Історія восьма: духовний світ Середньовіччя

§ 56-57. Духовний світ середньовічної людини

Пригадайте. Які суспільні стани існували в середньовічному суспільстві? Як релігія впливала на життя людини?

1. ПАНУВАННЯ РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ

На уявлення середньовічної людини значний вплив мало релігійне бачення, яке ґрунтувалося на ідеї, що над світом панує Бог в образі Трійці, провідну роль в якій виконує Христос. Сприйняття Бога з часом непомітно для самих християн змінювалося. Так, у войовничий період раннього середньовіччя він уявляється насамперед володарем, грізним і гнівливим Суддею, що карає грішників. Боротьба за спасіння душі виглядала війною — постійною битвою між Богом і дияволом, гріхами і праведністю.

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте схему, подану на наступній сторінці. Назвіть основні риси релігійного світогляду середньовічного суспільства.

Згодом войовничість християнства послабилась, і на перший план вийшла тема страждань Христа-мученика, розп’ятого на хресті заради спасіння роду людського від гріхів. Чеснотою стає милосердя — добре ставлення до хворих, старих і бідних, ідеалом християнина стала бідність, адже саме її проповідував Ісус. Бог викликає не тільки страх, а й любов та співчуття — люди стали надавати більше значення своїм почуттям.

Великої ваги набув культ Богородиці, її вважали заступницею людства перед своїм Божественним сином, здатною вирішити будь-які проблеми людей. Це вплинуло на деякі зміни стосовно жінок, ставлення до яких ставало більш поважним.

Окреме місце в уявленні християн займали святі. Вони в основному посіли місце старих язичницьких богів. Поклоніння святим було пов’язане з певними магічними діями, найважливішими серед яких стали паломництва. У XIII ст. до образу святого-чудотворця додався образ праведної людини, відданої Богу і морально досконалої. Святий став ідеалом християнина.

У свідомості середньовічної людини існувало різке протиставлення душі і тіла: тіло вважали «в’язницею», в якій ув’язнено полонянку-душу, душа ж хоче швидше звільнитися і з’єднатися з Богом у потойбічному світі.

Кожен християнин мав приходити до священника на сповідь — розповісти про свої гріхи та просити Бога про їх прощення. Сповідь змушувала замислитися про свою поведінку, відділити добрі справи від поганих. Прийнявши сповідь, священник міг призначити покарання і давав тому, хто вірить, відпущення гріхів — прощення від імені Бога.

Більшість людей у земному житті заплямували себе гріхами, і якщо не потурбуватися про очищення сповіддю та каяттям, то після смерті вони приречені на вічні страждання в пеклі. До раю потраплять тільки люди, які прожили праведне життя. Вони посядуть місце поруч з Богом і зазнають вічного блаженства.

Отже, людей лякала не стільки фізична смерть, скільки загробне покарання вічним стражданням. На спасіння мало хто міг сподіватися, і це дуже лякало людей. У XII ст. в католицькій церкві сформувалось уявлення про чистилище — місце в потойбічному світі, де душі грішників мають страждати, але не вічно, а протягом деякого часу, необхідного для спокути гріхів. Після закінчення терміну душа «очищується» і допускається до раю. Православна церква цього вчення не визнала, що іще більше розсварило католиків з православними.

Поміркуймо!

Прочитайте уривок з Катехизису католицької церкви. Як католики розуміють сутність чистилища?

«Ті, хто помирають у благості та дружбі з Богом, але не повністю очищені... після смерті проходять очищення, щоб здобути святість, необхідну для долучення до радості небесної... Церква називає чистилищем саме таке кінцеве очищення вірян обраних, яке дуже відмінне від покарання проклятих...»

За вченням Церкви, після другого пришестя Христа людство чекає Страшний Суд живих і мертвих, згідно з рішенням якого одні будуть виправдані і врятовані, а інші — засуджені і вже навічно увергнуті до пекла. Це остаточно вирішить долю кожної душі.

Робота з картою

Скориставшись картою «Поширення християнства в Європі», поданою на шмуці цього розділу (с. 245), схарактеризуйте процес і етапи християнізації середньовічної Європи.

2. ІНДИВІД. РОДИНА. СУСПІЛЬСТВО

У середньовічному уявленні людина і Всесвіт створені Богом за єдиним планом, тож між ними панувала гармонія. Кожен мав виконувати ту справу, до якої його призначив Господь: король — правити країною, лицар — захищати її, суддя — судити, священник — молитися, а селянин — працювати. Бог створив людей нерівними і майно між ними також розподілив не порівну, тому такий стан є справедливим. Суспільство має залишатися незмінним, і ніхто не повинен намагатися змінити свій стан, треба просто сумлінно виконувати свою службу та присвятити життя спасінню душі, молитві і праці.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте подану схему. Визначте статус і роль суспільних груп у житті середньовічного суспільства.

Отже, середньовічне суспільство вирізнялося значною ієрархічністю — кожна людина від народження знала своє місце в ньому та мала чітке уявлення про «вищих» і «нижчих». До «нижчих», зокрема, відносили жінок — Церква вважала їх більш грішними за чоловіків. Але вважати середньовічних жінок «безправними» не можна — вони мали права на власність, могли звертатися до суду, шлюб укладався тільки за взаємною згодою. І все ж вирішальне слово в родині належало старшому чоловіку — батьку або старшому брату.

Середньовіччя часто називають «світом дорослих», у якому ніхто не зважав на особливості дітей, вважаючи їх «маленькими дорослими». Так було не тому, що батьки не любили своїх дітей. Просто через різні обставини дитинство було коротким — з 5-6 років дитина мала допомагати батькам у господарстві, а в 12-14 років люди вже укладали шлюби. Почуття самих підлітків нікого не турбували. Кохання було чітко відділене від шлюбу, навіть «прекрасна дама» середньовічного лицаря ніколи не ставала його дружиною.

Поміркуймо!

Поміркуйте, чому у середні віки шлюби укладалися у досить ранньому віці. Наведіть аргументи на користь такого шлюбу для: селян; містян; знаті і королів.

СЕРЕДНЬОВІЧНА РОДИНА

З раннього віку дитина вважалася відповідальною за свої вчинки — її могли судити та піддавати покаранню аж до страти. Дуже часто дитину відривали від батьків: син ремісника віддавався в учні до іншого майстра і жив у його родині. Лицарського сина так само віддавали на виховання до маєтку іншого лицаря, де він жив серед дорослих і навчався військовій справі. Молодших синів, які не мали прав на батьківську спадщину, зазвичай віддавали до монастирів — там вони здобували освіту і могли сподіватися на церковну кар’єру. Доньок рано видавали заміж, а якщо родина не могла забезпечити їм посаг, то вони ставали монахинями. Підліток рано втрачав зв’язок з родиною, вона не була для нього місцем любові і турботи.

Що ж до селянських родин — тут діти з раннього віку тяжко працювали, тому що господарству були потрібні робочі руки. Навіть Церква протиставляла батьківські почуття турботі про спасіння душі — надмірне піклування про дітей та бажання їх забезпечити вважалося гріхом.

Велика кількість дітей помирала в ранньому віці — нестача харчів, хвороби, які не вміли лікувати, брак батьківського піклування призводили до високої дитячої смертності. Батьківський погляд на дитину можна визначити висловом: «Бог дав, Бог і забрав».

Церква також підозріло ставилася до дітей — їх ще треба було долучати до християнського способу життя, а ігри і розваги засуджувались як грішні заняття. Переважна більшість людей не отримувала шкільної освіти і була неписьменною. Практичні знання та вміння діти отримували від старших у процесі роботи, а казки, легенди і перекази заміняли їм книжки. Тільки добра пам’ять дозволяла людям зберігати звичаї, судові правила, відомості про святих і героїв, способи ведення господарства. Шкільна освіта для більшості населення залишалася недоступною. До того ж Церква дозволяла читання Біблії лише духівництву, бо вона боялася, що самостійне її вивчення мирянами може призвести до «неправильного розуміння».

Діємо: практичні завдання

Розгляньте малюнок «Коло життя» з книги Бартоломія Англійського «De proprietatibus rerum» (1486 рік, Франція). Як автор представив життя на малюнку? Які життєві етапи можна виділити?

Хвороба і смерть були постійними супутниками середньовічної людини. Середня тривалість життя була недовгою. Якщо дорослою людину вважали з 12-14 років, то старість наставала після 40 років. Тільки зрідка люди доживали до 60-літнього віку. Хвороби вважалися Божою карою та ознакою грішного життя. Зазвичай казали, що «хворе тіло виявляє хвору душу». Рівень розвитку медицини був низьким, а основні медичні знання люди запозичували із трактатів античних авторів. Лікарів було мало, частіше «медичну» допомогу надавали аптекарі-травники і цирульники (перукарі), що робили прості хірургічні операції. У селах зберігалася лікувальна магія.

Зберігалося і вшанування мертвих предків. Поховання, на відміну від античних часів, стали відбуватися прямо в населених пунктах — цвинтарі облаштовували в межах міст і сіл, мертві начебто співіснували з живими. Виникло уявлення про «почесну» і «ганебну» смерть — прикладом першої була смерть на полі бою, а прикладом другої — утопления у воді чи самогубство.

Поміркуймо!

Пригадайте, як чума вплинула на рівень гігієни. Як вона змінила уявлення середньовічної людини про смерть?

Робота з джерелом

Проаналізуйте уривок з книги Христини Пізанської «Про Град Жіночий», поданий у е-додатку. Як характеризує авторка взаємини між чоловіком і жінкою? У чому їх неприродність, порівнюючи із сучасністю?

3. ЧАС І ПРОСТІР. СВІТ ФАНТАЗІЇ І «НАРОДНА» КУЛЬТУРА

У ранньому середньовіччі часу приділяли мало уваги. Для людей, життя яких ішло «по колу», він був неважливим. Вимірювали його за переміщенням Сонця по небу, зрідка — за допомогою сонячних або піщаних годинників. Час відбивали церковні дзвони, закликаючи до молитви. Життя селянина визначалося зміною пір року і неділями та церковними святами, у які було заборонено працювати. Так повторювалося з покоління у покоління.

З розвитком міст виникла потреба у більш точному вимірюванні часу. Життя ремісників і торговців було більш динамічним, від правильного використання часу залежали їхні заробітки. Саме тоді з’явилось уявлення про час як дар Божий, який треба використовувати з розумом. У XIV ст. на дзвіницях міських соборів і ратуш встановили механічні годинники, і їхній рух став нагадувати містянам про цінність часу.

Уявлення людей про простір також були відмінними від сучасних. Сторони світу були не просто географічними напрямками, вони наповнювались релігійним змістом. Схід був світом життя, повернутим до раю, а Захід — світом смерті. Небо вважали божественним, а підземні простори — диявольськими. Небезпечним місцем здавався ліс, а перехрестя доріг — рятівними та освяченими. Особливе місце у просторі займав собор. У соборі можна було знайти прихист від нападників — у середні віки вірили, що християни не можуть пролити кров у храмі, щоправда не завжди ці сподівання виправдовувалися. Для більшості людей життєвий простір був обмежений їх селом чи містом, за їх межі виходили тільки паломники, торговці і воїни.

Діємо: практичні завдання

Ознайомтеся із фрагментами карт, поданими в е-додатку. Яку інформацію про уявлення середньовічним суспільством простору вони містять? Чи відрізняється воно від сучасних? Чому?

Панування християнства не повною мірою визначало світогляд основної маси населення, яку становили селяни. Багато вірувань і норм поведінки залишилося від язичництва. Вони й утворили своєрідну «народну культуру». Селяни продовжували вірити в духів — домових, лішаків, водяних, русалок, ельфів, гномів тощо. Вони застосовували магію для викликання дощу та лікування хвороб, приділяли увагу гаданням і пророцтвам майбутнього, тлумаченню снів, вірили у прикмети. Отже, хоч доля людини і визначалася Богом, але також залежала від зірок, духів, магії, чуда і просто удачі.

В житті людей було місце іграм та розвагам, хоча Церква їх і засуджувала. Тяжкі умови життя і важка праця чергувалися зі святами — не тільки церковними, визначеними християнською традицією, а й «народними», що велися від язичницького минулого. Церква не могла просто заборонити язичницькі свята, тому що люди занадто міцно за них трималися. Легше було надати старим святам нового — християнського сенсу. Хоч як духівництво засуджувало веселощі, народні пісні і танці, воно мусило з ними миритися, як і з лицарськими турнірами.

У містах склалася традиція карнавалу — свята проводів зими і зустрічі весни. На дні карнавалу відмінялися заборони на розваги і веселощі, іноді вони закінчувались бійками. Церква не могла дати цьому раду.

4. СВІТОГЛЯДНІ ЗМІНИ У ПІЗНЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

Якщо світогляд селян залишився майже незмінним, то в уявленні освічених верств населення і городян у пізньому середньовіччі відбулися суттєві зміни. Людина почала все більше відособлюватись від громади і сподіватися на власні сили, тож починають змінюватись її цінності.

Поміркуймо!

Як ви розумієте слова історика Жака Ле Гоффа, що цінності людей у цей період почали «спускатися з Неба на Землю»?

Перш за все зверталася увага на біблійну оповідь про створення людини «за образом Божим». Людину починають уявляти не слабкою і грішною істотою, як це здавалося раніше, а найкращим створінням Божим, подібним йому самому. Це стало основою християнського гуманізму — вчення про повагу до людини. Гуманізм не протистояв релігії, але виводив людину на чільне місце у світі.

Варто запам’ятати!

Християнський гуманізм — течія релігійної думки спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, як найкращого творіння Божого, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

На місце презирливого ставлення до всього світського (мирського) приходить зацікавлення земним життям. Проявом цього стала відмова від категоричного засудження всього нового. Турбота про спасіння душі залишалася провідним мотивом у житті християнина, але тепер це спасіння має досягатися піклуванням не тільки про потойбічне життя, а й про земне. Праця, яку століттями вважали прокляттям людства, накладеним за гріхи, перетворилася в почесну справу — участь у Божественному творенні. Зростання міст і розвиток ремесел спричинили появу розуміння Бога-творця як майстра, що створив Всесвіт за власним планом, так само як будівельник будує собор. Тож світ — це велика майстерня, а виробник своєю працею наслідує Творця.

Нововведення перестали бути гріховними, тому що людина сама має створювати умови для свого спасіння. Більше не вважалося гріховним заробляти гроші та отримувати прибуток, торгівлю і підприємництво визнали корисною для суспільства працею і гідним заняттям. Зросла повага до освіти, пізнання світу і його дослідженню для розуміння Божого замислу. Поряд зі збереженням загального визнання цінностей спільноти і громади виникла увага до окремої особистості.

Діємо: практичні завдання

У «Книзі прислів’їв» монаха XI ст. зібрані вислови на різні теми. Обговоріть їх значення. Яким було ставлення до багатства та бідності? Як характеризувалися жадоба та скупість?

• А «Людина народжена для праці, а птах для польоту»
• Б «Наполеглива праця все долає»
• В «Усякій справі — свій час»
• Г «Давайте, і вам повернеться»

Отже, наприкінці середньовіччя феодал керувався у своєму житті вже не вірністю сеньйору, а власними інтересами, підприємець почав думати про прибуток більше, ніж про спасіння душі, а в сусіді бачити не «ближнього», а конкурента. Навіть Церква турбувалася більше про власний вплив і статки, ніж про Царство Небесне. Моральні обмеження християнства послабилися.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Дайте визначення понять: «паломництво», «сповідь», «чистилище», «містики», «карнавал».
• 2. Які ознаки визначали релігійний світогляд середньовічного суспільства?
• 3. Як суспільство уявляло простір і час? Що впливало на розвиток знань про вимірювання часу та простору?

ІІ. Обговоріть у групі

У ранньому Середньовіччі більшість дітей не мали жодної освіти. Багато хто не вмів писати, читати. Казки, легенди і чутки заміняли книгу та підручник. Бути розумним і тямущим означало володіти гарною пам’яттю, зберігати у ній знання звичаїв, традицій. Дитячою пам’яттю могли користуватися дорослі. Наприклад, учасники поділу або продажу землі обходили межі ділянки, ведучи із собою дітей та підлітків, час від часу вони «роздавали» їм ляпаси та потиличники, тягали за вуха та волосся. Поміркуйте, чим можна пояснити таку дивну та жорстоку поведінку дорослих.

ІІІ. Мислю творчо

Чимало відомих нам казок творилося в епоху Середньовіччя. У них закладалися глибинні смисли, обряди ініціації, дорослішання дітей тощо. Оскільки середньовічний світ був жорстоким і похмурим, досить часто сюжет казок присвячували випробовуванням, перевірці на готовність до дорослого життя. Поцікавтеся первинним сюжетом відомих казок «Червоний капелюшок» або «Спляча красуня». Згенеруйте власні зображення до цих казок, використавши можливості нейромережі.