§ 24. Події революції 1905-1907 рр. в Україні

За цим параграфом ви зможете:

• характеризувати події революції 1905-1907 рр., що відбулися в січні-грудні 1905 р.;
• визначати особливості селянського руху в Наддніпрянщині у період революції 1905-1907 рр.;
• аналізувати діяльність українських політичних партій у цей період;
• пояснювати, як розгортався в роки революції український культурно-освітній рух;
• характеризувати діяльність української громади в І та II Державних думах.

• 1. Яким було становище різних верств населення Наддніпрянської України на початку XX ст.? 2. Якими були особливості розвитку українського руху в тогочасній Наддніпрянщині? 3. Яку національну політику здійснювала російська влада щодо українців наприкінці XIX — на початку XX ст.?

1. Початок революції. Революційні події у Наддніпрянській Україні в січні-серпні 1905 р.

Початок XX ст. визначився ускладненням внутрішньополітичного становища в Російській імперії. Економічна криза та поразка у російсько-японській війні 1904-1905 рр. підірвали авторитет влади. Невирішеність аграрного питання, невдоволення більшості робітників умовами праці, відсутність демократичних свобод, прагнення підприємницьких кіл до участі в управлінні державою, а також національне гноблення неросійських народів створили підґрунтя до вибуху народного невдоволення. У різних регіонах Російської імперії відбувалися демонстрації і страйки, де висловлювали політичні вимоги. У неділю 9 січня 1905 р. в Санкт-Петербурзі відбулася велика мирна демонстрація, яку влада наказала розстріляти. Події «кривавої неділі» викликали загальне обурення і стали початком революції 1905-1907 рр.

У січні 1905 р. в імперії застрайкували 440 тис. робітників. Оголосили про припинення праці робітники багатьох промислових підприємств Наддніпрянської України. Упродовж квітня-серпня 1905 р. в Наддніпрянщині відбулося 300 страйків, у яких брали участь понад 100 тис. робітників. Улітку страйкова боротьба стала переважно політичною. Страйкарі виступали під гаслом «Геть самодержавство!». Виникали сутички робітників із поліцією. Водночас розгортався селянський рух, який був стихійним і в основному завершувався погромом поміщицьких маєтків.

Панцерник «Потьомкін»

Під впливом виступів робітників і селян похитнулася надійна раніше опора російської влади — армія. Першим великим виступом у збройних силах стало повстання 14 червня 1905 р. на панцернику «Потьомкін», більшість матросів якого становили українці. Одним із небагатьох офіцерів, які підтримали повсталих, став інженер-механік Олександр Коваленко. Він був з співзасновником РУП, а під час повстання належав до революційного комітету, що керував ним.

Після прибуття в Одесу повсталі вирішили підтримати місцевих робітників-страйкарів. Побоюючись поширення повстання на інші кораблі, російське командування відвело їх до Севастополя. 25 червня 1905 р. в умовах нестачі вугілля і провіанту повсталий «Потьомкін» увійшов до румунського порту Констанца, де здався владі.

Розвиток революції змусив владу піти на поступки. 18 лютого 1905 р. імператор Микола II підписав маніфест, у якому оголосив про створення спеціальної комісії для з’ясування причин заворушень та оприлюднив свій намір скликати законодорадчу Державну думу. 6 серпня видано новий маніфест — про створення виборного законодорадчого органу — Державної думи. Ліберальні кола цей крок влади задовольнив, проте революцію він не зупинив.

• Яка подія започаткувала революцію 1905-1907 рр. у Російській імперії?

• Коли відбулося повстання моряків на панцернику «Потьомкін»?

2. Жовтневий страйк. Маніфест 17 жовтня 1905 р. та його результати

На початку жовтня 1905 р. в Москві та Петербурзі розпочався загальноросійський політичний страйк. Головними політичними вимогами страйкарів були запровадження демократичних свобод і скликання Установчих зборів. У Наддніпрянській Україні страйк підтримали понад 120 тис. осіб. Прагнучи його придушити, уряд запровадив у країні військовий стан. У Харкові й Катеринославі відбулися збройні сутички страйкарів із поліцією.

Під час жовтневого політичного страйку виникли нові форми самоорганізації робітників — ради робітничих депутатів. Вони відігравали роль органів робітничої влади. Перша рада виникла на початку жовтня 1905 р. в Катеринославі. Водночас зі створенням рад об’єднались робітники у професійні спілки.

Наростання хвилі народних протестів змусило імператора Миколу II 17 жовтня 1905 р. оприлюднити Маніфест «Про вдосконалення державного порядку», яким народу «дарували» громадянські свободи — недоторканності особи, друку, совісті, зборів, зібрань, спілок. У ньому містилася також обіцянка залучити до виборів до Державної думи всі верстви населення й визнати Думу законодавчим органом.

Маніфест Миколи II 17 жовтня 1905 р.

Маніфест спричинив розкол серед прихильників революції. Ліберали вважали боротьбу з владою виграною. Радикали прагнули продовжити революцію та знищити самодержавство.

У Наддніпрянській Україні після оприлюднення Маніфесту 17 жовтня ситуація залишалася напруженою. Радикали організовували мітинги, закликаючи до повалення монархії. Відбувалися єврейські погроми, котрі організовували чорносотенці. Останні вважали євреїв, які становили великий відсоток революціонерів, винуватцями революції. Найбільші погроми відбулися в Києві, Одесі, Катеринославі та містах Донбасу.

Маніфест 17 жовтня суттєво змінив суспільно-політичне життя як Російської імперії загалом, так і Наддніпрянської України зокрема. Проголошені у ньому політичні свободи привели до виникнення нових легальних загальноросійських партій. Ліберали утворили «Союз 17 октября» («октябристи») та Конституційно-демократичну партію (кадети). Найвпливовішою організацією консерваторів-чорносотенців став «Союз русского народа». Загальноросійські партії соціал-демократів та соціалістів-революціонерів стали легальними й використали це для посилення боротьби із самодержавством. Усі загальноросійські партії активно діяли у Наддніпрянщині. Українські політичні партії також перейшли від нелегальної роботи до відкритої пропаганди й діяльності.

Демонстрація чорносотенців у жовтні 1905 р.

Чорносотенці — спільна назва членів крайньо правих організацій у Росії в 1905-1917 рр., які виступали під гаслами монархізму, великодержавного шовінізму й антисемітизму.

• Що проголошував царський Маніфест від 17 жовтня 1905 р.?

3. Селянський рух

Уже з перших місяців революції активізувалося селянство. Вістря боротьби селян було спрямоване проти поміщиків, у яких вони вбачали своїх головних ворогів. У січні-березні 1905 р. заворушення виникали переважно в окремих селах, де відносини між поміщиком і громадою були особливо напруженими. Селяни громили поміщицькі маєтки, розкрадали майно, захоплювали й перерозподіляли землі.

У травні-червні 1905 р. виступи селян охопили райони. У червні вони вирували в 64 із 94 повітів дев’яти губерній Наддніпрянщини. На той час завдяки агітації загальноросійських та українських соціалістичних партій боротьба селян стала набувати організованого характеру, зазвучали політичні гасла. Улітку 1905 р. було сформовано Всеросійський селянський союз. Особливо активно його місцеві комітети діяли в губерніях Наддніпрянщини.

Повстання селян у селі Великі Сорочинці

Восени 1905 р. відбулося нове піднесення селянських виступів, які подекуди супроводжувалися збройними сутичками з поліцією і армією. Кривава драма розігралася в селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії, де в грудні 1905 р. відбулося одне з найбільших повстань селян у роки революції.

• Що вимагали селяни під час революції?

4. Наростання революційних подій. Грудневі збройні повстання

Восени 1905 р. вибухнули революційні виступи на флоті та в армії. 11-16 листопада 1905 р. відбулося повстання моряків на головній базі Чорноморського флоту в Севастополі, яке очолив лейтенант Петро Шмідт. Розпочалося воно на крейсері «Очаков», до якого приєдналися екіпажі 12 кораблів. Повстання було придушене, а його керівника за вироком суду розстріляно. 18 листопада 1905 р. в Києві озброєні солдати трьох рот саперної бригади (близько 800 осіб), яких очолював підпоручик Борис Жаданівський, вийшли на вулицю та приєдналися до страйкарів Південноросійського заводу. Урядові війська відкрили вогонь по об’єднаній колоні солдатів і робітників. Загальні втрати з обох сторін становили понад 250 осіб.

Петро Шмідт

Кульмінацією революції 1905-1907 рр. стало збройне повстання, що під керівництвом російських соціал-демократів та есерів розпочалося 7 грудня 1905 р. у Москві. У Наддніпрянській Україні збройні повстання спалахнули 12-16 грудня в Катеринославі (Дніпро), Харкові, Олександрівську (Запоріжжя) та містах Донбасу.

За допомогою каральних загонів було також придушено збройні повстання у Наддніпрянській Україні. Після поразки грудневих збройних повстань революційний рух став слабшати, а влада перейшла в наступ, обмежуючи свободу слова, арештовуючи революціонерів тощо. 1906-1907 рр. стали періодом поступового спаду революційної боротьби.

• Коли відбулося повстання моряків Чорноморського флоту під проводом П. Шмідта?

• У яких містах України відбулося грудневе збройне повстання?

5. Українські політичні партії під час революції

У 1905 р. українські політичні партії були непідготовленими до революційного вибуху й керівництва боротьбою проти самодержавства в Наддніпрянщині. Однак у роки революції вони докладали чимало зусиль для розгортання роботи серед населення.

РУП у період початку революції перебувала у стані розколу й гострої внутрішньопартійної дискусії. Лише після оприлюднення Маніфесту 17 жовтня та повернення її провідників із-за кордону становище дещо змінилося. У грудні 1905 р. на з’їзді було прийнято програму РУП. Партія змінила назву, ставши Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). Вона оголосила, що боротиметься за знищення самодержавства, автономію України, вільний розвиток національно-культурного життя, права робітників тощо. Однак розгорнути діяльність партія не змогла, оскільки наприкінці 1905 — на початку 1906 р. більшість її активних членів були заарештовані. Проте, незважаючи на це, вона діяла. Партія брала активну участь у виборах до II Державної думи та провела туди одного зі своїх депутатів. Хвиля арештів після завершення революції спричинила припинення активної діяльності УСДРП.

Українська соціал-демократична спілка в роки революції діяла успішніше. Ставши складником РСДРП, вона використовувала її партійну мережу, зв’язки тощо. Фактично вона очолила керівництво масовим робітничим рухом у Наддніпрянщині й намагалася впливати на селянство. Негативним наслідком співпраці з РСДРП стало те, що, оголосивши себе єдиним представником українських робітників, спілка в повсякденній роботі поступово перейшла на російську мову і втратила будь-які ознаки національної організації. Серйозним успіхом спілки стали вибори до II Державної думи, куди вона провела 14 депутатів.

Цікаво знати

Найбільшого розмаху набрало повстання робітників Донбасу. Центром подій стала Горлівка. Тут 16 грудня поліція розстріляла страйкарів, загинуло 18 осіб. Того ж дня до Горлівки прибули близько 4 тис. озброєних дружинників. 17 грудня повстанці повели наступ на армійські казарми. Після 8-годинного бою урядові війська відступили. За кілька годин, отримавши підкріплення, вони перейшли у контрнаступ. У бою загинуло близько 300 повстанців.

Початок революції спонукав українськихліберальних демократів подолати розкол та об’єднатися. Наприкінці 1905 р. на основі УДП та УРП постала нова організація — Українська демократично-радикальна партія.

Члени УСДРП

Українська народна партія в роки революції головним завданням вважала поширення впливу на маси та пропаганду своїх ідей. Одним із засобів досягнення цього вона визначила поєднання націоналістичних гасел із соціалістичними. Однак пропаговані УНП ідеї не знайшли підтримки та призвели до її політичної ізоляції.

• Яка політична партія Наддніпрянщини у грудні 1905 р. змінила назву на УСДРП?

6. Український національно-культурний рух

У роки революції 1905-1907 рр. влада була змушена здійснити певні поступки в національно-культурній сфері неросійським народам імперії. У Наддніпрянщині розвитку українського культурно-освітнього руху сприяло скасування Емського указу 1876 р. Важливу роль в ухваленні цього рішення відіграла позиція Російської академії наук, яка висловилася за скасування обмежень стосовно української мови.

Офіційне рішення про скасування обмежень, запроваджених Емським указом, було опубліковане у травні 1906 р. Однак на цей час розгортання революції дозволило українству здійснити важливі заходи. Так, у Наддніпрянщині розгорнулося видання української преси. З листопада 1905 р. в Лубнах вийшов друком номер першої української газети «Хлібороб». У Києві почав виходити щомісячний журнал «Нова громада», який редагував Борис Грінченко, а від 1907 р. замість «Киевской старины» вирішено було видавати українською мовою журнал «Україна». Загалом у краї через рік після Маніфесту 17 жовтня виникло 17 українських видавництв і виходило близько 20 періодичних українських видань різних жанрів.

Революція 1905-1907 рр. зумовила поширення із Західної до Наддніпрянської України мережі «Просвіт». 30 жовтня 1905 р. в Одесі було відкрито першу «Просвіту». У травні 1906 р. «Просвіта ім. Т. Шевченка» відкрилася в Києві. Її головою став Б. Грінченко. Просвітяни здійснювали видавничу діяльність, організовували в селах читальні, розповсюджували українські видання. Неофіційним друкованим органом просвітянського руху стала газета «Рада». Її видання фінансували українські меценати Є. Чикаленко та В. Симиренко.

Євген Чикаленко

Українці в роки революції висловлювали вимоги запровадження рідної мови в середній та вищій школах. У травні 1906 р. утворилася Українська учительська спілка, яка рішуче засудила русифікаторську політику уряду в галузі народної освіти. Українське студентство на своїх вічах вимагало створення в університетах українознавчих кафедр. Російський уряд змушений був піти на поступки. У 1906 р. опубліковано циркуляр міністра освіти, який дозволяв учителям на уроках вживати «малоросійську мову для пояснення того, чого учні не розуміють». У Харківському та Новоросійському (в Одесі) університетах були відкриті україномовні відділення.

• Де виникла перша «Просвіта» у Наддніпрянській Україні?

7. Діяльність українських громад у І та II Державних думах

У виборах до І Державної думи українські соціалістичні партії, підтримавши в цьому загальноросійські партії, участі не брали. Українська радикально-демократична партія та Українська народна партія взяли участь у виборах. І Державна дума працювала в Петербурзі 27 квітня — 8 липня 1906 р. Із 497 її депутатів дев’ять губерній Наддніпрянщини представляли 102 депутати.

Для обстоювання своїх інтересів українські депутати 1 травня 1906 р. створили власну парламентську громаду, до якої увійшли 45 депутатів. Головою Української думської громади став адвокат і громадський діяч із Чернігівщини Ілля Шраг (1847-1919). Політична платформа громади охоплювала вимоги надання Україні в її етнографічних межах політичної автономії, запровадження української мови у школах, судових та адміністративних органах.

Ілля Шраг

Велику допомогу депутатам-українцям надавав М. Грушевський, який у той час поселився в Петербурзі. Він організував видання друкованого органу місцевої громади українців — місячника «Украинский вестник».

За період діяльності І Державної думи члени української громади неодноразово виступали з приводу аграрного питання, порушували проблему єврейських погромів, що відбувалися через бездіяльність влади, розробили законопроєкти про національні права, автономію України та рідну мову. На жаль, цар розпустив Думу через 72 дні, й законопроєкти, що підготувала українська громада, не були розглянуті.

Вибори до II Державної думи українські (як і загальноросійські) соціалістичні партії не бойкотували, а тому її склад значно «полівішав». До II Державної думи входило 518 депутатів, і працювала вона від 20 лютого 1907 р. Від дев’яти губерній Наддніпрянщини було обрано 102 депутати. 4 березня 1907 р. 47 депутатів заснували українську думську громаду, яка мала назву «Трудова громада». Вона видавала часопис українською мовою «Рідна справа — Вісті з Думи», що виходив двічі на тиждень.

Українські депутати, створюючи громаду, склали відозву, де виклали свою політичну платформу: перебудова імперії на конституційних засадах, автономія України, амністія політичним в’язням, свобода слова, друку, зборів, совісті, пересувань і союзів, українізація освіти, судочинства й церкви.

На розгляд II Державної думи українська громада внесла поправки до законопроєктів про народну освіту, що передбачали організацію курсів української мови, літератури та історії для вчителів, запровадження викладання української мови в учительських семінаріях України. Були також підготовлені законопроєкти про організацію автономії та місцевого управління у Наддніпрянщині. Проте плани української громади не були реалізовані, оскільки 3 червня 1907 р. II Державну думу розпустили. Ці події історики вважають датою закінчення революції.

Революція 1905-1907 рр. завершилася поразкою і не змогла розв’язати основних суперечностей у розвитку країни. Однак вона спонукала уряд до низки реформ, сприяла активізації суспільно-політичного життя й розгортання національно-визвольних рухів народів Російської імперії та, зокрема, українців.

• Хто очолював українську громаду в І Державній думі?

Здобутки українського національного руху

• Листопад 1905 р. — закон, який дозволяв видання літератури національними мовами, створення культурно-освітніх товариств та відкриття театрів;

• Травень 1906 р. — офіційне розпорядження про скасування обмежень проти української мови.

Почали виходити періодичні видання українською мовою:

• Листопад 1905 р. — перша газета «Хлібороб» у Лубнах;

• Грудень 1905 р. — перша щотижнева газета «Громадська думка»;

• 1906 р. — виходило вже 20 періодичних видань.

У Наддніпрянській Україні почали діяти товариства «Просвіти» (1907 р. — 35 організацій), які поширювали українську літературу, створювали бібліотеки, видавали книжки, відкривали у селах читальні, боролися за введення української мови в школах, створювали кооперативи.

Відстоювали право на запровадження української мови в школах: відкривали початкові школи з українською мовою викладання, кафедри української мови в Одеському і Харківському університетах.

ВИСНОВКИ

Революція 1905-1907 рр. була однією з найважливіших подій суспільно-політичного життя Російської імперії та вплинула на розвиток усіх народів, які перебували в її складі. У роки революції активізувався український національний рух, відбулася його політизація, позитивні зрушення сталися в національно-культурному житті українців. Участь у діяльності І та II Державних дум дала змогу українцям Наддніпрянщини вперше набути досвіду парламентської діяльності.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

• 1. Визначте причини революції 1905-1907 рр. Яку мету мали різні верстви суспільства у Першій російській революції?
• 2. Як розгорталися події революції 1905-1907 рр. у Наддніпрянщині в січні-серпні 1905 р.? Складіть перелік ключових подій.
• 3. Якими були наслідки проголошення Маніфесту 17 жовтня для українського руху?
• 4. Визначте особливості селянського руху під час революції.
• 5. Попрацюйте у групах. Які події революції відбувалися в Україні протягом 1905-1907 рр.? Оформіть у вигляді хронологічної таблиці.
• 6. Охарактеризуйте зміни в діяльності українських політичних партій у роки революції. Чим вони були зумовлені?
• 7. Обговоріть. Якими були здобутки українського національно-культурного руху в роки революції? Висловіть припущення, чому російська влада скасувала Емський указ.
• 8. Охарактеризуйте участь українців у І та II Державних думах Росії. Підготуйте презентацію.