§ 21. Українські землі у складі Речі Посполитої

Пригадайте. Яким було становище українських земель у складі Великого князівства Литовського?

Люблінська унія не лише об’єднала два політичні утворення на принципах федерації в нову державу — Річ Посполиту, а й сполучила всі тогочасні українські землі у межах Королівства Польського, а майже всі українці — русини — були відокремлені від литвинів — білорусів — адміністративним кордоном. Саме це сприяло формуванню українського етносу.

Варто запам’ятати!

Федеративна держава (від лат. federatio — об’єднання, союз) — це союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права.

1. СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮБЛІНСЬКОЇ УНІЇ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. НАСЛІДКИ УНІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

Ідея об’єднання Польського Королівства та Великого князівства Литовського по-різному сприймалася різними верствами суспільства у руських землях.

Варто запам’ятати!

Інкорпорація — поглинання, приєднання або включення.

Люблінський Сейм розпочав свою роботу 10 січня 1569 р., проте дійти згоди учасники зібрання не могли. Польська сторона пропонувала умови фактичного злиття Литви та Польщі, литовська делегація розраховувала на досить вільну федерацію. Литвини, аби припинити безплідні дискусії, таємно покинули Люблін. Сигізмунд II вдався до радикальних кроків — на вимогу учасників сейму приєднав до Польського королівства Волинь та Підляшшя.

Але несподівано окрему позицію зайняли волинські князі та шляхта, які стверджували, що мають власні права й потребують для них гарантій. Князь Костянтин Вишневецький заявив у своїй промові: «Ми народ такий поштивий, що жодному народові не поступимося своєю гідністю». Король та учасники сейму запропонували волинянам самим написати привілей та внести туди всі ті пункти, які б вони вважали корисними для себе. Волиняни запропонували приєднати до Польського королівства й Київське воєводство, яке вони вважали брамою до українських земель.

Поміркуймо!

Чому, на вашу думку, українська дослідниця Наталя Яковенко назвала одним із наслідків Люблінської унії «зустріч Русі з Руссю»?

Привілеї, які отримали новоприєднані воєводства — Київське, Волинське та Брацлавське, містили важливі гарантії: незмінність кордонів, українська (руська) мова в судах та адміністрації, II Литовський статут як правовий кодекс у судочинстві, рівність католиків і православних. Велике князівство Литовське втратило південні землі, а його території зменшилися майже вдвічі. Щоправда ці землі були малозаселеними, а ціною їх втрати була військова безпека Литви та збереження її автономії. Тому литвини повернулися до Любліна та погодились на умови унії.

Отже, українські землі, за умовами унії, стали частиною Польського королівства як частини Речі Посполитої. Позитивним наслідком цього було об’єднання українських земель у складі однієї держави.

Поміркуймо!

Розгляньте схему. Прокоментуйте, яких адміністративних змін зазнали українські землі внаслідок унії.

Основним правовим кодексом у новоприєднаних воєводствах залишався Литовський статут 1566 р., зберігалася судова система і ведення діловодства руською (староукраїнською) мовою.

Прискорився процес модернізації на українських землях. Дуже швидко цей регіон вирвався вперед і за економічним розвитком. Шляхта руських земель почала виробляти і власне самоусвідомлення — ідентичність, окрему від решти.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Український історик Сергій Плохій:

«Модерні українські, білоруські та російські історики здебільшого вважали, що Люблінська унія відкрила шлюзи для польської культурної і релігійної експансії на схід... Мало хто помітив, однак, тривалий вплив унії на проєкти творення української та білоруської ідентичностей».

• Залучивши додаткові джерела, підтвердьте або спростуйте думку історика.

2. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

На українських землях, що увійшли до Польського королівства, руська шляхта домоглася тих самих прав, якими користувалися їхні польські сусіди. З часом шляхта руських воєводств стала активним учасником політичних процесів у державі. Шляхта в Польському королівстві була «політичним» станом, який разом із королем ухвалював найважливіші рішення в державі.

Існування князів — володарів із кров’ю династії Рюриковичів і Гедиміновичів — у тогочасних уявленнях творило з Русі партнера Польського королівства. Недаремно на Люблінському сеймі князь Костянтин Вишневецький, говорячи про свій поштивий народ, казав: «Ба, у нас є власні князі». Це була серйозна заувага, адже унію ухвалювали володарі, а Люблінські привілеї за формою нагадували договір між королем і представниками Польського королівства та всіма станами українських воєводств. Попри це, князі разом з іншими землевласниками належали до шляхетського стану.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте схему, подану на цій та наступній сторінках. Складіть коротку історичну довідку про соціальну структуру українського суспільства.

З кінця XVI ст. починає активно формуватися новий стан — козацтво, перші згадки про яке належать до 90-х років XV ст. Початково це був міжстановий соціальний прошарок, досить різношерстий етнічно та релігійно.

Усі привілеї та вольності шляхетського стану було зведено у перший правовий кодекс Великого князівства Литовського — Литовський статут 1529 р. (Перший Литовський статут). Закон забезпечував шляхті право захисту земельної власності та суду. Загальнодержавний звід законів Великого князівства Литовського — перша у тогочасній Європі офіційна збірка всіх галузей світського права.

Свідчать документи

З Литовського статуту: «Якщо шляхтич ударить шляхтича, то платить 20 коп. (12 рублів), але коли ударить шляхтича простий хлоп або міщанин, то має бути йому рука утята...»

Другий Литовський статут 1566 р. містив 14 розділів та відомий як «Волинський» статут (через особливу політичну роль волинської шляхти у його прийнятті). Другий статут зрівнював у правах шляхту і магнатів, запроваджував виборні суди та повітові сеймики.

1588 р. королем Сигізмундом III Ваза була затверджена третя редакція Литовського статуту. З одного боку, Статут був пронизаний ідеями гуманізму та віротерпимості. Сучасники вважали його найбільш досконалим юридичним документом тогочасної Європи. Але з іншого боку, саме він юридично оформив залежність селянства. На більшій частині українських земель Третій статут не діяв.

3. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

У XVI ст. основою господарювання на українських землях залишалося землеробство. В Європі відбувалася «революція цін», яка спричинила зростання попиту на продукцію сільського господарства. Це зумовило поширення фільваркової системи господарювання. Великі землевласники з метою отримання прибутків збільшували площі своїх землеволодінь та посилювали тиск на селянство.

Варто запам’ятати!

Фільварок (з нім. «хутір» або «ферма») — велике багатогалузеве господарство, засноване на праці селян та орієнтоване на отримання прибутку з продажу продукції.

Поширення фільваркової системи спричинило збільшення застосування панщини. Після прийняття у 1557 р. «Устави на волоки», панщина зросла з 1-2 до 4-5 днів на тиждень. «Устава на волоки» визначала порядок організації фільварків, селянські повинності та податки.

Варто запам’ятати!

Панщина — примусове і безоплатне виконання селянами певного обсягу робіт у господарстві землевласника.

З кінця XVI ст. кількість міст і містечок зростає з шаленою швидкістю. На середину XVII ст. в Україні вже існувало більше 1100 міст і містечок. Великими містами були Київ, Брацлав, Житомир, Луцьк, Острог, Львів та ін. Окрім вільних міст, які називалися королівськими, існували також приватні, які становили переважну більшість. Міщани залежали від власників земель, на яких розташовувалося місто.

Значна кількість українських міст, як королівських, так і приватних, мала магдебурзьке право, яке надавав король на прохання їхніх власників. Міста, що мали магдебурзьке право, отримували самоврядування.

Варто запам’ятати!

Магдебурзьке право — право міст на самоврядування, незалежне від королівської адміністарції; у приватних містах з магдебурзьким правом самоврядування обмежувалося власником і його намісниками.

Поміркуймо!

Пригадайте, коли та де виникло магдебурзьке право? Чому у Середньовіччі вважали, що «міське повітря робить людину вільною»?

Міста залишалися центрами ремесла і торгівлі. На початок XVII ст. налічувалося понад 100 різних ремісничих спеціальностей. Переважна більшість ремісників об’єднувалася в цехи, які мали захищати інтереси ремісників, контролювали ціни та виробництво товарів, зокрема й їхню якість.

Традиційно в містах розвивалася і торгівля. Декілька разів на рік у великих містах (Київ, Львів, Луцьк) відбувалися ярмарки, а кілька разів на тиждень — торги. Крім того, через українські землі проходили торговельні шляхи, що сприяло розвиткові міжнародної торгівлі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Поясніть поняття: «фільварок», «панщина», «магнат», «полонізація».
• 2. Схарактеризуйте економічні відносини в українських землях у XVI ст.
• 3. За допомогою схеми «Соціальна структура українського суспільства» на с. 131 коротко схарактеризуйте особливості соціального становища кожного суспільного стану в Речі Посполитій.
• 4. Визначте основні наслідки Люблінської унії для українських земель.

ІІ. Обговорюємо у групі

Об’єднайтеся в групи. Опишіть становище мешканця міста Речі Посполитої у XVI ст. з погляду: 1) шляхтича-магната; 2) дрібного шляхтича; 3) міщанина, представника патриціату; 4) тяглового селянина.

ІІІ. Мислимо творчо

Уявіть себе істориком / історикинею та за допомогою матеріалів параграфа і додаткових джерел інформації укладіть опис представників кожного зі станів суспільства Речі Посполитої. Що відрізняло ці стани суспільства від усіх інших? Зверніть увагу на: 1) одяг і побут кожного стану; 2) політичне становище в державі; 3) соціально-економічне становище.