§ 30. Форсована індустріалізація

• Назвіть хронологічні межі доби непу в УСРР/УССР.

• Які суперечливі тенденції розвитку українського суспільства породив неп?

• Коли в УСРР/УССР була сформована однопартійна система?

1. Відбудова промисловості. Курс на індустріалізацію

До другої половини 1920-х років промисловість УСРР/УССР була загалом відбудована. Більшість галузей виробництва досягли довоєнного рівня, а деякі його перевершили. Першочергову увагу приділяли відновленню важкої промисловості. У 1925/26 господарському році в УСРР/УССР виплавлено 89 % союзного виробництва чавуну, 53 % сталі і 57 % прокату чорних металів. Інтенсивно розвивалося машинобудування, особливо сільськогосподарське. На 32 великих заводах цього профілю довоєнний обсяг виробництва зріс більш як у 1,5 раза. Позитивна динаміка розвитку була в енергетиці. До кінця 1925 року в Україні відбудували всі перспективні електростанції і споруджували ще п’ятдесят. Вдалося відновити вугільне виробництво на Донбасі. У 1928/29 господарському році було видобуто 30,73 мільйонів тонн вугілля, більше найвищого довоєнного показника (28 мільйонів тонн у 1916 році).

Перший український трактор, який випустив Харківський тракторний завод у 1931 році

Швидкими темпами відбудовували легку і харчову промисловість, позаяк вони потребували менше капіталовкладень, у них застосовували простіші технології, швидшою була віддача від вкладених коштів. Визначальну роль у розвитку цих сфер виробництва відігравав приватний сектор, який володів більшістю дрібних і середніх підприємств. У перші роки непу вони давали майже третину всієї промислової продукції республіки.

Однак відбудована економіка СРСР/СССР за багатьма показниками значно поступалася провідним країнам. У ній переважав аграрний сектор. Керівництво СРСР/СССР прагнуло виправити ситуацію. У грудні 1925 року XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію. Основні її завдання передбачали ліквідацію техніко-економічної відсталості країни, розвиток промисловості групи «А» (виробництво засобів виробництва), тоді як галузям групи «Б» (виробництво предметів особистого споживання населення) відводилася другорядна роль; створення військово-промислового комплексу за умов «ворожого оточення» та можливої ізоляції країни. Водночас влада прагнула змінити соціальну структуру населення у бік зростання чисельності робітничого класу як своєї соціальної опори.

• 1. Стисло охарактеризуйте стан промисловості УСРР на середину 1920-х років.
• 2. Які форми власності сформувалися в добу непу?
• 3. Який курс у промисловості проголосив XIV з'їзд ВКП(б)?

2. Перехід до директивної економіки. Джерела індустріалізації

Серед більшовицького керівництва не було єдиної думки щодо шляхів і методів індустріалізації. Одна його частина виступала за продовження непу, зважаючи на позитивну динаміку в економіці. А група на чолі із Йосипом Сталіним зробила вибір на користь прискореного розвитку важкої промисловості головно за рахунок інших сфер виробництва, насамперед сільського господарства. Дискусію завершили висновком, що неп — це короткий перехідний етап у розвитку радянського суспільства, отже, надалі визначальним напрямком розбудови економіки повинна стати форсована індустріалізація. В Україні Йосипа Сталіна підтримували більшість керівників партійних і державних органів, а можливі опоненти були усунуті від прийняття принципових рішень.

Влада намагалася мобілізувати всі наявні ресурси для реалізації магістрального господарського завдання. Головними джерелами накопичення засобів для індустріалізації стали: «перекачування» коштів із села в місто; з легкої і харчової у важку промисловість; збільшення прямих та непрямих податків; внутрішні позики; випуск паперових грошей, не забезпечених золотом; розширення продажу горілки; зростання експорту за кордон зерна, лісу, хутра. У великих масштабах використовували фактично неоплачувану працю багатьох мільйонів в’язнів ГУЛАГу (ГУТАБу — Головного Управління Таборів). Комуністичне керівництво створювало в державі атмосферу напруженості, титанічної боротьби, економічної війни з капіталізмом, результат якої нібито залежав від зусиль кожного. Щоби збудити ентузіазм населення, використовували різні методи, зокрема так зване соціалістичне змагання як форму позаекономічного примусу. Одним із його різновидів став стаханівський рух у вугільній промисловості, що за вказівкою партії започаткував шахтар Олексій Стаханов. Використавши новий спосіб видобування вугілля, він значно перевершив заплановані показники. Послідовники Олексія Стаханова були в багатьох сферах виробництва, діючи переважно з примусу або за невелике заохочення. Упродовж другої п’ятирічки соціалістичне змагання тривало під лозунгами «Техніка вирішує все», «Кадри вирішують усе» і було спрямоване на технічне переоснащення фабрик і заводів та підготовку висококваліфікованих кадрів. Тогочасна преса писала про господарську діяльність, вживаючи військову термінологію: «прорив на тракторобудівному фронті», «штурм нових висот», «перемоги ударних робітничих бригад». Значну кількість промислових об’єктів в УСРР/УССР у 1920-1930 роки було збудовано за участю іноземних інженерів і робітників. Вони їхали до СРСР/СССР, зазвичай маючи лише абстрактне уявлення про особливості його політичного та соціально-економічного устрою. Наприклад, у 1932 році до України приїхало більше 700 іноземних робітників і стільки ж спеціалістів. Разом із членами сімей в УРСР/УССР у цей час перебувало більше 3200 іноземців.

Сталінці! Ширше фронт стаханівського руху! Плакат Генріха Футерфаса. 1936 рік

Україні, як і за часів Російської імперії, відводили роль сировинного додатка до промисловості Росії. Керівництво економічними процесами поступово набуло командно-адміністративних форм, одним із проявів яких стали п’ятирічні плани. За першим п’ятирічним планом, розрахованим на 1928-1933 роки, Україна отримувала 20 % капіталовкладень для будівництва промислових об’єктів у металургії, вугільній промисловості та машинобудуванні, пов’язаного із цими галузями. Із 1500 підприємств, що їх споруджували в СРСР/СССР, 460 будували в УСРР/УССР. У другій (1933-1937 роки) і третій (1938-1942 роки) п’ятирічках капіталовкладення в промисловість республіки зменшилися. Їхні обсяги визначав центр, який планував будівництво та реконструкцію промислових об’єктів. Прискорені темпи будівництва нерідко супроводжувалися разючим безладдям, невмілістю і марнотратством. У деяких випадках фабрики стояли через відсутність обладнання, неправильно сплановані корпуси часто перешкоджали монтажу механізмів. У той час як на одному заводі погано навчені оператори псували машини, на іншому через нестачу потрібного устаткування просиджували досвідчені робітники. До того ж багато виробів було невисокої якості. Попри заплановані показники, жодну з п’ятирічок не виконали, позаяк плани були грандіозними, однак нереальними. Партійне керівництво заборонило оприлюднювати їхні результати. Отже, ринкову економіку змінила директивна, за якої підприємства виробляють і використовують ресурси на підставі директив (постанов) центральних органів влади. Її утримання потребувало громіздкого апарату. Усіх, хто виступав проти цього, вважали неблагонадійними і репресовували.

Радянський агітаційний плакат. 1930 рік

• 1. Який напрямок розбудови економіки став визначальним?
• 2. Визначте джерела індустріалізації.
• 3. Яка економіка змінювала ринкову? Охарактеризуйте її.

Мовою джерела. З постанови бюро Полтавського міськкому КП(б)У «Про організацію соціалістичного змагання — походу імені 20-річчя Жовтня» (9 травня 1937 рік):

«...Бюро МПК зобов'язує керівництво паровозоремонтного заводу на основі відозви наради стахановців при редакції газети «Комуніст» як важливого політичного документа по підготовці до великого свята 20-річчя Жовтня негайно розгорнути політично-масову і господарчо-організаційну роботу на заводі по мобілізації всіх робітників, ударників, стаханівців, інженерно-технічного персоналу на включення в соціалістичне змагання — похід імені 20-річчя Жовтня...»

• 1. Проаналізуйте документ. Про яке джерело індустріалізації в ньому йдеться?

3. Результати перших п’ятирічок

Результати перших п’ятирічок не можна оцінити однозначно. Унаслідок надзвичайного напруження людських та матеріальних ресурсів владі вдалося частково реалізувати плани індустріалізації. Почали випускати промислову продукцію металургійні підприємства: «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь». Стали до ладу Харківський тракторний і Краматорський машинобудівний заводи. Будували нові шахти, дала перший струм найбільша в Європі Дніпровська гідроелектростанція (Дніпрельстан, Дніпрогес). Водночас реконструювали збудовані раніше підприємства. З-поміж них Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи.

Будівництво Дніпрогесу. 1930 рік

Проте за блискучим економічним фасадом індустріалізації радянського типу приховали не зовсім втішні результати. Виникла диспропорція у формуванні промислового потенціалу республіки: посилилася промислова могутність Півдня і Сходу України. Донбас став «всесоюзною кочегаркою». У структурі економіки зросла частка військово-промислового комплексу. Бурхливий розвиток важкої промисловості не супроводжувався відповідним приростом у легкій і харчовій галузях та соціально-побутовій сфері. Створювалася неякісна техніка, яка швидко псувалася. Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів економічного розвитку. Сформована у 1930-х роках модель управління виробництвом була командно-адміністративною. Керівництво держави використовувало ресурси цілком підпорядкованого йому суспільства так, як вважало за потрібне.

Індустріалізація спричинила збільшення кількості робітників. Проте чисельне зростання не завжди відповідало їхній кваліфікації. Частина із них була вчорашніми селянами, котрі втікали до міста від репресій і голоду 1928-1929 років, спричиненого як несприятливими погодними умовами, так і діями влади, яка не доклала зусиль для вирішення проблеми, а й зробила українські землі донором хліба для інших регіонів» СРСР/СССР. Натомість, з одного боку, владі вдалося добитися екзальтованого ентузіазму мас, а з іншого — країну охопив тотальний страх перед репресіями. Метод «підхльостування» полягав не тільки в запровадженні завищених планів, але й у спробах змусити виконавців втілювати ці плани в життя за допомогою репресивних методів. У цей період політичні репресії досягли апогею. Українці гинули на будівництві Біломоро-Балтійського каналу, розкуркулені українці освоїли заплави річок Об, Іртиш, Єнісей, у величезних масштабах валили ліс на експорт у Північному краї, добували вугілля та руди на Уралі, за Полярним колом Росії. Зазвичай позитивна динаміка економічного розвитку має сприяти підвищенню життєвого рівня населення. Однак у комуністичному варіанті індустріалізації цього майже не відбулось. Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму й утвердження в свідомості людей ідеологічних догм більшовизму. Індустріальна гонитва призвела до обмеження життєвого рівня населення. Економічні труднощі оголошено владою неминучими і цілком природними. У 1930-ті роки знову з’явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація спричинила ускладнення житлової та продовольчої проблем. Отже, не все було так добре, як писала преса за велінням влади.

• 1. Якими показниками визначали досягнення в економіці?
• 2. Як змінилася структура економіки за перші п'ятирічки?
• 3. Чи сприяла індустріалізація підвищенню життєвого рівня населення?

У той час, коли... на теренах України

Олексій Стаханов перевиконав норму видобутку вугілля у понад 14 разів, ...

Тоді... у світі

у США Конгрес прийняв закон про нейтралітет, що фактично «розв'язало» руки нацистській Німеччині та фашистській Італії.

Фільм «Сталінська індустріалізація (укр.). ЗНО з історії України»:

https://cutt.ly/FMnPSTV

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- грудень 1925 рік — XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію;

- 1928-1933 роки — перша п’ятирічка;

- 1933-1937 роки — друга п'ятирічка;

- 1938-1942 роки — третя п’ятирічка.

2. Поясніть значення понять: індустріалізація, стаханівський рух, соціалістичні змагання, п’ятирічний план, директивна економіка.

3. Складіть історичну довідку «Соціалістична індустріалізація».

4. Аргументовано доведіть або спростуйте думку: «Директивні методи керування є ефективними».