§ 32-33. Розвиток культури в українських землях у другій половині XVIII ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Пригадайте й назвіть основні події історії України в 20-90-х рр. XVIII ст. Як ви вважаєте» як ці події вплинули на розвиток української культури того часу? Складіть перелік чинників, що позначалися на культурно-духовній сфері суспільства, і зазначте можливі наслідки цих впливів. Порівняйте ваші думки з матеріалом підручника.

1. ЯКИМИ БУЛИ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ В ЦЕЙ ПЕРІОД

ДОСЛІДІТЬ

На основі тексту складіть у зошиті Т-таблицю (таблицю у вигляді відповідної літери). Які висновки на її основі можна зробити?

Чинники, що сприяли розвитку культури	Чинники, які перешкоджали розвитку культури

У Гетьманщині, з одного боку, і Правобережжі та західноукраїнських землях — з іншого, розвиток культури відбувався по-різному, оскільки на початку XVIII ст. ці регіони України перебували у складі різних держав. До ліквідації Гетьманщини духовне життя Лівобережжя розвивалося в більш сприятливих умовах. Близьким до нього культурним життям жила Слобожанщина, пізніше — Південь України. Гетьманська держава забезпечувала частині українського народу широкі можливості розвивати культуру на власний розсуд.

Однак послідовний курс Російської імперії на перетворення Лівобережної України на російську провінцію поступово позбавляв українську культуру можливостей розвитку. У російській частині України розгортався процес русифікації, у Західній Україні — полонізації, онімечення та мадяризації. Обидві монархії — австрійська та російська — намагалися обмежити національно-культурний розвиток українського населення.

Імперські кордони обмежили культурні контакти Гетьманщини із Західною Європою. Водночас Російська імперія здобула можливість використовувати інтелектуальний потенціал Гетьманщини. Переїзд високоосвічених українців до імперії був характерним явищем того часу. Українці обіймали високі посади в Російській державі: від вищих державних адміністраторів і церковних ієрархів до ректорів вищих навчальних закладів та вихователів у царській родині. Так, у Слов’яно-греко-латинській академії в Москві з 1701 по 1762 рр. працювало 95 професорів із Києво- Могилямської академії. У XVIII ст. в Росії не було жодної культурної галузі, де не відзначилися б українці.

2. ЯКІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ ІСНУВАЛИ В ТОГОЧАСНІЙ УКРАЇНІ

ПОМІРКУЙТЕ

Які зміни в розвитку освіти відбувались упродовж століття в різних регіонах України? Що було характерним для розвитку науки?

Політика Російської, а з кінця XVIII ст. і Австрійської імперії щодо українських територій значно впливала на розвиток освіти й науки в Україні.

На території Гетьманщини, наприклад, рівень шкільної справи був доволі високим. Дослідниця Наталія Поломська-Василенко зазначала: «Початкових шкіл у Гетьманській Україні було дуже багато. У XVIII ст. майже кожне село мало свою школу. Існували ці школи при церквах, навчали в них дяки. У монастирях теж були школи, в яких навчали ченців». На початковому курсі, що тривав три роки, діти навчалися читання і письма.

Проте згодом на підросійській території України стан справ в освіті змінився на гірше, школи стали дієвим знаряддям русифікації.

ДОСЛІДІТЬ

Як автор описує стан справ в освіті в другій половині XVIII ст.?

Дослідник історії культури Мирослав Попович про парафіяльні школи на підросійській території України у другій половині XVIII ст.

Майже не стало шкіл у панських, покріпачених селах. Деякі священники, нічого у своєму житті, крім богослужебних текстів, не читаючи, ставали практично неписьменними після того, як вивчили ці тексти напам’ять. У кінці 60-х років, коли збиралися підписи під зверненнями до Катерини II, виявилося, що більшість старшин не вміє навіть розписуватися. І все ж можна сказати, що більшість людей старої України вчилася в школах-дяківках і в масі своїй читати вміла.

У 1782-1786 рр. Російська імперія провела освітню реформу. Відтак з 1786 р. в губернських містах було запроваджено головні народні училища (чотирикласні навчальні заклади з п’ятирічним курсом навчання), а в повітових — малі народні училища (двокласні навчальні заклади з дворічним курсом навчання). Навчання в таких школах було безоплатним і доступним для всіх верств. Реформа мала на меті дати освіту першочергово міському населенню, щоб забезпечити потреби виробництва та торгівлі.

Дівчата теж мали змогу здобувати освіту в народних училищах, після закінчення яких вони могли продовжувати навчання в жіночих пансіонах та інститутах. Родини козацьких старшин мали дозвіл навчати своїх доньок у спеціалізованих закладах Росії — інститутах шляхетних дівчат.

Проте в училищах було заборонено навчання українською мовою. Вони також стали знаряддям русифікації.

У селах Правобережжя і Східної Галичини теж існували дяківські й уніатські школи та колегії. Основна частина шкіл відкривалася при василіянських⁴⁰ монастирях, які було об’єднано за зразком ордену єзуїтів. Такі школи діяли у Володимирі, Гощі, Любарі, Шаргороді, а згодом — в Овручі, Кременці, Кам’янці-Подільському, Житомирі.

У західноукраїнських землях за часів реформ Габсбургів відкривалися початкові школи. Планувалося також започаткувати жіночі школи. Проте, незважаючи на сприяння з боку австрійського уряду, українсько- мовних шкіл у краї було мало й діяли вони переважно в містах. Українською мовою навчали у василіанській школі в Бучачі та Дрогобичі, у монастирській школі в Лаврові.

Значну роль у розвитку освіти й культури відігравали середні навчальні заклади — колегіуми. На території Гетьманщини і Слобожанщини у XVIII ст. діяли православні колегіуми в Чернігові, Харкові, Переяславі. Навчатися тут могли представники всіх соціальних верств. Наприкінці століття Чернігівський і Переяславський колегіуми були перетворені на церковні навчальні заклади, а Харківський — на казенне училище.

На Правобережжі й у західноукраїнських землях діяли василіянські (у минулому єзуїтські) колегіуми у Львові, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Кам’янці й інших містах. Упродовж XVIII ст. їх кількість в українських землях зросла вдвоє. Безкоштовне навчання і ґрунтовна програма в єзуїтських колегіумах приваблювали юнаків з незаможної шляхти. Подекуди при колегіумах існували бурси (гуртожитки) для незаможних студентів.

Вищу освіту в Україні у XVIII ст. давали лише два навчальні заклади — Львівський університет і Києво-Могилянська академія. Львівський університет — перший вищий навчальний заклад в Україні, заснований у XVII ст. Він мав два факультети — філософський і теологічний (богословський). Більшість студентів були католиками, третина — уніатами й лише одиниці — православними. Із приєднанням Галичини до Австрійської імперії в університеті відбулися певні зміни. Австрійський уряд дозволив існування кафедр, які ввійшли до так званого Руського інституту, діяльність якого суворо регламентувалася. У навчальний процес було запроваджено викладання української мови. Однак інші предмети викладалися тільки польською й німецькою мовами.

⁴⁰ Василівни — один з основних чернечих орденів Української греко-католицької церкви.

Львівський університет став осередком розвитку науки. У другій половині XVIII ст. тут було відкрито кафедру математики, яку очолив Фаустин Гродзіцький — автор підручника з архітектури й математики, створено фізико-математичний кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію для досліджень небесної сфери.

ДОСЛІДІТЬ

Якими були особливості діяльності Львівського університету?

1 — навчальні плани Львівського університету, 1765 р.;

2 — будівля Львівського університету на вул. Краківській

Могилянська академія в Києві була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу. Її вихованці відкривали школи, засновували бібліотеки, сприяли розвиткові науки, літератури, мистецтва не лише в Україні, а й у Росії, Білорусі, Сербії. Попри тиск російської влади впродовж XVIII ст. в академії розвивалося викладання математики, природничих наук, філософії та мов (німецької, староєврейської, французької тощо).

Чисельність студентів коливалася в межах 1000 осіб. Їхнє матеріальне становище було скрутним, заробляли переважно маркуванням, тобто співами кантів⁴¹ («Мир вам...» — один з відомих тоді кантів). Під час канікул студенти розходилися «мандрівними дяками» по Україні. Вони наймалися домашніми вчителями, заробляли на хліб писанням скарг, листів, малюванням. Проте для більшості студентів матеріальна скрута не перебивала жаги до знань, і саме навчання ставало потребою їхнього життя.

⁴¹ Кант (від лат. cantus — спів, пісня) — церковна або світська пісня для триголосного ансамблю або хору, що була поширеною в XVI—XVIII ст. в Україні.

ДОСЛІДІТЬ

Яким, за свідченням письменника, було становище студентів?

З опису письменником Миколою Гоголем студентського життя

Граматики, філософи і богослови... із зошитами під пахвою брели до класу... В кишенях їх, крім міцних тютюнових корінців, нічого не було. Запасів вони не робили ніяких і все, що попадалось, з’їдали тоді ж.

Навчання мало тривати 12 років, до класів можна було вступали протягом року. Деякі класи, наприклад з риторики, філософії та богослов’я, спудеї відвідували по декілька років. Якщо спудей закінчив богослов’я, він мав право женитися на дочці священника з парафією у 80-100 дворів, якщо покинув після філософії — 60-80 дворів, риторики й нижче — менш ніж 60 дворів.

ДОСЛІДІТЬ

Про що, на вашу думку, свідчив цей указ?

З митрополичого указу 1761 р.

Студентам Київської академії, що готуються стати священниками, і особливо тим, що не мають тридцяти років, завершити навчання богослов’ям, у противному випадку тим, хто не закінчить богослов’я, багаті парафії надаватись не будуть... Священникам «дочок своїх за невчених не видавати під загрозою втрати місць».

Уся козацька старшина навчалася в академії, студентів зі старших класів набирали до інших навчальних закладів Росії, посилали на навчання за кордон, призначали на різні чиновницькі посади.

Однак із 60-х рр. XVIII ст. матеріальне становище академії поступово погіршується. Падінню престижу академії сприяло й те, що українська шляхта прагнула зрівнятися з російським дворянством і віддавала своїх дітей на навчання в освітні заклади російської столиці.

ДОСЛІДІТЬ

Порівняйте умови навчання в Києво-Могилянській академії та Львівському університеті у XVIII ст. За потреби скористайтеся додатковими ресурсами.

3. У ЯКИХ УМОВАХ РОЗВИВАЛАСЬ УКРАЇНСЬКА НАУКА

ПОМІРКУЙТЕ

Що було характерним для розвитку тогочасної науки?

Києво-Могилянська академія і Харківський колегіум були центрами розвитку науки. До сфери наукових інтересів студентів і викладачів входили природничі знання.

Розвиток наукових знань

Іріней Фальковський

Ректор академії, єпископ, енциклопедично освічена людина, автор 92 наукових і літературних праць. Створив підручник із практичної математики, цивільної та військової архітектури, написав дослідження з географії, астрономії, історії.

Нестор Амбодик-Максимович

Засновник вітчизняної педіатрії та акушерства, автор праці «Лікарська речовина, або опис цілющих рослин».

Мартин Тереховський

Мікробіолог, одним з перших у світі довів, що мікроорганізми не самозароджуються в організмі, а заносяться ззовні, що пізніше підтвердив Луї Пастер.

Данило Самойлович

Перший український епідеміолог, військовий лікар, запропонував нові методи запобігання епідемії чуми.

Фаустин Гродзіцький

Завідувач кафедри математики у Львівському університеті, автор підручника з математики та архітектури. Відкрив астрономічну обсерваторію.

Григорій Сковорода

Філософ, який прагнув пізнати сутність людського буття та щастя через самопізнання та «сродну» людині працю. Автор збірок творів «Сад божественних пісней» та «Басні Харьковскіе».

ДОСЛІДІТЬ

1. Праці Григорія Сковороди не видавалися друком за його життя, але були популярними й поширювалися рукописно. Сенс його життя, прагнення свободи сформульовано в епітафії, яку Сковорода заповів викарбувати на власній могильній плиті: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Які особливості тогочасного життя Г. Сковорода відобразив у вірші «Всякому місту — звичай і права»? Яка основна ідея вірша?

Всякому місту — звичай і права,

Всяка тримає свій ум голова:

Всякому серцю — любов і тепло,

Всякеє горло свій смак віднайшло.

Я ж у полоні нав’язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум...

Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.

[...]

Ладить юриста на смак свій права,

З диспутів учню тріщить голова.

Тих непокоїть Венерин амур,

Всякому голову крутить свій дур.

В мене ж турботи тільки одні,

Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

[...]

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь...

2. Спираючись на текст та ілюстрації, розкажіть, які галузі науки розвивали у XVIII ст.

1 — сторінка рукопису курсу математики Феофана Прокоповича;

2 — рукописний план міста Харкова, 1787 р.;

3 — сторінки підручника І. Фальковського «Короткий виклад змішаної математики»;

4 — зображення М. Тереховського у Страсбурзькому університеті під час підготовки до захисту докторської дисертації;

5 — сторінки популярного твору з медицини, перекладеного Н. Амбодиком-Максимовичем;

6 — фото парку «Софіївка» в Умані (Черкаська область)

4. ЯКІ СТИЛІ ПАНУВАЛИ В УКРАЇНСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ

ПОМІРКУЙТЕ

Які видатні пам’ятки архітектури було створені в ці часи? Які особливості розвитку архітектури цього періоду?

В архітектурі 20-90-х рр. XVIII ст. продовжував панувати стиль бароко, характерними рисами якого були парадність, складні форми споруд, поєднання архітектури, скульптури й живопису, використання арок, куполів та колон.

У вітчизняній архітектурі у стилі бароко за західними взірцями будувалися храми, як уніатські, так і православні, та громадські споруди. Пам’яткою такої архітектури є собор Святого Юра у Львові, закладений 1744 р. У стилі бароко споруджено дзвіницю Києво-Печерської лаври, надбудову дзвіниці в Софійському соборі, митрополичий будинок, Маріїнський палац та Андріївську церкву в Києві.

ДОСЛІДІТЬ

Назвіть зображені пам’ятки та архітекторів, які над ними працювали. Визначте та перелічіть притаманні архітектурі бароко риси, що простежуються в усіх пам’ятках. Із чим була пов’язана мода запрошувати іноземців-архітекторів для спорудження будівель в Україні?

1 — собор Св. Юра уЛьвові, за проектом львівського будівничого — підприємця німецького походження Бернарда Меретина, 1744-1762 рр.;

2 — Йоганн Пінзель. Скульптурна група Юрія-змієборця на фасаді собору Св. Юра;

3 — ратуша в Бучачі (Тернопільська обл.), зведена близько 1750 р. Бернардом Меретином, скульптор Йоганн Пінзель;

4 — Успенський собор у Почаєві, збудовано за проектом німецького архітектора Готфріда Гофмана в 1771-1780 рр.;

5 — велика дзвіниця Києво-Печерської лаври, споруджена в 1731-1744 рр. за проєктом Йоганна-Готфріда Шеделя;

6 — триярусна дзвіниця Софії, сучасний вигляд. Перебудована в 1744-1748 рр. за проектом Йоганна-Готфріда Шеделя (у 50-х рр. XIX ст. надбудовано четвертий ярус);

7 — Андріївська церква в м. Київ, збудована за проектом Франческо Бартоломео Растреллі, 1747-1762 рр.;

8 — Маріїнський палац у Києві, зведений у 1750-1755 рр. за зразком палацу, спроектованого Бартоломео Растреллі для Олексія Розумовського

Серед українських архітекторів у стилі пізнього бароко будували Іван Григорович-Барський і Степан Ковнір. Іван Григорович-Барський був вихованцем Києво-Могилянської академії, співпрацював із Йоганном Шеделем. Він спроектував перший київський водогін, павільйон-фонтан «Самсон» у Києві на Подолі, старий гостинний двір, а також цілу низку будівель у різних містах України.

Визначним українським архітектором був Степан Ковнір. За його участю зведено так званий Ковнірівський корпус та дзвіниці на Ближніх і Дальніх печерах у Лаврі, Кловський палац тощо.

Ознаки барокової архітектури набули в Україні надзвичайного поширення — навіть у дерев’яних спорудах народних майстрів. Прикладом є найвизначніша пам’ятка дерев’яної церковної козацької архітектури XVIII ст. — Троїцький собор, зведений у колишньому запорозькому місті Самар (нині неподалік від м. Новомосковська). Цей храм народний майстер Яким Погребняк звів із дерева без жодного цвяха. Троїцький собор належить до ста найкращих дерев’яних споруд світу.

ДОСЛІДІТЬ

Визначте й перелічіть особливості, притаманні будівлям Івана Григоровича- Барського. Що поєднує його будівлі з періодом українського бароко початку XVIII ст.? Які нові риси архітектури ви бачите у спорудах Степана Ковніра?

1 — павільйон-фонтан «Самсон» у Києві;

2 — церква Миколи Набережного поблизу Дніпра в Києві;

3 — Покровська церква на Подолі в Києві;

4 — Собор Різдва Богородиці в Козельці;

5 — Ковнірівський корпус Києво-Печерської лаври;

6 — Кловський палац у Києві

ПОМІРКУЙТЕ

У чому особливість архітектури Троїцького собору?

Троїцький собор у м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

Згодом в архітектурі відбувся перехід до класицизму, елементи якого почали з’являтися в Україні ще із середини XVIII ст. Для класицизму були характерними чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, світлі кольори (стіни переважно жовті, а колони — білі).

ДОСЛІДІТЬ

Визначте й перелічіть ознаки архітектурного класицизму в наведених пам’ятках.

1 — палац Петра Румянцева-Задунайського в с. Качанівка;

2 — палац Кирила Розумовського в Батурині

5. ЯКІ ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА СТВОРЕНО У XVIII СТ.

ДОСЛІДІТЬ

Які стилі та особливості притаманні образотворчому мистецтву тих часів?

В українському живописі XVIII ст. також відбувалася зміна стилів — від бароко до класицизму.

На той час поширювався особливий портретний жанр. Портрети військової верхівки, ктиторів⁴², опікунів, меценатів, церковних старост зображувалися у фрагментах церковного розпису або на пишних іконостасах. Показовою тут є ікона Покрови з портретом переяславського полковника Семена Сулими та його родини (с. Сулимівка Київської області).

1 — ікона Покрови з портретом Семена Сулими та його родини (перша пол. XVIII ст.);

2 — ікона Покрови із зображенням чернігівського полковника Павла Полуботка (перша пол. XVIII ст.);

3 — ікона із церкви Святого Миколая Набережного в Києві

⁴² Ктитор (від грец. будівничий, засновник) — особа, на кошти якої збудовано або убрано іконами або фресками православний храм чи монастир.

ПОМІРКУЙТЕ

Які ознаки живопису українського бароко відобразилися на пам’ятках, зображених на с. 266?

Найвидатнішими тогочасними майстрами світського портрета були Дмитро Левицький, Антон Лосенко, Володимир Боровиковський. Ці митці, як і багато інших, залишаючись українцями по крові та культурі, навчалися за кордоном у майстернях видатних художників, а потім змушені були працювати в Петербурзі, примножуючи славу Російської імперії.

ДОСЛІДІТЬ

1. Як українські митці перетворювалися на російських художників? У чому особливість манери живопису В. Боровиковського?

Іван Крип’якевич про Володимира Боровиковського

На тлі тогочасного мистецтва і життя московської Півночі відбиває постать українського релігійного маляра й портретиста Володимира Боровиковського (1757-1825 рр.). Він походив із Миргорода на Полтавщині, зі старої козачої родини, у якій малярство було родовим. Малярем-іконописцем був його батько Лука Боровик, малярами були його дядько... і всі три брати — Василь, Петро та Іван. Молодий Володимир навчився малярства в родинній хаті й уже як відомий маляр виїхав до Петербурга... «Портрети, — пише Гнедич, — виходили в Боровиковського задивляючі. Він добре володів гамою фарб, умів надати їм чарівної гармонії... коли зі звичайних орденів виходив барвовий акорд...»

2. Які нові ознаки портретного живопису порівняно з портретами XVII — початку XVIII ст. можна побачити на цих полотнах?

1 — Д. Левицький. Портрет Дені Дідро;

2 — А. Лосенко. Портрет актора Федора Волкова;

3 — В. Боровиковський. Портрет Софії Раєвської

У творчості народних художників поширеними образами стали повстанці, гайдамаки, ватажки Коліївщини. Найулюбленішим з-поміж інших був образ козака Мамая. Сюжет картин про нього (відомо понад 100 варіантів) завжди один і той самий: підібравши під себе ноги, сидить на землі молодий козак. Народну картину із цим зображенням можна було побачити майже в кожній хаті.

ДОСЛІДІТЬ

Які ознаки народного живопису відображено на картинах? Чим, на вашу думку, можна пояснити таку популярність картин із цим сюжетом?

Невідомі художники XVIII ст. різних регіонів України. Козак Мамай

6. ЯК РОЗВИВАЛОСЯ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

ДОСЛІДІТЬ

Які жанри музичного мистецтва розвивались у ці часи?

У XVIII ст. в Україні розпочала розвиватися професійна музика. У 1729 р. у Глухові було відкрито перший спеціалізований заклад музичного профілю — школу для підготовки придворних хористів, у якій викладали вокальний спів, гру на скрипці, флейті та басах. За 50 років її діяльності тут навчалося понад 300 хористів. За гетьманування Кирила Розумовського Глухів став музичною столицею України, де існували професійний оркестр та оперний театр, виконувалися найкращі зразки західноєвропейської музики.

Видатними українськими композиторами XVIII ст. були Максим Березовський і Дмитро Бортнянський. Обидва — вихованці Глухівської музичної школи, які після перебування в Петербурзі продовжили освіту в Італії. Навчання Максима Березовського було особливо тріумфальним. Він учився в Болонській музичній академії одночасно з Моцартом. З оперою «Демофонт» Березовський переміг у конкурсі на розміщення імені кращого учня на «золотій дошці» академії, випередивши в цьому змаганні Моцарта. Після повернення в Петербург він створив духовні композиції «Вірую», концерт «Не отвержи мене» та ін.

Дмитро Бортнянський навчався у Венеції. Після повернення з Італії написав понад сотню творів хорової духовної музики, а також чимало світських творів різних жанрів. Бортнянський зробив успішну кар’єру при імператорському дворі в Петербурзі. У творчій спадщині композитора кілька опер, які вирізняються помітним впливом української народної пісенної творчості.

Свій слід в українській музичній культурі залишив і композитор Артемій Ведель. Він відмовився виїздити з України, а коли його силоміць привезли до Москви, то при першій же нагоді втік до рідного краю, за що потрапив до категорії неблагонадійних. Ведель ігнорував італійську моду й зосереджувався на опрацюванні українських музичних традицій. Він писав переважно духовні музичні твори, створив хорову капелу, керував хорами в Києві і Харкові.

Водночас із професійним музичним мистецтвом існувала й побутова музична культура. На Запорозькій Січі музиканти грали під час походів і святкування перемог, скликали на козацькі ради. Урочистості й народні гуляння на площах Києва супроводжувалися переважно хоровим співом та музикою студентів. На сільських весіллях і ярмарках часто грали мандрівні музиканти — лірники, бандуристи, цимбалісти.

ДОСЛІДІТЬ

Яку роль відігравала музична народна творчість у житті населення?

1 — Невідомий художник XVIII ст. Цимбаліст;

2 — колісна ліра XVIII ст.;

3 — кобза ладкова XVIII ст.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які заклади освіти існували в українських землях?

2. Якими були досягнення тодішніх природничих наук?

3. Схарактеризуй розвиток архітектури в українських землях.

4. Які шедеври живопису було створено в другій половині XVIII ст.?

5. Які зміни відбулися в цей час у розвитку української музики?

6. У чому полягала суперечливість розвитку освіти в 20-90-х рр. XVIII ст.?

7. Що, на твою думку, хотів сказати Сковорода своїм висловом «Світ ловив мене, та не спіймав»?

8. Які пам’ятки архітектури тобі сподобалися найбільше? Які з них ти хотів би/хотіла б побачити?

9. У чому полягали особливості розвитку живопису у 20-90 рр. XVIII ст.?

10. Який зі стилів живопису XVIII ст. тобі найбільше сподобався? Які його особливості?

11. Чому народні картини вважають своєрідним відображенням тогочасного українського життя?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Створи колаж, який презентуватиме українську культурну спадщину другої половини XVIII ст.

2. Визнач основні досягнення і проблеми розвитку освіти в Україні в другій половині XVIII ст. Відповідь оформ у таблиці.

3. Підготуй розповідь про видатного митця XVIII ст.

Виконай завдання 32-33.1, 32-33.2, 32-33.3, 32-33.4 в е-додатку.