Узагальнення за розділом «Україна в складі тоталітарної імперії — Союзу Радянських Соціалістичних Республік»

1. Складіть хронологічну таблицю подій:

судовий процес над членами «Спілки визволення України»; проголошення курсу на індустріалізацію; перенесення столиці УСРР/УССР з Харкова до Києва; початок насильницької колективізації; утворення УАПЦ; Голодомор в Україні.

2. Попрацюйте з логічними ланцюжками. З’ясуйте, яке з понять зайве і чому.

• А) «великий терор», репресії, націонал-комунізм, «Розстріляне відродження».
• Б) індустріалізація, соціалістичне змагання, директивна економіка, соціалістичний реалізм.
• В) «закон про п'ять колосків», «чорна дошка», штурмівщина, суцільна колективізація.
• Г) русифікація, коренізація, УАПЦ, українізація.

3. Виконайте завдання за історичними картами (с. 146, с. 152, с. 163:

• а) покажіть регіони голоду 1921-1923 років;
• б) віднайдіть території, охоплені Голодомором;
• в) локалізуйте місця антибільшовицьких повстань;
• г) визначте розташування індустріальних новобудов УРСР/УССР.

4. Пригадайте причини та особливості «культурної революції» в УРСР/УССР. Визначте її здобутки й прорахунки.

5. Порівняйте нову економічну політику з політикою форсованої індустріалізації і масової колективізації за критеріями: суть, засоби впровадження і наслідки.

6. Проаналізуйте (на вибір), чому виникло протиріччя між:

• а) комуністичним вченням і новою економічною політикою;
• б) пропагандистським ідеалом і реальним образом радянської людини.

7. Поміркуйте, чому Голодомор 1932-1933 років вважають геноцидом.

8. Попрацюйте з характеристиками історичних особистостей на сторінках 184-185. Хто з цих діячів культури належить до «Розстріляного відродження»? Чому літературно-мистецьке покоління 1920-х-початку 1930-х років в Україні, яке знищив тоталітарний сталінський режим, називають «Розстріляним відродженням»? Відповідь обґрунтуйте.

Олександр Довженко (1894-1956)

Український письменник і кінорежисер

Народився в місті Сосниця на Чернігівщині. Навчався в Глухівському учительському інституті, Київському комерційному інституті, Київській академії мистецтв. Служив у Червоній армії, працював у Києві завідувачем відділу мистецтв у губернському управлінні народної освіти, в консульствах у Варшаві та Берліні, де вивчав модерне європейське мистецтво; карикатуристом та художником-ілюстратором у редакції харківської газети «Вісті». На тридцять третьому році життя переїхав до Одеси, де почав працювати режисером на кіностудії. У 1920-ті роки зняв такі фільми: «Ягідка кохання», «Сумка дипкур’єра», «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Картина «Земля» визнана однією з десяти кращих стрічок усіх часів і народів, але режисер отримав від радянської влади за неї тавро «українського буржуазного націоналіста». В 1934 р., рятуючись від репресій, переїхав до Москви, де вимушено звернувся до Й. Сталіна з проханням «захистити мене й допомогти мені творчо розвиватися».

Лесь Курбас (1887-1937)

Актор, режисер, теоретик театру

Народився у місті Самборі на Львівщині. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Від 1916 року — актор Київського театру Миколи Садовського. Очолив студію молодих акторів і став її режисером. Так утворився «Молодий театр», який працював три роки — до 1920-го. Організував Київський драматичний театр («Кийдрамте»), який улітку 1920 року гастролював містами Київщини. Створив філософсько-новаторський театр «Березіль», який діяв з 1922 року Співпрацював із драматургом Миколою Кулішем: були поставлені п’єси «Комуна в степах», «Народний Малахій», «Мина Мазайло». Дві останні зазнали критики, проти Леся Курбаса й Миколи Куліша були висунуті звинувачення у викривленні «оптимістичної радянської дійсності». Не зрозуміли критики й філософську драму Миколи Куліша «Маклена Ґраса». 5 жовтня 1933 року в спеціальній постанові уряду театр «Березіль» названо «шкідницькою організацією», Леся Курбаса — «націоналістом, який скотився до фашизму». Його звільнили з посади головного режисера, а театр розформували. Митця спочатку вислали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, згодом відправили на Соловки, де в 1937 року розстріляли в урочищі «Сандормох».

Микола Хвильовий (1893-1933)

Український письменник, поет

Народився у селі Тростянець на Харківщині (нині Сумської області). Навчався в Богодухівській гімназії. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах, був дописувачем у фронтові українські газети. Перші поезії та фейлетони публікував під псевдо «Дядько Микола». 1919 року вступив до КП(б)У. В 1920-х роках переїхав до Харкова, де продовжив творити. Став членом-засновником літературних організацій «Гарт», «Урбіно», ВАПЛІТЕ, Пролітфронт. Розгорнув літературну дискусію про масовість або професіоналізм у культурі. Підтримував і впроваджував у життя політику українізації, виступав проти русифікаторського напрямку розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?». За це зазнав критики, змушений публічно засудити свої погляди та відмовитися від них. У 1930-х роках були закриті редаговані Хвильовим журнали «Літературний ярмарок» та «Пролітфронт», а він сам — ізольований від літературного життя. На знак протесту проти голоду 1932-1933 роках і арешту свого приятеля Миколи Ялового вчинив самогубство.

Михайло Бойчук (1881-1937)

Український художник

Народився в селі Романівка на Тернопільщині. Навчався у Віденській та Краківській художніх академіях. Працював у Парижі, де заснував власну школу-майстерню неовізантійського мистецтва. Прийшов до монументалізму та орієнтації на мистецтво Візантії і Київської Русі. З 1917 року жив у Києві. Співзасновник і ректор Української Академії Мистецтв. Брав участь у монументальній пропаганді, очолив перші державні майстерні. Працював над реставрацією ікон, пробував себе у графічному мистецтві, виконав театральні декорації для постановок «Молодого театру» у Києві. Він та його учні — «бойчукісти» — зробили розписи санаторію на Хаджибейському лимані в Одесі, художньо оформили приміщення Харківського театру тощо. За його сприяння продовжував роботу Межигірський керамічний технікум, який відродив українське традиційне фарфоро-фаянсове мистецтво. Там йому допомагали Василь Седляр та Іван Падалка. У 1926-1927 роках здійснив творчу подорож Європою, що стало підставою для арешту й звинувачення його у шпигунстві. У 1936 році Михайла Бойчука заарештували й згодом розстріляли, а більшість робіт знищили.