§ 28. Політика коренізації в УСРР: ставлення влади і населення

• Виникнення якої держави було задеклароване у 1922 році?

• Яку мету переслідували більшовики, змінюючи економічний курс?

• Як вплинула на життя людей нова економічна політика?

1. Причини впровадження коренізації

Складовою частиною культурно-політичних процесів 1920-х років в Україні стала політика коренізації, яку проголосив у 1923 році XII з’їзд РКП(б). Її впровадження зумовлювали низка зовнішніх і внутрішніх причин. Основний зовнішній фактор — формування серед міжнародної спільноти привабливого іміджу СРСР/СССР як держави, що забезпечила гармонійний розвиток національних республік. Суттєвішими виявилися внутрішні чинники. Насамперед необхідно було зміцнити позиції ВКП(б) у суспільстві. Більшовицька партія і надалі залишалася нечисленною, переважно російською та міською організацією, що невпевнено почувалася серед селянства і неросійських народів. Відтак актуальною стала потреба досягнення компромісу із селянством — переважаючою соціальною верствою і національною інтелігенцією, лібералізувавши національні відносини.

Не останню роль відігравало намагання більшовицької влади контролювати процес національного відродження та прагнення розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партії і до управління республікою представників неросійських народів. Тогочасна статистика свідчила не на користь більшовиків. Зокрема, в 1920 році у складі КП(б)У українців було 19 %, тим часом вони становили 80 % населення УСРР/УССР. Лише 11 % комуністів вважали рідною мовою українську, а розмовляли нею тільки 2 %. Влада прагнула також зміцнити СРСР/СССР, розширивши права республік.

Плакат «Українізація»

Рішення з’їзду передбачали посилення уваги до підготовки, виховання і висування кадрів корінної національності насамперед у партійні та державні структури; запровадження навчання, видання книг, газет, журналів мовами корінних національностей; вивчення в управлінських структурах мови і культурних традицій місцевого населення. В Україні ця політика називалася українізацією.

• 1. Коли XII з’їзд РКП(б) проголосив політику коренізації?
• 2. Назвіть причини впровадження політики коренізації.
• 3. Що передбачала українізація?

2. Ставлення влади і населення до українізації

Партійне керівництво, котре складалося з присланих із Москви більшовицьких урядовців, не виявило розуміння необхідності українізації і ще менше було схильне її втілювати. До того ж багато з них стверджували свою зверхність над «місцевими». Так, один із найвищих чиновників КП(б)У росіянин Дмитро Лебідь навіть не намагався приховувати ворожість до української мови, обґрунтувавши тезу про «боротьбу двох культур» — передової російської, пов’язаної з робітниками і містом, та відсталої української (селянської). За його логікою, у цьому протистоянні переможе російська культура. Завдання комуністів — підтримати такий «природний процес». Хоча ці ідеї мали багато прихильників у Москві, центр вважав їх передчасними. Тому Дмитра Лебедя і ще кількох чиновників відкликали з республіки. На їхні місця призначили дисциплінованих представників московського центру, зокрема Лазаря Кагановича, котрий очолив ЦК КП(б)У і готовий був проводити лінію партії на українізацію. У керівництві різними партійними та державними органами зросла кількість українців, які щиро підтримували українізацію. До них належали Олександр Шумський, Микола Скрипник, Григорій Гринько. Перші заходи українізації мали на меті розширити вживання української мови, особливо серед партійців і урядовців. Відтак партійні та державні службовці у 1923 році отримали вказівку пройти спеціально організовані курси з української мови. Тим, кому не вдалося їх успішно закінчити, загрожувало звільнення. У 1925 році чиновникам наказали користуватися українською мовою у листуванні й публікаціях, а згодом українська мова була впроваджена в діловодство партійних структур. Українізація охопила усі сторони життя УСРР/УССР, її позитивно сприймало населення. Збереження в середовищі українців рідної мови пояснювалося тим, що українська мова давала змогу здобути освіту, брати корисну інформацію з газет і журналів, спілкуватись із чиновниками та виконувати професійні обов’язки. Завдяки політиці українізації українська мова перестала бути романтичною й малозрозумілою ідеєю нечисленної групи інтелігенції чи ознакою відсталого селянства. Натомість вона перетворилася на основний засіб спілкування і самовираження українців.

Газети 1920-х років

У 1920-ті роках на світосприйняття більшості українців продовжувала впливати церква. Намагаючись послабити Російську Православну Церкву, держава терпимо ставилася до інших релігій — і цим скористалася українська інтелігенція, яка намагалася відродити національну церкву. 1921 року на Першому Всеукраїнському Соборі у Києві було ухвалено утворити Українську Автокефальну Православну Церкву (УАПЦ). Митрополитом обрано Василя Липківського. Прийнятим рішенням завершили тривалий процес формування української православної церкви, розпочатий ще за доби УЦР.

Реалізація політики коренізації торкалася різних сфер життєдіяльності народів, які проживали на теренах України. Серед першочергових заходів політики коренізації передбачалася організація мережі національних державних навчальних закладів із викладанням їхньою рідною мовою. Статистичні дані показують, що у 1927 році рідною мовою навчалося 67,1 % російських дітей, 84,6 % німецьких, 72,5 % болгарських, 49,6 % єврейських, 49% молдавських, 45,7 % польських. З метою підготовки педагогічних кадрів для національних шкіл створено мережу спеціальних навчальних закладів, курсів, хоча основним критерієм підбору кадрів для роботи в школі і надалі залишався класовий підхід, тобто соціальне походження вчителів, їхня лояльність до радянської влади. Прикметною ознакою того часу було створення національних бібліотек, хат-читалень, клубів, кінопересувок. До прикладу, у 1924-1925 роках діяло 375 культурно-просвітницьких закладів національними мовами, а в 1925-1926 роках до 889, тобто їхня кількість зросла на 57 %.

• 1. Якого статусу набувала українська мова під час процесу коренізації?
• 2. Коли було ухвалено рішення про утворення УАПЦ? Хто став її митрополитом?
• 3. У яких сферах життєдіяльності народів, що проживали на теренах України, проявилася політика коренізації?

Василь Липківський (1864-1937)

Народився в селі Попудні на Київщині.

Освіта: Київська духовна академія.

Настоятель собору в місті Липовець Київської губернії та Покровської церкви Києва у передмісті Солом’янка, опікун церковних шкіл у тому ж повіті. Директор Київської церковно-вчительської школи. З 1917 року — лідер церковно-визвольного руху за утворення УАПЦ. 22 травня 1919 року відслужив першу літургію українською мовою у Військово-Микільському соборі. Ініціатор скликання першого Всеукраїнського Церковного Собору в Софії Київській. Митрополит УАПЦ у 1921-1927 рр. Провів церковні реформи: впровадження богослужінь українською мовою, розширення прав парафіян у церковних громадах, відродження національних традицій у церковному житті. В 1927 році за результатами сфабрикованого «Другого собору УАПЦ» «звільнений від тягаря митрополичого служіння». Упродовж десяти років проживав у злиднях і забутті в передмісті Києва. Та, нескорений духом, продовжував працювати, писав «Історію української церкви», перекладав церковні книги українською мовою. 27 листопада 1937 року розстріляний за вироком НКВС.

«Єдиний спосіб відновити в нашім народі силу свого рідного вільного життя, любов до своєї отчизни України — це згадати своїх предків, увійти з ними в духовне єднання, раз і назавжди твердо і якісно зрозуміти, «чиї ми діти».

3. Результати українізації

Політика українізації сприяла піднесенню української культури, розвитку національних мов і культури численних етнічних груп, які населяли Україну. У діловодстві, освіті, культурі національних районів можна було використовувати національну мову. До кінця 1920-х років помітним стало відродження єврейської культури мовою ідиш (в Україні на той час проживало 1,6 мільйонів євреїв), а також культури кримських татар (але не забуваймо, що Крим тоді не належав до УСРР/УССР). Окрім того, ця політика давала більшовицькому керівництву змогу контролювати процес національного відродження.

Українізація спричинила зростання чисельності українців у партійному і державному апараті з 25 % — у 1923 році до 52-54 % в 1926-1927 роках Серед рядових членів КП(б)У також переважали українці. Натомість у керівних структурах партії представництво корінного етносу не перевищувало чверті. Зі санкції московського центру КП(б)У очолювали неукраїнці: німець Еммануїл Квірінг, єврей Лазар Каганович, поляк Станіслав Косіор. Водночас вони розглядали українізацію як вимушений крок і тимчасову поступку заради зміцнення комуністичної влади на місцях. Досягнувши цього, партійне керівництво із другої половини 1920-х років розпочало зводити нанівець досягнення українізації і на початку 1930-х років її припинили.

Про які процеси в українському суспільстві свідчить документ

Коренізація виявилася результатом не лише зусиль більшовицької партії, а була насамперед відгомоном української національної революції 1917-1921 років. Велика армія виконавців українізації склали переважно українська інтелігенція, значна частина якої брала участь у національно-визвольних змаганнях.

• 1. Визначте результати українізації в містах.
• 2. Як політика українізації впливала на життя етнічних меншин?
• 3. Що мало на меті московське керівництво, впроваджуючи коренізацію?

Національний склад членів і кандидатів у члени КП(б)У

1. Який процес відображає діаграма? Про що він свідчив?

Мовою джерела. Із Постанови ВУЦВК та РНК УРСР/УССР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови». Серпень 1923 року:

«Кожний громадянин на всіляких прилюдних виступах, а також у цілому громадському житті, має право вільно користуватися рідною мовою. Відповідно до переважного числа людности в УСРР, що говорить українською мовою, обрати, як переважну для офіційних зносин, українську мову».

• 1. Чому українську мову прийнято обрати для офіційних зносин?

У той час, коли... на теренах України

на Всеукраїнському православному церковному соборі було підтверджено автокефалію Української Православної Церкви, а митрополитом обрано Василя Липківського, ...

Тоді... у світі

у Великій Британії вперше застосували дорожнє маркування — пішохідну зебру.

Фільм «Українізація»:

https://cutt.ly/eNfzigZ

Фільм «Політика українізації та коренізації 1920-1930 років. Пишемо історію»:

https://cutt.ly/2NfzCdQ

Підсумуйте свої знання

1. Запам'ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 1921 рік — ухвалено рішення про утворення УАПЦ;

- 1923 рік — XII з'їзд РКП(б) проголосив політику коренізації.

2. Поясніть значення понять: коренізація, українізація, УАПЦ.

3. Напишіть есей «Василь Липківський — апостол релігійно-національного відродження».

4. Заповніть таблицю «Процес українізації в УСРР»: