§ 35. Література. Музика. Театр. Кінематограф. Архітектура. Образотворче мистецтво

• Назвіть імена художників періоду українізації.

• Які релігійні конфесії існували в добу непу?

• Коли виникла УАПЦ?

1. Література у 1920-1930-х роки. Мистецькі спілки

Революційний ентузіазм і політика українізації викликали у 1920-х роках бурхливе мистецьке життя. Почала творити плеяда молодих і талановитих українських митців, сприяючи відродженню української культури. Виникла низка літературно-художніх об’єднань: «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Авангард», «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ). Вони прагнули створити нову соціалістичну культуру, яка відповідала б найвищим естетичним стандартам. ВАПЛІТЕ, яку заснував 1926 року Микола Хвильовий, дбала про високу якість художніх творів і закликала розвиватися, використовуючи європейський досвід і досягнення. Микола Хвильовий започаткував дискусію щодо шляхів розвитку української літератури, до якої долучились інші письменники.

Українських читачів ставало дедалі більше, разом з тим, набувала популярності чудова когорта молодих поетів, прозаїків і драматургів, серед яких Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Микола Зеров. Основними складниками світогляду новітньої літературної еліти стали бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. Це були переважно інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. Зрозуміло, що не всі літератори 1920-х років досягли високого рівня творчої майстерності. Десятки «пролетарських» письменників створювали тільки ідеологічно вивірені тексти, які не мали художньої цінності. А найвитонченіші твори українських символістів, романтиків, неокласиків найчастіше друкували із пропагандистськими одноденками низької літературної якості.

Із утвердженням сталінізму діяльність різноманітних літературних угруповань заборонено. У 1932 році утворено Спілку письменників СРСР/СССР, яка мала своє відділення в Україні. Вона окреслила новий офіційний стиль у літературі — так званий соціалістичний реалізм, за яким радянських людей треба зображати патріотами, котрі завдяки участі в революційній боротьбі й самовідданій праці проймаються соціалістичною свідомістю і так здобувають своє щастя. Усі, хто не вписувався в канони, встановлені владою, не мали права на творчість. Перед письменниками стояв вибір: самогубство (Микола Хвильовий), репресії і концтабори (Остап Вишня), еміграція (Володимир Винниченко, Євген Маланюк) або написання програмових творів на прославу партії (Павло Тичина, Микола Бажан). Доля українських поетів і прозаїків, які не змогли прийняти новий літературний метод, склалася трагічно. Репресували Валер’яна Підмогильного, Марка Вороного, Миколу Зерова, Михайла Семенка та інших, які були страчені або померли в концтаборах чи вчинили самогубство перед загрозою арешту. Творчість тих, кого влада не зачепила, або чітко відповідала компартійним нормам, або ж у період сталінських репресій зазнала значних змін. Страх за свою безпеку в умовах масового терору змушував пристосовуватися, перетворюватися на пропагандистів від мистецтва.

• 1. Які літературно-художні об'єднання виникли у 1920-х роках?
• 2. Хто з молодих прозаїків та поетів набув популярності у 1920-х роках?
• 3. Чи змінилося життя літераторів з утвердженням сталінізму в країні? Як саме?

2. Музика. Театр. Кінематограф

У республіці розвивалися різні жанри музичного мистецтва: симфонічний, оперний, пісенний, хоровий. Чимало талановитих творів композиторів цього часу поповнило скарбницю як національної, так і світової музичної культури. Знаною в Україні й за її межами була творчість Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського, Григорія Верьовки. Знаними були виконавчі колективи хорова капела «Думка», київська капела бандуристів.

Київська капела бандуристів. 1924 рік

Значну роль у розвитку української культури відіграло театральне мистецтво. Незважаючи на різні творчі методи й художні смаки, його представники прагнули задовольнити запити суспільства. Створювали як професійні, так і аматорські колективи. Основу першого професійного театру склала родина Тобілевичів. Серед видатних акторів того часу особливо виділялися корифеї сцени, як Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Микола Садовський. Їм на зміну прийшла плеяда середніх за віком та молодих талановитих режисерів і акторів: Гнат Юра, Іван Мар’яненко, Ганна Борисоглібська, Мар’ян Крушельницький, Амвросій Бучма, Іван Паторжинський, Наталія Ужвій. Яскравою сторінкою в історії вітчизняного театру стала творчість енциклопедично освіченого й геніально обдарованого режисера-новатора Леся Курбаса, який у 1922 році організував унікальний театральний колектив під назвою «Березіль». Він став своєрідним експериментальним центром з оновлення національного театру. Однак внаслідок сталінських гонінь на українську інтелігенцію Леся Курбаса було несправедливо виключено з цього театру, згодом заарештовано, відправлено до концтаборів, де він загинув.

Перші кроки зробило українське кіномистецтво. Відновили роботу реконструйовані Одеська та Ялтинська кінофабрики, у 1928 році введено в дію Київську кінофабрику (згодом — Київська кіностудія імені Олександра Довженка). Українське ігрове кіно поєднувало революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами. Екранізовували класичні твори національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря». Переломний етап у розвитку українського кіномистецтва пов’язаний із творчістю Олександра Довженка. Його кінострічки «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) увійшли до переліку кращих творів світової кінокласики.

• 1. Назвіть імена відомих композиторів та мистецькі колективи.
• 2. Хто в 1920-1930-х роках були корифеями сцени?
• 3. Які кінофільми Олександра Довженка побачили світ на зламі 1920-1930-х роках?

3. Архітектура і образотворче мистецтво. Релігійна політика влади

У 1920-1930-х роки в українському образотворчому мистецтві відбувалися процеси, що об’єднували його з європейським. Наприклад, українські художники впродовж 1924-1934 років брали участь у всіх Венеційських бієнале (популярних і престижних виставках мистецтва), що свідчило про їхній професіоналізм і обізнаність із тогочасною європейською культурою. Плідно працювали художники старшого покоління: Михайло Бойчук, Іван Їжакевич, Федір Кричевський, Микола Самокиш. Водночас у художньому житті вже проявили себе митці молодшого покоління — Михайло Дерегус, Володимир Костецький; скульптори Борис Іванов, Михайло Лисенко; графік Василь Касьян. Традиційне українське фаянсово-фарфорове виробництво відродив Межигірський керамічний технікум. Але незалежна діяльність мистецьких груп була перервана Постановою ЦК ВКП(б) 1932 року «Про перебудову літературно-художніх організацій», у котрій ішлося про об’єднання всіх митців, які «підтримують платформу радянської влади і прагнуть брати участь у соціалістичному будівництві». Українське образотворче мистецтво 1930-х років опинилося під пильним наглядом сталінського режиму. Таке яскраве національне явище, як творчість «бойчукістів», що поєднувала традиції візантійського живопису і давнього українського іконопису, для влади, котра сповідувала атеїзм, було неприйнятним. «Бойчукізм» різко відхилявся від соцреалізму, що стало підставою для репресій. Михайло Бойчук, його школа і твори були фізично знищені, про них згадували спочатку лише в негативному ракурсі. До середини 1930-х років встановилася повна залежність художників від тоталітарного керівництва держави та його ідеології.

Розпис Харківського Червонозаводського театру — Свято врожаю. Михайло Бойчук. 1935 рік

Літографія «Гуцул з квіткою» та естамп «Карпатська мати». Василь Касіян. 1923 рік

Картина «Життя». Триптих (Любов, Сім’я, Повернення). Федір Кричевський. 1925-1927 роки

Означений період в історії вітчизняного зодчества сповнений суперечностей, сміливих пошуків, прикрих прорахунків і значних мистецьких здобутків. Продовжував працювати Василь Кричевський (будинок письменників РОЛІТ), забудовою Києва керував Володимир Заболотний, автор проєкту будівлі Верховної Ради. Визначальною тенденцією у розвитку архітектури стало масове комплексне будівництво, яке мало задовольнити нові вимоги життя. Розроблялися типові проєкти житлових будинків для забудови робітничих селищ, виникали нові за соціальним призначенням типи громадських споруд. З-поміж архітектурних стилів провідне місце посів український конструктивізм, ідеї якого пропагувала творча молодь, що об’єдналася в Товариство сучасних архітекторів України (ТСАУ). Йому були притаманні пошуки раціональних конструктивних і планувальних рішень з використанням найновіших будівельних матеріалів, а взірцем стала будівля Держпрому в Харкові.

Будівля Держпрому у Харкові. Архітектори Сергій Серафімов, Марк Фельгер, Самуїл Кравець

Будівля Верховної Ради у Києві 1936-1939 роки. Володимир Заболотний

Неоднозначною виявилася релігійна ситуація в Україні. Дотримуючись атеїстичного світогляду, більшовики виступали проти будь-якої релігії. Однак за доби непу в Україні існувало кілька релігійних конфесій. Була утворена УАПЦ, швидкий успіх якої занепокоїв більшовицьке керівництво. До того ж УАПЦ критично ставилася до комуністичної влади і залишалась найвпливовішою українською церквою. Прийнятий в 1928 році Адміністративний кодекс УСРР/УССР скасував право на свободу совісті й віросповідань. Розгорнута владою пропаганда висміювала релігію та знущалася із вірян. Її гасло: «Релігія — опіум для народу!» Священики зазнавали переслідувань. У 1927 році під тиском ДПУ усунули з посади і заарештували митрополита УАПЦ Василя Липківського, звинувативши його в українському націоналізмі, а УАПЦ — в антирадянській діяльності. На початку 1930 року Синод УАПЦ прийняв рішення про саморозпуск, однак це не врятувало колишніх священиків УАПЦ від переслідування, більшість із яких були репресовані. Другу п’ятирічку влада оголосила «п’ятирічкою знищення релігії». Як наслідок, в Україні на середину 1930-х років порівняно з 1913 роком залишилося тільки 9 % церков. Решту закрили або зруйнували. 1930-ті роки мали сумні наслідки для української культури. «Розстріляним відродженням» назвали згодом літературно-мистецьке покоління 1920-х-початку 1930-х років в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке знищив тоталітарний сталінський режим.

• 1. Назвіть імена художників старшого й молодшого поколінь.
• 2. Як постанова ЦК ВКП(б) від 1932 року вплинула на життя художників?
• 3. Яку релігійну політику здійснювали більшовики в період сталінізму?

У той час, коли... на теренах України

на сцені театру-студії «Березіль» була зіграна перша вистава, ...

Тоді... у світі

у Долині фараонів в Єгипті британський археолог Говард Картер знайшов вхід до гробниці фараона Тутанхамона.

Фільм «Шляхами історії. Курбас, «Березіль»:

https://cutt.ly/3MnZI5V

Фільм «Розстріляне відродження». Микола Куліш»:

https://cutt.ly/4MnZBql

Фільм «Стан культури України в 30-і рр. XX ст. (укр.). ЗНО з історії України»:

https://cutt.ly/TMnXqx3

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 1922 рік — організовано театральний колектив «Березіль»;

- 1926 рік — засновано ВАПЛІТЕ;

- 1928 рік — введено у дію Київську кінофабрику.

2. Поясніть значення понять: соціалістичний реалізм, «розстріляне відродження».

3. Порівняйте процеси в галузі культури в Україні у 1920-1930-х роках, знайдіть спільні та відмінні риси.

4. Напишіть есей на тему «Розстріляне відродження».