§ 34. Ідеологізація культури. Освіта, наука у 1920-1930-х роках

• Якої ідеології дотримувалися більшовики, будуючи нове суспільство?

• У якому році згорнули процес коренізації в УСРР/УССР?

• Коли було створено ВУАН? Хто її очолив?

1. Ідеологізація національно-культурного життя

Однією зі складових частин проголошеної більшовиками утопічної мети побудувати комуністичне суспільство була «культурна революція». Означений період у розвитку культури, як і суспільства загалом, був суперечливим. Історики виокремлюють два етапи: 1920-ті роки — доба українізації, та 1930-ті роки — період утвердження тотального контролю за культурними процесами, репресій проти наукової та культурної еліти України. У роки непу влада не обмежувала свободу художньої творчості, принаймні поки та не закликала до відкритого конфлікту з режимом. Це був час культурного новаторства й один із найпродуктивніших періодів у історії української культури.

Київ, вулиця Владислава Городецького за радянських часів (до 1996 року), вулиця Карла Маркса

Натомість із 1930-х років у розвитку культури посилилися консервативні тенденції, причому на першому плані завжди були свято й оптимізм. «Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше», — заявив Йосип Сталін 1935 року, і за ним рефреном це повторювала вся радянська культура. Того ж таки року повернули заборонену раніше новорічну ялинку, що започаткувало нову традицію радянської новорічної ялинки. Як і усі громадяни СРСР/СССР, українці раділи подвигам пілотів, ходили на паради фізкультурників та співали пісні з нових звукових (раніше були німі) фільмів. Сталінський режим дедалі більше ототожнював себе з російською мовою і російською традицією, а українську культуру почали відсувати на задній план.

Газети 1930-х років вихваляли індустріалізацію, колективізацію та боротьбу з неписьменністю, завдяки яким Україна «вийшла з пітьми відсталості і вступила у світлу епоху соціалізму». В офіційній пропаганді не було місця темним сторонам сталінізму — неефективній командній економіці, з домінуванням важкої промисловості, зруйнованому сільському господарству, яке мусили тягнути на собі безправні колгоспники, а також політичній догідливості — наслідку терору. Неможливо було відкрито говорити про голод. Сталінський режим знищив дві соціальні групи, які традиційно слугували опорою національного руху, — селянство та інтелігенцію. По селянах ударили колективізація і Голодомор, інтелігенція стала жертвою сталінських репресій. У 1934 році столицю України перенесли із Харкова до Києва. Як зазначало партійне керівництво, переїзд був обумовлений необхідністю «наближення уряду України, центрального партійного й радянського апаратів до найважливіших сільськогосподарських районів, розташованих на Правобережжі, а також для подальшого швидкого розвитку національно-культурного будівництва на базі індустріалізації і колективізації».

• 1. Охарактеризуйте умови розвитку культури в 1920-х роках
• 2. Назвіть особливості культурного процесу в 1930-х роках
• 3. Які соціальні групи перестали бути опорою національного руху? Чому?

2. Освіта

Із-поміж основних пріоритетів у царині культури була освіта. Першочерговим завданням освітньої політики стала ліквідація неписьменності, позаяк на початку 1920-х років більш як половина населення України не вміли читати і писати. Щоб подолати неписьменність, утворювали мережу шкіл ліквідації неписьменності (лікнепи), у яких вчитися грамоти зобов’язували всіх осіб віком від 8 до 50 років. Громадяни, котрі мали певний освітній рівень, були учителями. Одночасно з навчанням органи влади цілеспрямовано поширювали комуністичні ідеї. Усі навчальні посібники, преса, художня література були пройняті політичним змістом. Наприкінці 1920-х років основи грамоти опанувала більша частина населення, а на 1939 рік лише 15 % жителів віком до 50 років були не письменними. Однак освітній рівень населення залишався низьким. У лікнепах навчали лише азам грамоти. Більшовики ліквідували елітарну гімназійну освіту, і фактично відбувся перехід до примітивної трудової школи.

Неписьменна дитина — ганьба для матері. Плакат Ігоря Громницького. 1930 рік

Водночас влада реформувала систему освіти. У 1930 році запроваджено обов’язкове початкове навчання. Розпочалося будівництво шкіл. За доби українізації 80 % учнів в УСРР/УССР навчалися в українських школах. Представники інших народів, котрі населяли Україну, мали свої школи: російські, єврейські, польські, німецькі, болгарські, молдавські, татарські тощо. Однак зі згортанням коренізації, наприкінці 1930-х років, більшість із них перевели на українську або російську мову навчання. Водночас запроваджено обов’язкове вивчення російської мови. Посилився політичний вплив влади на учнівську молодь через діяльність піонерських та комсомольських організацій, які були створені у кожній школі.

Василь Седляр. «У школі лікнепу». Межа 1920-1930-х років

Вищу освіту в УСРР/УССР надавали технікуми, інститути. У технікумах готували фахівців із вузьких спеціальностей. У процесі роботи, маючи стаж, випускник міг стати керівників, управлінців. В інститутах надавали кваліфікацію адміністраторів, менеджерів. Вчителів для професійних шкіл та старших класів готували інститути народної освіти, створені більшовиками на базі історико-філологічних та фізико-математичних факультетів університетів, які були закриті владою. Загальна тенденція у розвитку вищої школи — зростання чисельності вишів із 19 у 1914 році до 129 — у 1939-му. Відбір студентів здійснювався за класовою ознакою, неблагонадійних відраховували. Лише, у 1933 році відновлено роботу університетів у Києві, Одесі, Харкові, а з 1935 року скасували обмеження, пов’язані з соціальним походженням абітурієнтів. Однак формування нової генерації інтелігенції супроводжувалося й значними втратами. Її загальний кваліфікаційно-професійний рівень знизився. Остаточно порушено інтелектуальну й моральну спадковість нової і старої інтелігенції. Притаманні демократичній більшості інтелігенції дореволюційної доби творче начало, гуманізм, благородство, критичний дух не мали підґрунтя для розвитку в нових умовах, позаяк адміністративно-командна система потребувала бездумного виконавця, «гвинтика», який не допускав і тіні сумніву в мудрості вождів, був переконаний, що створений у СРСР/СССР лад — найкращий із усіх можливих. Відтак серед інтелігенції поширювалися безпринципність, фабрикування доносів, наклепницьких заяв. Ті, хто прагнув зберегти свої переконання і моральні принципи, викликали підозру, часто ставали жертвами репресій, втрачали свободу й життя.

• 1. Яке першочергове завдання вирішувала влада у сфері освіти?
• 2. Коли було запроваджене обов'язкове початкове навчання?
• 3. У яких навчальних закладах можна було здобути вищу освіту?

3. Наука

Наукові дослідження в різних галузях координувала Всеукраїнська академія наук (ВУАН, а з 1936 року — Академія наук УРСР/УССР). Визначальною тенденцією стало одержавлення науки та її ідеологізація. У першій половині 1930-х років ВУАН перетворилася на асоціацію науково-дослідних інститутів. Головним критерієм оцінки вченого була відданість партії і владі, а не його наукові здібності. Попри це, у науковому середовищі збереглася усталена академічна традиція, яка уособлювала безперервність наукового пошуку: учні продовжували дослідження своїх учителів, важливу роль відігравали визнані наукові авторитети, відбувалася природна зміна поколінь.

Дослідницьку діяльність проводили відомі в СРСР/СССР і за кордоном наукові колективи. У сфері гуманітарних студій визначальна роль належала ученим історико-філологічного відділу: Михайлу Грушевському, Агатангелу Кримському, Сергію Єфремову, Дмитру Багалію, Володимиру Перетцу та соціально-економічної секції, очолюваної істориком Миколою Василенком та економістом Костянтином Воблим. Інститутом демографії і статистики — першою у світі науково-дослідною установою з проблем демографії — керував Михайло Птуха. В Україні працював талановитий математик Дмитро Граве, новий напрямок — нелінійну математику — започаткували Микола Крилов та Микола Боголюбов. На 1920-1930-ті роки припала наукова творчість вченого і винахідника Юрія Кондратюка. Його розробки з теорії космічних польотів вже у 1920-ті роки використовували спеціалісти радянського ракетобудування, а теоретичні гіпотези — згодом у США при підготовці польотів на Місяць. Плідно працювали науковці створеного 1932 року Інституту електрозварювання ВУАН під керівництвом Євгена Патона. Вони розробили ефективний спосіб автоматичного електрозварювання під флюсом, який уперше у світовій практиці був застосований на Дніпробуді. Важливе значення для розвитку галузей науки мали праці ученого-садівника Левка Симиренка, епідеміолога Данила Заболотного, медиків Володимира Філатова, Миколи Стражеска, генетиків та селекціонерів Миколи Холодного, Андрія Сапєгіна і Василя Юр’єва. Визнаним центром теоретичної і практичної фізики став Український фізико-технічний інститут (УФТІ), створений у Харкові 1928 року. В 1931-1932 роках тут працював організатор і керівник робіт у галузі атомної науки Ігор Курчатов, розпочинав діяльність відомий фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії (1962 рік) Лев Ландау, автор класичної роботи з кінетичної теорії плазми. У 1932 році науковці інституту вперше в СРСР штучно розщепили атом літію.

Левко Симиренко

Євген Патон

Проте вчені України, як й інші категорії інтелігенції, зазнали жорстоких переслідувань. Процесом проти СВУ влада завдала удару по академічній гуманістиці, позаяк репресованими були мовознавці, літературознавці, історики — ті, хто творив сучасну українську літературну мову і правопис, — отже, виявилися першорядними ворогами. Унаслідок наклепу були репресовані й загинули академіки ВУАН геолог Микола Світальський, генетик Ізраель Агол. У 1937 році заарештували корифея української математики Михайла Кравчука. Влада не забула його відмову виступити в 1930 році в ролі громадського обвинувачувача на процесі СВУ. Переслідувань зазнав Юрій Кондратюк, котрий і в засланні продовжував наукову роботу. Важко доводилося представникам суспільних наук, котрих жорстоко переслідували за найменше відхилення від марксизму. Як «буржуазно-націоналістичні» були оцінені твори Михайла Грушевського, котрий у 1924 році повернувся з еміграції в Україну, щоби своїми знаннями та досвідом сприяти становленню молодої української історичної науки. Його примусили переїхати до Москви. По суті, це було заслання. Зазнали переслідувань і були репресовані філософ Семен Семковський, знавець давньоукраїнського письменства, академік Володимир Перетц, літературознавець, член-кореспондент ВУАН Євген Шабліовський, сотні менш відомих суспільствознавців України. Отже, два десятиріччя вмістили у собі водночас і масштабні досягнення українських учених, і драматичні випробування, що випали на долю багатьох науковців, котрі невинно постраждали, ставши жертвами сталінських репресій.

• 1. Коли було реорганізовано ВУАН? Як це позначилося на роботі Академії наук?
• 2. Який науковий заклад займався теоретичною і практичною фізикою?
• 3. Хто з відомих науковців зазнав репресій?

У той час, коли... на теренах України

співробітники Українського фізико-технічного інституту вперше штучно розщепили атом літію, ...

Тоді... у світі

у Великій Британії фізик Джеймс Чедвік відкрив нейтрон — елементарну частинку, яка не має електричного заряду.

Фільм «Михайло Кравчук: «Світ знає, що Він — українець...»:

https://cutt.ly/SMnLzqi

Підсумуйте свої знання

1. Запам'ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 1930 рік — запроваджено обов'язкове початкове навчання;

- 1934 рік — перенесено столицю з Харкова до Києва.

2. Поясніть значення понять: «культурна революція», лікнеп.

3. Порівняйте національно-культурне життя в Україні у 1920-1930-х роках, знайдіть спільні та відмінні риси.

4. Заповніть таблицю «Українська наука в 20-30-х роках XX століття»: