Практичне заняття. Програмні документи Кирило-Мефодіївського братства

Мета: ознайомитися з основними програмними документами братства; визначити основні ідейні засади програмних документів братства.

Хід заняття

1. Ознайомитись із запропонованими матеріалами.

Документи Кирило-Мефодіївського братства

• Програма: «Книга буття українського народу» («Закон Божий»)

• Статут: «Статут слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія»

Зі «Статуту слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія»

(уривки)

Головні ідеї:

1. Визначаємо, що духовне і політичне об’єднання слов’ян є тією справжньою метою, до якої вони повинні прагнути.

2. Визначаємо, що при об’єднанні кожне слов’янське плем’я повинно мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів (українців. — Авт.), північно-русів (росіян. — Авт.), білорусів, поляків, чехів зі словенцями, лужичан, ілліро-сербів з хурутанами (хорватами. — Авт.) і болгар.

3. Визначаємо, що кожне плем’я повинно мати народне правління і дотримуватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віросповіданням і станом.

4. Визначаємо, що правління, законодавство, право власності й освіта у всіх слов’ян повинні ґрунтуватися на святій релігії Господа нашого Ісуса Христа.

5. Визначаємо, що при такій рівності освіченість і чиста мораль повинні слугувати умовою участі в правлінні.

6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов’янський собор із представників всіх племен.

Головні правила товариства:

1. Товариство утворюється з метою поширення вище викладених ідей переважно через виховання юнацтва, літературу і примноження членів товариства. Товариство визначає своїми покровителями святих Кирила і Мефодія і приймає своїм знаком перстень або ікону з іменами чи зображенням цих святих.

2. Товариство буде прагнути зарані про викорінення рабства і всякого примушення бідних класів, а водночас і про повсюдне поширення грамотності.

3. Як усе товариство загалом, так і кожний член окремо повинні узгоджувати свої дії з євангельськими правилами любові, покірності й терпіння; правило ж «Мета виправдовує засоби» товариство визначає безбожним (Кирило-Мефодіївське товариство. — К.: Наукова думка, 1990. — Т. 1. — С. 150-152.).

Микола Костомаров написав «Книгу буття українського народу» під впливом «Книги народу польського й польського пілігримства» Адама Міцкевича. Костомаров визначав цю роль для України, чиї козацькі витоки робили її унікально демократичною й егалітарною (суспільством рівних можливостей): на відміну від росіян, українці не мали царів, а на відміну від поляків — шляхти. Члени Кирило-Мефодіївського братства оспівували козацьке минуле, прагнули скасувати кріпацтво і виступали за перетворення імперії у федерацію рівних республік.

2. Робота у групах.

1. Як кирило-мефодіївці планували вирішити питання державності українців?

2. Якими шляхами члени братства збиралися розв’язувати соціальні проблеми?

3. Яку роль відводили християнській ідеї?

4. Як члени братства збиралися поширювати свої ідеї?

3. Висновки відповідно до мети роботи.

«ТАРАС ШЕВЧЕНКО ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ»

Мета: визначити роль і місце Т. Шевченка в українському національному русі.

Хід заняття

1. Ознайомитись із запропонованими матеріалами.

Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні

Напрочуд яскрава особистість Тараса Шевченка (1814-1861) поєднувала геніального поета, талановитого художника, прозаїка, драматурга, та, без перебільшення, творця нової української ідеології, яка відіграла важливу роль у формуванні національної свідомості українців.

Визначальною рисою світогляду Т. Шевченка було несприйняття будь-яких форм соціального гноблення. Колишній кріпак, який із власного досвіду розумів почуття поневолених людей, нещадно викривав усі ганебні породження кріпацтва. Він не вірив у поступові реформи й закликав силою знищити існуючі порядки.

Соціальне гноблення українців поет пов’язував з імперським пануванням над своєю Батьківщиною, де «орел чорний сторожем літає». У поезіях він зображував героїчне минуле козацької України. Тарас Шевченко намагався не дати українцям «приспати» себе, допомогти їм, згадавши історію, розгорнути боротьбу за визволення Батьківщини. Важливе значення мала проголошувана у його творах необхідність поєднання боротьби за національне й соціальне визволення, що могла об’єднати в єдиний потік згадані течії суспільного життя.

У поезіях Т. Шевченко різко засуджував прояви «малоросійської ментальності». Злочином проти свого народу було те, що нащадки козацької старшини йшли служити імперії, зрікалися його мови й культури. Поет вважав український національний рух складником визвольної боротьби всіх слов’янських народів.

Тарас Шевченко

(1814-1861)

У своїх віршах та поемах Т. Шевченко вперше поєднав у єдине ціле різні народні діалекти, завдяки чому українська мова засяяла яскравими барвами. Його твори з однаковим захопленням читали представники різних соціальних верств. Завдяки цьому, долаючи суперечності, вони дедалі більше відчували себе представниками нової духовної спільноти — української нації.

Важко переоцінити значення Т. Шевченка та його поезій для українського націєтворення. Український громадський і політичний діяч Ю. Охримович (1893-1921), представник покоління діячів, погляди якого сформувалися під впливом Т. Шевченка, зазначив: «Поезія Шевченка має для нас епохальне значення: вона зробила з темної етнографічної маси націю, вона розбила назавжди можливість існування українського руху як «южно-русскаго провінціалізму».

• Який внесок Т. Шевченка у розвиток українського національного руху?

• Яке місце займає Т. Шевченко в українському національному русі?

2. Робота в групах.

1. У характеристиці діяльності Т. Шевченка, підготовленій для Миколи І за результатами слідства у справі Кирило-Мефодіївського братства, було зазначено: «Шевченко набув між друзями своїми славу значного малоросійського письменника, атому вірші його подвійно шкідливі й небезпечні. З улюбленими віршами в Малоросії могли посіятись і згодом укоренитися думки про уявне блаженство часів Гетьманщини, про щастя повернути ті часи і про можливість України існувати у вигляді окремої держави». У чому імперські урядовці вбачали небезпечність творчості Т. Шевченка? Наскільки правильною, на вашу думку, була така оцінка? Обґрунтуйте свої погляди.

2. Проаналізуйте вислови видатних людей про Т. Шевченка.

1) Письменник Остап Вишня: «Достатньо було одної людини, щоб врятувати народ, цілу націю».

2) Український політичний діяч, філософ Степан Тудор: «Одним томом поезій влучив, як стрілою, в серце своєї епохи, потряс сумління свого часу, був історичним етапом у житті свого народу, великим поштовхом народу вперед, на дороги вічні, безетапні».

3) Поет Павло Тичина: «Та він же стріляв у кріпосне право й у винуватців цього рабства — в царів і панів — буквально кожним твором, буквально кожним рядком своїм поетичним».

4) Історик Микола Костомаров дав таку характеристику: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, й улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».

5) Письменник Олесь Гончар: «Всюди, де він тільки бачив гніт і безправ’я, приниження людини, хай було це на волзькому пароплаві, чи в азіатських пустелях, чи грізним стогоном докочувалося із кавказьких гір, — всюди зло і неправда викликали вибух поетового протесту, і щоразу він був готовий стати до бою з насильством і злом».

3. Висновки відповідно до мети роботи.

Своєрідною межею у розвитку української національної свідомості стала творчість Т. Шевченка. Увесь подальший український національний рух тією чи іншою мірою базувався на його поезіях. Мученицька особиста доля поета стала джерелом для створення сильного національного міфу, який надихав наступні покоління борців за українську справу.