Узагальнення за розділом «Західноукраїнські землі в міжвоєнний період»

1. Складіть хронологічну таблицю подій.

Створення Організації українських націоналістів; набуття Закарпаттям автономії в складі Чехословаччини; утворення Українського національно-демократичного об'єднання; проголошення незалежності Карпатської України; проведення з ініціативи і під керівництвом польської влади пацифікації; визнання країнами Антанти приєднання Бессарабії до Румунії.

2. Попрацюйте з логічними ланцюжками. З’ясуйте, яке з понять зайве і чому.

• А) кооперація; колонізація; осадництво; пацифікація.
• Б) товариство «Рідна школа»; Український таємний університет; Наукове товариство імені Тараса Шевченка; кооператив «Центросоюз».
• В) українофіли; Християнська народна партія; русофіли; товариство «Просвіта».
• Г) інтегральний націоналізм; Організація українських націоналістів; Українська військова організація; націонал-комунізм.

3. Виконайте завдання за історичною картою (с. 101):

• а) віднайдіть територію, на якій здійснювали пацифікацію;
• б) окресліть регіон Татарбунарського повстання;
• в) простежте напрямок наступу угорських військ на Закарпатську Україну;
• г) локалізуйте місто, де було відкрито Український таємний університет.

4. Пригадайте, які міжнародно-правові акти закріплювали приєднання західноукраїнських земель до іноземних держав.

5. Порівняйте національну політику Польщі, Румунії, Чехословаччини щодо українського населення. Що впливало на розвиток чи відставання кожного з українських регіонів?

6. Проаналізуйте геополітичне становище Карпатської України.

7. Поміркуйте, яка спільна мета єднала діяльність УНДО, УНП, УВО, ОУН. Назвіть чинники, що завадили досягненню цієї мети.

8. Попрацюйте з характеристиками історичних особистостей, поданих далі та у § 35 (Євген Коновалець, Василь Мудрий, Ольга Басараб). Стисло, одним реченням, визначте їхній внесок у вітчизняну історію. Чия діяльність імпонує вам найбільше? Чому?

Августин Волошин (1874-1945)

Президент Карпатської України

Народився в селі Келечині на Закарпатті. Навчався у сім’ї греко-католицького священика, згодом — на теологічному факультеті в Будапешті, у цьому ж місті закінчив Вищу педагогічну школу. Очолював Ужгородську вчительську семінарію, працював професором Ужгородської духовної семінарії; автор підручників і посібників. У 1925-1929 роках — депутат Чехословацького парламенту від Християнської народної партії, керівником та співзасновником якої був. Обіймав посаду прем’єр-міністра уряду Підкарпатської Русі. Посол 1-го Сейму Карпатської України; 15 березня 1939 року цей Сейм обрав його Президентом Карпатської України. Після окупації Карпатської України угорськими військами перебував в еміграції. Працював професором педагогіки, деканом, ректором Українського Вільного Університету в Празі. 1 травня 1945 року радянська контррозвідка заарештувала Августина Волошина. Він був вивезений до СРСР/СССР, де помер в ув'язненні. 2002 року посмертно удостоєний звання «Герой України».

Андрей Шептицький (1865-1944)

Митрополит Української греко-католицької церкви

Народився у селі Прилбичі на Львівщині. Закінчив юридичний факультет Вроцлавського університету, єзуїтську семінарію в Кракові (Польща). Як єпископ Станіславський, першим з вищих ієрархів греко-католицької церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірянами. 17 грудня 1900 року став митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським і єпископом Кам’янець-Подільським. Був обраний депутатом Віденського парламенту і Галицького сейму. Фінансово підтримував діяльність товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» тощо. Ініціював створення Земельного банку, Львівської Богословської академії. В 1918 році став членом Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР. Займався благочинністю, виділяв кошти на стипендії студентам, на утримання дитячих будинків, на подарунки єврейським дітям з бідних сімей, на допомогу голодуючим в УСРР під час голоду 1932-1933 років. У 1941 році очолив Українську Національну Раду, негативно ставився до німецького окупаційного режиму. Рятував євреїв під час Голокосту. Помер 1 листопада 1944 року в Львові.

Володимир-Сергій Залозецький-Сас (1884-1965)

Громадсько-політичний діяч, прозаїк, поет, мистецтвознавець

Народився у Чернівцях. Освіту здобув в університетах Чернівців, Відня, Мюнхена і Флоренції (наукові ступені доктора права, археології та історії мистецтва). Член австрійської центральної комісії з питань охорони пам’яток історії і мистецтва у Відні. Під час Першої світової війни потрапив у російський полон. 1918 року повернувся на Буковину. У листопаді 1918 року очолив українське правління Буковини. Делегат уряду ЗУНР у переговорах з державами Антанти. Був співзасновником і головою Української національної партії на Буковині, офіційний український представник у румунському уряді, сенатор та депутат румунського парламенту. Делегат секції національних меншин Ліги Націй. Виступив із протестною промовою проти організаторів Голодомору в УСРР/УССР у парламенті Великої Британії. Очолював Українську національну громаду в Румунії. Викладав історію мистецтв у Віденському університеті. Автор низки художніх творів, праць про мистецтво і етнографію Буковини. Помер у місті Іспер (Австрія).