§ 54. Конфлікти у середньовічному суспільстві

Пригадайте. Поміркуйте, що таке «конфлікт». Скільки значень має це поняття? Які конфлікти можна вважати глобальними? Чому вони могли виникати?

1. ВИДИ КОНФЛІКТІВ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ. СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ

Середньовіччя було епохою різноманітних конфліктів.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте інфографіку «Різновиди конфліктів». Для кожного виду конфлікту визначте причини, через які цей конфлікт міг виникнути.

Як вам уже відомо, середньовічні люди ревно дотримувалися давніх звичаїв і традицій. Тому довгий час селяни не сприймали своє становище як занадто обтяжливе. Повинності були нелегкими, але постійними. Вони не змінювалися з покоління в покоління та регулювалися звичаєм. А те, що було усталеним, вважалося добрим і справедливим.

З розвитком міст як панське, так і селянське господарства все більше втягувалися в торговельні відносини між містом і селом. Гроші стали набувати більшого значення, і землевласники почали замінювати селянські від робітки грошовим податком. Заміна супроводжувалася звільненням селян від особистої залежності (всюди, крім Східної Європи), оскільки вона стала непотрібною і неефективною. При звільненні з селян зазвичай вимагали значного грошового викупу. Загалом в умовах зростання товарного господарства платежі селян стали зростати. Селяни побачили в цьому порушення звичаю, і відповіддю на це стали селянські повстання.

Безпосереднім поштовхом до конфліктів послужила епідемія «чорної смерті», внаслідок якої скоротилася чисельність населення. Це зумовило нестачу робочої сили на селі. Сеньйори стали вимагати від селян збільшення платежів та повернення до примусових відробітків.

Додатково загострили ситуацію жахіття Столітньої війни. Так, французькі села були розорені внаслідок бойових дій та підвищення податків і повинностей. У 1358 р. в Північній Франції спалахнуло селянське повстання, яке охопило значну територію. Оскільки французькі сеньйори часто зневажливо називали всіх селян «жаками» (від імені Жак), повстання дістало назву Жакерія. Ватажком найбільшого повстанського загону був Гільйом Каль. Повсталі вбивали сеньйорів та їхні родини, руйнували і грабували маєтки, знищували майно. Деякий час цей заколот не могли придушити, але невдовзі сеньйори зібрали потужне військо і повстання було придушене — воювати з лицарським військом селяни не вміли.

Робота з джерелом

Прочитайте у е-додатку уривок з «Хроніки Жана де Венетто». Яким постає становище середньовічного селянства в описі документа? У чому основна причина Жакерії у Франції?

Подібна ситуація склалась і в Англії, хоч там і не було воєнних дій. Але в країні постійно зростали повинності й податки. Оголошення чергового нового податку в 1381 р. призвело до повстання, що охопило майже половину королівства.

Ватажком повстання став сільський ремісник Уот Тайлер. Повсталі руйнували замки й маєтки лицарів та баронів, проголошували гасла загальної рівності, гідної справжніх християн. Військо Уота Тайлера увійшло до Лондона, і наляканий король вимушений був пообіцяти зниження податків та скасування відробітків. Частина повсталих повірила королю і розійшлася по домівках, а найбільш рішучі залишились вимагати подальших поступок. Під час переговорів Уота Тайлера підступно вбили, а розгублених повстанців розігнали підтягнуті королем війська. Повстання було придушене.

Уривок з художнього фільму «Хоробре серце» (США, 1995)

qr.orioncentr.com.ua/681Sd

Історичні подробиці

Повстання 1381 р. мало і деяке ідеологічне підґрунтя. У другій половині XIV ст. в англійських селах з’явилися проповідники, які називали себе «бідними священниками». Це були учні славнозвісного англійського церковного реформатора Джона Віклефа. Джон Віклеф (1320-1384 рр.), священник і професор Оксфордського університету, виступив у 60-70-х роках XIV ст. з вимогою реформи церкви. Він відкидав учення середньовічного католицизму про те, що церква не може існувати без Папи і що папська влада вище королівської. Віклеф доводив, що Папа не має ніяких прав на отримання данини з Англії. «Король тримає королівство безпосередньо від Бога, а не від Папи», — заявляв Віклеф.

Річард II зустрічається з повстанцями 13 липня 1381 року (мініатюра з «Хронік» Жана Фруассара)

• Яку роль у початку повстання відігрвавав ідеологічний чинник? Чи завжди селянські повстання мали ідеологічне підґрунтя?

Незважаючи на повсюдну поразку, селянські повстання XIV-XV ст. суттєво вплинули на долю європейського селянства — сеньйори були змушені обмежити свої претензії і шукати нові джерела прибутків. Були остаточно скасовані примусові відробітки, до кінця XV ст. залежних селян у Західній Європі майже не залишилось. Тепер за користування землею вільні селяни вносили власникам грошову плату встановленого розміру. Надлишки продуктів вони отримали змогу продавати на міських ринках, тому селяни намагалися виробити у своєму господарстві якнайбільше продукції. Вправні господарі ставали заможними людьми. Деякі землевласники зайнялися ще й підприємництвом, особливо в Англії. Сільське господарство все більше ставало товарним.

В гіршому становищі перебували селяни Центральної і Східної Європи, зокрема в руських землях. Велика кількість вільної землі, зростання попиту на сільськогосподарську продукцію на європейських ринках та нестача робочої сили призвели тут до посилення залежності селян та їх закріпачення.

2. КОНФЛІКТИ У МІСТАХ ТА МІСЬКІ ПОВСТАННЯ

В середньовічних містах Європи набув поширення комунальний рух — боротьба міст за незалежність від сеньйорів та здобуття самоврядування. Міський патриціат намагався перейняти на себе керівництво життям міст. Найчастіше городяни викуповували свої зобов’язання перед землевласниками — спочатку відробітки на їх користь, потім право суду, збирання мита, призначення посадових осіб.

Не всі сеньйори погоджувались мирним шляхом поступитися владою над містом. Тоді між городянами і господарем землі починалася тривала боротьба, яка часто супроводжувалася збройними сутичками. Багатьом містам вдавалося відстояти незалежність і скинути владу сеньйорів. Такі міста ставали комунами, тобто отримували самоврядування.

Робота з джерелом

Прочитайте в е-додатку уривки з документу. Подумайте, які причини привели до появи руху комун? Яким було правове та економічне становище міст у Середні віки?

Але й після здобуття незалежності спокою в містах не настало. Ремісничі цехи набрали силу і вступили в боротьбу з патриціатом за владу в місті. В одних містах цехи повністю підпорядкували собі міське самоврядування, в інших — ділили владу зі старим патриціатом. Іноді все залишалося без змін. Частина міст, переважно в Північній Італії, стала республіками, містами-державами.

Навіть там, де перемогли цехи, ворожнеча не припинялася. Цехові майстри не поспішали ділитися владою з підмайстрами, найманими працівниками і міською біднотою — плебсом. Часто в містах підіймалися повстання бідноти — міські бунти були постійним явищем у середньовіччі. Так, у Флоренції, де у виробництві сукна було зайнято багато найманих працівників, які отримували дуже низьку плату, вони утворювали таємні товариства, і вдавалися до страйків. У 1378 р. вони підняли повстання, відоме під назвою повстання чомпі (лахмітників). Повсталі захопили ратушу, взяли правління у свої руки, утворили нове міське ополчення. Однак невдовзі міській верхівці вдалося придушити повстання.

Діємо: практичні завдання

Уявіть себе учасником / учасницею середньовічного повстання чомпі. Складіть список можливих вимог повстанця до флорентійської влади.

Хоча в містах існувала соціальна нерівність, зростала чисельність дрібних ремісників і взагалі бідних городян саме міста стали зародком демократичного європейського суспільства.

3. ГОНІННЯ НА «ІНШИХ»

Виразною ознакою Середньовіччя було підозріле або відверто вороже ставлення до «іншого» — людини чи спільноти, не схожої на більшість. «Іншим» міг бути навіть мешканець з невідомого села, підданий не твого володаря. Але найбільше відповідав поняттю «інший» той, хто був нехристиянином. Мусульмани та юдеї сприймались як вороги християнства. Однак мусульман практично не було в католицькій Європі — вони залишалися зовнішніми ворогами християнського світу. Юдеї ж сприймалися як вороги внутрішні.

На початку Середньовіччя євреї мешкали у Франції, Іспанії та Італії. У ІХ-ХІ ст. вони з’явилися в містах Німеччини. Ставлення до них було більш-менш спокійним, хоч і обережним — вони були представниками іншої релігії, незрозумілої християнам культури та виразно відрізнялись у побуті.

Ситуація змінилася під час хрестових походів — прагнення до звільнення Святої землі та Єрусалима нагадало про «провину євреїв» у страті Христа і викликало хвилю ненависті до них. Хрестоносці на шляху до Єрусалима здійснили перші єврейські погроми в Європі. У XII ст. поширилися брехливі чутки про ритуальні вбивства євреями християнських дітей заради використання їх крові у своїх ритуалах. Майже після кожної такої чутки відбувався погром.

Переслідування євреїв часто призводило до їх масових вигнань. Так відбулося в Англії у 1290 р. і у Франції у 1306 р. Вороже ставлення до євреїв пропагувала і католицька церква. У XIV ст. гоніння посилилися, юдеїв стали звинувачувати у навмисному поширенні хвороб, а найбільше — в епідемії чуми.

Найбільша акція виселення євреїв відбулася після утворення Іспанського королівства у 1492 р. В інших країнах — Італії, Німеччині — євреїв стали ізолювати в окремі райони міст — гетто, які виконували одночасно функції ізоляції й захисту.

Оскільки християнам церква забороняла займатися лихварством, цю роботу стали виконувати переважно євреї, що забезпечило їм додаткову неприязнь із боку християн-боржників. Євреї шукали засоби заробітку, тому прагнули отримати якісну освіту і ставали лікарями, вчителями, юристами, музикантами тощо. Для суспільства вони залишалися ворожими — так закладалося ганебне явище європейського антисемітизму.

Поміркуймо!

Кілька польських міст Речі Посполитої, зокрема Варшава, запровадили привілеї «de non tolerandis Judaeis», які не дозволяли євреям селитись у районах, що підлягали муніципальній (міській) юрисдикції. Через це євреї селились на землях, які належали шляхті, безпосередньо поблизу міських брам.

• Чи можна вважати подібну заборону проявом антисемітизму? Відповідь обґрунтуйте.

Євреї не були єдиними, хто зазнавав гонінь у Середні віки. Ворожо ставились і до хворих на проказу та людей, яких підозрювали в чаклунстві та неповазі до Церкви. Окремою сторінкою були гоніння на інакомислячих — єретиків, про що ми поговоримо пізніше.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Поясніть поняття: «антисемітизм», «єретик», «гетто», «Жакерія», «чомпі», «комуна».

2. За допомогою матеріалів параграфа, заповніть у зошиті чи нотатнику порівняльну таблицю за зразком.

Продовження таблиці

ІІ. Обговоріть у групі

Розгляньте зображення, присвячене проблемі антисемітизму. Обговоріть, які причини виникнення та поширення упередженого ставлення до євреїв. Чи існують прояви антисемітизму в сучасному світі?

Спалення іудеїв у Деггендорфі (Баварія) 1338 р. (зображення з Нюрнберзько ї хроніки 1493 р.)

ІІІ. Мислю творчо

Видатний середньовічний учений Тома Аквінський (1225-1274) працював у царині науки схоластики (поєднання філософських поглядів на світ із релігійними догмами). Науковець схилявся думки, що «Історія являє собою вічну битву двох царств: Божого і земного». Поміркуйте, чи можна пояснити конфлікти, які відбувалися в епоху Середньовіччя за допомогою вислову Т. Аквінського. Відповідь аргументуйте.