Узагальнюємо знання та вміння за розділом III. Українська козацька революція та боротьба за суверенітет козацької держави (XVII ст.)

ВИКОНУЄМО ПРОЄКТ

Об’єднайтесь у 3 або 6 груп і виберіть для інсценізації один з договорів, який було укладено під час козацької революції. Пригадайте ситуацію, що передувала перемовинам, та умови, на яких було укладено договір. Для цього скористайтеся наведеними довідками, матеріалами параграфів та іншими джерелами. Розробіть сценарій короткої (близько 5 хвилин) вистави, яка зімітує або процес обговорення цієї угоди на козацькій раді, або перемовини зі стороною угоди.

Розподіліть ролі і презентуйте однокласникам / однокласницям підготовлену сценку, не повідомляючи, про який саме договір ідеться. Після кожної сценки обговоріть у класі, у якому році відбувалася подія, яку назву має договір, якими були його передумови й наслідки.

Після презентацій усіх груп підсумуйте, що нового ви дізналися про тогочасні події, чи змінилося ваше ставлення до них, які власні вміння ви вдосконалили, чи сподобалася вам така робота й чому.

З Енциклопедії історії України

Довідка 1

Зборівський договір

Зборівський договір 1649 р. між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою — мирна угода між гетьманським урядом Богдана Хмельницького й польським королем Яном II Казимиром Ваза.

Українська сторона укладала договір, оскільки втратила воєнно- політичну та дипломатичну ініціативу, зазнавала тиску кримського хана Іслам-Гірея III, який знехтував умовами воєнного союзу з Військом Запорозьким, припинив участь у Зборівській битві 1649 р. та уклав мирну угоду з польським королем Яном II Казимиром Ваза.

Підписанню договору передували напружені дебати сторін із приводу розроблених українськими дипломатами «пунктів прохання Війська Запорозького». Переговірники вимагали: визнання автономії Української козацької держави в територіальних межах Брацлавського, Чернігівського і Київського воєводств, у східних районах Подільського та Волинського воєводств; необмежуваної польським урядом чисельності козацького реєстру; скасування Берестейської церковної унії 1596 р., зрівняння православної церкви з католицькою, надання київському митрополиту та двом православним єпископам статусу сенаторів у сеймі Речі Посполитої тощо.

Гетьманський уряд, зіткнувшись із протидією новоутвореного кримсько-польського союзу, змушений був піти на істотні поступки. Військо Запорозьке погодилося на автономію у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. Чисельність козацького війська обмежувалася 40 тисячами осіб. Розгляд питання щодо скасування унії та повернення православній церкві захоплених храмів і майна відкладався до рішення сейму; лише київський митрополит отримував право засідати в сенаті.

Водночас польський король погодився на: визнання «давніх козацьких прав і вольностей», козацького судочинства, влади гетьмана Б. Хмельницького над Військом Запорозьким та виключного права православних шляхтичів обіймати державні посади в козацькій Україні; виведення польських військ з території козацької автономії; проголошення амністії учасникам визвольної боротьби; діяльність у козацькій Україні лише руських шкіл тощо.

Загалом договір перекреслив наміри гетьманського уряду створити в 1649 р. незалежну Українську державу, продемонстрував ненадійність воєнно- політичного союзу із кримським ханом. Проте було узаконено факт існування української державної автономії. Це зобов’язувало Річ Посполиту враховувати інтереси української сторони, для якої створювалися передумови для активної міжнародної діяльності і продовження боротьби за державний суверенітет.

Довідка 2

Білоцерківський договір

Білоцерківський договір 1651 р. — мирна угода між гетьманським урядом Бодана Хмельницького і представниками польського короля Яна II Казимира Ваза в м. Біла Церква після Берестецької битви та осінньої кампанії 1651 р. Підписанню угоди передували гострі дебати сторін, під час яких поляки наполягали на зменшенні козацького реєстру до 12 тисяч, звільненні шляхетських маетностей від перебування в них козаків, розірванні союзницьких стосунків Війська Запорозького із Кримським ханством. Українська сторона вимагала підтвердження умов Зборівської угоди 1649 р. Переговори відбувалися на тлі заворушень у таборі козаків і збройного протистояння українсько-татарських та польсько-литовських військ.

За договором козацький реєстр установлювався в 20 тисяч осіб, причому поіменне оформлення реєстру мало завершитися до кінця поточного року. Виписаних з реєстру козаків зобов’язували повернутися до попереднього соціального стану. Козацькими територіями визнавалися тільки землі Київського воєводства, де козаки мали право жити... Із Брацлавського і Чернігівського воєводств реєстрові козаки повинні були виселитися. Шляхта одержувала дозвіл повернутися до своїх маєтків, у тому числі й тих, що розташовувалися на козацькій території. Богдан Хмельницький отримав підтвердження гетьманських повноважень і привілей на м. Чигирин, однак підпорядковувався владі великих коронних гетьманів.

Гетьман зобов’язувався до відкриття наступного сейму досягти союзу Кримського ханства з Річчю Посполитою, а якщо ні, то жодних стосунків з ним не підтримувати. Українська сторона позбавлялася права дипломатичних зносин з іноземними державами.

Договір спричинив значне загострення соціальної напруги в Україні, антигетьманські виступи й масове переселення козаків до Російської держави. Перемога української армії над поляками в Батозькій битві 1652 р. анулювала умови Білоцерківської угоди.

Довідка 3

Березневі статті

Березневі статті 1654 р. — усталена назва комплексу документів, якими було юридично оформлено українсько-російський договір 1654 р. Березневі статті називали також «Переяславським договором», «Договором Богдана Хмельницького» тощо. Оригінали документів договору не збереглися, відомі тільки їх копії та чернетки. Українська сторона подала свої умови у формі прохань-чолобитних до царя. Акти російського уряду мали форму царських «пожалувань».

За Березневими статтями передбачалося збереження в Україні форми урядування та устрою Української козацької держави, її територій, адміністративно-територіального устрою, суду й судочинства, фінансової та податкової систем, а також соціальної структури суспільства й соціально-економічних відносин, що склалися під час національної революції 1648-1676 рр. Підтверджувалися всі права і привілеї козацтва, шляхти, духівництва й міщан та незалежність українського уряду щодо проведення внутрішньої політики.

У Києві мав бути російський воєвода з кількатисячним підрозділом для надання українській стороні допомоги в боротьбі проти зовнішнього ворога. Козацький реєстр установлювався в 60 тисяч осіб, визначалися розміри платні козакам і старшині.

Російська держава зобов’язувалася вступити у війну проти Речі Посполитої та надати козацькій Україні допомогу у разі відбиття нападу військових загонів Кримського ханства. Зі свого боку, український уряд визнав протекцію царя, погодився виплачувати кожного року певну суму податків до російської скарбниці, втратив право на самостійні дипломатичні відносини з Річчю Посполитою та Османською імперією, а також повинен був інформувати царський уряд про зміст переговорів з посольствами інших держав, які прибували б до українського уряду.

...Значення договору полягало в тому, що він у юридичній формі зафіксував акт відокремлення та незалежності козацької України від Речі Посполитої, засвідчив визнання України як окремої держави з боку Росії, а також відкрив перспективу урядові Богдана Хмельницького разом з Росією довести до переможного кінця війну проти Речі Посполитої. Однак царський уряд відразу став порушувати умови Березневих статей, намагаючись обмежити внутрішній суверенітет Української козацької держави.