Практична робота № 2. «Автономісти і самостійники. Порівняльний аналіз програмних документів українських політичних партій»
§ 12. Практична робота № 2. «Автономісти і самостійники. Порівняльний аналіз програмних документів українських політичних партій»
Мета: Визначте спільні й відмінні положення в програмних документах політичних партій, проаналізувавши цитати з писемних джерел.
Завдання 1. Об’єднайтеся в пари. 1. Проаналізуйте писемні джерела. Дайте письмові відповіді на запитання.
Українські політичні партії та громадські рухи Наддніпрянщини на початку XX століття
|
Дата створення |
Лідери |
Мета |
|
1. Революційна українська партія (РУП) |
||
|
1900 рік |
Дмитро Антонович, Борис Камінський, Левко Мацієвич, Михайло Русов |
Самостійна соціалістична Україна. 3 1903 року РУП офіційно відмовилась від програмового завдання — самостійності України, віддавши перевагу соціалістичним, соціально — економічним вимогам та боротьбі за автономію України в складі Російської федерації. У 1904 році — частина членів РУП приєдналась до Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) як крайова організація під назвою Українська соціал-демократична спілка (УСДС). В 1905 році — на II з'їзді РУП була перейменована в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). |
|
2. Українська соціалістична партія (УСП) |
||
|
1900 рік |
Богдан-Валеріан Ярошевський, Маркіян Меленевський, |
Створена на взірець Польської соціалістичної партії (ПСП). Програмні засади: практично не було розбіжності з РУП, тому на деякий час УСП (червень — грудень 1903 року) навіть об'єднувалась з РУП. У 1904 році більшість членів УСП вступила в ПСП. |
|
3. Українська народна (національна) партія (УНП) |
||
|
1902 рік |
Микола Міхновський, Олександр Макаренко. |
«Єдина, нероздільна, самостійна, демократична Україна». Головний програмний документ: «Десять заповідей члена УНП». |
|
4. Українська демократична партія (УДП) |
||
|
1904 рік |
Борис Грінченко, Сергій Єфремов, Іван Стешенко — молодші члени громади та Всеукраїнської Загальної Організації. |
Ліквідація російського абсолютизму, побудова конституційного ладу, автономія України, широкі демократичні перетворення. Наприкінці 1904 року в УДП стався розкол, група лівих діячів проголосила створення Української радикальної партії (УРП), оскільки їх не задовольняло обмеження лише національно-просвітницькою діяльністю УДП. |
|
5. Українська радикальна партія (УРП) |
||
|
1904 рік |
Борис Грінченко, Сергій Єфремов, Модест Левицький, Федір Матушевський. |
Соціалістичне перетворення майбутньої України та федеративні відносини з Росією. Наприкінці 1905 року після кількамісячного самостійного існування УРП об’єдналась з УДП, утворивши Українську демократично-радикальну партію (УДРП). |
|
6. Українська демократично-радикальна партія (УДРП) |
||
|
1905 рік |
Проіснувала до 1908 року, до заснування на її базі непартійного Товариства українських поступовців (ТУП) |
Ліберальні перетворення, знищення експлуатації людини людиною, соціалістичний лад, автономія всім націям на їх території, створення «Просвіт». Брала участь у виданнях практично всіх україномовних часописів. |
|
7. Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) |
||
|
1905 рік шляхом перейменування РУП. |
Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Дмитро Донцов, Микола Порш, Андрій Жук. |
В основу програми УСДРП лягла Ерфрутська програма німецьких соціал-демократів 1891 року: право кожної нації на культурне і політичне самовизначення; широке самоврядування. Були намагання об’єднати партію з РСДРП, але через теоретичні розбіжності цього не сталося. |
|
8. Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) |
||
|
1903-1904 роки |
Максим Ковалевський, Павло Христюк, Михайло Грушевський |
«Пристосувати соціалістичні ідеї до конкретних форм життя української демократії». Особливий наголос на аграрні перетворення, що забезпечило значний вплив в українському селі. Автономія України. |
|
9. Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ) |
||
|
1907-1917 роки |
Сергій Єфремов, Дмитро Дорошенко, Федір Матушевський, Андрій Ніковський |
Соціалізм і федерація. 3 1907 року по 1917 рік Українська демократично-радикальна партія, як складова ТУП, вела в основному культурологічну роботу. У червні 1917 року на конференції УДРП перейменована в УПСФ. |
|
10. Українська демократично-хліборобська партія (УДХП) |
||
|
червень 1917 року |
Дмитро Донцов, Вячеслав Липинський, Володимир і Сергій Шемети |
«Боротьбу за державний суверенітет цілого українського народу по всій Україні ми ставимо найважливішою і вихідною точкою нашої політичної програми»; «Українська національна ідея тільки тоді в силі оживити собою українську етнографічну масу, коли вона йде поруч з ідеєю суверенітету українського народу, коли вона кличе до повного національного визволення». |
|
11. Українська партія самостійників-соціалістів (УПСС) |
||
|
грудень 1917 року |
Іван Луценко, Олександр і Сергій Макаренки, Олександр Степаненко, Микола Міхновський |
«Незалежна Українська Народна Республіка з парламентом та президентом», «націоналізація землі тощо». |
|
12. Українська трудова партія (УТП) |
||
|
жовтень 1917 року |
Федір Крижанівський та інші лідери кооперативного руху |
Збереження приватної власності; автономія України. |
Завдання 2. Проаналізуйте інформацію, розміщену в таблиці «Українські політичні партії та громадські рухи Наддніпрянщини на початку XX століття» та витяги з програмних документів політичних партій.
Накресліть в зошиті таблицю й заповніть її. «Політичні партії в 1917 році».
|
Автономісти |
Самостійники |
||
|
Назва партії |
Завдання |
Назва партії |
Завдання |
Завдання 3. Які, автономістські чи самостійницькі ідеї переважали в політичних організаціях?
Порівняйте цілі політичних партій, відшукайте спільні та відмінні риси. Зробіть висновки.
Михайло Грушевський про автономію (в його перекладі з грецької — «самозаконність»): «Право жити по своїм законам, самим собі становити закони, а не жити по чужим законам і під чужою властю ... Лад, коли якийсь край чи народ в державі має право самостійно влаштовувати своє життя по своїх місцевих законах, називається автономією».
1. Як розумів термін «автономію» Михайло Грушевський?
Миколи Міхновського «Самостійна Україна»:
«Державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері міжнародних відносин».
1. Що є головною умовою існування нації, на думку Миколи Міхновського?
Володимир Винниченко «Відродження нації»:
«За 250 років перебування в спілці з Росією українство вперше в ці дні почуло себе в Росії дома, вперше інтереси цієї колишньої в’язниці стали близькими, своїми.
Ні про який сепаратизм, самостійність навіть мови не могло бути, а коли чулись рідесенькі голоси, то це були голоси або схоластиків, чистих теоретиків, запеклих «самостійників», або людей, занадто вже пройнятих національним чуттям».
1. Яку ідею могли зреалізувати українці в період революції, на думку Володимира Винниченка?
Никифор Григоріїв казав:
«Національний наш Конгрес зробив велику помилку тим, що задавив голоси самостійників, зігнорував їхню ідеєю і, вирішивши наперед волю народу українського, став на шлях федерації, рішуче відкинувши думку про самостійність.
Треба хоч тепер дати волю агітації всім напрямкам української думки, бо цим передрішенням волі нашого народу, цією довірливістю скористались росіяни, і тепер ми мусимо боротись з ними нерівною зброєю».
1. Яку помилку, на думку Никифора Григоріїва, допустив Національний конгрес?
Витяг з програми Української партії соціалістів-революціонерів:
«Наш народ, серед якого ми живемо, народ український. Край наш рідний — Україна. Колись сотні літ тому назад Україна жила вільним політичним життям і в громадському житті її колись було багато з того, чого ми зараз вимагаємо для трудового народу. Але історія України пішла так, що її воля політична була скасована московськими царями. І тепер, коли народ скинув самих царів, наша партія українська буде боротися за волю України, за національно-територіальну автономію України, за право українського народу управляти на всій землі, де живуть переважно українці».
1. Як бачили представники УПСР майбутнє українців?
В’ячеслав Липинський витяг з «Нарису програми»:
«УДХП виступала за встановлення в самостійній Українській Державі демократичного республіканізму, за якого законодавча влада належала б демократично обраному Українському Сойму в Києві (з терміном обрання делегатів на 4 роки), а виконавча — Генеральному Секретаріатові (урядові), що був би підзвітним Сойму. Крім того, передбачалася й посада президента Республіки із чотирирічною виборною каденцією, повноваження якого мали бути визначені Установчими Зборами. Вибори мусили б здійснюватися через забезпечення демократичного, рівного, всенародного, таємного, прямого й пропорційного права голосу, без будь-яких обмежень за соціальною, національною чи релігійною ознаками».
1. На яких засадах мала будуватися Українська держава з позиції представників партії УДХП?
Витяг з Програми УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТІЇ САМОСТІЙНИКІВ-СОЦІАЛІСТІВ:
«Українська партія самостійників-соціалістів є партія працюючої маси українського народу...
Українська партія самостійників-соціалістів визнає соціалістичний ідеал, як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український і інші народи, знищити визиск, безправ’я у всіх їх формах, знищити сучасний капіталістичний устрій, збудований на насиллі, примусі. Головні завдання української партії самостійників-соціалістів: просвітити, освідомити українців-робітників і хліборобів з боку розуміння їх національних і класових інтересів:
а) зорганізувати освічене і свідоме своїх інтересів українське робітництво;
б) зорганізувати так само українців-хліборобів;
в) зорганізувати інші верстви українського народу, що стоїть на варті інтересів працюючих.
Непоборна спільна сила з'єднаного освіченого працюючого люду українського забере до своїх рук політичну владу на Україні, знищить визиск, насилля, панування, нерівність і утворить непідлежну Україну — Республіку вільних людей, вільної праці.... В справі державній партія стоїть на ґрунті повної незалежності Української Народної Республіки.
Головною законодавчою владою на Україні є парламент (Центральна Українська рада) з членів, обраних на певний строк (од 3 до 5 літ) на основі п’ятичленної демократичної формули і утримуваних на державний кошт.
Головною виконавчою владою є Президент Республіки і Рада Міністрів».
1. Які завдання ставила перед собою УПСС?
Витяг з рішення з’їзду УПСФ «В справі федерації й самостійності»
«... централістична і своєкорисна політика російського уряду, суспільства й партій, ворожість їх до істинного федералізму і, нарешті, большовицька авантюра — висунули ідею самостійності української держави. УПСФ признала самостійність й прийняла ідеї консолідації української держави... За тодішніх умов партія виключала будь-яку можливість федеративного зв'язку з Росією. Але єднання з іншими народами, що створюють національні держави на руїнах імперій, партія вважала можливим і бажаним для інтересів України. УПСФ визнавала, що «ідея федералізму в політичному житті має таке ж загальне значення, як у соціально-економічній — соціалізм, і тому ці ідеї повинні залишитися провідними думками партії», бо «федералізм містить в собі ідеал того всесвітнього єднання держав, яке тільки і може служити надійною запорукою проти імперіалізму і війни».
1. Чому представники УПСФ стали сумніватися в ідеї федералізації?
Розгляньте ілюстрації. Визначте, що їх об’єднує. Яку політичну силу вони представляли?
Газета «Боротьба». Почала виходити 1 травня 1917 року, як орган Центрального Комітету Української партії соціалістів-революціонерів
Сергій Шемет, Володимир Шемет, Микола Міхновський, Євген Чикаленко
