обґрунтуйте.

8. Попрацюйте з характеристиками історичних особистостей, поданих нижче та розміщених у § 13 (Павло Скоропадський), § 17 (Симон Петлюра), § 15 (Євген Петрушевич). Стисло, вкажіть, який внесок зробили у вітчизняну історію ці історичні постаті. Чи спроможна одна людина змінити хід історії?

Марко Безручко (1883-1944)

Народився у місті Великий Токмак на Херсонщині. Закінчив учительську семінарію, Одеське юнкерське училище, Миколаївську академію Генерального штабу в Петербурзі. Під час Першої світової війни був начальником штабу піхотної дивізії. В 1917 році брав участь у створенні частин української армії. При гетьмані Павлу Скоропадському служив у Генеральному штабі. Не погоджувався з політикою гетьмана щодо засилля російських монархістів у армії. Тому під час антигетьманського повстання перейшов на бік Директорії. Займався розвідкою та контррозвідкою. З 1919 року був начальником штабу і членом Стрілецької ради Корпусу січових стрільців. У 1920 році очолив шосту стрілецьку дивізію січових стрільців, яка разом з поляками брала участь у визволенні Києва від більшовиків. Проявив військовий талант, розгромивши війська більшовиків під орудою Семена Будьонного під Замостям (Польща), таким чином допоміг полякам врятуватися від більшовизму. До 1924 року проживав у таборі для інтернованих. Після ліквідації таких таборів працював у Картографічному інституті Війська Польського у Варшаві, очолював Українське воєнно-історичне товариство і редагував альманах «За державність», який став цінним джерелом з історії національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Описав події, свідками яких був, у книгах: «Від Проскурова до Чорториї», «Українські Січові Стрільці на службі Батьківщині». Помер у 1944 році у Варшаві.

Нестор Махно (1888-1934)

Народився у селі Гуляйполе на Катеринославщині. Навчався в Гуляйпільській початковій школі. У 1906 році став членом анархістської організації «Спілка бідних хліборобів». 1910 року був засуджений до смертної кари за розбійницькі акції. Помилуваний і до 1917 року перебував у Бутирській тюрмі в Москві. Після Лютневої революції повернувся на Катеринославщину. Створив Селянську спілку, члени якої займались організацією місцевих рад. Сприяв установленню робітничого контролю на підприємствах, проведенню виборів до земств. Упродовж 1917 року обіймав посаду голови земства й голови з'їзду Рад. У 1918 році організував загін, який виступив проти уряду Павла Скоропадського та німецьких військ. Загалом Нестор Махно виступав проти будь-якої влади: і проти Директорії, і проти більшовиків, хоча й допоміг Червоній армії розбити війська Добровольчої армії Антона Денікіна, згодом Петра Врангеля. Від листопада 1920 року до серпня 1921 року загони під його керівництвом запекло воювали проти більшовиків. Наприкінці серпня 1921 року разом із 77 бійцями перейшов кордон з Румунією. У квітні 1925 року переїхав до Франції. Помер у 1934 році в Парижі.

Михайло Омелянович-Павленко (1878-1952)

Народився в місті Тифліс, Грузія. Закінчив академію Генерального штабу. В роки Першої світової війни очолював штаб корпусу. Третього березня 1917 року вивів юнкерів Одеської школи, яку очолював, під українськими прапорами на велелюдну міську маніфестацію. Активний учасник Української революції, займався українізацією армії, організацією Вільного козацтва, створенням українських військових установ. Перебував на командних посадах в Армії УНР та збройних силах Української Держави. В грудні 1918 року на прохання уряду ЗУНР очолив війська УГА. Після проголошення Акта злуки служив у штабі Головного отамана Симона Петлюри. Керував Армією УНР, коли вона з боями виривалася з «трикутника смерті». Очолив Перший Зимовий похід військ УНР по тилах Червоної і Білої армій. Перебуваючи в еміграції, заснував і очолив Музей визвольної боротьби у місті Празі, очолював Товариство колишніх вояків УНР, виконував обов'язки військового міністра УНР в екзилі, написав мемуари «На Україні». Помер 1952 року в Парижі.

Олександр Удовиченко (1887-1975)

Народився у Черкаській волості на Орловщині. Закінчив Військово-топографічне училище, Миколаївську військову академію в столиці Російської імперії Петрограді. Під час Першої світової війни служив у Бессарабському пішому полку, в штабі Південно-Західного фронту. Після революції 1917 року брав участь в українізації 3-го Кавказького корпусу. Очолював Українську корпусну раду, штаб Гайдамацького коша Слобідської України, 3-й Гайдамацький полк Армії УНР. Від березня 1919 року керував штабом Гуцульського коша Дієвої армії УНР, 16-м піхотним загоном Української Галицької армії, який складався з наддніпрянців і був перейменований на Третю окрему стрілецьку дивізію. В жовтні 1919 року потрапив у полон до білогвардійців, зумів утекти. Обіймав посаду генерального інспектора Армії УНР, входив до складу Вищої військової Ради УНР. В еміграції очолював Товариство воїнів УНР, був міністром військових справ виконавчого органу Української національної ради, віце-президентом УНР в екзилі. Написав історичні праці «Україна у війні за державність», «Третя залізна дивізія». Помер 1975 року у Франції.