§ 19. Особливості розвитку культури. Освіта і наука

Пригадайте характерні особливості розвитку українських земель у першій половині XIX ст. Назвіть, які чинники могли вплинути на розвиток української культури в цей період.

1. УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

Українська культура в XIX ст. у своєму розвитку змушена була долати численні перепони, пов’язані з відсутністю державності. Російська та меншою мірою австрійська влада цілеспрямовано перешкоджали її поступу. Деморалізувалася і перетягувалася на імперську службу культурна верхівка, руйнувалися центри і матеріальні пам’ятки культури. Міста стали осередками не лише політичної, а й культурної дискримінації українського народу. У навчальних закладах, де здобували освіту діти переважно привілейованих станів, формувалася віддана російському царю або австрійському цісарю інтелігенція. Такі напрями української культури, як освіта, наука, право, філософія, зникли або істотно обмежувалися. Чимало українців включилися до процесу розвитку чужої культури, переважно російської і польської, сприяючи її піднесенню. Їхні імена увійшли до скарбниці світової культури.

Цензура пильно стежила, щоб у літературних творах й університетських лекціях пропагували лише любов до російської й австрійської «Вітчизни».

Карикатура з журналу «Іскра» (художник — Б. Аполлон, 1863 р.)

Розгляньте карикатуру XIX ст. Б. Аполлона. Як виглядає стаття до та після проходження цензури? Що через карикатуру хотів передати автор?

Модернізація економіки, формування фабрично-заводської промисловості потребували працівників зі знаннями в певних галузях. Це спонукало підприємців, зацікавлених у технічному прогресі, та державу до розвитку освітньої мережі і сприяння дослідженням у царині природничих наук. Однак не враховувалися потреби народу в збереженні й подальшому поступі самобутньої національної духовної культури.

Переважно неукраїнські за походженням торговельно-промислові кола вкладали кошти в підтримку культури імперських націй. Зацікавленість національною культурою виявляли лише нечисленні підприємці — вихідці з українського середовища. Але, з іншого боку, загроза втрати культурної самобутності стимулювала процес українського національного відродження. Головними сферами, у яких воно виявилося, стали художня література, театр, фольклористика, етнографія, музика, образотворче мистецтво.

Треба пам’ятати, що кожний етап культурного розвитку нації відповідав певному стилю мистецтва і літератури. Для першої половини XIX ст. панівним був романтизм.

Романтизм прийшов на зміну захопленням античністю і добі Просвітництва. Він був покликаний до життя замилуванням побутом простого народу, вивченням його пісенно-усної творчості. Народна творчість розглядалася як вияв колективного духу народу. Романтизація народного життя, демонстрування його казково-містичної природи сприяли появі низки художніх творів за мотивами народних легенд, билин, сказань, міфології. У романтичному стилі написані були усі українські поезії першої половини XIX ст.

Думки істориків

Український історик Г. Скрипник:

Українська культура XIX ст. розвивалася за нових міжнародних реалій Європи й у новому внутрішньому суспільно-політичному полі, зумовленому зміною політичного статусу українських земель. Обмеження, а згодом і цілковита руйнація традиційних політичних структур, витворених козацтвом, ліквідація політичних і культурно-національних прав українців, правове закріплення на землях Слобідської та Правобережної України загальноросійського кріпосного права й поширення кріпосницької залежності на всю людність, цілковите підпорядкування української православної церкви Московській патріархії та імперській політичній доктрині — усе це прямо чи опосередковано впливало на розвиток національної культури, створювало загрозу повного нівелювання її етично самобутніх рис, інтелектуального знекровлення... через відтік з її духовного середовища представників науки, освіти, мистецтва...

Особливість українського національно-культурного розвитку XIX ст. полягала у тому, що відбулося становлення національної культури. Це маніфестувало постання українства як цілісного й самодостатнього політичного та культурно-національного феномену.

• 1. Які особливості культурного розвитку України виокремлює історик?
• 2. Що, на вашу думку, сприяло збереженню і розвитку української культури в умовах імперського панування?

2. ОСВІТА

В Україні царат уважно стежив, щоб освіта і видавнича справа були під російським контролем. У Російській імперії царський уряд насаджував в Україні таку систему освіти, яка повинна була задовольнити потреби держави в кваліфікованих кадрах, але одночасно допомагала б нав’язати почуття меншовартості, створити уявлення про провідну роль російської нації в житті українців. У першій половині XIX ст. було ліквідовано українську школу, яка у XVII—XVIII ст. перебувала на одному рівні зі школами найосвіченіших держав Європи. В освіті чітко простежувався становий характер: для нижчих верств — парафіяльні двокласні школи; для дітей купців, службовців і заможних міщан — повітові училища, інколи гімназії; для дітей дворян — гімназії, ліцеї та університети.

Крім державних, діяли приватні навчальні заклади. У Харкові, Києві, Одесі та деяких інших містах для дітей дворян відкривали приватні пансіонати і школи, у яких готували учнів для вступу до середніх і вищих навчальних закладів.

У першій половині XIX ст. почала розвиватися освіта для жінок. У 1838 р. був відкритий Київський інститут шляхетних панянок. Крім гуманітарних наук, у закладі викладали музику й образотворче мистецтво та ази домашнього господарювання. Доступу до вищої освіти жінки не мали.

Київський інститут шляхетних дівчат з повним пансіоном (ілюстрація з журналу початку XX ст.)

1. Пригадайте, коли в Європі з’явилися перші освітні навчальні заклади для дівчат.

2. Чи вважали освіту для дівчат обов’язковою у XIX ст.?

Відскануйте QR-код і розгадайте онлайн-кросворд «Особливості розвитку освіти і науки України у першій половині XIX ст.».

Поміркуймо!

Життя учениць — вихованок Інституту шляхетних дівчат зобразив у своїй повісті «Хмари» Іван Нечуй-Левицький. За допомогою QR-коду прочитайте уривок з повісті та дайте відповіді на запитання:

Уривок з повісті «Хмари» І. Нечуя-Левицького

http://surl.li/asuvn

• 1. Яким верствам українського суспільства було доступне навчання у пансіоні?
• 2. Якими художніми засобами автор змальовує пансіонат та особливості вступу до нього?

У 1805 р. почав діяти Харківський університет — один з перших університетів, відкритих за межами російських столиць. Кошти на його заснування дав Василь Каразін — меценат науки і освіти, місцевий діяч. Завдяки закладу до 1830-х років Харків був інтелектуальною столицею підросійської України.

Після польського повстання 1830-1831 рр. було зачинено польський Кременецький ліцей на Волині, а замість нього у 1834 р. почав діяти університет Св. Володимира у Києві. Його завданням було зросійщення краю. Він мав чотири факультети: історико-філологічний, юридичний, медичний і фізико-математичний. Першим ректором було призначено Михайла Максимовича.

Університет Св. Володимира (фото початку XX ст.)

Університет Св. Володимира (нині Київський Національний Університет імені Тараса. Шевченка) сучасники називали «Київською Сорбонною». Поміркуйте, в чому полягає визначна роль університету для України.

Біографія М. Максимовича. Сайт history.org.ua

http://surl.li/asuvq

За допомогою QR-коду ознайомтеся з біографією першого ректора Університету Св. Володимира Михайла Максимовича, створіть про нього коротку довідку для історичної енциклопедії.

Свідчать документи

З оголошення ради Київського університету про його урочисте відкриття

...Затверджений у цьому краї університет, перетворений із Волинського ліцею, призначений переважно для навчання юнацтва губерній Київської, Волинської і Подільської; спадкова увага жителів їх до користі освіти і на майбутні часи зміцнила добробут учбових закладів цього краю.

Місцем заснування цього закладу обрано місто Київ, столицю святого рівноапостольного князя Володимира... Хай це обрання провіщає успіхи розсадника освіти, у дусі благочестя і моральності.

• 1. Яка політична подія в Російській імперії посприяла відкриттю університету саме в Києві?
• 2. Які завдання покладала на нього держава?

Середня ланка освіти в Російській імперії складалася з гімназій і ліцеїв. Спочатку ліцеї були фактично аналогами університетів. Студенти вивчали словесність (російську, латинську, іноземні мови), Закон Божий, логіку, математику, природничі, історичні, політичні і моральні науки, танці, спів, малювання, фехтування. Основна відмінність полягала в тому, що це були приватні навчальні заклади, які існували на гроші меценатів: князя О. Безбородька, гр. А. де Рішельє, П. Демідова, імператора Олександра. У 1817 р. в Одесі постав Рішельєвський ліцей, а у 1820 р. — Ніжинський ліцей, у якому здобули освіту чимало представників національної еліти.

Рішельєвський ліцей (фото початку XX ст.)

1. Поміркуйте, чому ліцеї ставали осередками вищої освіти в регіонах.

2. На честь якої історичної постаті ліцей отримав свою назву?

На початку XIX ст. було відкрито й перші чоловічі гімназії. Викладали в них так звані класичні предмети. Наголос робився на вивчені класичних мов (грецька, латина) і сучасних європейських мов (зазвичай французька, німецька, англійська). У 1809 р. було відкрито Першу класичну гімназію в Києві. Гімназії засновували в усіх великих губернських і повітових центрах: Чернігові, Харкові, Полтаві, Рівному, Луцьку, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Острозі та інших. Навчалися в них діти дворян, заможних міщан і селян. На місцях гімназії були центрами культури і науки.

Багато в чому відмінною від царської була освітня політика Австрійської імперії на західноукраїнських землях. З 1805 р. народні початкові школи перейшли у відання церкви, що супроводжувалося подальшим посиленням її контролю за навчальним процесом і збільшенням кількості релігійних дисциплін. У початкових трикласних школах Галичини на початку 40-х років XIX ст. навчалося 14 % дітей шкільного віку.

Певні зміни відбулися в початковій освіті після революції 1848 р. Було створено самостійну нижчу реальну школу, навчальний курс трикласних шкіл збільшувався на один рік. У них навчали основ садівництва, бджільництва та шовківництва. Відкривали недільні школи для дорослих: у 1848-1849 рр. їх налічувалось 60 у Галичині, дев’ять — у Закарпатті.

Середню освіту здобували в гімназіях. Їхня кількість була незначною і не могла задовольнити потреби тих, хто хотів отримати знання. До того ж у гімназіях інтенсивніше, ніж у початкових школах, відбувалося понімечення й покатоличення учнів. У першій половині XIX ст. цей процес стримувався указом про обов’язкове вивчення української мови. Останнє свідчить, зокрема, і про те, що попри всі утиски української мови ситуація з нею в системі освіти Західної України була кращою, ніж у Наддніпрянській Україні.

Вищу освіту на західноукраїнських землях давали Львівський університет і відкриті в першій половині XIX ст. Реальна та Технічна академії у Львові, Чернівецький ліцей. Наприкінці першої половини XIX ст. у Львівському університеті працювала кафедра «руськой словесності», на якій викладали українську мову і літературу.

Колишня головна будівля Львівського університету 1851-1923 рр.

Поміркуйте, чому ситуація з системою освіти на землях Західної України була кращою, ніж в Наддніпрянщині.

3. НАУКА. ВИДАТНІ ВЧЕНІ

Значних успіхів в Україні досягли природничі та точні науки, розвиткові яких з огляду на їхнє значення для поступу економіки влада не перешкоджала. На першу половину XIX ст. припала діяльність таких видатних українських учених, як Михайло Максимович, Тимофій Осиповський (1765-1832 рр.) і Михайло Остроградський (1801-1862 рр.). «Курс математики» професора Харківського університету Т. Осиповського кілька десятиліть був основним підручником в усій Російській імперій. Іншого українського математика — М. Остроградського — за видатні досягнення обрали членом Петербурзької, Паризької, Римської і Туринської академій наук.

Постать в історії

Із некролога на смерть українського вченого — Михайла Остроградського

Ім’я Остроградського було популярне на його батьківщині, навіть у тих верствах, до яких учена свідомість досягає тільки як темна чутка. Походячи зі стародавньої малоросійської родини, одержавши початкову освіту в Полтавській гімназії, покійний академік зберігав у спілкуванні, мові і поглядах на багато що відбиток своєї батьківщини і завжди виявляв живе і діяльне співчуття до її успіхів, розумових і матеріальних. Під час частих приїздів до Малоросії Остроградський жив звичайно у Полтаві, яку любив як місто, що нагадувало йому роки дитинства... земляки не пропускали нагоди усякий раз чимось виявити йому свою повагу, цінуючи в ньому власну славу. Він завжди бажав скласти свої кості на улюбленій батьківщині, так і сталося.

• 1. Визначте роль М. Остроградського в розвитку науки.
• 2. Підготуйте повідомлення про його життя та наукову діяльність.

Ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена 200-річчю від дня народження М. Остроградського (Національний банк України, 2001 р.)

• Роздивіться монету. Які зображення на монеті свідчать про видатну діяльність М. Остроградського? Якби ви створювали дизайн такої монети, які б зображення використали?

У Харкові при університеті постали перші періодичні видання — художні і публіцистичні журнали. Вони виходили російською мовою, але були присвячені українському фольклору й історії. Основним ініціатором їх видання був професор Харківського університету Ізмаїл Срезневський (1812-1880 рр.) — перший науковий філолог і дослідник давньоруської мови. І. Срезневський був засновником школи харківських романтиків — письменників, поетів, науковців.

Уродженець Гетьманщини Микола Маркевич (1804-1860 рр.) — етнограф, письменник, історик — видав у Москві у 1842-1843 рр. п’ятитомну «Історію Малоросії», яка справила великий вплив на формування історичної пам’яті української еліти середини — другої половини XIX ст.

Видатним ученим першої половини XIX ст. був Михайло Максимович (1804-1873). Четвертий будитель української нації поруч з Т. Шевченком, П. Кулішем і М. Костомаровим. Він запропонував українцям дивитися на своє минуле з «висоти Андріївського пагорба» Києва, а не «Боровицького холму» московського Кремля. Тому М. Грушевський називав його «творцем української історичної ідеології».

Важливим науковим осередком Західної України був Львівський інститут Оссолінських. Заснований у 1817 р. цей навчальний заклад мав велику бібліотеку, музей і друкарню. Інститут справив певний вплив на поширення освіти, науки й культури не тільки в Галичині, а й на Буковині та в Закарпатті.

4. КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІ ЗАКЛАДИ

Хоча й сповнений суперечностей, прогрес у розвитку освіти і науки сприяв появі культурно-освітніх установ. Поширення набували бібліотеки, які відкривали в навчальних закладах. Так, із часу заснування і до 1850 р. книжковий фонд бібліотеки Харківського університету зріс з менш ніж 5 тис. примірників до майже 52 тис. Бібліотека Київського університету в середині XIX ст. налічувала 88 тис. томів книжок і рукописів і була найбільшою університетською бібліотекою в імперії.

Центром бібліотечної справи в підавстрійській Україні був Львів. Діяли також кілька бібліотек духовних семінарій, монастирів, приватних осіб. Проте для широкої громадськості вони залишалися недоступними. Книжки були латинською, польською, німецькою мовами і лише незначна частина — українською.

Колишня будівля Єзуїтської колегії, в якій з 1723 р. містилась університетська бібліотека (фото кінця XIX — початку XX ст.)

Вважається, що бібліотека, яку ми тепер називаємо Науковою бібліотекою Львівського національного університету була заснована в 1608 р. Сам же університет, як відомо, засновано в 1661 р. Подумайте, як виникали бібліотеки. Чому, на вашу думку, бібліотека виникла раніше, ніж з’явився Львівський університет?

Від початку XIX ст. почали з’являтися музеї. Перший був створений у Миколаєві в 1806 р. У 1810 р. виник Феодосійський музей старожитностей, у 1826 р. — такий самий музей у Керчі. У 1825 р. засновано Одеський музей старожитностей (згодом — археологічний).

Загалом сприяючи поширенню знань, культурно-освітня робота хоча й повільно все ж розвивалася, долаючи чимало перешкод.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари

1 Михайло Максимович

2 Михайло Остроградський

3 Дмитро Бантиш-Каменський

4 Микола Маркевич

А Перший український енциклопедист

Б Автор «Історії Малої Росії»

В Видатний математик

Г Перший ректор університету Св. Володимира

2. Впорядкуйте послідовність.

Обговорюємо в групі

Об’єднайтеся в групи. Визначте і впишіть у таблицю позитивні і негативні тенденції розвитку культури України першої половини XIX ст.

Мислю творчо

1. Напишіть історичне есе на тему: «Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине». За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, кому належить цей вислів.

2. Розгляньте портрети історичних діячів. Проведіть уявну екскурсію портретною галерею.