Розділ 3. Повсякденне життя та культура у XVIII — першій половині XIX ст.

§ 18. Повсякденне життя. Становище жінки

Пригадайте, якими сферами життя людей визначається поняття «повсякденне життя». Яким було повсякденне життя українців в XVI—XVIIІ ст.?

1. ЖИТТЯ ЛЮДИНИ У ТРАДИЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ. УКРАЇНСЬКИЙ МЕНТАЛІТЕТ

Українське суспільство в першій половині XIX ст. залишалося традиційним. У такому суспільстві більшість населення зайнята у сільському господарстві, яке зберігає натуральний характер, поділ праці є нескладним. Традиційному суспільству властива інерційність, воно боїться змін, тому що вони несуть ризик для виживання людей. Здається безпечнішим спиратися на традиції, жити так, як жили предки — суспільство орієнтоване в минуле, життя століттями іде за одним і тим самим циклом. Традиційне суспільство не знає поняття «нація», люди ідентифікують себе за релігією, соціальним статусом, місцем проживання або за підданством правителю.

РИСИ ТРАДИЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Розгляньте схему. Подумайте, чому в першій половині XIX ст. українське суспільство залишалося традиційним.

Поміркуймо!

Англійський філософ Томас Гоббс назвав традиційне суспільство «суспільством постійного болю, страху, війни та виживання». Аргументовано підтвердьте, або спростуйте думку філософа.

У традиційному суспільстві визначальне значення мають природно-географічні умови проживання людей. В українських землях вони були переважно сприятливими, рівнинний ландшафт і теплий клімат створили умови для розвитку землеробства і скотарства. Родючі ґрунти дозволяли селянам вести одноосібне господарство. Більшість населення становили селяни, які жили в невеличких селах і не прагнули змінювати їх на небезпечні і незрозумілі міста.

Розташування українських земель на Великому кордоні — межі лісу і степу, землеробів і кочовиків, християнського і мусульманського світів — зумовило формування особливостей українського менталітету.

Варто запам’ятати!

Менталітет — спільне світосприйняття, світогляд, самоусвідомлення, спосіб мислення, поведінки і національного характеру, притаманні певній спільноті.

Роздивіться мем на відому рису характеру, яку приписують українцям. Поміркуйте, що стало причиною появи подібної риси. В чому основна ідея авторів мему? Які проблеми відносин всередині українського суспільства висміює автор?

Життя на кордоні змушувало найактивніших до войовничості задля захисту рідної землі. Саме з них формувалося українське козацтво і козацька традиція. Але таких було менше, оскільки значна їхня частина гинула у боротьбі. До XIX ст. ця традиція послабилася — навіть нащадки козацької старшини стали пристосовуватися до життя в імперії.

Іншим типом українців були ті, хто намагався пристосуватися до складних умов життя — терплячі, звиклі до тривалої наполегливої праці. З особливою шаною українці ставилися до землі, що була їхньою годувальницею. Поступово це стало ототожнюватися з любов’ю до Батьківщини й українським патріотизмом.

Патріотизм тривалий час поєднувався з визнанням політичної належності до більш могутніх імперій, що призводило до формування настроїв «малоросійства» на теренах Російської імперії та «австрорусинства» на землях Австрійської. Але козацька традиція все ж зберіглася. Саме вона породила українське національне відродження в XIX ст.

Свідчать документи

Французький мандрівник Ш.-Л. Лесюр

Українці більш великодушні, більш відверті, більш ввічливі, більш гостинні, мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони являють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі.

• Як ви розумієте останню фразу автора? Як можна схарактеризувати український менталітет?

2. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Основними заняттями українців, як і в давні часи, залишалися землеробство і скотарство. У землеробстві традиційно застосовувалася трипільна система. Головним знаряддям праці був важкий плуг, який називали «малоросійським». Збирали врожай за допомогою коси і серпа. Особливості організації землеробства залежали від природно-кліматичних умов регіону. Все життя селян було регламентовано залежно від циклу сільськогосподарських робіт.

У селянських господарствах залежно від їхнього достатку тримали корів, коней, кіз, овець, свиней, домашню птицю. Особливе значення мало утримання волів — вони були головною тягловою силою.

Поміркуймо!

1. Подумайте, у яких промислах українці використовували волів.

2. У яких регіонах України скотарство було розвинене краще? Чому?

Велике значення мало городництво і садівництво. На городах з’явилися нові культури: соняшник, кукурудза, томати, баклажани, перець. Особливе місце на українських городах посіла картопля. Все це істотно вплинуло на зміни у раціоні харчування.

Значну роль у господарстві відігравало бджільництво. На півночі помітне місце у господарстві зберігало мисливство, на півдні — рибальство. Мешканці міст займалися переважно дрібним ремеслом і торгівлею.

Оскільки більшість серед українців становили селяни, серед поселень переважали села. Сільські хати зводили в усіх регіонах за майже однаковою структурою (світлиця, сіні, комора), але з різних будівельних матеріалів (дерево чи лоза, обмазана глиною) залежно від наявності матеріалу та заможності родини. Пічки робили з димарями, які виводили на дах. Домашнє начиння і меблі виробляли самотужки.

Світлиця у селянській хаті (сучасна реконструкція)

Роздивіться внутрішнє начиння селянської хати (сучасна реконструкція). Методом сторітелінгу опишіть один день з життя і побуту українського селянина на початку XIX ст.

Міста і містечка були переважно невеликими і виконували функції адміністративних і торговельних центрів. У Полтаві налічувалося близько тисячі будинків, здебільшого вони були дерев’яні. Але нечисельні великі міста — Харків, Одеса, Київ, Львів — у цей час зазнають змін. Центральні вулиці вимощували бруківкою і освітлювали ліхтарями. З’явилися кількаповерхові цегляні будинки, облаштовані меблями, килимами, дзеркалами, картинами. Водночас більшість міських будинків залишалася одноповерховими і дерев’яними і нагадували селянські хати.

Зіскануйте QR-код і «огляньте» дендропарк «Софіївка» з висоти пташиного польоту (студії Falcon). Поміркуйте, чим зумовлена популярність парку серед туристів.

Неймовірна Софіївка з висоти пташиного польоту

https://drive.google.com/drive/u/0/recent

Пишними були поміщицькі маєтки із палацами, парками, родовими усипальнями тощо. До сьогодні збереглися парковий комплекс «Софіївка» графа Потоцького в м. Умань на Черкащині, садиба Галаганів у с. Сокиринці в Чернігівській області та інші.

Водограй у «Софіївці» (фото початку XX ст.)

Одяг селян залишався традиційним, а містяни та заможні верстви населення намагалися наслідувати зразки європейської моди. Проте вплив романтизму і початок українського національного відродження зумовили звернення частини еліти до народних традицій і в одязі — популярності набули елементи народного вбрання.

Харчування українців різнилося залежно від ступеня заможності. Переважали варені й тушковані страви. Повсякденними стравами були борщ (який з появою картоплі набув сучасного смаку), куліш, каші, галушки, вареники, картопля. М’яса споживали небагато, селяни його готували переважно в неділю і на свята, часто його замінювало сало. Із напоїв поширені були узвари із свіжих і сушених фруктів, домашнє пиво, різні наливки й настоянки. У меню заможних людей з’явився чай, а на західноукраїнських землях — кава.

Діємо: практичні завдання

За допомогою додаткових джерел інформації виконайте один з творчих проєктів: «Побут українського села в першій половині XIX ст.» або «Побут українського міста в першій половині XIX ст.» (на вибір).

3. СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ. ШЛЮБ І РОДИННІ ВІДНОСИНИ

Українська сільська родина в першій половині XIX ст. зберігала традиційний патріархальний характер. Переважали великі родини (від 12 до 30 і більше осіб), що складалися з різних поколінь, які жили разом і вели спільне господарство. Це пояснювалося не лише традицією, а й тим, що спільними зусиллями було легше господарювати. Найдовше такі родини зберігалися на Поліссі та в Закарпатті. Родинні відносини регулювали давні звичаї, якими закріплювалася провідна роль старшого чоловіка і підлеглість жінки. Жінки вели хатнє господарство, виховували дітей, працювали на городах. Основними годувальниками були чоловіки. Але водночас традиція заперечувала пригноблення жінки, вона мала право на майно, батьківський спадок і право голосу в родинних справах.

Родина з с. Тишківці на Івано-Франківщині (фото 1890 р.)

Розгляньте фото. Як ви вважаєте, воно постановочне чи зроблене випадково? Які висновки про життя українських родин можна зробити за допомогою фото?

Родина була тією ланкою суспільства, яка закладала основи етнічної свідомості, мову й інші складники народної культури. Дітям прищеплювали трудові навички, шанобливе ставлення до батьків, традиційні моральні засади, любов до рідної землі. Одруження було важливою подією в житті людини. Шлюбним віком вважали досягнення 16 років для дівчини і 18 для — хлопця. Крім вінчання у церкві, влаштовували весілля. Розірвання шлюбу було рідкісним і засуджувалось як церквою, так і народною мораллю.

Жінка в історії: «Пориваючи з традицією»: Марко Вовчок (та її нетрадиційний шлюб)

У містах, а з поширенням модернізації і в селах, виникли «малі родини» — подружжя з дітьми. Це свідчило про розвиток ринкових відносин, руйнування традиційного укладу життя і селянського колективізму.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

Розгадайте «кросворд навпаки». До кожного слова кросворду доберіть одне-два запитання, спираючись на матеріали параграфа.

Обговорюємо в групі

Попрацюйте в групах. Визначте і впишіть у таблицю особливості повсякденного життя українського населення в першій половині XIX ст.

Мислю творчо

Уявіть себе жителем/жителькою українського села/міста початку XIX ст. Коротко опишіть один день зі свого життя.