§ 73. Повсякдення міського населення

Пригадайте. Яким було життя міщанина у період Середньовіччя? Чому у Середні віки вважалося, що «міське повітря робить людину вільною»?

1. ЖИТЛО І ХАТНЄ НАЧИННЯ МІЩАНИНА

В епоху раннього Нового часу зростало міське будівництво. Будинки зводили з дерева або каменю. У регіонах, де ліси було майже вирубано, наприклад у Середземномор’ї, основним будівельним матеріалом стали цегла та камінь. На півночі Європи, зокрема в країнах Скандинавії, Англії, у лісистих районах Франції та Німеччини, домінувало будівництво з деревини. Щоб уберегти будинки від пожежі, їх зводили на дерев’яному каркасі з глиняним наповненням.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення. Порівняйте будинок XIII та XVI ст. Чим зумовлена, на вашу думку, особливість архітектури? За допомогою QR-коду перегляньте 3D-сцену від Mozaik «Лондонський міст, XVI ст.». Чому цей міст називали «житловий»?

qr.orioncentr.com.ua/USVcl

1) Найстаріший будинок в Авероні, Франція. Нині відомий як Maison de Jeanne, він був побудований протягом XIII ст.

2) Реконструкція будинку 1509 р., розташованого у селі Аргентан, Франція

Дахи будинків з XVII ст. вкривали переважно черепицею. Вона запобігала частим пожежам, але була досить дорогою. У зв’язку з тим, що землі було мало і коштувала вона дорого, будинки у містах будували у кілька поверхів. Бідні люди жили дуже просто і в тісноті, а будинки заможних городян мали багато просторих приміщень і поверхів. Міська біднота мешкала у напівпідвалах чи на горищах багатоповерхових будинків. Частина бідняків взагалі не мала постійного житла та ночувала на вулицях або в притулках. У будинках торговців та ремісників на першому поверсі часто розміщалася крамниця або майстерня, а також кухня. На другому поверсі жила сім’я господаря. Третій поверх займали підмайстри, учні та слуги. Горище могло слугувати коморою.

Меблі, як і в Середні віки, розставляли під стінами. Головним предметом інтер’єру було ліжко. Ліжка в оселях заможних городян могли бути прикрашені скульптурою, різьбленням, іноді балдахіном. Важливим елементом інтер’єру залишалася скриня. У ній зберігали не тільки речі та одяг, але й могли використовувати їх для сидіння. Столи та стільці оздоблювали вишуканим декором. З’явилися шафи. В домівках знаті з’явилися бібліотеки і кабінети. Якщо до бібліотеки зазвичай запрошували гостей для проведення бесід, наукових диспутів чи поетичних вечорів, то кабінети були призначені для усамітнення та індивідуальної роботи. Такі невеликі особисті кабінети називалися студіоло. Уже наприкінці XV ст. в приватних будинках з’являються стелажі та етажерки для книг.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, чому студіоло іноді називали кунсткамерою або кабінетом курйозів.

Кабінет курйозів принца Владислава IV Вази

Куточок кабінету з квітами на столі та картиною «Суд царя Соломона» (Томас Єпес, 1654 р. Приватна збірка, Мадрид)

2. КОМФОРТ І САНІТАРІЯ МІСЬКОГО ЖИТЕЛЯ

У ранній Новий час люди почали більше дбати про комфорт у власних оселях. Підлогу почали вкривати плиткою або викладати каменем, іноді — дошками. У будинках дуже багатих людей з XVIII ст. почали використовувати паркет. В епоху Відродження набув поширення звичай устеляти підлогу першого поверху духмяними квітами влітку й сіном узимку. Згодом звичай посипати підлогу травами замінили циновки та килими.

Також почали прикрашати стіни. Іноді оселю розмальовували за античними мотивами, а іноді використовували шпалери. Шпалери почали з’являтися в XV ст., їх виготовляли з тканини — атласу, шовку, оксамиту. Справжнім винаходом стали шпалери з паперу та гобелени — настінні безворсові килими. Паперові шпалери, які називали «доміно», були дешевими і доступними. Як декоративні домашні речі почали використовувати дзеркала, годинники, вази, свічники тощо.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, яку подію зображено на гобелені. Чи можуть бути гобелени джерелом історичної інформації?

Гобелен серії «Історія короля», 1672 р.

Битва при Павії (Бернард ван Орлей, гобелен, бл. 1531 р.)

До XVII ст. двері в будинках були вузькими і відчинялися назовні. Також невеликими були вікна. У будинках бідних містян могло бути тільки одне-два вікна. Скло було дорогим, тому у вікна вставляли тканину, папір тощо. У будинках ще не існувало каналізації, а освітлення забезпечувалося відкритим вогнем (камінами, свічками). Серед міського населення було розповсюджене обтирання — руки і обличчя протирали вологою тканиною, жінки у воду додавали ароматичні масла й трави. До міських лазень ходили неохоче, що було зумовлено ставленням церкви та поширенням інфекційних хвороб. Поступово у будинках з’являються перші ванні кімнати. Приблизно у XVI ст. розповсюджується звичай митися вдома у діжках або тазах. Але до миття ставилися підозріло і намагалися уникати цієї процедури. Отже, санітарія залишалася на досить низькому рівні, в кожному будинку водилися клопи і блохи.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення. Подумайте, представникам яких прошарків суспільства могли належати зображені предмети. Як змінилася гігієна європейців у ранній Новий час порівняно із з Середньовіччям? Які проблеми з гігієною залишалися у тогочасному суспільстві актуальними?

Гребінь, пінцет, зубочистка, та чистка для вух

Зубна щітка з шерсті коня, якою користувався Наполеон Бонапарт

3. ХАРЧУВАННЯ: СТІЛ МІЩАНИНА

У ранній Новий час, порівняно з пізнім Середньовіччям, харчування жителів європейських міст суттєво не змінився, хоча внаслідок Великих географічних відкриттів у ньому з’явилися нові продукти. Городяни їли скупо. Вечеря нерідко складалася тільки з тюрі — залишків хліба, розмочених у молоці. У будинках багатих людей їжа була більш різноманітною. Люди, які були заможними, могли дозволити собі хліб із пшениці, з просіяного борошна. Такий хліб зазвичай вимішували на дріжджах та випікали у печі. Окрім традиційних фруктів, почали вживати апельсини, лимони, які привозили з арабських країн. З Єгипту у Європу потрапив мигдаль, з Америки — кабачки, батат, огірки, помідори, кукурудза і навіть какао.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення, подане на наступній сторінці. Опишіть стіл купецької родини XVI ст.

Портрет родини купця П’єра де Мушерона (невідомий художник, 1563 р.)

Споживали багато риби. Заможні міщани готували до столу тунця, тріску, оселедця, сардини. Населення Європи залишалося релігійним, тому обов’язковими були пости, під час яких риба ставала основним продуктом харчування. У звичайний раціон також входило м’ясо: яловичина, свинина, баранина.

Із другої половини XVI ст. в Європі популярними стають гарячий шоколад, кава і чай. Вважалося, що шоколад наділений лікувальними властивостями, є засобом проти деяких хвороб: дизентерії, холери, ревматизму, безсоння тощо. У ранній Новий час почали приділяти увагу і процесу застілля: сервіруванню столу, порядку подачі страв, застільним розвагам, спілкуванню, манерам тощо.

Чаша, виконана з бурштину, XVII ст.

Посуд міщан був металевим, але більш заможні родини могли дозволити собі срібний або навіть позолочений посуд. Із середини XVI ст. з’являється мода на фаянсовий та скляний посуд, який декорували емаллю, металом і навіть кришталем.

З XVI ст. європейці починають користуватися виделкою та індивідуальним посудом. Наприклад, наприкінці XVI ст. у Швейцарії у звичайному міському шинку кожен відвідувач мав свої ложку, ніж, тарілку та келих.

Скриня з панцира черепахи, прикрашена позолоченим бронзовим орнаментом (кінець XVII ст.)

Натюрморт із пирогом з індичкою (Пітер Клас 1627 р.)

4. МІСЬКА МОДА ТА СТИЛЬ

Починаючи з XVI ст. змінюються форма, стиль, крій одягу. Покращення якості життя непривілейованих верств населення сприяли появі інтересу до одягу та моди в цілому.

Одяг європейців (чоловіків та жінок) складався з нижнього і верхнього вбрання, головного убору, взуття і плаща. Білизну заміняли сорочки, які були довгими та виготовлялися з простих тканин.

З Іспанії в чоловічу моду прийшов чорний костюм із сукна та комір, який було заведено крохмалити. Чоловіки носили камзол, пошитий в талію, завдовжки до колін, іноді без рукавів. Камзол одягали під каптан. З’явився камзол у Франції в першій половині XVII ст. Плечі камзола підшивалися ватою. Так само з вати «пришивався живіт», вважалося, що такий живіт надає чоловіку поважності та статусу. Заможні бюргери, щоб підкреслити свої фінансові можливості, обшивали краї камзола хутром з лисиці. Зверху вдягали плащ довжиною до колін. Також іспанська мода привнесла зміни у чоловічі зачіски — модною була гостра борідка і підкручені вуса.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення, подані на наступній сторінці. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся історію походження чопінів — жіночого взуття на товстій підошві, поширеного в Європі в XIV—XVII століттях. Яким було їхнє призначення? Представниці яких станів могли носити чопіни?

1) Пара багато оздоблених чопінів (1580-1620 рр. Музей взуття Бата, Торонто, Канада)

2) Чопін, Венеція (XVI ст. Музей взуття Бата, Торонто, Канада)

3) Чопіни, Мілан (бл. 1540 р. Замок Амбрас, Інсбрук, Австрія)

Жінки-містянки носили сукні, які мали високий прямий комір та рукава, що звужувалися на зап’ясті. Кольори одягу були стриманими — білий, сірий, чорний, іноді синій. Із середини XVII ст. іспанську моду замінила французька. У вжиток увійшов «французький костюм» — більш яскравий та витончений.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Яким було житло і хатнє начиння міського населення у ранній Новий час?
• 2. Чому в ранній Новий час високим залишався рівень хвороб та смертності?
• 3. Схарактеризуйте європейську моду міщанства у XVI—XVII ст.

ІІ. Обговорюємо у групі

Об’єднайтеся в групи. За допомогою матеріалів параграфа заповніть таблицю у зошиті або нотатнику.

ІІІ. Мислимо творчо

Уявіть себе міщанином / міщанкою, яка мешкає у ранньомодерному місті. Дайте уявне інтерв’ю про свій побут та особливості повсякденного життя.