§ 6-7. Царства та імперії Стародавнього сходу

Пригадайте. Що таке «влада»? Що означає поняття «суспільна ієрархія»? Що таке «держава»? Як ці поняття співвідносяться одне з одним?

1. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВ

Збільшення кількості населення, перехід до землеробства та осілого способу життя призвели до скупчення людей у місцях, найбільш придатних для ведення господарства. Протягом V—IV тис. до н. е. в регіоні «Родючого Півмісяця» виникли міста з десятками тисяч мешканців. Життя в них потребувало більш досконалих форм керування суспільством та дотримання загальних обов’язкових норм поведінки.

Поміркуймо!

Пригадайте, за яких умов виникали перші міста. Чому з появою міст з’являється необхідність удосконалення системи управління суспільством?

До того ж майнова і соціальна нерівність утворила певну соціальну ієрархію. Норми поведінки (звичаї і традиції, а пізніше — закони) мали її підтримувати, щоб запобігати внутрішнім конфліктам, інакше вони б зруйнували спільноту. Для цього потрібно було узгодити інтереси різних соціальних груп. Забезпечити таке завдання могла тільки нова форма організації влади — держава.

Ознаками держави є наявність управлінського апарату, постійного війська, законів та системи податків. Необхідною умовою для виникнення держави був спільний світогляд її населення — міфи та вірування, які об’єднували людей навколо влади. Тож управління суспільством, його військовий захист, організація релігійного та господарського життя стали окремою сферою діяльності. Племінні вожді перетворилися на монархів, спочатку — виборних, а згодом — спадкових.

Перші держави виникли у Стародавньому Сході. Цим терміном історики позначають Північну Африку та Азію. Найраніше це сталося у регіоні «Родючого Півмісяця» — перехід до цивілізації тут відбувся на початку ІІІ тис. до н. е. Посушливий клімат змусив землеробів скупчитися у долинах великих річок — Тигру, Євфрату та Нілу. Тому ці цивілізації називають «річковими».

Робота з картою

Розгляньте карту. На яких територіях виникають перші держави? Пригадайте, які природно-кліматичні особливості мав регіон «Родючого Півмісяця».

2. СТАРОДАВНІЙ ШУМЕР

Перші відомості про цивілізацію шумерів сягають ІІІ тис. до н. е. Можливо, вона виникла і раніше. Походження цього народу не відоме, але у зазначений час він уже створив міста у міжріччі річок Тигр та Євфрат. Цей регіон мав назву Міжріччя, або Месопотамія. Кожне місто було окремою державою. Влада в містах шумерів концентрувалася в руках вождя, який з часом перетворився на монарха. Шумери називали його лугаль (велика людина).

Монарх вважався земним представником бога — покровителя міста. В уявленнях шумерів кожне місто належало одному з богів, який і був справжнім його володарем. Завданням монарха було правильно зрозуміти волю богів та дбати про підданих. Для цього зводилися храми, будувались канали та греблі, розвивалося господарство. Найбільшими містами шумерів були Ур, Лагаш, Кіш, кожне з них мало свою владу.

Шумери не були войовничими, але траплялися і конфлікти. Внутрішні — виникали між монархами та жерцями — енсі, які періодично претендували на більший вплив. Були і зовнішні конфлікти між окремими містами.

Близько 2350 р. до н. е. очільник міста Умма Лугальзагесі захопив низку міст Месопотамії і зробив своїм центром місто Урук. Цей монарх першим в історії висунув претензії на весь тогочасний світ — від Перської затоки до Середземного моря. Так зародилася ідея «всесвітньої монархії». Наступники Лугальзагесі — царі Ура навіть приняли титул «володар чотирьох сторін світу». За царя Ур-Намму було створено перший з відомих історикам кодекс писаних законів. Наприкінці III тис. до н. е. Ур був центром блискучої цивілізації. Але вторгнення з Аравійської пустелі поклало край містам-державам шумерів.

3. СТАРОДАВНІ ВАВИЛОН ТА АССИРІЯ

Більшість стародавнього населення Західної Азії складали племена семітів. Вважають, що вони були скотарями-кочовиками. Посушливий клімат пустелі змушував їх шукати нових, більш сприятливих для виживання земель. Рухаючись, вони змішувалися з сусідніми народами, утворюючи нові спільноти. Так сталося і з шумерами.

Близько 2250 р. до н. е. правитель Аккада у північній Месопотамії Саргон (пізніше його назвуть Давній) підкорює все Міжріччя та землі на північ від нього. Аккадська держава стала першою в історії імперією — спробою втілення ідеї «всесвітнього царства».

Варто запам’ятати!

Імперія — велика монархічна держава з багатонаціональним складом населення та значними територіями, здобутими переважно силою; специфічний тип політичної системи, що характеризується пануванням центру над окраїнами, прагненням до розширення світового впливу.

Ключовими ознаками імперії є, по-перше, проживання під владою центру значної кількості різних народів, їх мовне і культурне розмаїття, а по-друге, постійне прагнення до розширення (експансії) та зміни кордонів. На 2,5 тис. років імперія стане найпоширенішою формою держави у світі.

В імперії бачення ролі монарха є іншим — Саргона в Аккадській державі вважали не виконавцем волі богів, а майже рівним до них. Ні про яке суперництво з жерцями та знаттю уже не йдеться. Династія, заснована Саргоном, правила близько 200 років.

Так звана «Маска Саргона» (бл. 2300 р. до н. е.). Знайдена в Ніневії при розкопках храма Іштар. (Національний музей Ірака, Багдад)

Поміркуймо!

Подумайте, чому саме імперія стала найпоширенішою формою держави у стародавньому світі. Чому в імперії змінюється роль монарха?

На зміну Аккадській імперії близько 2000 р. до н. е. прийшли нові завойовники — семітські племена аморитів. Одна з утворених ними держав поступово виходить у лідери і знову об’єднує всю Месопотамію. Так утворилося Вавилонське царство, розквіт могутності якого припав на XVI ст. до н. е. За правління царя Хаммурапі, Вавилон став найбільшим містом світу, а його імперія мала понад мільйон підданих. Найбільш відомий цей монарх кодексом законів. Це була збірка законів і судових рішень, що мала представити Хаммурапі як взірця справедливого правителя та показати, як має правити добрий монарх.

Робота з джерелом

§ 1. Якщо людина почне, клянучись, звинувачувати іншу людину у вбивстві, а цього не доведе, то її треба вбити.

§ 2. Якщо людина звинуватить іншу людину в чаклунстві, але не доведе цього, то звинувачений має піти до Річки і кинутись у воду. Якщо Річка поглине його, то звинувачувач може забрати його дім; коли ж Річка цю людину очистить і вона залишиться неушкодженою, то того, хто звинувачував її у чаклунстві, треба вбити; той, хто скакав у Річку, одержує дім того, хто його звинувачував.

§ 3. Якщо людина виступить у судовій справі свідком звинувачення, але не доведе його, і якщо ця судова справа стосувалася життя, то цю людину треба вбити.

§ 4. Якщо ж вона виступила свідком у судовій справі стосовно хліба або срібла, то вона повинна зазнати кари, що застосовується у такій судовій справі...

Стела з законами Хаммурапі

Фрагмент тексту законів (клинопис)

• Прочитайте уривки із законів Хаммурапі. Які правові норми вони регулюють? Чи справедливою, на ваш погляд, є система покарань?

Кодекс говорить про те, що устрій Вавилонської імперії постає з вічних принципів справедливості, встановленої богами. І найважливішим із них є принцип ієрархи. Люди поділяються на нерівні за статусом групи. Життя представників кожної групи мало різну цінність.

3D-сцена від платформи Mozaik «Закони Хаммурапі»

qr.orioncentr.com.ua/c5gqI

Династія, заснована Хаммурапі, припинила своє існування близько 1530 р. до н. е., після чого Вавилон занепав. Першість у Месопотамії перейшла до північного сусіда — Ассирії. Близько 1100 р. до н. е. Тиглатпаласар І захопив Малу Азію і дійшов до Чорного моря, на заході він досяг Середземного моря.

Ассирійська імперія швидко зростала. У VIII ст. до н. е. вона завдала поразки державі Урарту на Південному Кавказі. Тиглатпаласар III проголосив себе одночасно царем Вавилону. Це було демонстрацією могутності — ассирійці, очевидно, відчували культурну вищість Вавилону, тому намагалися вдати із себе не завойовників, а визволителів, навіть визнавши вавилонських богів.

Ассирійські монархи вперше в історії вдалися до масових переселень завойованих народів (у сучасному світі ми це називаємо депортаціями населення). Зокрема, так були переселені стародавні євреї. Експансія досягла піку у VII ст. до н. е., коли військо царя Ассаргадона завоювало Єгипет. Вперше весь Стародавній Схід був об’єднаний в одній імперії — титулування «володар світу» з претензії стало реальністю.

Поневолення Єгипту тривало майже 20 років, а після цього сталася катастрофа. На імперію напали перські племена у союзі з Вавилоном. У 612 р. до н. е. столиця Ассирії Ниневія була зруйнована, імперія впала.

Після цього настав нетривалий період піднесення Нововавилонського царства під владою халдейської династії. На початку VI ст. до н. е. цар Навуходоносор знову рушив на захід, захопив Палестину та досяг єгипетських кордонів. Але у 538 р. до н. е. у Месопотамію прийшли нові завойовники — перси. Історія давніх месопотамських імперій добігла свого кінця.

4. СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Єгипет називали «дарунком Нілу». Ніл — це річка, яка тече з гір Ефіопії через сотні кілометрів пустелі до Середземного моря. Щорічні розливи Нілу робили землі в його долині надзвичайно родючими. Це були вузькі смужки по обох берегах Нілу — єгиптяни називали цю територію «Чорна земля» (Та-Кемет). За її межами лежала «Червона земля» — безводна пустеля. Тож країну об’єднувала річка Ніл.

Здавна регіон був поділений між громадами на окремі райони — номи. Поступово номи об’єднувалися: близько 3000 р. до н. е. вже існують два царства, що змагаються між собою. Нижній Єгипет розташований на півночі, у дельті Нілу, яка ділить його на численні рукави перед впадінням у море. Верхній Єгипет — на півдні, на вузькій смужці землі вздовж річки. Близько 2850 р. до н. е. два царства об’єднав напівлегендарний правитель міста Мемфіс Менес, який прийняв титул «володар Верхнього та Нижнього Єгипту». Сам титул свідчить про відмінність від месопотамських амбіцій «володарів світу». Єгипетська монархія дбала насамперед про безпеку власних кордонів, а не про завоювання сусідів.

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-коду або покликання перейдіть на платформу Mozaik 3D та перегляньте 3D-сцену «Землеробство в долині Стародавнього Нілу». Чому Єгипет називали «дарунком Нілу»? Що таке іригаційне землеробство?

qr.orioncentr.com.ua/P9zJa

Зважування та облік врожаю, зображені на настінному розписі в гробниці Менни у Фівах

Перший період історії єгипетської держави історики називають Давнє Царство (2850-2320 рр. до н. е.). Монарх Єгипту згодом отримав титул фараон (від «nраа» — великий будинок). Якщо в Месопотамії володар вважався представником бога на Землі, то фараона єгиптяни уявляли самим богом, який втілився у людське тіло. На думку єгиптян, волю бога тепер не треба було дізнаватися, її прямо вимовляли уста фараона. Природно, що таке правління було одноосібним та централізованим. Владу фараона, крім традиційних храмів, символізували піраміди — гробниці фараонів, у яких вони мали продовжувати своє вічне життя після смерті. Значну роль у державі відігравали жерці та правителі районів — номархи. У XXII ст. до н. е. їхнє свавілля призводить до розпаду держави.

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-коду або покликання перейдіть на платформу Mozaik 3D та перегляньте 3D-реконструкцію гробниці фараона Тутанхамона. Зробіть висновки про поховальні обряди стародавніх єгиптян.

qr.orioncentr.com.ua/wont9

Фараони відновили єдність Єгипту близько 2000 р. до н. е. Розпочався період Середнього Царства. У цей період Єгипет вів більш активну зовнішню політику, беручи під контроль низку земель у Західній Азії — Палестину та Сирію. Але близько 1700 р. до н. е. землі Єгипту захопили гіксоси — кочові племена з Малої Азії. Це було величезне приниження Єгипту. Центром спротиву стало місто Фіви, звідки походила нова династія фараонів.

З 1600 по 1100 р. до н. е. період існування Нового Царства. Попередній досвід змушує єгиптян перейти до активних завоювань — на півдні, в Нубії, та на півночі, у Сирії. За правління фараона Тутмоса III єгипетське військо підкорило Західну Азію та дійшло до Євфрату. Єгипет став величезною імперією. Правили нею фараони за допомогою розгалуженого чиновницького апарату. Але Єгипет намагався правити гнучко — підкорені династії не знищувалися, місцеві закони залишалися чинними, депортації населення не відбувалися. Розквіт могутності Єгипту припав на період правління фараона Рамзеса II, який розширив імперію аж до Малої Азії.

Статуя Тутмоса III в Луксорському музеї

Близько 1200 р. до н.е. у Західну Азію вторглися нові прибульці — «народи моря». Це були племена невідомого історикам походження, багато хто вважає, що вони припливли з Південної Європи. Величезними зусиллями фараони відбили атаку, але з могутністю Єгипту було покінчено назавжди. Він втратив завойовані землі та зазнав кризи. У VII cm. до н. е. Єгипет потрапив під владу Ассирії, а у 525 р. до н. е. — під владу Персидської імперії.

5. СТАРОДАВНІ ХЕТСЬКА ТА ІЗРАЇЛЬСЬКА ДЕРЖАВИ

Близько 1500 р. до н. е. в історії Стародавнього Сходу відбулися важливі зміни. Великі «річкові цивілізації» почали відчувати тиск з боку кочовиків — гірських племен Північного Сходу Азії та мешканців південної Аравійської пустелі. Ці племена формують свої держави, здатні конкурувати з державами річкових долин.

Провідну верству суспільства становила військова родова знать. Монарх виступав фактично військовим вождем, «першим серед рівних» у середовищі знаті. Знать, яка доручила владу монарху, могла й позбавити його цієї влади.

Найбільш яскравим прикладом держав осілих кочовиків стала Хетська держава. Важко сказати, як і коли виник народ хети, але близько 1800 р. до н. е. їх держава вже існувала у Малій Азії. Військовий наступ хетів на держави Сходу розпочався при правлінні Хаттусілі І. Саме він заклав практику міжнародних договорів — своєрідний зародок міжнародного права. Монарх у хетів не вважався богом, отримував владу від народу та більше походив на племінного вождя.

Близько 1530 р. до н. е. хети здійснили похід на Вавилон. Але успіх закріпити не вдалося — спалахнув конфлікт між монархом і знаттю. Перемогли у цьому протистоянні монархи — з XV ст. до н. е. вони почали передавати свій титул у спадок нащадкам. Найвище піднесення Хетської держави припало на період правління Суппілуліуми І. Правителя почали називати «моє Сонце», що свідчило про зміну його статусу.

Хетська імперія загинула не внаслідок тривалої кризи, а майже миттєво — близько 1200 р. до н. е. Її знищили «народи моря».

Хетський цар з колісничим (ліворуч) та охоронцем (праворуч) (сучасна історична реконструкція)

Головні прагнення вихідців з пустелі були пов’язані з Палестиною — землями між Єгиптом і Месопотамією. Таку назву пов’язують з філістимлянами — одним із племен «народів моря». Цей регіон був перехрестям шляхів сполучення між великими державами, місцем їх зустрічі та зіткнення. Це зумовлювало хитке становище державних утворень у Палестині, їх вразливість та постійні загрози з боку могутніх сусідів.

Яскравим прикладом такої держави було Давньоізраїльське царство. Його утворили скотарські кочові племена семітів — євреїв. Важливо, що у євреїв виникло уявлення про єдиного всесвітнього Бога, з яким вони уклали договір — Заповіт. За легендою, це сталося за часів патріарха Авраама, який привів євреїв до Палестини. Інша легенда розповідає про «полон» євреїв у Єгипті, їх страждання під владою фараона та звільнення народу великим вождем пророком Мойсеем. Після цього начебто євреї повертаються у Палестину. Під час тривалої мандрівки пустелею Бог являється Мойсею й дає йому закони для управління народом. Після повернення євреї відвоювали Палестину, розподілили її між 12 єврейськими племенами. Їхня єдність трималася на спільній релігії та святинях. Племена зберігали самостійність і взаємодіяли лише за потреби під проводом спільних вождів — суддів. Але необхідність захисту від зовнішніх загроз все ж змусила євреїв утворити монархію. При цьому влада царів була обмеженою, справжніми провідниками спільноти були релігійні лідери — священники і пророки.

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-коду або покликання прослухайте аудіоуривок з Біблії (Буття. Розділ 22). Яка притча розповідається нам у священній книзі? Про які якості Авраама можна зробити висновки? Чи можна вважати Біблію історичним джерелом?

qr.orioncentr.com.ua/esawF

Першим царем Давньоізраїльського царства став Саул. Він продовжив завоювання та об’єднав країну. Після його смерті завершив цю справу цар Давид близько 1000 р. до н. е. Столицею єдиної держави стало місто Єрусалим. Розквіт царства припав на час правління сина Давида — царя Соломона. Але після його смерті поновилося давнє племінне суперництво, і держава розпалася: на Півночі утворюється царство Ізраїль, на Півдні — Юдея. Ці утворення були безпорадними перед сусідніми імперіями. У 722 р. до н. е. Ізраїльське царство підкорила Ассирія. Юдея протрималася ще півтора століття, але в 586 р. до н. е. нововавилонський цар захопив Єрусалим і депортував значну кількість населення. Після підкорення Вавилону персами євреям дозволять повернутись на Батьківщину, але держава вже не відновиться. Однак виникла унікальна ситуація: оскільки в уявленні євреїв Бог укладав Заповіт з народом, а не з державою, то і народ не зникає з падінням держави, громада продовжує існувати.

Поміркуймо!

Подумайте, наскільки важливою стала для євреїв їхня релігія. Як, на вашу думку, народ може зберегти свою самобутність, в умовах відсутності національної держави?

6. ПЕРСЬКА ІМПЕРІЯ

Період розквіту в історії держав Стародавнього Сходу добігав кінця. І саме в цей час була утворена найвеличніша імперія, до складу якої увійшли землі від Індії до Лівії у Північній Африці. Утворилася дійсно всесвітня монархія. Її творцями стали племена індоєвропейців — аріїв, походження яких у науці досі залишається дискусійним. Спочатку вони у VII ст. до н. е. утворили Мідійську імперію, здолали Ассирію та досягли Кавказу. У середині наступного століття мідійців здолали перси під проводом царя Кіра — засновника династії Ахеменідів. За 11 років він підкорив території від Індії до Середземного моря та кордонів Єгипту. Перська імперія заклала нову політичну традицію — поєднання імперських інтересів з повагою до місцевих традицій. Син Кіра Камбіз розширив імперію на Захід — він підкорив Єгипет та інші землі в Африці. Уперше весь регіон «Родючого Півмісяця» перебував під владою однієї держави. Династію продовжив цар Дарій. Він запровадив в імперії єдину релігію — зороастризм.

Величезна імперія була поділена на провінції, владу в яких здійснювали губернатори — сатрапи. Вони призначалися монархом і були йому підконтрольні. Кожна провінція зберігала свої особливості і традиції.

Основою добробуту імперії була чудово організована система збору податків. З підкореної малоазійської держави Лідії Дарій запозичив грошову систему з використанням монет. Були створені мережа транспортних шляхів та поштова служба.

Поміркуймо!

Подумайте, чому іноді Персидську імперію називають «державою держав», а Дарія І — «царем усіх царів»?

Дарія змінив цар Ксеркс. За його правління Персія зазнала військової поразки від греків і була вимушена зупинити експансію. Ослаблена імперія стала легкою здобиччю для війська Александра Македонського, який знищив її у 330 р. до н. е. Ідея «вселенської монархії» перемістилася зі Сходу на Захід.

7. СТАРОДАВНІ КИТАЙ ТА ІНДІЯ

«Річкові цивілізації» та імперії виникали і за межами «Родючого Півмісяця». Найпомітніший слід вони залишили в долинах великих річок Далекого Сходу — Хуанхе і Янцзи. У XVIII ст. до н. е. тут утворилася держава Шан. Вона стала зародком держави, яку ми сьогодні називаємо Китай. Для стародавніх китайців божеством було небо (тянь). Саме небо обирає гідну людину, або родину для правління «усім, що є під небом». Тому свою державу давні китайці називали «Піднебесною» і вважали, що її правитель має нести справедливість та порядок по всьому світу. У цьому ми вбачаємо ідею «всесвітньої імперії».

Близько 221 р. до н. е. володар однієї з китайських держав — держави Цінь переміг суперників і проголосив Імперію Цінь, прийнявши титул Цінь Шіхуанді. Він створив централізовану деспотичну державу, розвинений чиновницький апарат, військо та систему оборонних споруд для захисту від кочовиків. Попри жорстокість і насильство імператорської влади, її сприймали як необхідну умову порядку та справедливості.

Протягом двох тисяч років велике розмаїття етнічних, культурних, мовних спільнот Китаю інтегрувалося в імперську китайську культуру. Культура отримала назву хань за назвою Імперії Хань, яка існувала у III ст. до н. е. Китайська держава не зазнає суттєвих змін аж до XX століття.

Ще одна «річкова цивілізація» виникла у долинах річок Інд і Ганг на території сучасної Індії. Археологи знайшли в долині Інду більше 500 поселень III тис. до н. е. Найбільшими з них були міста Мохенджо-Даро і Хараппа. Вважають, що вони належали племенам дравідів, які створили розвинуте господарство і мали свою писемність. Їхню цивілізацію назвали хараппською, але відомо про неї небагато — вона зникла близько XVIII ст. до н. е. з невідомих причин, а її писемність досі залишається нерозшифрованою.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте зображення і за допомогою QR-коду або покликання перегляньте відео. Напишіть історичний есей на тему: «Загадкове місто Мохеджо-Даро».

qr.orioncentr.com.ua/M8Wq2

Великий будинок у Мохенджо-Даро (сучасна реконструкція)

Робота з картою

Розгляньте карту, подану в електронному додатку. «Прочитайте» легенду карти та визначте, як змінювалися кордони і території Китаю протягом історії. Висловіть припущення, як природні умови Китаю могли вплинути на подальший розвиток та особливості формування держави.

У І тис. до н. е. в долину Гангу прийшли з півночі вже відомі нам кочові племена аріїв. Вони витіснили дравідів далі на південь Індії та осіли на їхніх землях. Арії жили племінними союзами на чолі з вождями — раджами. Поступово вони перетворилися на монархів півтора десятка невеликих держав. Наприкінці IV ст. до н. е. один із раджів — Чандрагупта з роду Маур’їв — об’єднав аріїв під своєю владою. Нетривале піднесення держави Маур’їв припадає на правління його сина — царя Ашоки. Він створив систему централізованого управління, особисто призначав державних чиновників, контролював збір податків, був верховним суддею. Ашока спробував запровадити в державі нову єдину релігію — буддизм, але наразився на спротив жерців і великого успіху не досяг. Після смерті Ашоки, держава почала розпадатися на низку невеликих державних утворень, частина її потрапила під владу персів. На початку II тис. до н. е. єдиної держави в Індії вже не існувало.

Історичні подробиці

Левова капітель Ашоки — скульптура із чотирма азійськими левами, які стоять спина в спину на основі, що містить також зображення інших тварин. Спочатку була встановлена зверху Колони Ашоки у Сарнатху, важливому релігійному центрі буддистів, імператором Ашокою приблизно у 250 р. до н. е.

За винятком лотоса у формі дзвона, зображення капітелі (її графічна версія) було адаптоване як Національна емблема Індії. Колесо «Чакра Ашоки» з її основи розміщене у центрі Національного прапора Індії.

Варто запам’ятати!

Деспотія східна (азійська) (від грец. despoteia — необмежена влада) — особлива форма монархії, що склалася на Стародавньому Сході. Їй притаманні необмежена влада монарха, освячення її релігією, централізована система управління державою.

Таким чином, для країн Стародавнього Сходу характерний особливий, східний шлях розвитку держави. Його відмінність полягає в тому, що провідною для нього була саме управлінська функція держави та реалізація ідеї «всесвітньої імперії». Тому основу господарства становила державна форма власності, державна влада була монархічною, централізованою та одноосібною. У більшості країн вона тяжіла до деспотичного правління та застосування насильства. Монархи спиралися на родоплемінну знать, розгалужений чиновницький апарат, військо і жерців, налагоджену податкову систему та кодекси законів. Релігія у будь-якому традиційному суспільстві панувала у свідомості людей та виступала засобом їх об’єднання. Тому монархія базувалася на релігії, — монарх або вважався богом, або виконував функції посередника між богами і людьми.

Діємо: практичні завдання

За допомогою матеріалів параграфа, визначте основні ознаки розвитку східної деспотії. Визначте роль у такій державі: 1) монарха; 2) релігії; 3) знаті та чиновників; 4) законів; 5) війська.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Дайте визначення понять: «держава», «імперія», «східна деспотія».
• 2. Укажіть, де і коли виникли стародавні держави: Шумер, Вавилон, Ассирія, Єгипет, Хетська держава, Ізраїльська держава, Перська імперія, Китай, Індія.
• 3. За допомогою карти, поданої на сторінці 46, та матеріалів параграфа складіть коротку довідку про Давній Єгипет.

ІІ. Обговоріть у групі

Об’єднайтеся в групи. Опрацюйте матеріали параграфа (кожна група обирає одну зі стародавніх держав) та спільно заповніть порівняльну таблицю.

ІІІ. Мислю творчо

Зіграйте в історичне лото (див. електронний додаток). Поєднайте картки / зображення та назви стародавніх держав. За інформацією, що міститься в лото, складіть коротку довідку для української Вікіпедії на тему: «Особливості стародавніх держав Стародавнього Сходу».