§ 29. Суспільно-політичне життя в Україні в роки непу

• Назвіть націонал-комуністичні партії УСРР.

• Хто очолював КП(б)У в роки непу?

• У яких галузях суспільства були досягнуті успіхи в період українізації?

1. Ліквідація багатопартійності. Утвердження монопольного становища КП(б)У

Лібералізація економічного життя не супроводжувалася перебудовою суспільно-політичних відносин. Політичні порядки за період непу, яку історики окреслюють зазвичай 1921-1928 роками, у республіці мало змінилися. Диктатура пролетаріату, що проголосили більшовики, була фактично диктатурою партійно-державної верхівки більшовицької партії, яка реалізовувалася через відповідну систему. Вона включала державні і громадські організації. До державних належали ради, комітети незаможних селян, котрі діяли ще на селі. Як державна структура функціонувала і КП(б)У.

Під партійно-державним тиском почала розпадатись більшість політичних партій, і прийняли рішення про саморозпуск. Проти їхніх членів були задіяні каральні органи, які піддавали їх не тільки гласному й негласному нагляду, а й реальним арештам, застосуванню фізичних і моральних катувань. Більшовики неодноразово заявляли, що не дадуть легально існувати тим, хто претендує на суперництво із ними. У 1920 році згорнула діяльність Українська комуністична партія (боротьбистів). Більшість її членів увійшли до КП(б)У. В 1925 році оголосила про саморозпуск Українська комуністична партія (УКП), яка прагнула поєднати соціалістичні ідеї з українським національним рухом. Припинення діяльності інших партій сприяло тому, що ВКП(б) і КП(б)У як одна з її найбільших обласних організацій зміцнили і закріпили свої владні позиції.

В умовах однопартійної системи практично зникли можливості для альтернативності і змагання у формуванні національної політики. З утвердженням після смерті Володимира Леніна (1924 рік) на посаді Генерального секретаря ВКП(б) Йосипа Сталіна посилилася партійна номенклатура, розширилися її привілеї.

• 1. Чи змінилися політичні порядки за часів непу? Чому?
• 2. Як відбувся процес формування однопартійності в УСРР/УССР?
• 3. Що змінилось у партійному керівництві після смерті Володимира Леніна?

Мовою джерела. Голова Петроградської ради робочих і селянських депутатів Георгій Зінов’єв у звіті XI з’їзду РКП(б) в 1922 рік:

«Ми маємо монополію легальності, ми відмовили у політичній свободі нашим противникам. Ми не даємо можливості легально існувати тим, хто претендує на суперництво з нами».

• 1. Який зміст вклав у слова «монополія легальності» автор документа?

2. Діяльність громадських організацій

У 1920-і роки ради, як задекларовані більшовиками органи влади, не відігравали суттєвої ролі в житті суспільства. Про це свідчить, зокрема низька участь населення в їхньому обранні. Наприклад, у виборчій кампанії 1924 року проголосувало у середньому по республіці 55 % виборців. Основні функції влади фактично зосередили партійні структури.

Суспільну активність проявляли добровільні громадські організації, чисельність яких у 1920-х роках залишалася порівняно значною. За характером своєї діяльності, вони були різні: професійні, наукові, молодіжні, жіночі, інженерно-технічні, спортивні, Червоного Хреста, друзів дітей, колишніх політкаторжан. У 1928 році в республіці діяло близько 60 добровільних організацій. Однак поступово їхня чисельність зменшувалась, а на початку 1930-х років більшість із них припинила своє існування. Залишилися, за деяким винятком, лише ті, які контролювала влада: профспілкові, комсомольські, кооперативні організації. Одночасно з утвердженням командно-адміністративної системи зменшувалася їхня роль у державному управлінні та громадському житті.

Плакат 1920-х років

Прикметною рисою суспільно-політичної дійсності того часу стало посилення державно-адміністративного апарату, котрий розширював не лише свої повноваження, а й матеріальні та моральні привілеї. У 1920-ті роки прийнято спеціальні постанови центральних органів партії про поліпшення добробуту відповідальних партійних, радянських і господарських працівників, підвищення їхніх зарплат. Ці категорії та прирівняні до них особи, члени їхніх сімей одержували спеціальні пайки, безплатне житло, персональний транспорт тощо.

Плакат «Батьківщина кличе комсомол вперед!»

• 1. Які процеси відбувались у радах?
• 2. Проаналізуйте суспільно-громадське життя в 1920-х роках.
• 3. Визначте статус представників державно-адміністративного апарату.

3. Національно-культурне будівництво

Упродовж 1920-х років серед частини українських комуністів поширилися переконання про можливість поєднання комуністичної ідеології із національним розвитком України. Такі настрої посилювала українізація, яку підтримувала національно свідома інтелігенція. Вони розглядали українізацію як можливість подолати наслідки колоніального тиску на українців за імперської доби та як передумову культурного розвитку.

Микола Скрипник

Ідеологом національного комунізму та його неформальним лідером став український поет, прозаїк, публіцист Микола Хвильовий. Його гасла: «Геть від Москви» та «Орієнтація на духовну Європу» — були популярні серед широкого загалу і закликали до зміни культурної орієнтації. Микола Скрипник, який обіймав високі посади в більшовицьких органах влади, вимагав рівноправного функціонування української і російської мов, служби в армії за місцем проживання, припинення русифікації українців через освітню й армійську системи; намагався вберегти від закриття українські заклади шкільної та спеціалізованої освіти на Кубані, Курщині і Воронежчині, у місцях компактного проживання українців. Він стверджував, що не місцеве населення повинно пристосовуватися до партійних ієрархів, переймаючи їхню мову і культуру, а навпаки, партійці повинні доносити комуністичні істини в національній, легкій для сприйняття формі.

Олександр Шумський

Олександр Шумський — нарком освіти України, у 1926 році розкритикував кадрову політику більшовиків, спрямовану на призначення на вищі державні і партійні посади республіки неукраїнців, яким були байдужі прагнення населення до національного відродження. На одному з партійних засідань він заявив: «Російський комуніст править у партії з підозрою і недружелюбністю. ... Тепер він співає про фальшивий інтернаціоналізм, відкидає з байдужим виглядом усе українське і завжди готовий наплювати на нього, якщо це дасть йому можливість зайняти кращу посаду». Він звинуватив тогочасного генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича у хибній кадровій політиці й рекомендував відкликати його з України. Олександр Шумський засуджував тих українців, котрі потурали централізмові Москви.

Михайло Волобуєв

Натомість Михайло Волобуєв, молодий комуніст, виступив із критикою економічної політики ВКП(б) в Україні. У 1928 році в журналі «Більшовик України» була надрукована як дискусійна стаття «До проблеми української економіки», де автор порушив гострі економічні проблеми. Про них не наважувалися писати інші вчені. Зокрема, Михайло Волобуев стверджував, що Україна як «історично оформлений народногосподарський організм» має власні шляхи економічного розвитку. Він критикував численні порушення центру при формуванні бюджету, розміщенні промисловості, нехтуванні економічними правами республік. Оперуючи конкретними фактами, вчений доводив, що за радянської влади, як і за умов імперії, Україна залишалася економічною колонією Росії. Михайло Волобуєв стверджував, що українська економіка може розвиватися за рахунок власних можливостей. Отже, доба непу стала періодом поширення націонал-комуністичних поглядів у довоєнній Україні. Більшовицький центр певний час терпимо ставився до подібних настроїв, однак, зміцнивши свої позиції, більшовицька влада перейшла в наступ, репресувавши більшість прихильників українського націонал-комунізму.

• 1. Які погляди на національний розвиток УСРР/УССР мав Микола Скрипник?
• 2. Як відстоював інтереси українського народу Олександр Шумський?
• 3. Чому Михайло Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б)?

У той час, коли... на теренах України

молодий комуніст Михайло Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б) в Україні на сторінках журналу «Більшовик України», ...

Тоді... у світі

у Відні вийшли друком перші примірники журналу «Розбудова нації» Проводу Українських Націоналістів.

Фільм «Прихід Йосипа Сталіна до влади (укр.). ЗНО з історії України»:

https://cutt.ly/ANfz70B

Фільм «Цей день 2.12.1890 — народився Олександр Шумський, один із «батьків українізації» 1920-1930-х років»:

https://cutt.ly/hNfxjfq

Підсумуйте свої знання

1. Запам'ятайте дати і події, пов'язані з ними:

- 1921-1928 роки — тривав період непу.

2. Що об’єднує політичних діячів: Миколу Скрипника, Олександра Шумського, Михайла Волобуєва? Стисло охарактеризуйте їхні політичні або економічні погляди.

3. Визначте етапи формування політичної монополії КП(б)У в УСРР. Оформте це як план.

4. За допомогою методу «Прес» доведіть, що суспільну активність громадян поглинула диктатура пролетаріату.