§ 10. Держави Стародавнього Риму

Пригадайте. Які особливості мають форми державного правління: «республіка», «монархія» та «імперія»?

1. ЦАРСЬКИЙ РИМ

На захід від Балканського півострова, у Середземномор’ї, розкинувся ще один півострів — Аппенінський. Завдяки сприятливим природним умовам для тваринництва, греки здавна називали його Італія — «країна телят». Давнє населення Аппенін було строкатим. Найдавнішу його частину складали племена лігурійців. Пізніше з Балкан переселилися італіки та споріднені з ними латини. Приблизно в X ст. до н. е. на півночі Італії оселилися племена етрусків. Їхнє походження залишається предметом дискусій, вірогідно, вони були вихідцями з Малої Азії та носіями східного типу культури. Етруски заснували перше переддержавне утворення на італійських землях, що складалося з 12 самоврядних міст.

У VIII ст. до н. е. на південному кордоні етруського об’єднання, на пагорбах біля річки Тибр, утворилося місто Рим. Назву воно отримало від імені свого легендарного засновника — Ромула. Пізніше римські історики вигадають точну дату цієї події — 21 квітня 753 р. до н. е. і будуть вести від неї відлік календарного часу.

Варто запам’ятати!

Патриції — корінне населення Рима. Згодом слово змінить своє значення — ним стануть називати родову аристократію.

Плебеї — переселенське населення Рима. Пізніше — незнатне за походженням населення.

Зростання кількості населення Рима сприяло появі переселенців, які не входили до складу старих родів. Вони не мали права мати землю та займати громадські посади, а також вступати у шлюб з патриціями. Таке населення отримало назву плебеї.

Від заснування Рима містом правили царі, кожного з них обирали на посаду пожиттєво. Цар поєднував владу воєначальника, верховного жерця та вищого судді. За статусом він був більше схожий не на східного деспота, а на племінного вождя. Важливу роль також відігравала рада старійшин — сенат. Його обирали з патриціанських родів — по одному сенатору від кожного роду. Зберігалися і народні збори як зібрання представників від кожної курії.

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-кодів або покликань перейдіть на платформу Mozaik 3D та перегляньте 3D-сцени. Складіть коротку розповідь про особливості життя та побуту давніх римлян.

3D-сцена Одяг римлян

qr.orioncentr.com.ua/EZe3l

3D-сцена Римський будинок

qr.orioncentr.com.ua/KSmuk

Царський період в історії Рима тривав до 509 р. до н. е., майже 250 років. Перекази зберегли імена семи царів, першим з яких вважали легендарного Ромула. Царі запозичили в етрусків знаки влади: пурпурний одяг, корону, царський жезл-скіпетр. Реальна ж влада царів була досить обмежена. Коли останній цар — етруск Тарквіній Гордий став зловживати владою, патриції просто вигнали його з міста. Від цього моменту римляни ухвалили, що царі їм не потрібні, а державне управління є «res publika» — справа громади. Так Рим став республікою.

2. РЕСПУБЛІКАНСКИЙ РИМ

Вищим органом управління республікою вважалися народні збори — коміції, які приймали рішення щодо найважливіших справ держави: обрання вищих посадовців та ухвалення законів. Коміції, у свою чергу, обирали вищих державних урядовців — магістратів. Вищими магістратами були цензори, які проводили перепис громадян і стежили за їхньою поведінкою, та консули. Двох консулів обирали терміном на один рік. Вони керували військом та поточними урядовими справами. Одночасне правління двох консулів мало запобігти зловживанням владою.

Обиралися також нижчі магістрати — едили, які відповідали за порядок і благоустрій у місті Римі, квестори, які відали скарбницею, та трибуни, які контролювали діяльність усіх органів влади. Правом магістратів було видавати едикти (укази), вершити суд, накладати штрафи.

Важливу роль відігравав сенат — він затверджував рішення коміцій, перед ним звітували магістрати. Сенаторами та магістратами могли стати тільки патриції. Таке становище викликало невдоволення плебеїв, які становили більшість населення та дуже значну частину війська. Під їхнім тиском були запроваджені дві додаткові посади трибунів, що обиралися плебеями для захисту власних інтересів. Їх назвали «народні трибуни», вони мали право «вето» — заборони на запровадження закону чи розпорядження представників влади, а також особисту недоторканність.

Діємо: практичні завдання

За матеріалами параграфа доповніть інфографіку. Перенесіть результати роботи до зошита або нотатника.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій чи небезпеки для Риму, замість звичайних магістратів обирали диктатора — посадовця з надзвичайними повноваженнями та його помічника — «начальника кінноти». Посада диктатора запроваджувалась на термін від кількох годин до шести місяців. Це була не узурпація влади, а цілком законний механізм вирішення нагальних проблем.

У V ст. до н. е. були прийняті перші писані закони. Завдяки тому, що вони були записані на дванадцяти окремих дошках, їх назвали Закони XII таблиць. Римські закони стали обов’язковими для всіх римлян. Вони заклали основу римського права. Спочатку воно діяло тільки для громадян Рима і мало назву «цивільне право». Коміції видавали закони, сенат доповнював їх своїми постановами, магістрати видавали едикти щодо конкретних ситуацій. У Римі з’явилися правознавці, які давали відповідь на особливо складні питання у правових відносинах.

Важливим для Римської Республіки стало поступове зрівняння в юридичних правах плебеїв і патриціїв.

Народні ж збори все більше втрачали свій вплив. Римську державу можна вважати аристократичною або олігархічною республікою.

3. КРИЗА РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Із самого початку свого існування Рим вів численні війни. Завдяки війнам уже на початку III ст. до н. е. він став панувати на всьому Аппенінському півострові, підкоривши всі італійські племена та грецькі поліси. Римська Республіка стала дуже воєнізованою — був запроваджений загальний військовий обов’язок, військовий досвід став умовою зайняття будь-якої державної посади. Після Пунічних війн з північноафриканською державою, Карфаген Рим отримав острови Сардинію і Корсику, а пізніше — острів Сицилію, де були утворені перші римські провінції.

Варто запам’ятати!

Провінція — захоплена римлянами територія за межами Італії, якою керували намісники — проконсули або претори.

У II ст. до н. е. провінціями Риму стали Македонія, Греція, Пергамське царство та територія сучасної Іспанії. Вплив Риму поширився на північ — у Галлію та на Південь — у Північну Африку. Він став величезною державою, яка розкинулася на всіх берегах Середземного моря.

Але за устроєм Рим залишався звичайним полісом. Полісне управління було зручним для невеличкої території, мешканці якої добре знали один одного. Тепер дістатися кордонів держави можна було лише за місяці, контролювати стан справ у провінціях ставало все важче. Посадовцям, яких обирали на рік, керувати такою державою ставало неможливим. Політичний устрій поліса вже не підходив для урядування величезною державою.

Продовжувала зростати роль війська, особливо після того, як консул Гай Марій перетворив римську армію з ополчення у наймане військо. Тепер військові отримували платню, а після завершення служби — земельну ділянку. Військові стали окремим станом, на який могли завжди спиратися авторитетні воєначальники.

Робота з картою

Розгляньте карту «Рим у ІІ-I ст. до н. е.», подану в електронному додатку. Визначте території, які були захоплені Римом унаслідок Пунічних війн. Які території були приєднані до Риму внаслідок завоювань трьох полководців — Гнея Помпея, Марка Красса та Гая Юлія Цезаря? Які царства визнали зверхність Риму після походів Гнея Помпея?

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-кодів або покликань перейдіть на платформу Mozaik 3D та перегляньте 3D-сцени. Складіть коротку розповідь про особливості військової організації Риму у ІІ-I ст. до н. е.

3D-сцена Римський солдат

qr.orioncentr.com.ua/IDl4x

3D-сцена Тактика бою піхоти

qr.orioncentr.com.ua/rUUQf

Першим воєначальником, який скористався відданістю військ, став Луцій Корнелій Сулла. У 82 р. до н. е. він всупереч законам Риму проголосив себе довічним диктатором, але невдовзі помер. У 60 р. до н. е. три полководці — Гней Помпей, Марк Красс та Юлій Цезар утворили Перший тріумвірат («союз трьох»), поділивши владу над римськими провінціями. Після загибелі Красса між Помпеєм і Цезарем почалася громадянська війна за владу, що скінчилася у 48 р. до н. е. перемогою Цезаря. Він домігся від сенату проголошення його диктатором на 10 років та щорічно переобирався на посаду консула. Одночасно він був цензором (тобто визначав склад сенату), народним трибуном (тобто мав право вето) та верховним жерцем — понтифіком. Але противники диктатури у 44 р. до н. е. вчинили заколот і вбили Цезаря.

Історичні подробиці

Вбивство Юлія Цезаря сталося 15 березня 44 року до н. е. Змовники завдали імператору понад 30 ножових поранень. Коли Цезар зрозумів, що його кращий друг Брут був серед нападників, він вражено вигукнув: «І ти, Брут?». Після того, як Цезар уже лежав мертвий, Брут урочисто кричав: «Люди Риму, ми ще раз вільні!».

Карл Теодор фон Пілоті. «Убивство Цезаря» (1865, Музей землі Нижня Саксонія)

• Дізнайтеся, коли використовують крилатий вислів «І ти, Брут?» у сучасному світі. Як ви розумієте слова Брута після вбивства Гая Юлія Цезаря: «Люди Риму, ми ще раз вільні!»?

У 43 р. до н. е. соратники Цезаря — Марк Антоній, Октавіан та Емілій Лепід створили Другий тріумвірат, який так само протримався недовго. В результаті війни між Антонієм та Октавіаном, перемоги досяг Октавіан. Єгипет, цариця якого Клеопатра з династії Птоломеїв підтримувала Антонія, став провінцією Риму. Гай Юлій Цезар Октавіан був проголошений правителем Риму, а невдовзі — першим римським імператором.

4. РИМСЬКА ІМПЕРІЯ

Після перемоги Октавіана громадянські війни у Римі припинилися. Сенат проголосив його пожиттєвим консулом, трибуном і цензором. Також він став «першим сенатором» — принцепсом, який головував на засіданнях сенату та визначав порядок денний. Ця посада дала назву формі правління — принципат. По суті ж Октавіан став першим римським імператором, про що свідчив наданий йому сенатом титул Август (від лат. augustus — великий, божественний).

Варто запам’ятати!

Принципат — форма правління, за якої формально зберігаються республіканські установи, але фактична влада належить одній особі — принцепсу.

Після смерті Октавіана імператорську владу успадкували його нащадки — династія Юліїв-Клавдіїв, але 68 р. вона перервалася. Після цього на римському престолі нетривалий час буде династія Флавіїв, а потім — сім імператорів із династії Антонінів. Римська імперія продовжувала розширюватись і досягла найбільшого розміру у II ст. за часів імператора Траяна, коли була приєднана Дакія, що знаходилася на землях сучасної Румунії.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Німецький історик Теодор Моммзен:

«Рим поставав з ідеї держави. Римлянин... усвідомлював себе не окремою особистістю, як грек, а тільки складовою частиною держави, і лише таким чином він мав право на існування, але водночас через це сповнений був особливої величі».

• Чому, на вашу думку, саме у римлян виникло таке усвідомлення? Які переваги та ускладнення воно створює для людини і суспільства?

Починаючи з ІІІ ст. колись могутня імперія входить у стан кризи. По-перше, територія її стала занадто великою і погано керованою. Населення провінцій — «союзники» — все більше прагне самостійно порядкувати своїм життям та все частіше повстає. По-друге, занадто довгі кордони стали вразливими — з північного сходу насувалися варвари — так давні греки і римляни називали племена, що не володіли грецькою та латинською мовами. Це були переважно племена германців, особливо загрозливими з них були готи. Дошкуляли імперії й інші варвари — кельти, слов’яни, сармати, на Сході — перси. Римська імперія була вимушена перейти до оборони — вона опинилася у ворожому оточенні. До того ж загострювались і внутрішні проблеми.

Свідченням кризи стало послаблення влади імператорів — змови та державні заколоти стали звичайною справою. Преторіанці та військові командири часто самі призначали імператорів, яких називали «солдатськими імператорами». Їхнє правління супроводжувалося вбивствами римської знаті, грабунками і загальним безладом.

Призупинити розвал імперії вдалося імператору Діоклетіану (284-305 рр.).

Варто запам’ятати!

Домінат — форма правління на основі необмеженої влади римського імператора.

Для ефективнішого контролю над провінціями, Діоклетіан поділив імперію на чотири частини, призначивши трьох «співправителів» під своїм контролем. Така система має назву тетрархія — «влада чотирьох». Особисто імператор зробив своєю столицею Нікомедію в Малій Азії — свавільний Рим перестав бути центром імперії.

Поміркуймо!

Подумайте, чому запровадження такої форми правління, як домінат, дозволило призупинити кризу в імперії.

Наступник Діоклетіана імператор Константин І місцем своєї столиці обрав грецьке місто Візантій на березі Босфорської протоки, на перехресті шляху з Європи до Азії. Тут було побудоване місто Константинополь, яке із 330 року стало офіційною столицею імперії. У новій столиці майже не залишилося старих римських традицій — держава стала відверто наслідувати зразки імперій Сходу.

Зрештою імператори були вимушені погодитись на поділ держави. У 395 році, після смерті імператора Феодосія, його сини розділили Римську імперію на Західну та Східну. Західна Римська імперія у V ст. припинила своє існування, а Східна Римська імперія (або Візантійська імперія) проіснувала ще тисячу років.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Дайте визначення понять: «патриції», «плебеї», «провінція», «принципат», «домінат».
• 2. Перейдіть за QR-кодом або покликанням і перегляньте коротке відео з циклу «Одна історія». Дайте розгорнуту відповідь на запитання: «Як Гай Юлій Цезар став одним із найвідоміших полководців в історії?».

qr.orioncentr.com.ua/2vgUz

Реконструкція вигляду Юлія Цезаря. Національний музей старожитностей Нідерландів

ІІ. Обговоріть у групі

• 1. Об’єднайтеся в групи. Визначте особливості соціально-правового статусу патриціїв і плебеїв.
• 2. Визначте основні особливості державного управління, органи влади правителів Римської Республіки та Римської імперії. Складіть у зошиті порівняльну таблицю.

ІІІ. Мислю творчо

Проведіть дослідження: «Як впливає історія Стародавнього Рима на сучасне життя світу, України і моє особисте?». Свої спостереження обговоріть із однолітками і дорослими.