§ 50. Селяни: «ті, хто працює»

Пригадайте. Що таке натуральне господарство? Чим воно відрізняється від товарного?

1. СТАТУС СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СЕЛЯНИНА

У середньовічній Європі селяни знаходилися поза суспільною ієрархією, вони були не васалами, а підданими — з ними не укладалася угода про вірність. До фізичної праці продовжували ставитися зверхньо, вважаючи її не гідною вільної людини, проте від селянської праці залежало життя всієї спільноти.

Соціальний статус селян був різним. Продовжували існувати раби — християнство майже не полегшило їхнього становища. Більшістю невільників були саме полонені слов’яни, а також нащадки римських рабів і колонів. Іншу категорію селян становили вільні люди, що володіли власними земельними наділами — алодами. У ранньому середньовіччі задля безпеки своєї родини і господарства їм доводилося шукати захисту у світського володаря або монастиря і надавати за це все необхідне для існування захисника. Так зародилися повинності — обов’язки селян щодо воїнів.

Залежним ставав також селянин, який не мав власного наділу, а отримував його від землевласника. До залежності могли призвести борги селянина або його провини. Сеньйорія поділялася на дві частини: домен власника, землі якого селяни обробляли для нього, і селянські наділи, у яких вони працювали на власні потреби. При цьому селяни тільки користувалися землею та мали виконувати за це різні повинності — ренту, розмір і кількість якої регулювалися звичаєм.

Залежних селян у Франції називали сервами, в Англії — вілланами. При цьому було б помилкою називати залежних селян Середньовіччя «кріпаками». Селянин не був позбавлений прав, і якщо він сумлінно виконував повинності, землевласник не міг позбавити його земельного наділу, його не можна було безкарно стратити, піддати тортурам, продати чи обміняти без землі. У деяких країнах селянин міг оскаржити дії землевласника в суді.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте інфографіку. За матеріалами параграфа та користуючись додатковими джерелами інформації, поясніть вислів: «Нема землі без пана». Укладіть коротку історичну довідку для української Вікіпедії на тему «Середньовічні господарства: статус селянина».

Тривалий час залежність селян не була надто обтяжливою — землевласник забирав не більше, ніж було потрібно для його родини і двору. Зберігати харчові продукти ще не вміли, господарство залишалося натуральним, тож попиту на торгівлю не виникало. Отже, збільшення виробництва просто не мало сенсу. Тільки з пожвавленням торгівлі у XIV ст. селянські повинності стали зростати.

До того часу більшість селян у Західній Європі повернули собі незалежність і стали вільними, здебільшого позбувшись відробітків. Залежність селян зберіглася й навіть посилилася тільки у Східній Європі — у Королівстві Польському, Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському та у Московській державі.

2. ГОСПОДАРСТВО ТА ПОБУТ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СЕЛЯНИНА

У Середні віки більша частина населення жила в селах. Основною суспільною ланкою стало велике помістя — сеньйорія, а основним земельним наділом — манс, розмір якого зазвичай був невеликим і дозволяв прогодувати одну селянську родину.

Сільське виробництво, незважаючи на традиційну недовіру до нововведень, поступово зазнавало впливу технічного прогресу. На зміну застарілому ралу прийшов плуг із металевим лезом та відвалом, з’явилися металеві борони, коси, сокири. Як тяглову силу почали, крім традиційних волів, використовувати коней — таку можливість створило винайдення хомута для упряжі та застосування підків. У середньовічному селі набули поширення водяні млини, а згодом — запозичені на Сході вітряки.

Величезне значення мало запровадження трипільної системи землеробства, що дозволила підвищити врожайність та збирати по два врожаї на рік. Кожен господар ділив свою ділянку на три поля — одне засівали яровими зерновими культурами, друге — озимими, а третє залишали «під паром» — відпочивати. Наступного року призначення ділянок змінювали. Таке чергування сприяло меншому виснаженню землі.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте інфографіку. За матеріалами параграфа та інфографіки поясніть, що являла собою система трипілля.

Селянське господарство залишалося натуральним, тож селяни мусили займатися не тільки землеробством. Кожне село потребувало своїх майстрів, передусім ковалів та мельників, а часто і гончарів, теслярів, чоботарів тощо. Жінки займалися прядінням і ткацтвом. Торгівля була розвинута слабко, селяни виробляли недостатньо продукції для того, щоб продавати її. Тож гроші небагато вартували в житті середньовічного селянина аж до запровадження грошової ренти і податків.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте запропоновану схему. Пригадайте, як розвивалося натуральне та товарне виробництво. Які особливості мало натуральне господарство в Середньовіччі? Чому слабко розвивалася торгівля, а господарство мало закритий характер?

Села були невеликими, від 10 до 50 дворів, а деякі хутори налічували 2-3 господарства. Селяни одного або кількох сусідніх сіл, утворювали селянську громаду — на її сході вирішувалися всі важливі питання. Громада розпоряджалась угіддями спільного користування — лісом, пасовиськами, джерелами води, допомагала бідним, вдовам, сиротам, розподіляла обсяг повинностей. Оскільки трипілля вимагало засівання всіх ділянок у громаді одночасно однією і тією ж культурою, сход встановлював порядок примусової сівозміни — використання полів усіма членами громади.

Громада утримувала спільним коштом церкву і цвинтар. Селяни становили парафію на чолі зі священником, спільно святкували релігійні свята, весілля, влаштовували похорони. Вигнання з громади за якусь провину було найстрашнішим покаранням для середньовічного селянина.

3. СВІТ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СЕЛЯНИНА

Світ селянина замикався в межах рідного села та його околиць, за них він протягом життя майже не виїздив. Усе, що знаходилося ззовні, сприймалось як щось небезпечне, населене ворожими силами і взагалі не дуже реальне. Про далекі країни селянин не знав або уявляв їх казковими.

Час для селян рухався по колу, залежно від видів сільськогосподарських робіт. Рік починався в різний час у різних країнах — від Різдва, Благовіщення, а найчастіше від Великодня. Свята припадали на перерви між польовими роботами, час минав повільно. Життя майже не змінювалось — люди жили так само, як і їхні батьки, діди та прадіди, й не хотіли змін.

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-коду або покликання перегляньте 3D-сцену від Mozaik «Середньовічний селянський будинок». Користуючись отриманою інформацією, складіть коротку розповідь про життя та побут середньовічного селянина.

qr.orioncentr.com.ua/Sm3gl

Зміни пір року, початок і кінець сільськогосподарських робіт відзначали святами, частина з яких були християнськими (Різдво, Великдень, Трійця), а частина мала язичницьке коріння — Масляна, Івана Купала тощо. Майже в кожному селі були ворожки та ворожбити, котрі начебто вміли «заклинати», готувати «зілля», виготовляти «обереги», які носив чи не кожний селянин.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

I. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Поясніть поняття: «алоди», «повинність», «манор», «сеньйорія», «рента», «серв», «вілан», «сівозміна».
• 2. Визначте основні особливості господарства та побуту селянина у період Середньовіччя. Запишіть їх у зошиті або нотатнику у вигляді «мапи думок».
• 3. Які особливості мала трипільна система землеробства?

IІ. Обговоріть у групі

Обговоріть у групах особливості натурального та товарного господарства. Результати роботи представте у вигляді таблиці за зразком.

IІІ. Мислю творчо

Уявіть себе селянином / селянкою, які проживають в епоху Середньовіччя. Яке значення мала б для вас селянська громада? Який зв’язок з нею ви могли б мати?