§ 24. Культурне та церковне життя в другій половині XVII — на початку XVIIІ ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Скориставшись зображеннями й текстовою інформацією до них, порівняйте архітектурні споруди — храм княжої доби й козацький бароковий храм часів Русі-України. Які риси бароко можна побачити на зображенні церкви Св. Катерини? Як, на вашу думку, змінились умови розвитку культури? Протягом уроку перевірте ваші припущення.

1 — Борисоглібський собор у Чернігові, 30-ті роки XII ст.: фасад та абсіди зовні храму, а всередині відокремлені місця для хрещення, вірян і духівництва;

2 — церква Св. Катерини в Чернігові, 1716 р.: храм не має чіткого фасаду (однаковий з усіх боків), усередині простір позбавлений чітких меж, «нескінченний»

1. ЩО НОВОГО З’ЯВИЛОСЯ В АРХІТЕКТУРІ

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте й запишіть основні особливості розвитку архітектури цього періоду.

Архітектура й будівництво в Україні в другій половині XVII — на початку XVIII ст. зазнавали впливу російської й західноєвропейської архітектури. Українські архітектори запозичували і творчо застосовували прийоми стилю бароко (від італ. barocco — вигадливий, химерний), для якого характерними були декоративна пишність, вигадливість, мальовничість.

Прикметні ознаки європейського бароко в українській архітектурі втілювалися по-особливому. Тому дослідники послуговуються терміном українське, або козацьке, бароко. Замовниками його були гетьмани, козацька старшина, а також багатії та вище духівництво. Вони власними коштами споруджували дерев’яні й кам’яні собори, прикрашали їх іконостасами та настінними розписами, дарували їм дорогий срібний і золотий ритуальний посуд, ікони, книги.

Споруди в новоствореному стилі козацького бароко вирізнялися вишуканим оформленням вікон і дверей, східчастими дахами, кількома куполами. Винятковою урочистістю відзначалося й оформлення інтер’єру будов.

ДОСЛІДІТЬ

1. Проаналізуйте зображення і назвіть спільні елементи споруд, у яких відображено особливості козацького бароко.

1 — Троїцький собор у Чернігові;

2 — Покровський собор у Харкові;

3 — Спасо-Преображенська церква в Прилуках;

4 — Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври

2. Як ви вважаєте, чому ці споруди належать до визначних пам’яток кам’яної архітектури?

1 — Іллінська церква в Суботові (1651-1656 рр.);

2 — Троїцька церква Густинського монастиря фундації гетьмана І. Самойловича (1674 р.)

2. ЯКИМИ БУЛИ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ПОМІРКУЙТЕ

Ознайомтеся з текстом і складіть за ним план, спираючись на який можна схарактеризувати розвиток тогочасного образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво часів бароко відзначено виникненням особливих жанрів малярства й потужним впливом на нього народної культури.

Особливими пам’ятками монументального живопису бароко вважають багатоярусні іконостаси, які відзначаються грандіозністю, пишністю і багатством. Іконописні образи набували рис повсякденного життя, почасти наближаючись до світської картини. Часто на іконах зображали український побут конкретних осіб: гетьманів, старшини, козаків, засновників церкви (наприклад, ікона «Розп’яття» XVII ст. з образом лубенського полковника Л. Свічки).

1 — іконостас Спасо-Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці (Полтавщина), 1730-ті р.;

2 — іконостас Троїцького собору, м. Чернігів

Розвивається мистецтво гравюри, що можна спостерігати на сторінках численних друкованих книжок. Так, Києво-Печерський патерик 1702 р. було прикрашено 40 гравюрами Тарасевича. Майстри гравюри виконували графічні портрети, орнаменти, сценки із життя.

Вагоме місце посідав портрет, особливістю якого в Україні було збереження зв’язку з іконописом. Дуже популярними тоді були портрети Богдана Хмельницького і козацьких старшин, а в Західній Україні — львівських братчиків із жезлами, гербами та книгами.

ДОСЛІДІТЬ

1. Визначте основні напрями малярства, до яких належать наведені твори, та опишіть їх.

1 — Л. Тарасевич. Гравюра «Облога Кизикермену за участі І. Мазепи». 1695 р.;

2 — Розп’яття. Ікона XVII ст.;

3 — І. Руткович. Архангел Михаїл. Ікона XVII ст.;

4 — Й. Кондзелевич. «Вознесіння». Ікона 1705 р.;

5 — Невідомий художник. Портрет М. Миклашевського. XVII ст.;

6 — Невідомий художник. Параскева Сулима. XVII ст.;

7 — Невідомий художник. Семен Сулима. XVII ст.

2. Які факти розвитку образотворчого мистецтва засвідчує історик?

Мирослав Попович про розвиток образотворчого мистецтва

Школа українського малярства трималася на рисунку, на традиції гравюри, яка була необхідною для оформлення шкільних тез, творів тощо. Збереглися малюнки учнів школи іконопису Києво-Печерської лаври в спеціальних зошитах. Мабуть, школа була створена ще в кінці XVII ст. і пов’язана з діяльністю видатного українського гравера Антонія Тарасевича... Школа Тарасевича — це школа найрізноманітніших граверних робіт, передусім оформлення книги та портретної гравюри.

Заняття в лаврській школі полягали в копіюванні гравюр: збірників листів із французької архітектури, опису частин світу... збірників батальних картин. Змальовувалися — тоді ще не з натури — людське тіло, голландські і французькі гравюри, пейзажі. А потім уже почали вправлятися в іконописі. Можна собі уявити, наскільки така художня підготовка змінювала традиційний «грецький» стиль ікони!

3. ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ОСВІТА

ПОМІРКУЙТЕ

Які типи навчальних закладів існували? Чим вони відрізнялися?

Освіта в Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні в ці часи розвивалася в різних умовах. У Правобережній Україні чисельність православної шляхти зменшувалася, а містяни втрачали свій вплив на громадські справи. Тому православні братства поступово занепадали, а братські школи зникали. Православні школи збереглися лише в селах, бо селянство не хотіло відмовлятися від своїх православних і національних традицій. У містах натомість поширилися уніатські школи. Вони, за аналогією з єзуїтськими, були становими: тут навчали тільки дітей священників і шляхти. Учителів для цих шкіл готували єзуїти.

На Лівобережжі, у Києві й на Слобожанщині існували тільки православні школи. У багатьох селах було створено початкові школи, де навчалися діти козаків, селян, духівництва. Учителями в них зазвичай були священники або дяки. Основним методом навчання в початковій школі було багаторазове читання текстів із граматики та основ християнського віровчення в «Букварі» й «Азбуковнику».

Існували також школи при монастирях, у яких навчалися представники майже всіх соціальних станів і груп. Основне завдання цих шкіл полягало в підготовці вихованців до вступу в духовне звання.

ДОСЛІДІТЬ

Про що свідчать наведені документи? Підтвердьте свої висновки положеннями текстів.

Із записів Павла Алеппського, 1654 р.

По всій козацькій землі ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малими винятками, навіть здебільшого їхні жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби й церковний спів. Крім того, священники вчать сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях... Дітей у них більше, ніж трави, і всі вміють читати, навіть сироти.

З листа Львівського єпископа Йосипа Шумлянського до підлеглого йому духовенства, 1687 р.

З ласки Божої, школи не тільки у Львові, Кракові, а й у Києві, що особливо старанням митрополита Київського та Всієї Росії, господина отця Петра Могили пофундовані, а тепер за держави царів російських їх розпорядженням і скарбом наново реставровані або поновлені... Дорога зараз, після замирення християнських монархів, хвала Богу, вільна — як з Києва до нас, так і від нас до Києва. Туди чесні отці синів своїх для науки посилайте й коштів не жалуйте.

Головним осередком освітнього й наукового життя України в другій половині XVII ст. залишався Київ. Визначну роль відіграла Київська (Києво-Могилянська) колегія. У ній щороку навчалося близько тисячі учнів.

ДОСЛІДІТЬ

Що автор документа вважає важливим для діяльності колегії?

Василь Біднов про Києво-Могилянську колегію

Як і всі братські школи, Києво-Могилянська колегія, що з 1700 р. стала зватися Академією, до самого кінця XVIII ст. була школою загальноосвітньою, а не спеціальною; до неї вступала молодь усіх станів нашого громадянства, від шляхти й козацької старшини до посполитих включно. Крім українців і білорусів, сюди йшли по науку й «московити» (великоруси), румуни, болгари, серби, а почасти навіть греки й араби. Отже, ця школа була осередком освіти для всього православного світу, а за її зразком заводили в себе школи й інші православні народи, головним чином росіяни.

У 1697 р. Лазар Баранович та Іван Максимович, за зразком Києво-Могилянського колегіуму, відкрили колегіум для дітей усіх верств населення в Новгород-Сіверському (згодом Чернігівський колегіум). Основна увага тут приділялася латинській мові, менше вивчали церковнослов’янську, пізніше стали викладати російську, польську, грецьку, німецьку та французьку мови, а також поетику, риторику, математику, географію тощо. Згодом було відкрито колегіуми в Харкові й Переяславі. Після закінчення колегіуму ті, хто бажав продовжувати навчання, вступали до Києво-Могилянської академії.

Важливу роль в освіті й просвіті населення відігравали друкарні. У середині XVII ст. видавничими осередками стали Києво-Печерська друкарня, Львівська братська друкарня та Почаївський монастир.

ДОСЛІДІТЬ

1. Спираючись на текст та ілюстрації, складіть і запишіть логічний ланцюжок запитань, на основі яких можна розповісти про тогочасну освіту. Розкажіть про розвиток освіти, послідовно відповідаючи на ці запитання.

1, 2 — дяківські школи (сучасні малюнки);

3 — урок у Києво-Могилянській академії (гравюра XVII ст.);

4 — студенти Києво-Могилянської академії (гравюра XVII ст.);

5 — «Ключ розуміння», 1659 р., один з перших прозових творів українською мовою (проповіді)

2. Чому Феофана Прокоповича вважають видатним діячем культури того часу?

Кілька фактів про людину

Невідомий художник. Феофан Прокопович, XIX ст.

Феофан Прокопович (1677-1736) уславився не лише як церковний діяч і педагог, а як учений-енциклопедист, письменник- новатор. Освіту Ф. Прокопович здобув у Києво-Могилянській академії та в європейських навчальних закладах. Добре опанував церковнослов’янську, грецьку й латинську мови. Після закінчення колегіуму вирушив в освітню мандрівку. Подорожував Європою, пішки пройшов Францію, Швейцарію, Німеччину, де ознайомився з ідеями Реформації. У 1705-1716 рр. Феофан Прокопович був професором Києво-Могилянської академії, у якій викладав поетику, риторику, фізику, математику, історію, філософію й теологію. У 1711-1716 рр. обіймав посаду ректора закладу. Ф. Прокопович залишив багату й різноманітну наукову та літературну спадщину. Писав вірші латинською, польською, українською мовами, історичні твори, проповіді, філософські й політичні трактати, підручники тощо. Був автором твору «Володимир» — першої історичної драми на теми вітчизняної історії, яку в 1705 р. було театралізовано студентами Києво-Могилянської академії.

У 1716 р. за царським наказом Ф. Прокопович поїхав до Петербурга. Став одним із найближчих радників царя з питань внутрішньої політики та церковної реформи (зокрема, допоміг ліквідувати патріархію і створити підконтрольний царю Синод).

Який вплив здійснив Ф. Прокопович на розвиток Московії? Перегляньте відео в е-додатку (§ 24.2) й визначте, як ви оцінюєте його діяльність.

4. ЯК ПОДІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ВПЛИНУЛИ НА ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ

ПОМІРКУЙТЕ

Яким було становище православ’я на різних територіях України? Чому в другій половині XVII ст. Українській православній церкві не вдалося зберегти свою незалежність?

Після підписання Андрусівського перемир’я 1667 р. Київська митрополія виявилася роз’єднаною на правобережну в межах Речі Посполитої і лівобережну в Гетьманщині. Згодом польська влада ліквідувала осередки православ’я в Правобережній Україні. Непростим було становище православної церкви й на Південній Київщині та Брацлавщині, де за двадцятисемирічне (1672-1699 рр.) османське володіння відверто зневажалося все православне.

З іншого боку, із часу прийняття козацької держави під царську протекцію московський уряд не полишав спроб підпорядкувати Українську православну церкву владі московського патріарха. Українське духівництво всіляко противилося цьому, зберігаючи свою незалежність. Проте ситуація поступово змінювалася.

ДОСЛІДІТЬ

Чому, на думку Івана Огіенка, після Переяславської ради серед духівництва посилилися промосковські настрої?

З «Нарисів з історії Української Православної Церкви» Івана Огієнка

Те, що 1654 р. Україна поєдналася з Москвою, це й мало статися через логіку попередніх подій. Римо-католицькі утиски на українську віру були такі великі... що вже вони самі кидали українців в обійми православної Москви — хоча б із бажання забезпечити свою віру... Беручи Україну під свою руку, цар Московський «зволив того гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами їхніми і землями прийняти під свою державну високу руку, для православної християнської віри і святих Божих церков, тому що Пани-рада і вся Річ Посполита на православну віру і на святі Божі церкви повстали і хочуть їх викорінити».

Для московського уряду підпорядкування Української православної церкви було важливою частиною подальшої колонізації України. Основною перешкодою для цього був незалежний (автокефальний) статус Київської митрополії, підпорядкованої Константинопольському патріархату.

Тож Москва активізувала наступ на Київську митрополію. Першим Київським митрополитом, висвяченим у Московії, став Гедеон. Він офіційно отримав титул «Митрополит Київський, Галицький і Малия Русі», а традиційна частина титулу Київських митрополитів — «і всія Русі» — вилучалася. Так потроху почали відбирати права Київських митрополитів.

ДОСЛІДІТЬ

Якими були методи впливу московської влади на верхівку українського суспільства?

З «Нарисів з історії Української Православної Церкви» Івана Огієнка

Грудня 14-го відпустили Гедеона додому. Весело вертався новий митрополит: у Москві йому подарували карету, обшиту оксамитом, з мідною оздобою, і шестеро карих коней... Це на те, щоб заспокоїти неспокійне сумління Гедеона, бо він же давніше присягав на вірність патріарху Константинопольському...

Задоволений був також і гетьман Самойлович — він зберігав вплив на митрополита.

Московське царство в 1686 р. домоглося згоди на передачу Київської митрополії Московському патріархату. Відновити Київську митрополію вдалося лише 6 січня 2019 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що таке козацьке бароко?

2. Які основні жанри малярства розвивалися в цей період?

3. Які навчальні заклади становили систему освіти в українських землях?

4. Хто такий Феофан Прокопович?

5. Які зміни відбулися в статусі православної церкви України?

6. Чому більшість культурних надбань цього періоду сконцентровано в Лівобережній і Слобідській Україні?

7. Коли і за яких обставин Українська православна церква втратила свою незалежність від московського патріархату?

8. Як утрата незалежності Українською православною церквою вплинула на українське суспільство?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Знайди у відкритих джерелах зображення 3-4 пам’яток козацького бароко. За можливості вибери ті, що пов’язані з твоєю місцевістю. Створи комп’ютерну презентацію з коротким описом кожної з пам’яток і представ її класові.

Виконай завдання 24.1, 24.3, 24.4 і 24.5 в е-додатку