Узагальнення за розділом «Українська революція, розпад Російської імперії та постання національної держави — Української Народної Республіки»

1. Складіть хронологічну таблицю подій.

Всеукраїнський національний конгрес; виступ самостійників; проголошення Української Народної Республіки; створення Української Центральної Ради; бій під Крутими; проголошення незалежності УНР; утворення Генерального секретаріату; проголошення Кримської Народної Республіки; підписання Берестейського (Брестського) мирного договору між УНР та Центральними державами.

2. Попрацюйте з логічними ланцюжками. З’ясуйте, яке з понять зайве і чому.

• А) Українська Центральна Рада, Народний секретаріат, Генеральний секретаріат, Рада Народних Міністрів.
• Б) Донецько-Криворізька, Таврійська, Одеська, Донська більшовицькі республіки.
• В) інтервенція, ультиматум, терор, універсал.
• Г) Директорія, Курултай, Мусвиконком, Раднарком.

3. Виконайте завдання за історичними картами (с. 63, с. 67):

• а) локалізуйте територію, на яку поширювалась правочинність Генерального секретаріату згідно з «Тимчасовою інструкцією...»;
• б) окресліть територію Української Народної Республіки згідно з Третім Універсалом УЦР;
• в) простежте напрямки наступу більшовиків під час першої війни більшовицької Росії з УНР;
• г) визначте територію УНР за Берестейським (Брестським) мирним договором.

4. Визначте причини і рушійні сили Української революції.

5. Порівняйте чотири Універсали УЦР за критеріями: дата появи; передумови; основний зміст; наслідки прийняття.

6. Проаналізуйте програмні засади українських політичних партій на початку Української революції.

7. Поміркуйте, чому бій студентів і курсантів офіцерської школи під Крутами порівнюють із подвигом трьохсот спартанців.

8. Попрацюйте з характеристиками історичних особистостей, поданих нижче та розміщених у § 6 (Михайло Грушевський) та у § 7 (Володимир Винниченко). Порівняйте, що спільного, а що відмінного в їхній діяльності. Відповідь обґрунтуйте.

Петро Болбочан (1883-1919)

Народився у селі Геджев на Хотинщині, яка входила до Бесарабської губернії (нині с. Ярівка Чернівецької області). Закінчив Чугуєвське піхотне юнкерське училище. Став одним із творців українського війська. Долучився до створення 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Сформував 1-й Український Республіканський полк й очолив його. Під час визволення України від більшовиків 2-й Запорізький курінь, яким він керував, першим увійшов до Києва, випередивши німецькі війська. 12 березня 1918 року очолив 2-й Запорізький піший полк, який став найкращим і найбільшим у Запорізькій дивізії. На прапорі полку був напис: «З вірою твердою в конечну перемогу, вперед за Україну». Очолював Кримську групу армії УНР під час визволення Криму від більшовиків. За гетьмана Павла Скоропадського служив на російсько-українському кордоні. Командував Лівобережним фронтом під час другої війни з Росією. У січні 1919 року, за наказом Симона Петлюри, заарештований за узурпацію влади. А в червні того ж року розстріляний.

Сергій Єфремов (1876-1939)

Народився в селі Пальчик Звенигородського повіту Київської губернії. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Став професійним публіцистом. Створив понад три тисячі праць. У роки Української революції був заступником Голови УЦР. У першому українському уряді обіймав посаду генерального секретаря міжнаціональних справ. Запропонував назву Українська Народна Республіка. З вересня 1917 року очолював Українську партію соціалістів-федералістів. За УСРР — академік Всеукраїнської Академії наук (з 1919 року), віце-президент ВУАН, із 1923 року завідував історико-філологічним відділом академії, очолював Комісію для складання біографічного словника діячів України, Раду Історико-літературного товариства. У 1929 році заарештований, звинувачений в організації націоналістичної спілки СВУ (Спілка Визволення України). В 1930 році засуджений на десять років позбавлення волі. Помер у 1939 році у Володимирській тюрмі в Росії.

Микола Міхновський (1873-1924)

Народився в селі Турівка на Полтавщині. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Створив та очолив УНП. Став лідером самостійницького руху в Україні. Під час Першої світової війни служив у Київському окружному суді. Виступав за створення української армії. Долучився до формування 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Очолив «Український військовий клуб імені Павла Полуботка» у Києві. Належав до складу Українського генерального військового комітету (УГВК). За причетність до виступу самостійників, у серпні 1917 року відправлений на Румунський фронт. Восени 1917-го року оселився на Полтавщині, обраний Лубенським мировим суддею. Став членом УДХП. Під час антигетьманського повстання виступав за примирення Павла Скоропадського й очільників Директорії Володимира Винниченка. Співпрацював з отаманом Никифором Григор’євим. До 1924 року перебував у Новоросійську, на Кубані, де учителював. У 1924 році повернувся до Києва, був заарештований, через кілька днів відпущений. Через день знайдений повішеним.