§ 58-59. Католицька і православна церкви у пізньому Середньовіччі. Середньовічні єресі та боротьба з ними

Пригадайте. Де та за яких обставин зароджувалося християнство? Яке значення відігравала церква в житті середньовічного суспільства?

1. СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЄРЕСІ У ХРИСТИЯНСТВІ

Християнська церква постійно вела вперту боротьбу з різними течіями і рухами, що відхилялися від її офіційної доктрини, зафіксованої у Символі віри. Течії, ворожі офіційному віровченню, дістали назву єресі (походить від грецького hairesis, що означає «вибір», «окреме вчення»). Згодом під єрессю стали розуміти небезпечне для офіційної церкви відхилення від обов’язкових засад церковного вчення і культу.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте скульптурну групу П’єра Ле Гро «Релігія виганяє Єресь і Ненависть». Поміркуйте, яку головну ідею закладав автор у свою роботу. Чому існування єресей було неминучим в Середньовіччі?

П’єр Ле Гро. Релігія виганяє Єресь і Ненависть (скульптурна група біля вівтаря Святого Ігнатія церкви Іль-Джезу Рим. 1695-1699)

Перші єресі були викликані різним розумінням Трійці — хтось вважав Христа не рівним Богу-Отцю, хтось не вбачав у ньому Божественної сутності, а хтось — людської.

Поширення єретичних рухів у Європі припало на початок XI ст. Це було зумовлено поглибленням зв’язків зі Сходом, звідки до Європи проникали нехристиянські вчення — насамперед зороастризм і митраїзм.

Багато єресей мали своїм джерелом запозичений зі східних культів дуалізм — уявлення про боротьбу у світі рівних за могутністю сил Добра і Зла. Згідно з цим уявленням Бог створив не весь Всесвіт, а лише світ світлий і духовний, тоді як Сатані дісталося творення матеріального і гріховного світу, в якому приречена існувати людина. З такого погляду випливала думка про неможливість повної перемоги над злом і досягнення ідеалу справедливого суспільства в земному існуванні людини.

Крім того, поширення єретичних рухів у Західній Європі зумовлювалось кризою католицької церкви, спричиненою боротьбою між нею та світською владою. Але основною передумовою їх виникнення став розвиток у Західній Європі міст, торгівлі, поява міського плебсу, міських соціальних низів і зростання їхньої участі в громадянському й політичному житті.

Піднесення єретичних рухів відбулося на межі ХІ-ХII ст. в Італії, Південній Франції, частково в Німеччині — місцях інтенсивного розвитку міст.

Перший великий єретичний рух виник у східних християн і дістав назву богомильство (від імені священника Богомила).

Єресь приваблювала віруючих моральними настановами, проповіддю аскетизму, бідності і милосердя. Заперечуючи церковний ритуал, богомили не визнавали церковної організації та ієрархії. Вони вважали, що це не відповідає принципам раннього християнства і зразку апостольських громад. Найбільше єретики ненавиділи вище духовенство — патріархів, архієпископів, єпископів, стверджуючи, що їхні привілеї не сумісні з обов’язками служителів Бога.

Поміркуймо!

Прочитайте уривок з «Бесіди проти богомилів» Пресвітера Кузьми. Яке ставлення до церковної та світської влади пропагували богоміли? Чому церква вважала їх небезпечними?

«...богоміли вчать своїх не підкорятися господарям (правителям); вважають, що ненависні Богу ті, хто працює на царя і наказують кожному слузі не працювати на свого господаря...»

Близьким богомильству був рух «зжидовілих», який також виник у візантійсько-слов’янському православ’ї.

Богомильство зародилося на Сході і поширилося у Болгарському царстві, а потім по всьому Балканському півострову — Сербії, Македонії, Боснії. Із Болгарії внаслідок походів Святослава та поширення вчення серед руського війська богомильство проникло і в Русь. Попри спротив церкви, це вчення стало елементом православної культури та залишило певний відбиток в українській усній і писемній творчості.

Найбільш поширеною формою єресі в Західній Європі XI-XIII ст. було катарство. Катари були відомі в різних країнах під різними назвами. У Франції — альбігойці (від м. Альбі, центру їхнього руху), в Німеччині — катари (чисті).

Єресь альбігойців поширювалася серед різних верств суспільства і закликала вірян повернутися до ранньохристиянської організації церкви. Рух альбігойців та намагання Церкви викорінити його призвели до кровопролитних альбігойських війн, які закінчилися розоренням Південної Франції.

Робота з джерелом

Прочитайте уривок із праці Цезарія Гейстербахського «Про альбігойські єресі». Поміркуйте, у чому була особливість релігійних поглядів альбігойців порівняно з іншими віруваннями.

«...Альбігойці визнають два начала: бога доброго та бога злого, який, на їхню думку, створив усі тіла, тоді як добрий бог — людські душі... Воскресіння душі вони заперечують; висміюють усі благодіяння, що виявляють живі мертвим. Відвідувати церкву й молитися там вважають справою марною, а від хрещення відмовляються...»

Катари вважали, що матеріальний світ створений Дияволом, а тому весь навколишній світ визнавали світом зла і темряви. Вони ворожо сприймали і всі встановлені державою порядки: військову службу, страти і взагалі пролиття крові. Катари були вегетаріанцями, не споживали не тільки м’яса, а навіть і яєць, сиру та молока, натомість уживали рибу. Шлюб і сім’ю катари теж вважали породженням зла.

Вигнання катарів з Каркассона (середньовічна мініатюра)

Проповідники катарів і справді відзначалися високими моральними якостями, що порівняно з низьким моральним рівнем католицького духовенства перетворювало їх в очах широких мас у людей святих, гідних великої шани й поваги. Вони створили свою церкву, ворожо налаштовану до католицької. Врешті катарство, як і богомильство, було не стільки єресю, скільки іншою релігією, відмінною від християнства.

Особливу проблему для католицької церкви становила єресь вальденсів, послідовників П’єра Вальдо. Вальденси вирізнялися суворою дисципліною та покорою керівникам своїх братств. Вони проповідували бідність, відмову від власності, заперечували потребу в католицькій церкві. Вальденси виступали проти смертної кари, проголошуючи, зокрема, що суди не можуть засуджувати до смерті, не скоюючи гріха.

Подібні єресі були поширені на сусідніх з українськими землями теренах та мали вплив на місцеве населення. Відомі факти існування у XIII-XIV ст. у Чехії та Південній Польщі громад катарів, а в XIV ст. — вальденсів у Чехії, Моравії, Сілезії, Польщі.

2. БОРОТЬБА ЦЕРКВИ З ЄРЕСЯМИ. СВЯТА ІНКВІЗИЦІЯ

Середньовічні єресі становили небезпеку як для церкви, так і для світської влади. Тому не дивно, що і Папа, і світські чиновники вживали рішучих заходів для їх придушення. Всім мирянам було заборонено тримати вдома, читати, а тим більше тлумачити Святе Письмо — цим могли займатися тільки священники.

У 1233 р. Папа Григорій IX заснував інквізицію — спеціальний релігійний суд, який мав боротися з єресями. У перекладі з латини означає «розслідувати, розшукувати». Інквізиція стала цілеспрямовано вишукувати єретиків, інакодумців.

Інквізиція не переслідувала іновірців-мусульман чи представників інших релігій. Розшукували саме християн, які відійшли від вчення Католицької Церкви. Православні під цю категорію не підпадали: у католицькому світі їх вважали не єретиками, а розкольниками.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте емблему інквізиції, подану на наступній сторінці. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся значення написів і символів, на ній відображених.

Відео каналу XISTORYXL: «“Свята” інквізиція. Історія інквізиції»

qr.orioncentr.com.ua/CgjSP

Суд інквізиції виглядав набагато серйознішим, аніж суд світський, який часто підпорядковувався своєму правителю та його вимогам. Проте у розумінні того часу, якщо людина опинилася перед трибуналом інквізиції, то вона вже винна. І доводити треба було не винуватість, а навпаки.

Переважно інквізитор виступав і суддею, і адвокатом, і прокурором. Катування було звичайною практикою, підслідних катували в судах, щоб вони давали свідчення. При цьому інквізиція в принципі не мала права карати. Вона мала лише провести слідство і зробити висновки. Після цього засудженого передавали світській владі. І вже вона вирішувала, як покарати людину. За час існування інквізиції — з 1478 по 1834 р. — було розслідувано близько 150 тис. справ. Із них 10 тис. закінчились смертними вироками, переважно у формі спалення на вогнищі — аутодафе.

Деталь мініатюри спалення Великого магістра тамплієрів та ще одного тамплієра (з «Хронік Франції чи Сен-Дені»)

У різних країнах інквізиція діяла по-різному. Наприклад, у Німеччині вона не прижилася. Інквізиторів сприймали там як чужинців, які прийшли невідомо звідки й диктують свої права. В Англії інквізиція не діяла, бо там уже була прийнята Хартія вольностей, сформувалася своя правова система й інквізитори як окреме слідство не були потрібні. Натомість в Іспанії інквізиція потрапила на дуже благодатний ґрунт. У 1496 р. монархи Фернандо Арагонський та Ізабелла Кастильська отримали титул Його та Її католицьких величностей. Іспанські монархи були головними захисниками Католицької Церкви, вважалося, що чого хочуть вони, того хоче й Церква. Через це інквізиція в Іспанії дуже поширилася. Вона перетворилася на своєрідну службу безпеки, яка займалася не лише релігійними питаннями, а й державними злочинами.

Історичні подробиці

Великим інквізитором в Іспанії був Томазо Торквемада. Йому приписують ледь не 30 тис. спалених людей — насправді він засудив 2200 людей, з яких близько половини було спалено. Інквізиція часто ставала знаряддям в руках політичних амбіцій правителів. Наприклад, знищення Ордену тамплієрів — це був сценарій, повністю продиктований французьким королем. Інквізиція на території Франції слухалася його, а не пап.

Набагато пізніше з’явилася легенда про страшну, криваву, жорстоку інквізицію та сотні тисяч спалених невинних людей. Нині це називається «чорна легенда».

Папські інквізитори діяли і на українських теренах. Вони з’явилися на території Криму та Червоної Русі (Галичини) у XIV-XV ст. під час просування в ці регіони католицьких держав — Генуезької і Венеційської республік та Королівства Польського. Інквізиторів, що діяли, зокрема, на території сучасної України, іменували «інквізиторами з навернення єретиків у краях Сходу». Зважаючи на те, що католиків у цих краях було не так уже й багато, інквізитори мусили поводитися дещо інакше, ніж діяли їхні західноєвропейські колеги. На українських землях значно більше доводилося пропагувати та переконувати. Отже, достовірних даних про страти єретиків за вироками інквізиції на руських теренах практично немає.

У православній церкві спеціального органу, подібного до інквізиції, не виникло, але практика покарання єретиків також існувала. Вочевидь одним із перших серйозних викликів для Церкви в Русі-Україні стала загроза поширення тут богомильства через біженців-болгар, а також через торгівців та прочан.

3. ЖЕБРУЧІ ЧЕРНЕЧІ ОРДЕНИ - СПРОБА ПОДОЛАТИ КРИЗУ

Широке розповсюдження єресей було неможливо зупинити тільки силою — воно свідчило про невдоволення мирян станом справ у католицькій церкві. Все більше християн вважало, що духовні особи не дбають про спасіння душі віруючих, а опікуються зростанням свого добробуту. Церква мала переконати віруючих, що вона теж прихильна до ідей апостольської бідності раннього християнства. Крім того, для повернення довіри до Церкви її служителі повинні були не усамітнюватися за монастирськими стінами, а йти до людей, спілкуватися з ними і демонструвати справжню християнську поведінку.

Для цього були засновані чернечі ордени нового типу. Вони отримали назву жебручих орденів, оскільки головною їхньою чеснотою проголошувалась бідність.

Дуже впливовим став орден францисканців, заснований Франциском Ассизьким — купецьким сином з італійського міста Ассизі. Францисканці користувалися величезною популярністю. Вони відповідали християнським ідеалам, не заперечували існування офіційної Церкви і не піддавали сумніву католицьке вчення. Францисканці йшли до людей — простих селян і городян, щоб проповідувати серед них. Проповідь францисканців багатьох відвернула від єретиків, оскільки вона засвідчила, що жити згідно з настановами Христа можна і в офіційній Церкві.

Інший жебручий орден заснував іспанець Домінік Гусман, вражений популярністю ідей катарів серед віруючих. Він обрав інший шлях — членами Ордену домініканців могли стати тільки високоосвічені люди, які добре розуміли християнське вчення і вміли ясно розповідати про нього. При цьому вони мали дотримуватися скромного способу життя, щоб здобути довіру людей. Головна увага домініканця мала приділятися навчанню, а бідне життя було засобом для досягнення авторитету. Орден створював власні школи, домініканці були вчителями, професорами університетів та вражали своєю вченістю.

Саме домініканці активно працювали в інквізиційних трибуналах. Емблемою Ордена було зображення собаки, що тримає в зубах смолоскип. Інколи їх називали «Господні пси», маючи на увазі їх роль у «вигризанні» єресі.

Жебручі ордени на певний час вдихнули нове життя в католицьку церкву. Завдяки своїй діяльності вони перетягли на її бік значну частину віруючих та допомогли здолати єретичні рухи.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте інфографіку, подану на наступній сторінці. Визначте, які особливості мали жебруючі ордени францисканців і домініканців. За допомогою додаткових джерел інформації складіть коротку довідку про Франциска Ассизького та Домініка Гусмана.

4. «НОВІ ЄРЕСІ». ГУСИТСЬКІ ВІЙНИ

Але затишшя тривало недовго. «Авіньйонський полон» Пап Римських і Велика схизма 1378-1417 рр. спричинили ослаблення католицької церкви. Затяжні війни, голод та епідемії в уявленнях людей свідчили про наближення кінця світу і Страшного суду, а Церква не могла допомогти їм у спасінні душі через власну гріховність. Уже в другій половині XIV — на початку XV ст., ще більшого розмаху набули єресі. Нові вчення тепер розроблялися відомими богословами, знавцями Біблії, які бачили, що Церква потребує змін. У загальному потоці єретичних рухів чітко вирізнилися дві самостійні течії: бюргерські і селянські єресі.

Бюргерська єресь, або «єресь міст», була спрямована здебільшого проти багатства і політичного панування Церкви. Середньовічні бюргери вимагали насамперед «здешевлення церкви». Ця вимога означала відновлення простого устрою ранньохристиянської церкви і скасування замкнутого стану духівництв та церковної власності.

Видатним представником бюргерської єресі в Англії був доктор богослов’я і професор Оксфордського університету Джон Вікліф. Він заперечував необхідність католицької церковної ієрархії — головою англійської церкви, на його думку, мав бути король, із повноваженнями призначати єпископів.

Спершу Дж. Вікліф здобув підтримку короля і знаті, яким подобались його ідея про необхідність позбавити церкву майна. Але як тільки це вчення призвело до масового народного руху, що виявився небезпечним для верхівки англійського суспільства і держави, погляди Вікліфа було засуджено.

Ще більшого розмаху набув у XV ст. єретичний рух у Чехії, де він був спрямований не тільки проти католицької церкви, а й проти засилля німецьких феодалів, священників і купців у Чехії. Очолив цей рух професор Празького університету Ян Гус.

Мученицька смерть Яна Гуса викликала бурхливий рух у Чехії — гуситські війни, послідовники Гуса назвали себе гуситами. Спочатку керівну роль серед гуситів відігравали лицарі й городяни. Вони утворили поміркований табір, програмою якого були «чотири празькі статті», в яких містилися вимоги:

1) секуляризації (конфіскації) церковного майна;

2) однакового причащання для мирян, як і для духовенства — у католицькій церкві до того тільки священники причащалися хлібом і вином, а миряни тільки хлібом, тож «право на чашу» для всіх заперечувало особливе становище духівництва;

3) заборони іноземцям (зокрема німцям) обіймати державні посади;

4) заборони набуття іноземцями майна. Прихильників цієї програми називали чашниками. Чашники готові були боротися за послаблення могутності Церкви і незалежність Чехії, але не хотіли глибшого перетворення суспільства і боялися селянської війни.

Головною ж рушійною силою селянської війни та єретичного руху стали селянсько-плебейські верстви, база яких була на горі Табір. Очолив таборитів відомий полководець Ян Жижка.

Папа оголошував кілька хрестових походів проти гуситів, але вони успішно боронили свою країну від військ хрестоносців і здійснювали успішні походи в Угорщину і на землі Священної Римської імперії. Врешті Папа і імператор вимушені були піти на поступки чашникам і у 1434 р. військо таборитів було розгромлено біля містечка Ліпани. Чашники домоглися дозволу причащатися вином, вести богослужіння чеською мовою, звільнилися від сплати церковної десятини, католицька церква поступилася частиною своїх земельних володінь у Чехії. Вперше в історії Середньовіччя Рим визнав права єретиків в одній з європейських країн.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте колаж, поданий в е-додатку. Зробіть висновки про хід боротьби таборитів і чашників за свої права. Який шлях боротьби за зміни у церкві ви вважаєте більш дієвим — мирний чи шляхом релігійної війни? Чи були причини гуситських війн суто релігійними?

Вчення Джона Вікліфа і Яна Гуса суттєво вплинули на подальший розвиток релігійної і політичної думки в країнах Західної Європи.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Дайте визначення понять: «єресі», «богомильство», «альбігойці», «інквізиція», «аутодафе», «індульгенція».
• 2. Які єретичні рухи виникли у Середньовіччі? Чому та як церква вела з ними боротьбу?
• 3. У чому особливість жебручих чернечих орденів францисканців і домініканців? Визначте спільні та відмінні риси.

ІІ. Обговоріть у групі

1. Як впливали на становище середньовічного суспільства інквізиції та індульгенції? Чи мають вони щось спільне?

2. Опрацюйте витяг із «Едикту» германського короля Фрідріха II (XIII ст.). Поміркуйте, що спонукало правителя перейматися церковними справами? Як ви розумієте виділену у цитаті фразу?

«Фрідріх, Божою милістю імператор Римський, завжди священний... вірнопідданим нашим... Ухвалюємо і затверджуємо, щоб єретики, як би вони не позначались і в якому б місці імперії не були засуджені церквою і передані до світського суду, були покарані з належним сумлінням. Якщо хтось з вищеназваних буде спійманий і, наляканий смертю, виявить бажання повернутись в лоно церкви у вірі, то такі, згідно з канонічними постановами, повинні бути замкнені для відбування покарання — довічного ув’язнення».

ІІІ. Мислю творчо

Розгляньте герби орденів францисканців і домініканців. Поміркуйте, що вони символізують. Підготуйте творчий проєкт про один з орденів.