§ 10. Перша російсько-українська війна

• Що передбачала «Тимчасова інструкція» Тимчасового уряду, надіслана УЦР?

• Які рішення прийняв з'їзд поневолених народів Росії в Києві?

• Чим різнилися Другий та Третій Універсали УЦР?

1. Проголошення в Харкові більшовицької влади та маріонеткової квазідержави УНР (Радянської/Совєтської)

УНР узяла курс на розвиток демократичної державності. Відтак право на легальну діяльність мали всі політичні сили, зокрема й більшовики, які зміцнили свої позиції в Росії і не полишали спроб захопити владу в Україні. З цією метою вони готували повстання в Києві, однак УЦР зуміла роззброїти військові підрозділи, що їх підтримували та відправити до Росії. Російські окупаційні війська, які рухалися на Київ з фронту, перехопив поблизу Вінниці 1-й Український корпус Павла Скоропадського, врятувавши місто від їхнього погрому.

4 (17) грудня 1917 року Раднарком надіслав до Києва «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради». У цьому документі за підписами Володимира Леніна та Лева Троцького було демагогічно заявлено про визнання УНР. Проте, як з’ясувалося далі, — не реально існуючої, якою керувала УЦР, бо власне УЦР більшовицький уряд відмовився визнати. Більше того, він в ультимативній формі сформулював свої вимоги до Центральної Ради. Серед них — відмовитися від спроб перетворити Південно-Західний фронт в Український із підпорядкуванням його Українській Центральній Раді; пропустити російські війська через Україну на Південний фронт; припинити роззброєння червоногвардійців; зупинити пропуск через українську територію донських козаків, котрі поверталися з фронту додому, і вели на Дону воєнні операції проти більшовиків. На роздуми Раднарком відвів 48 годин, а у разі відхилення цих вимог погрожував почати війну проти УНР. Генеральний секретаріат від імені УЦР кваліфікував ультиматум як втручання у внутрішні справи України. Ставало очевидним, що російський більшовицький уряд шукає приводу для війни з УНР.

У цей драматичний момент 4 (17) грудня в Києві розпочав роботу Всеукраїнський з’їзд рад, на якому більшовики планували здійснити внутрішній переворот і захопити владу. Однак їм не вдалося реалізувати цей задум, позаяк більшість депутатів з’їзду висловилася за підтримку УЦР. Розуміючи, що події розвиваються не за їхнім сценарієм, більшовики й частина есерів залишили Всеукраїнський з’їзд рад і перебралися до Харкова. Там вони об’єдналися з учасниками альтернативного з’їзду робітничих і солдатських депутатів Донбасу і Криворіжжя. Цей з’їзд об’явив себе Першим Всеукраїнським з’їздом рад. 12 (25) грудня більшістю голосів делегатів було проголошено маріонеткову квазідержаву (утворення, що має деякі ознаки держави, але не є такою у загальноприйнятому значенні) Українську Народну Республіку (Радянську/Совєтську) зі столицею у Харкові та утворено Народний секретаріат — перший більшовицький уряд України. Його очолив Федір Сергєєв (Артем).

• 1. Що впливало на перебіг подій в Україні від листопада до початку грудня 1917 року?
• 2. Стисло охарактеризуйте «Маніфест до українського народу...».
• 3. Які події відбулися в Харкові 12 (25) грудня 1917 року?

Мовою джерела. Із виступу Володимира Винниченка:

«Ці комісари — люди, відірвані від життя. Вони відвикли від практичного життя, перебуваючи довгий час емігрантами за кордоном. Національних здобутків вони так само не вміють цінувати, як той панич, що не працював тяжко, не вміє цінити кришки хліба. Можна сподіватися, що прийде ще й такий час, коли нам доведеться боронити здобутки революції від загальноросійської реакції, котра неодмінно почнеться, коли впаде правительство народних комісарів.»

• 1. Чому Володимир Винниченко вважав більшовицькі ідеї неприйнятними для України?

2. Початок і перебіг першої російсько-української війни

Після відхилення ультиматуму Раднаркому Українська Народна Республіка з 5 (18) грудня 1917 року фактично перебувала у стані війни з більшовицькою Росією. Захопивши Харків, російські війська згодом оволоділи важливими залізничними вузлами — Лозовою, Павлоградом, Синельниковим, створивши вигідний плацдарм для вирішальних боїв з УНР. До середини січня 1918 року вони утвердилися на Лівобережній Україні і розпочали підготовку до наступу на Київ. До їхніх збройних сил входили частини регулярної російської армії, підрозділи моряків та червоногвардійців промислових центрів України і Росії. Загальне керівництво військами здійснював Володимир Антонов-Овсієнко. З метою протидії агресії 15 грудня 1917 року в Києві сформовано Особливий комітет з оборони України. 26 грудня Генеральний секретаріат оголосив про створення армії УНР на засадах добровільності й оплати. Проте основні сили УЦР розташовувалися на Правобережжі, де стримували наступ на Київ збільшовизованих частин російської армії. Тому головною опорою УЦР на Лівобережжі стали підрозділи Вільного козацтва і добровольчі формування, які створювались уже під час війни. Серед них: Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, Галицько-Буковинський курінь січових стрільців під орудою Євгена Коновальця, підрозділи генералів Олександра Удовиченка, Костянтина Прісовського тощо.

Вояки УНР часів Центральної Ради

25 грудня 1917 року розпочався російська військова агресія проти УНР. Загони під орудою Михайла Муравйова, використовуючи перевагу в кількості та озброєнні, діючи жорстоко, швидко просувалися до столиці. Символом національної честі й українських визвольних змагань став подвиг кількохсот київських студентів та курсантів офіцерської школи на чолі із Олександром Омельченком і Володимиром Шульгіним, котрі 16 (29) січня 1918 року неподалік залізничної станції Крути вступили у бій із переважаючими силами противника й загинули за Україну. Водночас у столиці розпочався заколот окремих підрозділів міського гарнізону і робітників заводу «Арсенал», спрямований проти УНР. Його придушили загони УНР під орудою Симона Петлюри та Євгена Коновальця. Однак це вже не мало стратегічного значення. 26 січня 1918 року російські війська увійшли до Києва. УЦР та уряд виїхали до Житомира і звідти намагалися керувати боротьбою з російськими окупантами.

Меморіал битви під Крутами на залізничній станції Крути

Причин поразки військ УНР було кілька. Це насамперед ослаблення соціальної опори через повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень, що відштовхнуло від УЦР селянство, у той час, коли більшість робітників підтримувала більшовиків; неналежна увага до воєнної політики, збройного захисту державності і, як наслідок, відсутність регулярної та централізованої армії. Свою роль зіграли і високий ступінь організованості та боєздатності російських військ, й успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія (маніпулювання інформацією), якій довіряли селяни і робітники.

Пам’ятний хрест героям Крут на Аскольдовій могилі в Києві

• 1. Які військові підрозділи боронили Україну від більшовиків?
• 2. Чому бій під Крутами став символом національної гідності?
• 3. Назвіть причини поразки військ УНР.

3. Більшовицько-російська окупація України

Населення Києва, що складало на той час 430 тисяч осіб, з яких до 20 тисяч — військові, солдати та офіцери старої армії, загалом ставилося байдуже до боротьби українців-незалежників із більшовицькими формуваннями. Проросійськи налаштована київська громадськість спочатку навіть дещо симпатизувала їм, бо сприймала їх як патріотів-росіян, котрі прагнуть ліквідувати розкол єдиної держави. Проте наступні дії окупаційної влади засвідчили протилежне. Перші її кроки ознаменувалися жорстоким терором, названим «червоним», проти військових, інтелігенції, юнкерів та пересічних громадян, котрі не сприймали більшовицьку політику, тому вважалися ворогами революційної влади. Кількість жертв «червоного» терору в Києві сягнула, за різними підрахунками, від двох до п’яти тисяч осіб. Чітко спрямоване антиукраїнське насильство прокотилося іншими містами і селами України. Людину могли розстріляти за посвідчення Української Центральної Ради або портрет Тараса Шевченка в установі чи у квартирі.

Похорони жертв більшовицького терору в Києві у лютому 1918 року (Київ, 10 березня 1918 року)

Водночас формувалися органи окупаційної російської влади. Із Харкова до Києва переїхав Народний секретаріат, контроль якого поширювався лише на п’ять губерній, окреслених свого часу «Тимчасовою інструкцією». На місцях утворилися воєнно-революційні комітети (воєнревкоми) як владні структури, оскільки більшовики не наважилися передати владу радам, у яких переважали меншовики та есери. Тривала реалізація політики розчленування України через утворення регіональних республік: Донецько-Криворізької, Одеської, Таврійської. Деякі українські землі увійшли до складу Донської республіки.

Економічна політика передбачала націоналізацію промисловості, транспорту, фінансів, які переходили під контроль Росії. Водночас вони озброювали робітників і створювали бойові загони для встановлення своєї влади в промислових центрах. На селі розгорталась аграрна революція. Селянство громило поміщицькі маєтки, розправлялося з їхніми власниками. Влада підтримувала такі дії, закликаючи до знищення старого порядку і самостійного вирішення власних проблем. Водночас з України вивозилося зерно, щоб забезпечити продовольством армію та великі міста Росії. Вилучаючи його в населення, більшовики часто застосовували реквізиції і насильство, налаштовуючи тим самим проти себе мешканців міст і сіл. Червоногвардійцям успішно протидіяли загони Вільного козацтва. У деяких районах органи більшовицької влади були знищені відразу після створення. Однак загалом ситуація на українських землях у цей час була складною. Порушився звичний для людей повсякденний спосіб життя. В умовах політичного протистояння посилилася жорстокість, ненависть, насильство, знецінення людського життя.

• 1. Поясніть поняття «більшовицький терор» на конкретних прикладах.
• 2. Які регіональні більшовицькі республіки діяли на території України?
• 3. Як втілювалася в життя економічна політика більшовиків?

У той час, коли... на теренах України

в УНР увійшли в обіг перші українські банкноти номіналом 100 карбованців, ...

Тоді... у світі

у США президент Вудро Вільсон проголосив мирну програму з 14-ти пунктів, що мала сприяти завершенню Першої світової війни.

Підсумуйте свої знання

1. Запам'ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 4 (17) грудня 1917 рік — надіслано «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради»;

- 4 (17) грудня 1917 рік — почав роботу Всеукраїнський з’їзд рад у Києві;

- 12 (25) грудня 1917 рік — проголошено Українську Народну Республіку Рад у Харкові;

- 16 (29) січня 1918 рік — відбувся бій під Кругами;

- 26 січня 1918 рік — більшовики захопили Київ.

2. Поясніть значення понять: Народний секретаріат, Рада народних міністрів.

3. Напишіть міні-есей на тему: «Бій під Крутами».

4. Поміркуйте, чи змогла Українська Центральна Рада утриматися при владі, виконавши вимоги Ультиматуму Раднаркому. Відповідь аргументуйте.