§ 46. Стани середньовічного суспільства. Феодалізм

Пригадайте. Що таке «ієрархія»? Які приклади суспільної ієрархії ви можете навести? Що таке «стан»? Чим визначається належність до стану?

1. ІЄРАРХІЯ «НЕБЕСНА» ТА ІЄРАРХІЯ «ЗЕМНА»

Здавна люди уявляли собі світ богів як певну «небесну ієрархію» — ступеневу піраміду, на вершині якої перебували більш могутні боги. Їм були підвладні боги нижчого «статусу», а ще нижче розташовувались напівбожественні істоти та духи природи. Християнство успадкувало таке саме уявлення, тільки для християн на вершині піраміди був єдиний Бог у вигляді Трійці, а нижче знаходились архангели, ангели, святі, що утворювали чітку ієрархію, у якій нижчі були підвладні вищим.

На думку середньовічних людей, за зразком «небесної ієрархії» мала бути побудована «земна ієрархія». Таким чином, вона ставала відбитком Божого порядку, а суспільні відносини набували релігійного освячення. Отже, люди, що належали до різних станів (переважно за правом народження), мали виконувати різні функції, але не були рівними між собою.

Таке становище сприймалося як справедливе, тому що вважалося встановленим Богом та відповідало традиції і звичаям. Усе, що велося з давнини, у середньовіччі вважалося добрим і справедливим, тоді як будь-яке нововведення сприймалося підозріло.

2. ТРИ СТАНИ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

Поділ суспільства на відокремлені один від одного стани відбувся в ранньому середньовіччі. Він походив з кількох джерел. Першим із них був спадок Стародавнього Риму, де різний статус мали вільні римські громадяни, колони і раби, а серед громадян виразно виділялася аристократія. Другим стала варварська традиція. Уже під час Великого переселення народів у племенах були прості воїни і старійшини, які перетворювались на родову аристократію. Постійні війни поглибили цей процес. Військова здобич розподілялася залежно від заслуг перед вождем, а пізніше — королем. Захоплені землі також ділилися не рівними ділянками — родова знать завжди мала переваги. До соціальної нерівності стала додаватися майнова.

Поступово виникла ще одна проблема. У варварських племенах здавна кожен вільний член громади був одночасно і воїном, і землеробом. Однак поєднувати ці функції ставало все складніше. Сільське господарство та ремесло потребували часу й зусиль, тим більше, що господарське життя ставало все більш різноманітним і потребувало все складніших навичок.

З іншого боку, з IX ст. піше ополчення стало поступово замінюватись важкою кіннотою. Придбання коня і зброї потребувало немалих коштів — звичайний селянин не міг собі цього дозволити. Так утворився стан професійних воїнів, який цілком відокремився від селян — воювати і управляти землями, що перебували в їхній власності, стали одні, а обробляти землю і розводити худобу — інші. Духівництво зайняло окреме місце у суспільстві.

Так, до XI ст. склалася станова структура суспільства. Виникла уява, що Бог поділив людей на три стани: «тих, хто молиться» — духівництво, «тих, хто воює» — воїнів, і «тих, хто працює» — селян та ремісників. Належність до стану передавалась у спадок: син селянина ставав селянином, син лицаря — лицарем, син духовної особи — служителем церкви.

СТАНОВА СТРУКТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

Кожен зі станів мав свої обов’язки. Відрізнявся і їхній правовий статус — перші два стани були вищими за третій. Причому матеріальний стан людини значив дуже мало — суспільне і правове становище представника знатного роду було завжди вищим за становище незнатного і непривілейованого багатія.

3. ВАСАЛІТЕТ ТА ФЕОДАЛІЗМ

Діємо: практичні завдання

Розгляньте репродукцію картини Вільяма Хогарта «Жебракуючий поет» (1736), подану в електронному додатку. Які стани середньовічного суспільства представлені на ній?

Провідну роль у суспільстві відігравала родова аристократія — люди знатного походження, нащадки або племінних вождів і старійшин, або старих римських родів. До неї належали всі королі і принци та родова знать, яка не дуже зважала на короля — для аристократів він був одним з них. У періоди роздробленості вони взагалі ставали самовладними володарями. Земля, що їм належала, була родовим спадком, і відібрати її законним шляхом було неможливо.

В іншому становищі перебували феодали — землевласники, що отримали землю від короля чи аристократа разом із залежними селянами за військову службу. Умовою такого пожалування було принесення воїном присяги на вірність — омажу. Після цього він ставав васалом (підвладним) свого сеньйора (старшого) — того, хто надав йому феод.

Відносини васалітету регулювалися усною угодою між сеньйором і васалом про взаємні права та обов’язки. Омаж приносився при свідках і вважався непорушним.

Найвищим сеньйором у країні був король, якого визнавали васалом Бога. Представники родової аристократії вважалися васалами короля, хоча здебільшого така залежність була формальною. Васал міг передати частину отриманих володінь феодалам нижчого рангу. Тоді вони ставали його васалами, а він — їхнім сеньйором. Тож майже кожен землевласник був і сеньйором, і васалом одночасно, абсолютно незалежних людей просто не існувало — будь-хто залежав від свого володаря.

Васали утворювали союз, очолюваний сеньйором. Це була відокремлена спільнота, яка захищала свої інтереси. Якщо над сеньйором мав зверхність інший, більш могутній володар, він не мав права втручатися в його відносини з васалами. Діяв правовий принцип: «Васал мого васала — не мій васал». Це, зокрема, означало, що король — сеньйор герцогів і графів, був позбавлений можливості віддавати через їх голову накази їхнім васалам. Винятком було тільки Англійське королівство, де васалами короля були всі землевласники.

Поміркуймо!

Пригадайте, чому тільки в Англійському королівстві діяв правовий принцип: «Васал мого васала — мій васал». Які були його наслідки?

Тож поки королі не створили розвинутий чиновницький апарат, вони мали спиратися лише на власних васалів. На щастя, до них належала не тільки свавільна аристократія — королі часто напряму роздавали феодалам землі свого домену, в деяких країнах таких феодалів називали баронами. Велику частину феодалів становили дрібні землевласники — лицарі, у яких не було власних васалів.

Така система правових відносин між сеньйорами і васалами, та визначена нею система землеволодіння, в Європі отримала назву феодалізм. Феодальна система васалітету була найбільш укоріненою в країнах Західної Європи. У Центральній, Східній і Північній Європі, зокрема в руських землях, вона утвердилася пізно і частково.

4. ЗМІНИ У СУСПІЛЬНІЙ СТРУКТУРІ В ПІЗНЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

Протягом Середньовіччя у соціальній структурі суспільства відбувалися певні зміни. Найраніше вони торкнулися духівництва. Коли у католицькій церкві було заборонено одруження священників, духівництво стало поповнюватись вихідцями з інших станів та стало менш замкненим. Під час хрестових походів виникли духовно-лицарські ордени — лицар міг дати чернечу обітницю і стати одночасно ченцем. У деяких монастирях обов’язковою стала фізична праця, у тому числі обробка землі — ченці долучилися до занять «тих, хто працює».

У XIV-XV ст. з утворенням централізованих держав зменшилася самостійність родової аристократії. Вона зберігала свій високий статус, але колишнього впливу вже не мала. У більшості держав у правовому аспекті аристократія зрівнялася з феодалами, утворивши разом з ними суспільну верству дворянства або шляхти. Відносини васалітету стали послаблюватися і замінюватись відносинами підданства королівській владі.

Почало зростати значення нових соціальних груп. Торговці, працю яких у Середні віки довго зневажали, нарешті здобули певну повагу у суспільстві і були долучені до «тих, хто працює», а найбільш заможні з них стали набувати дворянських титулів. Виникла потреба в людях розумової праці: юристах, лікарях, вчителях, науковцях. Освічені люди могли потрапити на державну службу, а згодом також отримати дворянський статус незалежно від їх походження.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Поясніть поняття: «ієрархія», «аристократія», «феодал», «омаж», «васал», «сеньйор», «васалітет», «феодалізм».
• 2. Як виникло поняття «небесна ієрархія»? Яку роль у цьому відігравала релігія?
• 3. Якою була соціальна структура середньовічного суспільства? Які зміни у ній відбулися?

ІІ. Обговоріть у групі

Розділіться на три групи: «Ті, що моляться», «Ті, що воюють», «Ті, що працюють». Визначте особливості «свого» стану відповідно до обраної групи. Які права та обов’язки мали представники кожного стану?

ІІІ. Мислю творчо

Поміркуйте над принципом: «Васал мого васала — не мій васал». Як цей принцип співіснував з кодексом честі рицаря, для якого найголовніше — вірність сеньйору? Наведіть конкретні приклади дії цього принципу на практиці.